Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів

Тема 11. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ ст. (35—38 дні)

1. Кому з історичних діячів належать така характеристика?

«Представник козацького роду, президент Петербурзької Академії наук. Останній гетьман України, прагнув повернути втрачені права й вольності. Склав гетьманські повноваження після скасування Катериною її гетьманства».

А Д. Апостолу

Б П. Калнишевському

В І. Мазепі

Г К. Розумовському

2. Якою цифрою позначено на карті українські землі, що ввійшли до складу Австрійської імперії внаслідок поділів Речі Посполитої упродовж 1772—1795 рр.?

А 1

Б 2

В 3

Г 4

3. Як називалося велике господарство, у якому козаки займалися землеробством, скотарством, промислами, ремеслами?

А вотчина

Б зимівник

В курінь

Г фільварок

4. Установіть відповідність між прізвищами діячів української культури і галузями, у яких вони працювали.

1 М. Березовський

2 І. Григорович-Барський

3 Й. Пінзель

4 Г. Сковорода

А архітектура

Б живопис

В література

Г музика

Д скульптура

5. Установіть послідовність подій, пов'язаних із ліквідацією автономного устрою Гетьманщини у другій половині XVIII ст.

А скасування полково-сотенного устрою на Лівобережжі

Б остаточна ліквідація гетьманського правління в Україні

В ліквідація полково-сотенного устрою на Слобожанщині

Г закріпачення селян Лівобережної й Слобідської України

6. Укажіть спільні риси гайдамацького та опришківського рухів в Україні в другій половині XVIII ст.

1 придушення повстань російськими військами

2 застосування тактики партизанської боротьби

3 спрямованість проти національного гноблення

4 прагнення звільнитися від кріпосницького гніту

5 організація збройного опору шляхті та магнатам

6 утворення повстанцями органів самоврядування

План теми

1. Гетьманування К. Розумовського. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Діяльність Другої Малоросійської колегії. Скасування козацького устрою на Слобожанщині.

2. Розгортання гайдамацького та опришківського рухів. Зміни в політичному становищі Правобережної України після поділів Речі Посполитої.

3. Ліквідація Запорозької Січі. Заселення Південної України.

4. Розвиток культури, науки, освіти.

Теоретична частина

ГЕТЬМАНУВАННЯ К. РОЗУМОВСЬКОГО. ЛІКВІДАЦІЯ АВТОНОМНОГО СТАТУСУ ГЕТЬМАНЩИНИ

У другій половині XVIII ст. Лівобережна та Слобідська Україна залишалися під владою Російської імперії. У 1750р. імператриця Єлизавета Петрівна розпустила Правління гетьманського уряду й відновила гетьманство, розраховуючи використати економічний та військовий потенціал України у разі війн Росії проти Пруссії та Туреччини. Кирило Розумовськии (1750—1764 рр.) став останнім гетьманом в історії Української козацької держави. Гетьман К. Розумовський удався до заходів, спрямованих на зміцнення автономії України.

Діяльність гетьмана К. Розумовського (1750—1764 рр.)

• влада гетьмана поширилася на Запорізьку Січ і Київ, який раніше перебував під управлінням російських воєвод;

• почалася відбудова зруйнованого російськими військами Батурина, який був резиденцією гетьмана;

• проводилися судова, військова й фінансова реформи, запроваджувалося обов’язкове навчання козацьких дітей;

• розширилися права козацької старшини, яка одержала право керувати Гетьманщиною за відсутності гетьмана.

Однак самостійні дії гетьмана суперечили планам російського уряду. У 1764р. імператриця Катерина II змусила К. Розумовського скласти гетьманські повноваження. Для управління Лівобережною Україною було створено Другу Малоросійську колегію (1764—1786 рр.) на чолі з генерал-губернатором П. Румянцевим.

Згідно з імператорським указом Друга Малоросійська колегія ліквідувала Генеральну військову канцелярію й Генеральний військовий суд, провела ревізію господарського життя Гетьманщини, під час якої здійснено перепис населення, описано земельну власність, виявлено ступінь заможності кожного господаря.

Імператриця Катерина II, намагаючись уніфікувати систему управління в Російській імперії, остаточно ліквідувала автономний устрій Гетьманщини.

Ліквідація автономії України

1764 р.	ліквідація гетьманського правління на Лівобережній Україні, створення Другої Малоросійської колегії
1765 р.	скасування полково-сотенного устрою на Слобожанщині, утворення Слобідсько-Української губернії з центром у Харкові, перетворення слобідських козацьких полків на гусарські полки російської армії
1781 р.	скасування полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні, утворення Малоросійського генерал-губернаторства у складі Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської губерній
1783 р.	запровадження кріпацтва на Лівобережній та Слобідській Україні, заборона селянам вільного переходу від одного пана до іншого, перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії
1785 р.	надання українській шляхті та старшині прав і привілей російського дворянства відповідно до «Грамоти про вільність дворянства»

РОЗГОРТАННЯ ГАЙДАМАЦЬКОГО ТА ОПРИШКІВСЬКОГО РУХІВ. ЗМІНИ В ПОЛІТИЧНОМУ СТАНОВИЩІ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПОДІЛІВ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

У другій половині XVIII ст. Правобережна й Західна Україна перебували у складі Речі Посполитої. Польська влада продовжувала політику соціального, національного й релігійного гніту українського народу. У 1768р. утворилася Перська конфедерати — військово-політичне об’єднання польської шляхти й католицького духовенства для збереження привілеїв шляхти й протидії поступкам некатоликам у церковно-релігійному житті. Посилення гніту призвело до розгортання національно-визвольного руху проти Польщі.

У західноукраїнських землях продовжувався опришківський рух (від лат. слова «opressor» — знищувач), учасниками якого були здебільшого селяни. У 1738—1745рр. у Прикарпатті, Закарпатті та на Буковині активізувався рух опришків на чолі з Олексою Довбу тем. Опришки, застосовуючи тактику партизанської боротьби, захоплювали поміщицькі землі й майно, а частину відібраного роздавали незаможним. Польська шляхта переслідувала опришків, застосовуючи каральні загони найманців, однак й після загибелі О. Довбуша опришківський рух не припинився.

У Правобережній Україні виник гайдамацький рух (від турец. слова «hayda» — гнати), учасниками якого були козацька голота, селяни, міщани, православне духовенство. У 1768р. на Київщині, Брацлавщині, Поділлі та Волині відбулося повстання гайдамаків, відоме під назвою «Коліївщина» (від слова «колоти») на чолі з Максимам Залізняком та Іваном Гонтою. Гайдамаки звільняли селян від влади польських панів, скасовували панщину створювали органи селянського самоврядування. Побоюючись поширення повстання на Лівобережжя й Запоріжжя, російські війська допомогли польській шляхті придушити повстання.

Національно-визвольні рухи знесилювали Річ Посполиту й сприяли поділам її території сусідніми державами — Росією, Австрією та Пруссією (1772р., 1793р., 1795р.). Наприкінці XVIII ст. Річ Посполита припинила своє існування. Українські землі опинилися під владою Російської та Австрійської імперій. Західну Україну (Східну Галичину, Північну Буковину й Закарпаття) приєднала Австрія. Правобережну Україну (Київщину Брацлавщину, Волинь, Поділля) закріпила за собою Росія.

ЛІКВІДАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ. ЗАСЕЛЕННЯ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ

У першій половині XVIII ст. територія Південної України залишалася під владою Османської імперії та її васала Кримського ханства. Після зруйнування російськими військами Чортомлицької Січі (1709р.) запорожці переселилися на територію Кримського ханства й заснували Кам'янську Січ (1709 р.), а згодом Олешківську Січ (1711 р.).

У 1734 р. російський уряд дозволив січовикам повернутися на Запорожжя, де вони заклали Нову (Підпільненську) Січ на берегах р. Підпільної. Територія Підпільненської Січі поділялася на паланки (Кодацька, Самарська, Кальміуська та ін.), кожна з яких мала власний адміністративний апарат (полковник, писар, суддя, осавул, отамани слобод), що обирався паланковою радою.

Господарську діяльність козаки здійснювали в зимівниках— великих господарствах, де займалися рільництвом, садівництвом, городництвом, скотарством, мисливством, рибальством, ремеслами, торгівлею з Туреччиною, Кримським ханством, Річчю Посполитою, Російською імперією.

Демократичний устрій Запорозької Січі, зростання економічної могутності Запорожжя й відсутність там кріпацтва непокоїли царський уряд. У 1768—1774рр. відбулася російсько-турецька війна, унаслідок якої Росія здобула вихід до Чорного моря. За Кючук-Кайнарджийським мирним договором до Росії відійшла територія між Дніпром і Південним Бугом, Азов і частина Керченського півострова. Кримське ханство оголошувалося незалежною від Османської імперії державою.

Завершення російсько-турецької війни прискорило ліквідацію козацького устрою на Запорожжі. У 1775 р. російські війська за наказом імператриці Катерини II зруйнували Запорізьку Січ, вивезли клейноди й архів, відправили на заслання на Соловки останнього кошового отамана Петра Калнишевського. З ліквідацією Запорозької Січі завершилася козацька доба в історії України. Частина запорозьких козаків переселилася на територію Османської імперії й заснувала у гирлі Дунаю Задунайську Січ.

У 1783р. Катерина II підписала указ про включення Криму до складу Російської імперії, що призвело до російсько-турецької війна 1787—1791 рр. Із колишніх запорозьких козаків було створено Чорноморське козацьке військо, яке разом з російськими військами брало участь у штурмах Очакова. Ізмаїла та інших турецьких фортець. За Ясським мирним договором до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, а Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до Росії.

Ліквідація Запорозької Січі та приєднання Криму сприяли колонізації Південної України. Царський уряд роздавав землі дворянам, залучав до колонізації українців із Правобережжя та Лівобережжя, а також іноземних переселенців (сербів, німців). На нових землях, які отримали назву Новоросія, було засновано міста Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Одеса, Севастополь. Землі Запорозької Січі увійшли до Новоросійської та Азовської губерній, а з 1784 р. — до Катеринославського намісництва.

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ, НАУКИ, ОСВІТИ

Наприкінці XVIII ст. більшість українських земель опинилися під владою Росії, політика якої стала визначальною для розвитку української культури. Відтік видатних українських вчених і письменників до Петербурга та Москви, вивезення рідкісних книг та історичних пам'яток, посилення впливу російської культури негативно вплинули на українське духовне життя.

Розвитку української культури сприяли посилення інтересу до історії козацтва, зростання зацікавленості природничими науками, вплив ідей західноєвропейського Просвітництва. В літературі та мистецтві відбувалася поступова заміна стилю бароко на класицизм.

• Бароко — художній стиль, якому притаманні підкреслена урочистість, пишна декоративність, парадність, динамічність композиції (від італ. barocco — вибагливий).

• Класицизм — художній стиль, характерною рисою якого є звернення до античного спадщини й художніх традицій Відродження, простота форм і композицій (від франц. classicisme — зразковий).

Культура України в другій половині XVIII ст.

Освіта

Початкову освіту надавали початкові школи й народні училища. Повну середню освіту надавали гімназії та колегіуми — Чернігівський, Харківський, Переяславський, вищу освіту — Києво-Могилянська академія, яка залишалася головним осередком освіти, науки й мистецтва.

У Києво-Могилянській академії вивчали українську, церковнослов'янську, грецьку, латинську й польську мови, літературу, історію, географію, математику, медицину, філософію. Академія надавала студентам художню й музичну освіту, сприяла розвитку української літератури, театру, музики.

В академії навчалися вчені Д. Самойлович, Ф. Прокопович, літописці С. Велично, Г. Граб’янка, композитори М. Березовський, А. Ведель, поети Л. Баранович, Г. Сковорода, архітектор І. Григорович-Барський. Її вихованцями були гетьмани України І. Виговський, П. Дорошенко, І. Мазепа, П. Орлик Д Апостол та ін.

Література

Видатний внесок у розвиток літератури зробив Г. Сковорода, який втілював свої ідеї не тільки у філософських трактатах, а й у мистецькій формі — у віршах і байках («Сад божественних пісень», «Банки харківські»).

Разом зі стилем бароко в літературі з’явилися елементи класицизму й реалізму, поширилося використання народної розмовної мови. Справжнім літературним явищем став твір І. Котляревського «Енеїда» (1798р.).

Музика, театр

Розвивалося музичне народне мистецтво, розпочалася обробка народних пісень («їхав козак за Дунай», «Ой під вишнею, під черешнею»). При академіях і колегіумах існували музичні школи, звідки вийшли композитори М. Березовський (опера «Демофонт»), Д. Бортнянський (опери «Креонт», «Алкід»), А. Ведель (хорові концерти).

Почав занепадати шкільний театр, інтермедії перетворилися на самостійні комедійні п’єси, відтіснивши на другій план шкільну драму. З’явилися аматорські й кріпацькі театри. Виник перший професійний театр з постійною трупою у Харкові (1798 р.).

Архітектура, скультура

В архітектурі домінував стиль українського бароко, до визначних пам’яток якого належать Покровська церква в Києві архітектора І. Григоровича-Барського, дерев'яна Троїцька соборна церква в Новомосковську народного майстра Я. Погребняка.

Поширилося мистецтво європейського бароко, яскравими зразками якого стали Андріївська церква в Києві, Собор св. Юра у Львові, Успенська соборна церква Почаївської лаври. З’явилися споруди з елементами класицизму, до якого належить палац К. Розумовського в гетьманській резиденції Батурині.

Набуло поширення декорагивне різьблення й ліплення, що прикрашало стіни архітектурних споруд. Видатним скульптором був Й. Пінзель, автор скульптурного оформлення собору Св. Юра у Львові (композиція Св. Юрій Змієборець).

Живопис

Провідним жанром живопису залишався релігійний, пам'яткою якого є ікона Моління з Вознесенської церкви в Березні на Чернігівщині. Видатним іконописцем був художник Д. Левицький, який брав участь у розписах іконостасу Андріївської церкви в Києві.

Розвивався світський портретний живопис, створювалися портрети козацької старшини й заможних міщан. Відомим художником-портретистом був В. Боровиковський, автор портрету полтавського полковника П. Руденка.

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

З таємної настанови Катерини II П. Румянцеву під час призначення його Малоросійським

генерал-губернатором (1764 р.)

«...В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там військовому та цивільному правлінні. Тут... знайдете ви незлічені непорядки, які випливають із застарілої загальної невпорядкованості і від зухвальства начальників... Не без здивування побачите ви прибутки

військового скарбу... самовільно розкраденими; народ, з якого вони збираються—розореним; військо, на утримання якого вони призначені, в такому поганому стані, що ледве чи варто воно імені того; і багато просторих земель, записаних на військовий уряд тамтешніх полків, свавіллям... чиновників у їх вотчини оберненими...

За чисельністю непорядків, які вимагають виправлення..., уявляємо ми собі і ті турботи, яких вам буде коштувати виконання вашої посади, тим більше, що у всякій новій справі... не завжди треба діяти силою довіреної вам влади, більш різноманітними засобами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від справи часу і людини уміло треба викручуватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст».

1. У яких історичних умовах з'явилася таємна інструкція імператриці Катерини II генерал-губернатору П. Румянцеву?

2. Які поради дає Катерина II генерал-губернатору П. Румянцеву в організації управління українськими землями?

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

1750—1764 рр.	правління останнього українського гетьмана К. Розумовського
1764 р.	остаточна ліквідація гетьманства на Лівобережній Україні, створення Другої Малоросійської колегії
1764—1786 рр.	діяльність Другої Малоросійської колегії на голі з П. Румянцевим
1765 р.	скасування полково-сотенного устрою у Слобідській Україні
1768—1774 рр.	російсько-турецька війна, здобуття Росією виходу до Чорного моря
1768 р.	національно-визвольний рух Коліївщина на Правобережній Україні
1772 р.	перший поділ Речи Посполитої між Росією, Австрією та Пруссією
1775 р.	остаточна ліквідація царським урядом Запорозької Січі
1781 р.	скасування полково-сотенного устрою у Лівобережній Україні
1783 р.	царський указ про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України; приєднання Криму до Російської імперії
1785 р.	зрівняння у правах української старшини із російським дворянством
1787—1791 рр.	російсько-турецька війна, приєднання Росією земель між Південним Бугом і Дністром
1788 р.	утворення Чорноморського козацького війська
1792 р.	заснування Кубанського козацького війська
1793 р.	другий поділ Речи Посполитої між Росією, Австрією та Пруссією
1795 р.	третій поділ Речи Посполитої між Росією, Австрією та Пруссією

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Автономія	самоврядування певної частини держави, здійснюване на основі загальнодержавного закону
Нова (Піднільненська) Січ	остання Запорозька Січ, що існувала у 1734—1775 рр. на берегах р. Підпільної, зруйнована російськими військами за указом Катерини II
Задунайська Січ	територіально-військова організація колишніх запорізьких козаків, що існувала у 1775—1828 рр. на території Османської імперії у гирлі Дунаю
Коліївщина	національно-визвольний рух гайдамаків проти польського гніту на Правобережній Україні (1768 р.)
Паланка	адміністративно-територіальна та військова одиниця Запорозької Січі на чолі з полковником
Зимівник	велике господарство (хутір), у якому козаки займалися землеробством, скотарством, промислами, ремеслами, торгівлею

ПЕРСОНАЛІЇ

РОЗУМОВСЬКИЙ Кирило (1728—1803) — останній гетьман Лівобережної України (1750—1764). Прагнув відновлення автономії України, розпочав проведення судової, військової і фінансової реформ, розширив права козацької старшини, повернув під владу гетьмана Запорозьку Січ. Відбудував столицю Гетьманщини Батурин, де побудував розкішний палац. За наказом Катерини II був змушений скласти гетьманські повноваження

КАЛНИШЕВСЬКИЙ Петро (1690—1803) — останній кошовий отаман Запорізької Січі. Дбав про колонізацію земель Запорожжя, сприяв поширенню землеробста, промислів і торгівлі. Відстоював права Запорозької Січі перед російським урядом. Після зруйнування російськими військами Запорозької Січі (1775) був засланий за наказом Катерини II до Соловецького монастиря, де просидів в одиночній камері 25 років

СКОВОРОДА Григорій (1722—1794) — український просвітитель, філософ, поет, педагог. Викладав поетику й риторику в Переяславському та Харківському колегіумах. Філософ доби Просвітництва, розробив учення про дві природи (видима й невидима) і три світи (Всесвіт, Біблія й людина). Мандрував Україною, проповідував свої філософські погляди й писав твори. Автор збірок «Сад божественних пісень», «Байки харківські»

ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ Іван (1713—1785) — український архітектор, представник українського бароко. Навчався у Києво-Могилянській академії. Побудував надбрамну церкву Кирилівського монастиря, церкву Миколи Набережного, Покровську церкву в Києві. Поєднував притаманні європейському бароко розкішні оздоби й підкреслену декоративність з традиціями українського мистецтва

БЕРЕЗОВСЬКИЙ Максим (1745—1777) — український композитор, навчався в Києво-Могилянській академії, де почав писати музику. Співав у придворній капелі в Петербурзі, італійській оперній трупі в Оранієнбаумі. Продовжив навчання музиці в Італії, де став академіком Болонської філармонічної академії. Автор опер «Демофонт», «Іфігенія», духовних концертів «Отче наш», «Вірую»

ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Троїцька соборна церква в Новомосковську. 1773-1779 рр.

Покровська церква в Києві. 1766 р.

Андріївська церква в Києві. 1754 р.

Собор Святого Юра у Львові. 1744-1762 рр.

Успенська соборна церква Почаївської лаври. 1771-1783 рр.

Палац Кирила Розумовського в Батурині

Тест 2 (контрольний)

1. Якого року російська імператриця Катерина II видала указ, витяг із якого наведено?

«Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського... з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Мазій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Рум'янцеву...».

А 1764 р.

Б 1765 р.

В 1775 р.

Г 1783 р.

2. Якою цифрою позначено на карті українські землі, що ввійшли до складу Російської імперії внаслідок поділів Речі Посполитої упродовж 1772—1795 рр.?

А 1

Б 2

В 3

Г 4

3. Як називалася територіально-військова організація колишніх запорозьких козаків, що існувала 1775—1828 рр. на території Османської імперії?

А Задунайська Січ

Б Кам’янська Січ

В Олешківська Січ

Г Підпільненська Січ

4. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1 учасники національно-визвольного руху на Правобережжі

2 середні й дрібні землевласники в Литві, Польщі та Україні

3 учасники національно-визвольного руху в Західній Україні

4 селяни, які виконували повинності за користування землею

А гайдамаки

Б кріпаки

В магнати

Г опришки

Д шляхтичи

5. Установіть послідовність подій національно-визвольного руху у Правобережній і Західній Україні в другій половині XVIII ст.

А утворення польською шляхтою Барської конфедерації

Б розгортання опришківського руху на чолі з О. Довбушем

В прєднання Російською імперією Правобережної України

Г початок Коліївщини на чолі з М. Залізняком та І. Гонтою

6. Укажіть стилі й напрями, які існували в українській культурі в другій половині XVIII ст.

1 бароко

2 готика

3 класицизм

4 реалізм

5 символізм

6 футуризм