Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Документ 1.
Із таємної доповіді міністра закордонних справ Росії про мету Антанти (14 вересня 1914 р.).
Джерело: «Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 рр.: Навчальний посібник для 10 класів загальноосвітніх навчальних закладів».
«1. Головна мета союзників — зламати могутність Німеччини і її претензії на військове та політичне панування...
2. Територіальні зміни повинні визначатися принципом національностей.
3. Росія приєднує до себе нижню течію Німану і східну частину Галичини, а до Царства Польського вона приєднує Східну Познань, Сілезію і західну частину Галичини.
4. Франція повертає назад Ельзас-Лотарингію, долучаючи до неї яку захоче частину рейнської Пруссії та Палатинату.
5. Бельгія суттєво розширює свою територію.
6. Шлезвіг-Гольштайн повертається Данії.
9. Сербія приєднує до себе Боснію та Герцеговину, Далмацію і Північну Албанію...
11. Греція приєднує до себе південь Албанії, за винятком Валлони, яка відійде до Італії.
12. Англія, Франція та Японія розділять між собою німецькі колонії...
13. Німеччина і Австрія заплатять військову контрибуцію.»
ДОВІДКА
Антанта — «сердечна згода», військово-політичний блок Великої Британії, Франції і Російської імперії, що повністю сформувався в 1905-1907 рр. Під час Першої світової війни Антанта об'єднала проти Троїстого союзу понад 20 країн, зокрема США, Канаду, Японію і Італію. «Сердечна згода» розвивалася поступово: у 1894 р. був укладений франко-російський союз, у 1904 р. Велика Британія уклала союз з Францією, а англо-російська конвенція 1907 р. завершила утворення Антанти. Країни, що перемогли в Першій світовій війні, — члени Антанти, здійснили, згідно з Версальською мирною угодою 1919 р., переділ колоній.
Картина «Згода» 1914 р., присвячена Англо-франко-російському союзу — Антанті
Запитання та завдання
1. Визначте головну мету Росії у війні.
2. Які цілі були у Росії відносно українських земель?
3. Дайте моральну оцінку наведеному документу. Чому документ є таємним?
Документ 2.
Про плани Австро-Угорщини щодо України напередодні Першої світової війни.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Перед початком війни Міністерство закордонних справ Австрії зацікавилося можливістю використання українського чинника у боротьбі проти Росії... Австрійське дипломатичне відомство підготувало поширений документ про «австро-угорську» ідею і плани стосовно майбутнього польських та українських етнічних територій, відвойованих від Росії. На початку війни найбільш ймовірним видавався план, що передбачав приєднання до австрійських земель колишнього ареалу поширення греко-католицької церкви: Холмщини, Підляшшя, Волині та Поділля. Названі території мали бути об’єднані в окрему українську автономну область у складі імперії Габсбургів. Водночас ця тактика зацікавила і Німеччину. У німецьких урядових колах більше схилялися до ідеї утворення поясу буферних держав на кордоні з Росією. Щоправда, закінченої концепції врегулювання української проблеми на початку війни Німеччина не мала.»
ДОВІДКА
Троїстий союз — союз, створений в 1882 р. Німеччиною, Австро-Угорщиною, Італією. У 1883 р. до нього приєдналась Румунія, а в період Першої світової війни — Болгарія, Турція. У 1915 р. Італія, а в 1916 р. Румунія — вийшли з союзу. Союз був спрямований проти країн Антанти.
Запитання та завдання
1. Визначте основну мету Австро-Угорщини у війні.
2. Які плани були у Австро-Угорщини та німців відносно українських земель?
3. Що спільного у планах Троїстого союзу та Австро-Угорщини відносно українських земель?
Документ 3.
Зі статті-відозви Симона Петлюри «Війна і українці».
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«... Вороги Росії при переході кордону будуть, звичайно, намагатися прихилити українську людність на свій бік і різними політичними обіцянками та національними принадами посіяти неспокій серед неї. Українці не піддадуться провокаційним впливам і виконають свій обов’язок громадян Росії в цей тяжкий час до кінця і не тільки на полі бою, в шеренгах війська, що бореться проти порушників світового миру і права, але й як громадяни-обивателі, що повинні в міру своїх сил і спроможностей сприяти успішному виконанню російською армією винятково відповідального завдання, що випало на її долю.
...Національна проблема, зокрема українська, вимагає свого невідкладного розв’язання. Такі струси в державному житті, як війна, відкривають очі суспільству державної нації на одну з її помилок у відношенні до недержавних народів. Воно переконується, що ці народи в однаковій мірі з ним відстоюють цілість держави, обороняють її нерозривність та добро, віддають своїх дітей, витрачають сили і матеріальні засоби на оборону від спільного ворога і що відосередність національних прагнень не є тією небезпекою, що в ній дехто вбачає загрозу цілості Росії. Примара цієї небезпеки завжди стояла на дорозі до бажаного розв’язання національного питання Росії, впливаючи на створення тих важливих умов, що ними намагались оточити життя недержавних народів. Якщо в найбільш критичні дні проби народи Росії виконують свої обов’язки у відношенні до неї, то у свідомість суспільства і його керівних кіл повинна просякти думка про надання цим народам і відповідних прав. В цьому відношенні можна завважити вже сприятливі симптоми. Логіка речей промовляє за те, що зміна відношення до інородців торкнеться також і українців, і в перспективах розв’язання національного питання в Росії і українське питання теж буде поставлене на денний порядок. Толерантна постава до українців Австрії, яку диктують обставини часу, відкрила б великі можливості: вона створила б потяг відірваної історичними умовами частини до національного українського цілого, зв’язаного з Росією: унаслідок того сталось би велике діло виправлення історичної помилки, а українському народові, що всі частини його були б з’єднані, відкрилась би можливість розвитку його багатих сил в єднанні з відродженою Росією і народами, що її заселюють.»
Запитання та завдання
1. У чому вбачав С. Петлюра для українців головний обов’язок у війні?
2. У чому, на думку С. Петлюри, полягає вирішення національної проблеми в Російської імперії?
3. Поясніть, що мав на увазі С. Петлюра, говорячи про «толерантну поставу до українців в Австрії». Чи співпадала його точка зору з точкою зору Російської імперії?
Документ 4.
З «Маніфесту Головної Української Ради» (мовою оригіналу).
Джерело: «Українська суспільно-політична думка в XX ст. Документи і матеріали».
«Ми не є прихильники війни, ми разом з цілим культурним світом уважаємо мир найціннійшим добром людскоети. Але бувають в історії держав і народів хвилі, коли війна є неминучою. І коли не можемо війни відвернути, то мусимо старатися, щоб ті жертви, яких вона від нас вимагає, не пішли марно, щоби кров батьків принесла добро дітям. Дорога, яка веде до сього, ясна. Війни хоче цар російський, самодержавний володар імперії, яка є історичним ворогом України. Царі російські зломили Переяславський договір, яким вони обов’язалися були шанувати самостійність України, і поневолили вільну Україну. Царська імперія протягом трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати поневоленій Україні національну душу і зробити український нарід частю російського народу. Царський указ відобрав українському народові його найсвятіше право, право рідної мови. В царській Росії нинішнього дня найбільше поневолений — український нарід. І коли Росія хоче війни, то говорить з неї ненаситність, яка червоною ниткою тягнеться через усю історію імперії, що з московського князівства, загарбуючи все нові землі, поневолюючи народи, розрослася в кольос, який від ряду літ загрожує загально-європейському мирові і загальнолюдському поступові, культурі і житю народів.
Та ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю. Історичний ворог України не може спокійно дивитися, що не вся Україна в його руках, що не весь український нарід стогне, поневолений під його панованнєм, що існує часть української землі, де український народ не є винятий з-під права, де він може жити своїм національним життєм. Ідучи війною на австро-угорську монархію, Росія грозить загином також українському національному життю, яке найшло охорону в конституційнім ладі австрійської держави. Побіда Росії мала би принести українському народови австро-угорської монархії те саме ярмо, в якім стогне 30 міліонів українського народу в Російській імперії.
Побіда австро-угорської монархії буде нашою побідою. І чим більше буде поражение Росії, тим швидше виб’є година визволення України.
До бою — за здійсненне ідеалу, який в теперішню хвилю з’єднує ціле українське громадянство!
Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України!
Львів. 3 серпня 1914. За Головну Українську Раду:
Д-р Кость Левицький, голова, Михайло Павлик, Микола Ганкевич, заступники голови, д-р Степан Баран, секретар.»
Запитання та завдання
1. Кого автори документу обвинувачують у розв’язанні війни?
2. Чому автори документа виступають за необхідність підтримання Австро-Угорщини у війні? Чи згодні ви, що «чим більше буде пораженнє Росії, тим швидше виб’є година визволення України»?
ДОВІДКА
Головна Українська Рада — 1 серпня 1914 р. західноукраїнські соціал-демократи створили Головну Українську Раду на чолі з К. Левицьким. Вони добилися від австрійського уряду права на утворення загонів українських січових стрільців для боротьби з Росією. З травня 1915 р. вона почала називатися Загальною Українською Радою, її члени досить оригінально уявляли собі повоєнний державно-національний устрій України. У відозві від 12 травня 1915 р. зазначалося, що метою боротьби є створення на території російської України самостійної держави, а на Галичині — здобуття української автономії в межах Австрії. І все це повинні були зробити австрійські війська. Діячі Загальної Української Ради припустилися серйозної помилки — видали бажане за дійсність. Вони намагалися ощасливити свій народ чужими руками, але в історії це ще нікому не вдавалося, 5 листопада 1916 р. Німеччина та Австро-Угорщина проголосили 10 губерній Росії Польською самостійною державою, а австрійський імператор також пообіцяв Галичині широку автономію, однак без поділу на польську й українську частини. Надії розвіялися, а керівники Загальної Ради залишилися скомпрометованими тісними зв'язками з австрійським генеральним штабом.
Документ 5.
З «Нашої платформи» Союзу визволення України (СВУ).
Джерело: «Українська суспільно-політична думка в XX ст. Документи і матеріали».
«Українські землі по обидва боки австро-російського кордону є не тільки одним з головних теренів сучасної європейської війни, а також однією з причин і предметом війни. Українці добре розуміють, що у війні сій ходить головно о їх долю, ходить о те, чи в результаті війни український Піємонт в Австрії буде знищений, чи українське житє розцвіте також по той бік Збруча, аж за Дніпро і над Чорне море, і тому не можуть зоставитися німими свідками теперішніх подій, а голосно і рішучо підносять свої неоспоримі права на національну самостійність. Об’єктивна історична конечність вимагає, аби між західною Європою і Москівщиною повстала самостійна українська держава. Потрібне се для осягнення і утревалення європейської рівноваги, є се в інтересі народів австро-угорської держави, а передовсім в інтересі німецького народу в обох цісарствах, а для українського народу булоб се здійсненнєм віхових його мрій і зусиль.
В розумінню сеї історичної конечності російські Українці покликали до житя центральну загальнонаціональну організацію, яка взяла на себе репрезентацію під теперішню хвилю національно-політичних і соціяльно-економічних інтересів українського народу в Росії. Організацією сею є Союз визволення України. В Союзі репрезентовані всі ті політичні напрями, що стоять на становищи державної самостійности українського народу, а реалізацію своїх національно-політичних і економічних стремлінь в даний момент зв’язують з розбиттєм Росії у війні. Національно-політичною платформою Союза є державна самостійність України.
Формою правління самостійної української держави має бути конституційна монархія, з демократичним внутрішнім устроєм політичним, однопалатною системою законодавства, горожанськими, язиковими і релігійними свободами для всіх національностей і віроісповідань, з самостійною українською церквою. На випадок прилучення до Австрії більшої чи меншої українсько-російської території буде Союз обстоювати за створеннєм з усіх земель, заселеним українським народом в Австрії, осібного автономного краю.
Одночасно зі збудованням самостійної української держави має бути переведена радикальна аграрна реформа на користь селянства. Є се основний економічний постулят Союзу визволення України.»
Запитання та завдання
1. Визначте головну мету діяльності СВУ.
2. Схарактеризуйте політичний, економічний, соціальний устрій майбутньої незалежної української держави згідно з програмою СВУ.
3. Яке ставлення СВУ до ворогуючих сторін?
Документ 6.
В. Винниченко про політичну орієнтацію українства в роки світової війни.
Джерело: В. Винниченко «Відродження нації», ч. 1.
«Друга орієнтація була на німців, на велике потрясіння на фронтах, на слабкість російської державності і на просте захоплення німцями території України. Німецький імперіалізм — експлуататор культурний і розумний. Він не буде так безглуздо, ліниво, так неакуратно і нераціонально грабувати, як це робив царизм. Він, доячи сили з народу, піклуватиметься про те, щоб він не дуже брикав, він не видиратиме у нього останній пучок сіна, він старатиметься, щоб дійна корова була сита і більше молока йому давала. Крім того, німець — не родич, не слов’янин, мова його повністю чужа, не «рідний» нашій мові німець не зможе сказати, що українець — це «різновид» німця і на тій підставі відбере у нього право своєї мови. Словом, ні з якого боку українці, на думку цієї орієнтації, не мали потреби боятися німця, — з двох зол ця орієнтація вибирала щось культурніше, корисніше для українського народу.»
Запитання та завдання
1. Поясніть, чому деякі українці орієнтувалась на Німеччину у роки війни.
2. Поміркуйте, чи належав автор до цих українців.
Документ 7.
Українські січові стрільці.
Джерело: «Хрестоматія з історії України».
«Українські січові стрільці мали бути не тільки виявом лояльності галицьких українців супроти Австрії, але й інструментом української політичної репрезентації, зокрема після закінчення війни при новому розподілі Європи. Галицькі політики планували за допомогою свого легіону осягнути більші впливи в австрійському уряді, подібно як це робив один із творців об’єднаної Італії в другій половині XIX ст. граф Камілло ді Кавур, прем’єр королівства П’ємонту. У часи Кримської війни він вислав невелику військову частину на допомогу Англії та Франції й завдяки цьому мав доступ до мирної конференції в Парижі в 1856 р. Там він міг підняти справу об’єднання Італії й остаточно увійшов у коло творців європейської політики...»
Запитання та завдання
1. Пригадуючи курс історії України, поясніть, коли був створений легіон Українських січових стрільців? Хто його очолив?
2. Яке історичне призначення вбачали політики Галичини у створенні легіону УСС?
Документ 8.
Перша світова війна очима очевидців.
Джерело: «Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 рр.».
«Зі свідчень рядового австро-угорської армії, що потрапив у полон (2 грудня 1914 р.).
У казки про руську жорстокість мало хто вірить, бо у дійсності вона практично ніде не підтвердилась, а особисто з полоненими кубанські козаки, які мене захопили, поводились добре: нагодували та, дізнавшись, що я хворий, наказали господарю тієї хати, де я знаходився, запрягти коня й на возі довезти до руського шпиталю.
Зі спогадів бійця Легіону українських січових стрільців.
Після битви під Верденом
Було це 27 серпня 1914 р. Десь опівдні через усе село проїхав, простуючи звідти десь, звідки чути було бухкання гармат і цокотання кулеметів, великий фургон із червоним хрестом на білому прапорі, що його тримав у руках молодий парубок-німець у той час, коли трохи старший поганяв коні. У фургоні відкриті, але позакутувані в білі простирадла, лежали перев’язані марлею, крізь яку просочувалась кров, немолода вже жінка і маленьке, може дволітнє, дитятко. Голова цій дитині була туго забинтована, виглядали тільки повні докорів, стражденні оченята, а перев’язка вже мокріла від крові...
Війна очима солдата російської армії (15 грудня 1915 р.) (мовою оригіналу).
Убиті німецькі солдати в окопах. 1916 р.
Я поки живий, був у окопах 12 днів, а зараз на відпочинку. Слава богу затишшя, бою поки нема, а далі побачимо. Але зараз потреба заїдає, хоч я і зміню білизну, пропаривши її у кип’ятку. Але що... переносимо усе, може і переживу все це... Під час відпочинку я сплю на хворості в землянках. Але в окопах майже не спимо, хоча і там є хворост, мох, лістя, там же в окопах вирито землянки від холоду і дощу, але брудно. Одним словом, найзлішому ворогові я не побажав би потрапити у ці «окопи». Якщо б дав бог щоб ніколи у житті ніхто не потрапляв у ці окопи і щоб навіть не знали, що таке окопи. А мені якщо б дав бог пережити усі ці солдатські злидні, залишитися живим: то я вже пізнав, що означає «війна».
Зі спогадів учасника подій на Південно-Західному фронті генерала М. Головіна (1915 р.).
Солдати після газової атаки. 1915 р. (російська армія)
...Важко словами передати весь драматизм становища. Тільки частина бійців, що знаходилася на фронті, була озброєною, інші ж чекали смерті свого товариша, щоб, у свою чергу, взяти до рук гвинтівку. Вищі штаби визискувались у винахідництві, часом досить невдало, тільки б як-небудь викрутитись із катастрофи. Так, наприклад, у моє буття генерал-квартирмейстером 9 армії згадую телеграму штабу Південно-Західного фронту, отриману в серпні 1915 р., про озброєння частини піхотних рот сокирами, насадженими на довгі топорища. Передбачалось, що ці роти можуть бути використаними для прикриття артилерії. Фантастичність цього розпорядження, що було задекларовано з глибокого тилу, була настільки очевидною, що мій командуючий, генерал Лечицький, глибокий знавець солдата, заборонив давати подальший хід цьому розпорядженню, вважаючи, що воно лише підірве авторитет начальства. Я наводжу цю майже анекдотичну спробу ввести «алебардистів» тільки для того, щоб охарактеризувати ту атмосферу відчаю, в якій знаходилася російська армія в кампанії 1915 р...
Зі спогадів українського офіцера М. Тарнавського.
Я підмітив знаменне явище. В найрясніший вогонь військо скинуло, як у дим, за своїм командиром: безкритично, як барани, воно мало лише послух напоказ, на порух руки верховода, на його найменший знак. В цілій повноті я побачив тут оцю негативну й позитивну вартість дресури вояка, в якій він губив усе індивідуальне та ставав безкритичним автоматом.
З часом у тих воюючих автоматах щось попсувалося. В їхніх очах пробуджувалася інтелігенція, хитрість, збайдужіння до по тричі вигукуваних наказів. Але це прийшло згодом. У перших тижнях боїв австрійське вояцтво вперто нагадувало мені отару баранів, гнану на заріз.
Польовий шпиталь
Біля залізничного шляху, що у сотні метрів пробігав від мене, хтось роздягнений до половини, ритмічно підносив руку вгору та опускав її вдолину...
Дивним чоловіком, що вимахував рукою, показався наш підполковник. Він, наблизивши обшивку до самого носа (був короткозорий), вибирав відтіль воші.
Зловлену сердегу клав на велику кілометрову каменюку й меншою дещо з розмаху валив по деліквентці. На його обличчі стояв вираз діловитості, скупчення й кровожадної зловтіхи...
На фабриці гранат. Німеччина, 1917 р.
Як же він не нагадував тепер собою того пересадного чепуруна за мирних часіві Адже ж найменшу пилинку він здіймав колись з рукава з міною крайнього здивування й відрази. Бо як могла вона найтися на його рукаві та псувати ідеальний вигляд його однострою.»
Запитання та завдання
На підставі наданих документів складіть розповідь на тему:
а) війна очима солдата;
б) війна очима пересічного громадянина;
в) війна очима командувача.
Документ 9.
Зречення Миколи II (мовою оригіналу).
Джерело: «Хрестоматія з історії Росії. Навчальний посібник».
Цар Микола II і цесаревич Олексій
«Начальнику Штаба
В дни великой борьбы с внешним врагом, стремящимся почти три года поработить нашу родину, Господу Богу угодно было ниспослать России новое тяжкое испытание. Начавшиеся внутренние народные волнения грозят бедственно отразиться на дальнейшем ведении упорной войны. Судьба России, честь геройской нашей армии, благо народа, все будущее дорогого нашего Отечества требуют доведения войны во что бы то ни стало до победного конца. Жестокий враг напрягает последние силы и уже близок час, когда доблестная армия наша совместно со славными нашими союзниками сможет окончательно сломить врага. В эти решительные дни в жизни России почли МЫ долгом совести облегчить народу НАШЕМУ тесное единение и сплочение всех сил народных для скорейшего достижения победы и в согласии с Государственною Думою признали МЫ за благо отречься от Престола Государства Российского и сложить с СЕБЯ Верховную власть. Не желая расстаться с любимым Сыном НАШИМ, МЫ передаем наследие НАШЕ Брату НАШЕМУ Великому Князю МИХАИЛУ АЛЕКСАНДРОВИЧУ и благословляем ЕГО на вступление на Престол Государства Российского. Заповедуем Брату НАШЕМУ править делами государственными в полном и ненарушимом единении с представителями народа в законодательных учреждениях, на тех началах, кои будут ими установлены, принеся в том ненарушимую присягу. Во имя горячо любимой родины призываем всех верных сынов Отечества к исполнению своего долга перед ним, повиновением Царю в тяжелую минуту всенародных испытаний и помочь ЕМУ, вместе с представителями народа, вывести Государство Российское на путь победы, благоденствия и силы. Да поможет Господь Бог России.
Николай»
Запитання та завдання
1. Чим була викликана поява даного документа?
2. Як імператор пояснює причини свого зречення?
3. Чому Микола II вимушений був зректися престолу на користь брата Михайла, а не свого сина?
Документ 10.
Відозва Української Центральної Ради (УЦР) до українського народу (9 березня 1917 р.).
Джерело: «Історія України: Документи. Матеріали».
«Народе Український!
Впали вікові пута. Прийшла воля всьому пригніченому людові, всім поневоленим націям Росії.
Настав час і Твоєї волі й пробудження до нового, вільного, творчого життя, після більш як двохсотлітнього сну.
Уперше, Український тридцятипятиміліонний Народе, Ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто Ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних народів могутньою рукою зачнеш сам собі кувати кращу долю.
Впав царський уряд, а тимчасовий оголосив, що незабаром скличе Установчі Збори (Учредительное Собраніе) на основі загального, рівного, прямого й таємного виборчого права.
Звідти уперше на весь світ пролунає у всій своїй силі справжній голос Твій, справжня воля Твоя.
До того ж часу ми закликаємо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які тобі природно належать, і які Ти повинен мати, Великий Народе, сам хазяїн на Українській землі.
А в найближчім часі права на заведення рідної мови по всіх школах, од нижчих до вищих по судах і всіх урядових інституціях. З таким же спокоєм, але рішуче, домагайся, Народе, того ж права для української мови від пастирів церкви, земств і всіх неурядових інституцій на Україні.
Народе Український!
Селяни, робітники, салдати, городяне, духовенство і вся українська інтелігенція!
Додержуйте спокій: не дозволяйте собі ніяких вчинків, що руйнують лад в житті, але разом, щиро й уперто беріться до роботи: до гуртовання в політичні товариства, культурні і економічні спілки, складайте гроші на Український Національний Фонд і вибирайте своїх українських людей, на всі місця — організуйтесь!
Тільки згуртувавшись, можна добре пізнати всі свої потреби, рішуче за них заявити і створити кращу долю на своїй Землі.
Народе Український!
Перед Тобою шлях до нового життя.
Сміливо ж, одностайно йди на той великий шлях в ім’я щастя свого і щастя будучих поколінь Матері України, могутньою рукою твори своє нове вільне життя.»
Запитання та завдання
1. Визначте головний зміст наведеного документу.
2. Які вимоги висувала в документі УЦР? Проаналізуйте ці вимоги.
Документ 11.
Із постанов Першого Українського військового з'їзду про автономію України, про ставлення до Української Центральної Ради та про українізацію освіти і армії (5 — 8 травня 1917 р.).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Перший український військовий з’їзд ...постановляє: ...вимагати від Тимчасового правительства та Ради солдатських і робітничих депутатів негайного оголошення ...принципу національно-територіальної автономії України...
...з’їзд вважає своїм обов’язком вітати Українську Центральну Раду і складає їй велику подяку за її старання та заходи в історичний момент: 1) об’єднати сили українства; 2) піднести його національну і політичну свідомість;
3) організувати його національну волю.
...з’їзд визнає потрібним ... взятися до боротьби з... підупадом духовної і реальної сили армії.... Визнає негайною націоналізацію армії на національно-територіальнім принципі. Зокрема, з’їзд оголошує потребу української армії. В цій справі з’їзд визнає: а) що в існуючих військових одиницях... всі українські вояки ... повинні бути ... виділені в окремі часті.
Що ж до флоту, то з’їзд вважає ... необхідним: а) в Балтійському флоті укомплектувати декотрі з кораблів виключно командами української національності; б) що ж до флоту Чорноморського ... з’їзд визнає необхідним надалі поповнювати його виключно українцями.... З’їзд ухвалив утворити Тимчасовий український військовий генеральний комітет при Українській Центральній Раді......з’їзд постановляє:
1) З осені сього 1917 р. повинно бути переведено Тимчасовим урядом навчання по школах України на українській мові...
5) ... військова освіта повинна переводитись в життя в українському напрямку...»
Запитання та завдання
1. Поясніть основні вимоги першого українського військового з’їзду.
2. Поміркуйте, в чому історичне значення українізації армії.
Документ 12.
І Універсал Центральної Ради.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«До українського народу, на Україні й поза Україною сущого.
Народе український! Народе селян, робітників, трудящого люду!
Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей української землі.
...Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:
Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням — Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.
...Ніхто, краще наших селян, не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде відібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі у власність народів, як буде видано про це закон на Всеросійському Учредительному зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Соймові).
...Ми гадали, що Центральне Російське правительство простягне нам руку в усій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, можемо дати лад нашій землі.
Але Тимчасове Російське правительство відкинуло всі наші вимоги, відіпхнуло простягнену руку українського народу.
Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили Російському Тимчасовому правительству наші вимоги. А найголовніші вимоги ті були такі:
щоб Російське правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію;
щоб Центральне Російське правительство по всіх справах, що стосуються України, мало при собі нашого комісара по українських справах;
щоб місцева власть на Вкраїні була об’єднана одним представником від Центрального Російського правительства, себто вибраним нами комісаром на Вкраїні;
щоб певна частина грошей, які збираються у Центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам цього народу, на національно-культурні потреби його.
Всі ці домагання наші Центральне Російське правительство одкинуло.
Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію, на право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилось від відповіді, відіславши нас до майбутнього Всеросійського Учредительного зібрання.
Центральне Російське правительство не схотіло мати при собі нашого комісара, не схотіло разом з нами творити новий лад.
Так само не схотіло прислати комісара на Україну, щоб ми могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку.
І гроші, що збираються з нашої землі, відмовилось повернути на потреби нашої школи, освіти й організації.
І тепер, народе український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Це наш обов’язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.
І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.
Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однині знає, що настав час великої роботи.
... приписуємо всім організованим громадянам сел і городів, всім українським громадським управам і установам з 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.»
Запитання та завдання
1. Перелічіть основні положення І Універсалу.
2. Складіть твір-мініатюру за темою «Історичне значення І Універсалу».
Документ 13.
13 Статуту Генерального Секретаріату (16 липня 1917 р.).
Джерело: «Історія України: Документи. Матеріали».
«На підставі згоди з тимчасовим правительством дня 16 липня (н. ст.) 1917 р. — орган революційної демократії всіх народів України — Українська Центральна Рада, що має підготувати Україну до остаточного здійснення автономного ладу й довести її до Українських Установчих всенародніх Зборів і російського Установчого Зібрання, — утворює Генеральний Секретаріат, який являється найвищим органом управи на Україні.
Діяльність Генерального Секретаріату зазначається тимчасово такими головними пунктами:
1. Найвищим краєвим органом управи на Україні є Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради, який формується Центральною Радою, відповідає перед нею і затверджується тимчасовим правительством.
2. Формування Генерального Секретаріату Центральна Рада здійснює через свій Комітет.
3. Центральна Рада затверджує Генеральний Секретаріат в цілости, висловлюючи йому довірря.
4. В склад Генерального Секретаріату входить 14 генеральних секретарів, а саме секретарі: в справах внутрішніх, фінансових, військових, харчових, земельних, юстиції, освіти, національних, торгу, промисловости, почти й телеграфу, праці, доріг, генеральний контрольор і генеральний писарь. ...
5. Свою власть Генеральний Секретаріат здійснює через всі урядові органи на Україні.
6. Всі урядові органи на Україні підлягають власти Генерального Секретаріату. ...
7. Всі урядові посади на Україні, коли вони не виборні, заміщаються Генеральним Секретаріатом або підвладними йому органами.
8. При тимчасовім правительстві має бути статс-секретарь для справ України, якого призначає тимчасове правительство по згоді з Центральною Радою.
9. Статс-секретарь має пильнувати інтересів України в усій роботі тимчасового правительства й в разі потреби переслати законопроекти через Генеральний Секретаріат на розгляд Ц. Ради.
Володимир Винниченко
10. Генеральний Секретаріат передає на санкцію тимчасового правительства ті законопроекти, які розглянула й ухвалила Центральна Рада.
11. Генеральний Секретаріат передає на затвердження тимчасового правительства тимчасові фінансові обрахунки видатків на потреби України, які розглянула й ухвалила Центральна Рада.
12. Тими коштами, які надходять на рахунок Центральної Ради, розпоряджується Генеральний Секретаріат по бюджету, ухваленому Центральною Радою...
19. Всі закони тимчасового правительства мають силу на Україні від дня проголошення їх в Краєвім Урядовім Віснику на українській мові...
20. Всі закони, адміністративні приписи й постанови, проголошені українською мовою, публікуються також і на мовах: російській, єврейській і польській...»
Запитання та завдання
1. Визначте головну мету створення Генерального Секретаріату.
2. Які функції було покладено на Генеральний Секретаріат?
Документ 14.
II Універсал Центральної Ради.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«...Українська Центральна Рада, яка обрана українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками інших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.
Поповнена Центральна Рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган — Генеральний секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного правительства як носитель найвищої крайової влади Временного правительства на Україні.
В цім органі будуть об’єднані всі права і засоби, щоб він, як представник демократії всієї України і разом з тим як найвищий крайовий орган управління, мав змогу виконувати складну роботу організації та впорядкування життя всього краю в згоді з усією революційною Росією.
В згоді з іншими національностями України і, працюючи в справах державного управління як орган
Временного правительства, Генеральний Секретаріат Центральної Ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією.
Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проекти законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного зібрання.
Вважаючи, що утворення крайового органу Временного правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреб місцевої людності в можливих до Учредительного зібрання межах і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв’язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономної України до Всеросійського Учредительного зібрання.
Що стосується комплектування українських військових частин, то для цього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті військового міністра, при Генеральному штабі і при Верховному головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділению військового міністра, буде являтись, з технічного боку, можливим без порушення боєспособності армії...»
Запитання та завдання
1. Які причини ухвалення II Універсалу?
2. Розкрийте основний зміст II Універсалу.
3. Порівняйте І і II Універсали. У чому ви бачите відступ Центральної Ради від умов І Універсалу?
4. Дайте власну оцінку ухваленню II Універсалу.
Документ 15.
План дій 2-го Українського полку ім. П. Полуботка з 4 по 5 липня 1917 р.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Ми, українці-козаки, не хочемо мати свободи тільки на папері, або півсвободи. По проголошенні Першого Універсалу (Другого Універсалу ми не визнаємо) ми приступаємо до заведення порядку на Україні. Задля цього всіх росіян і ренегатів, які гальмують українську роботу, скидаємо з постів силою, не рахуючись з російським урядом. Визнаючи Центральну Раду за свій найвищий уряд, ми поки що виганяємо зрадників з України без її відома. Коли все опануємо силою, тоді цілком підпорядкуємось Центральній Раді. Тоді вона порядкуватиме у Києві і на всій Україні, як у своїх людей, котрі мусять усім керувати.»
Запитання та завдання
1. Назвіть причини повстання полку ім. П. Полуботка.
2. З курсу історії України згадайте причини поразки «самостійників». На вашу думку, чи мали шанси на успіх «самостійники»?
Документ 16.
Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні (4 серпня 1917 р.).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Тимчасовим урядом затверджено таку тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріату на Україні.
1. На час до вирішення питання про місцеве управління Установчими зборами у справах місцевого врядування Україною найвищим органом Тимчасового уряду є Генеральний Секретаріат, що призначається Тимчасовим урядом за поданням Центральної Ради.
2. Повноваження Генерального Секретаріату поширюються на губернії: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську та Чернігівську, за винятком повітів Мглинського, Суразького, Стародубського і Новозибківського. Вони можуть поширюватись і на інші губернії або їх частини у випадках, коли створені в цих губерніях на підставі ухвали Тимчасового уряду земські установи висловляться за бажаність такого поширення.
3. Генеральний Секретаріат утворюється з генеральних секретарів за відомствами внутрішніх справ, фінансів, землеробства, освіти, торгівлі, промисловості та праці, а також секретаря з національних справ, генерального писаря; окрім цього, при Генеральному секретаріаті перебуває для контролю в його справах генеральний контролер, що бере участь у засіданнях Генерального Секретаріату з правом вирішального голосу.
Із числа секретарів не менше ніж чотири мають бути заміщені з осіб, що не належать до української національності.
При секретарі з національних справ установлюються три посади товариша секретаря з тим, щоб усі чотири найбільш численні національності України мали кожна свого представника в особі секретаря або одного з його товаришів.
4. Генеральний Секретаріат розглядає, розробляє і подає на затвердження Тимчасового уряду пропозиції, що стосуються життя краю та його врядування. Пропозиції ці можуть бути перед їх поданням Тимчасовому уряду внесені на обговорення Центральної Ради.
5. Повноваження Тимчасового уряду у справах місцевого врядування, що входять до компетенції перелічених у статті 3 відомств, здійснюються за допомогою генеральних секретарів. Докладніше визначення цих справ буде подане в особливому додатку.
6. Щодо всіх справ, зазначених у попередній статті, місцева влада краю звертається до Генерального Секретаріату, який після зносин із Тимчасовим урядом передає розпорядження та вказівки останнього місцевій владі.
7. Генеральний Секретаріат подає кандидатів на урядові посади, предмети відання яких входять до кола зазначених у статті 5 справ і які заступаються за призначенням Тимчасового уряду.
8. Відносини вищих державних установ і окремих цивільних відомств із секретаріатом та окремими секретарями, за приналежністю, а так само й останніх із вищими державними установами й відомствами, відбуваються через особливого комісара України в Петрограді, що призначається Тимчасовим урядом; так само йдуть законодавчі пропозиції та проекти, що стосуються лише місцевих справ України, як і заходи загальнодержавного значення, що виникли в окремих відомствах або обговорюються міжвідомчими та відомчими комісіями і вимагають, зважаючи на особливе відношення їх до України, участі представника управління комісара в зазначених комісіях.
9. У терміновому й невідкладному випадках вищі державні установи та відомства повідомляють свої ухвали місцевій владі безпосередньо, сповіщаючи одночасно про ці розпорядження секретаріат.»
Запитання та завдання
1. Які функції повинен був виконувати Генеральний Секретаріат згідно з інструкцією?
2. Які права Центральної Ради були передбачені інструкцією?
3. У чому було обмеження прав Центральної Ради в інструкції?
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України
