Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС (1917-1921 рр.)
Документ 1.
III Універсал Центральної Ради (7 листопада 1917 р.).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«На півночі в столицях іде межиусобна і кривава боротьба. Центрального правительства нема і по державі шириться безвластя, безлад і руїна.
Наш край так само в небезпеці. Без власті дужої, єдиної, народної Україна теж може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду. Народе український! Ти, разом з братніми народами України, поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі. І ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею во ім’я творення ладу в нашій країні, во ім’я рятування всеї Росії, оповіщаємо:
Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.
До Установчих зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони і правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству — Генеральному Секретаріатові України.
...До території Народної Української Республіки належать землі, заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народної Республіки щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлене по згоді організованої волі народів.
Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:
Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі та інші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значення, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі, касується. Признаючи, що землі ті є власність всього трудового народу і мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає генеральному секретареві по земельних справах негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих зборів.
Праця робітництва в Українській Народній Республіці має бути негайно упорядкована. А зараз оповіщаємо:
На території Народної Республіки України з цього дня установлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.
Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного розпреділення продуктів споживання і кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному секретарству праці від цього дня разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією на Україні, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.
Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через центральне правительство примусити спільників і ворогів негайно розпочати мирні переговори.
Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Росії і поза Росією не було в замиренні порушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами всіх народів Російської республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях як на фронті, так і в тилу.
Останніми часами ясні здобутки революції було затемнено відновленою карою на смерть.
Оповіщаємо:
Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.
Всім ув’язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до цього дня як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальності не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон.
Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу.
З тою метою приписуємо Генеральному секретарству судових справ зробити всі заходи до упорядкування судівництва і привести до згоди з правними поняттями народу.
Генеральному секретаріату внутрішніх справ приписуємо:
Вжити всіх заходів до закріплення і поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами вищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв’язку і співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.
Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканності особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах з усіма установами.
Український народ сам довгі роки боровся за свою національну волю і, нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам: великоруському, єврейському, польському та іншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя та доручаємо нашому Генеральному секретарству національних справ подати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію.
Справа продовольча є корінь державної сили в цей тяжкий і відповідальний час. Українська Народна Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт, і ті частини Російської Республіки, які потребують нашої допомоги.
Громадяни! Іменем Народної Української Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до рішучої боротьби зі всяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній республіці Росії здоровля, силу і нову будуччину. Вироблення тих форм має бути переведено на Українських і Всеросійських Установчих зборах.
Днем виборів до Українських Установчих зборів призначаємо 27 грудня (декабря) 1917 р., а днем скликання їх — 9 січня (января) 1918 р.
Про порядок скликання Українських Установчих зборів негайно видано буде закон.»
Запитання та завдання
1. Схарактеризуйте III Універсал Центральної Ради за планом:
а) територія Української Народної Республіки (УНР);
б) стосунки між Центральною Радою (ЦР) та Росією;
в) вирішення аграрного питання;
г) організація виробництва;
д) структура влади;
е) права громадян;
є) вирішення національного питання.
2. Напишіть тези до теми «Значення III Універсалу».
Документ 2.
Маніфест Ради Народніх Комісарів (РНК) до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради 4 (17) грудня 1917 р.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«...Рада Народних Комісарів ще раз підтверджує право на самовизначення за всіма націями, які пригноблювалися царизмом і великоросійською буржуазією, аж до права цих націй відокремитися від Росії.
Тому ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо Народну Українську Республіку, її право відокремитися від Росії або вступити в угоду з Російською Республікою про федеральні та подібні відносини між ними.
Усе, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, визнається нами, Радою Народних Комісарів, негайно, без обмежень і безумовно.
...Ми звинувачуємо Раду в тому, що, прикриваючись національними фразами, вона провадить двозначну буржуазну політику, яка давно вже виражається в невизнанні Радою Рад і Радянської влади на Україні (між іншим, Рада відмовляється скликати, на вимогу Рад України, крайовий з’їзд українських Рад негайно). Ця двозначна політика, що позбавляє нас можливості визнати Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української Республіки, спонукала Раду останнім часом до кроків, що означають знищення будь-якої можливості згоди.
Такими кроками є, по-перше, дезорганізація фронту.
Рада переміщує і відкликає односторонніми наказами українські частини з фронту, руйнуючи таким чином єдиний загальний фронт до розмежування, що його можна здійснити лише шляхом організованої угоди урядів обох республік.
По-друге, Рада розпочала роззброєння радянських військ, що перебувають на Україні.
По-третє, Рада надає підтримку кадетсько-каледінській змові у виступі проти Радянської влади. Посилаючись свідомо неправдиво на автономні нібито права Дону та Кубані, прикриваючи цим каледінські контрреволюційні виступи, що суперечать інтересам і вимогам більшості трудового козацтва, Рада пропускає через свою територію війська до Каледіна, відмовляючись пропускати війська проти Каледіна.
Стаючи на цей шлях нечуваної зради революції, на шлях підтримки злих ворогів як національної незалежності народів Росії, так і Радянської влади, ворогів трудящої й експлуатованої маси, — кадетів і каледінців, Рада змусила б нас оголосити без жодних вагань війну їй, навіть якщо б вона була вже цілком формально визнаним і безсумнівним органом вищої державної влади незалежної буржуазної республіки України.
На сьогодні, зважаючи на всі вищевикладені обставини, Рада Народних Комісарів ставить Раді, перед народами Української та Російської Республік, такі питання:
1. Чи зобов’язується Рада відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту?
2. Чи зобов’язується Рада не пропускати надалі без згоди Верховного головнокомандувача жодних військових частин, що прямують на Дон, на Урал або в інші місця?
3. Чи зобов’язується Рада сприяти революційним військам у справі їх боротьби з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням?
4. Чи зобов’язується Рада припинити всі свої спроби роззброєння радянських полків і робітничої Червоної гвардії на Україні та повернути негайно зброю тим, у кого її було відібрано?
У разі неотримання задовільної відповіді на ці питання протягом сорока восьми годин Рада Народних Комісарів уважатиме Раду в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії та на Україні».
Запитання та завдання
1. Поміркуйте, чи дійсно РНК Росії була згодна з правом націй на самовизначення.
2. З тексту маніфесту випишіть причини, чому РНК Росії пред’явила ультиматум ЦР.
3. Доведіть, що РНК Росії грубо втручалася у внутрішні справи УHP.
Документ 3.
IV Універсал Центральної Ради (9 січня 1918 р.).
Джерело: «Хрестоматія з історії України».
«Народе України!
Твоєю силою, волею, словом стала на землі українській вільна Народна Республіка. Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх — борців за вольності і права трудящих.
Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знесилили наш край і людність. Фабрики товарів не виробляють. Заводи спиняються. Залізниці розхитані. Гроші в ціні падають. Хліба зменшується. Насуває голод. По краю розплодились юрми грабіжників і злодіїв, особливо, коли з фронту посунуло військо, спинивши криваву різню, заколот і руїну на нашій землі.
Через усе це не могли відбутися вибори в Українські Установчі збори в приписаний нашим попереднім Універсалом час і ці Збори, призначені на нинішній день, не могли зібратись, щоб прийняти від наших рук нашу тимчасову найвищу революційну владу над Україною, усталити лад у Народній Республіці нашій і організувати нове правительство.
А тим часом Петроградське правительство народних комісарів, щоб привернути під свою владу вільну Українську республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі своє військо, красногвардійців-більшовиків, які грабують хліб у наших селян і без всякої плати вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на засів, і вбивають невинних людей, і сіють скрізь безладдя, злодійство, безчинство.
...Ми, Українська Центральна Рада... ніяких війн підтримувати не будемо, бо український народ хоче миру, і мир демократичний має бути якнайшвидше.
Але для того, щоб ні російський уряд, ні який інший, не ставали Україні на перешкоді установити той бажаний мир для того, щоб вести свій край до ладу, до творчої роботи, до закріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна Рада, оповіщаємо всіх громадян України: віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. З всіма сусідніми державами, як-то: Росія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та інші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української республіки. Влада в ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представництво робочого народу, селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради Народних Міністрів.
Отож, насамперед приписуємо уряду республіки нашої, Раді Народних Міністрів, від цього дня провадити розпочаті вже нею переговори про мир з центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця, незважаючи ні на які перешкоди з боку яких-небудь інших частин Російської імперії, і установити мир, щоб край наш розпочав своє господарське життя в спокою й згоді.
Що ж до так званих «большевиків» та інших напастників, що нищать та руйнують наш край, то приписуємо правительству Української Народної Республіки твердо й рішуче взятися до боротьби з ними...
...Коли вояки наші повернуться додому, народні ради — волосні й повітові та міські думи мають бути переобрані в час, який буде приписано, щоб і вояки наші мали в них голос. А тим часом, щоб встановити на місцях таку власть, до якої б мали довір’я й яка б опиралась на всі революційно-демократичні верстви, правительство народу повинно закликати до співробітництва з місцевими самоврядуваннями Ради селянських, робітничих і солдатських депутатів, вибраних з місцевої людності.
В справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, вже виробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власності й соціалізацію землі, згідно з нашою постановою на сьомій сесії. Закон цей буде розглядено за кілька днів в повній Центральній Раді, і Рада Народних Міністрів вживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих уже до початку весняних робіт через земельні комітети неодмінно відбулася. Ліси ж, води і всі багатства підземні, як добро українського трудящого народу, переходять в порядкування уряду Української Народної Республіки.
Війна також відібрала на себе всі трудові заробницькі сили нашої країни. Більшість заводів, фабрик і майстерень виробляли тільки те, що було потрібно для війни, і народ зостався зовсім без товарів. Тепер війні кінець! Отож приписуємо Раді Народних Міністрів негайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам.
Та сама війна наплодила сотні тисяч безробітних, а також інвалідів. У самостійній Народній Республіці України не повинен терпіти ні один трудящий чоловік. Правительство республіки має підняти промисловість держави, має розпочати творчу роботу в усіх галузях, де всі безробітні могли б знайти працю і прикласти свої сили та вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпівших від війни.
За старого ладу торговці та різні посередники наживали на бідних пригноблених класах величезні капітали. Однині Народна Українська Республіка бере в свої руки найважливіші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу.
Торг товарами, які будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша, щоб не було такої дорожнечі, яку терплять найбідніші класи через спекулянтів.
Правительству республіки на виконання цього приписуємо розробити і представити на затвердження закони про це, а також про монополію заліза, угля, шкури, тютюну і інших продуктів і товарів, з яких найбільш бралося прибутків з робочих класів на користь нетрудящихся.
Так само приписуємо встановити державно-народний контроль над всіма банками, які кредитами (позиками) нетрудовим масам допомагали визискувати класи трудові.
...Всі ж демократичні свободи, проголошені III Універсалом, Українська Центральна Рада підтверджує і, зокрема, проголошує: в самостійній Народній Українській Республіці нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаним за ними законом 9 січня. Все, що вичислене в цім Універсалі, не встигнемо зробити Ми, Центральна Рада, в найближчих тижнях певно довершать, справлять і до останнього порядку приведуть Українські Установчі збори. Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них якнайпильніше, вжити всіх заходів, щоб підрахунок голосів закінчити якнайскоріше, щоб за кілька тижнів зібрались наші Установчі збори, найвищий господар і впорядник землі нашої, і закріпили свободу, лад і добробут конституцією нашої незалежної Української Народної Республіки та добробут всього трудящого народу її, тепер і на будуче. Цьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв’язок з народними республіками бувшої Російської держави...»
Запитання та завдання
1. Які причини прийняття IV Універсалу ЦР?
2. Дайте характеристику IV Універсалу за планом:
а) організація влади;
б) робота органів місцевого самоврядування;
в) земельні питання;
г) організація промисловості, фінансів;
д) зовнішня політика.
3. Напишіть есе за темою «Історичне значення IV Універсалу».
Документ 4.
Берестейській договір.
Джерело: «Хрестоматія з історії України».
«Мировий договір між Українською Народною Республікою з одного, а Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з іншого боку. Тому, що український народ протягом сучасної світової війни проголосив себе незалежним і висловив бажання повернути мирне становище між Українською Народною Республікою і державами, що знаходяться у війні з Росією, постановили уряди Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини скласти мирний договір з урядом Української Народної Республіки; вони хочуть цим вчинити перший крок до тривалого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, а також має вести до повернення дружніх відносин між народами на ниві правовій, правному, господарській...
Стаття II
1) Між Українською Народною Республікою з одної і Австро-Угорщиною з другої сторони, оскільки ті дві держави граничитимуть із собою, будуть ті границі, які існували між Австро-Угорською монархією і Росією перед вибухом війни...
Стаття V
Сторони, що заключають договір, зрікаються взаємно сплати звороту їх воєнних коштів, себто державних видатків на провадження війни, як також сплати їх воєнних шкод, тобто тих шкод, які постали для них і для їх горожан у воєнних областях через військові зарядження, із включенням реквізицій, зроблених у ворожому краю.
Стаття VI
Військові полонені з обох сторін будуть відпущені додому, хіба б вони хотіли, за згодою держави, в котрій перебувають, залишитися у її областях або удатися до іншого краю.
Питання, що постали у зв’язку з цим, полагоджуються в окремих договорах, передбачених у VIII статті.
Стаття VII
Сторони, які заключають договір, дійшли у справі господарських зносин до наступної згоди:
I
Сторони, які заключають договір, зобов’язуються взаємно нав’язати негайно господарські зносини і влаштувати обмін товарів на підставі наступних постанов: до 31 липня цього року треба буде переводити взаємний обмін залишків найважливіших сільськогосподарських і промислових виробів для покриття існуючих потреб...
II
...в основу господарських зносин між сторонами ...тимчасово, до заключения остаточного торговельного договору, але в усякому разі протягом не менше як шість місяців заключения миру... повинні бути положені отакі постанови:
А
Для господарських зносин між Українською Народною Республікою і Німеччиною ті умови, які зложені в російсько-німецькому договорі... 1894-1904 рр.
В
Для господарських зносин між УНР і Австро-Угорщиною набирають силу умови російсько-австро-угорського договору 1906 р.
Що стосується господарських зносин між УНР, Болгарією і Туреччиною, то треба їх управильнити до заключения остаточного торговельного договору. Жодна сторона не буде мати претензій до тих положень, котрі друга сторона визнаватиме якій-небудь другій державі...»
Запитання та завдання
Деякі українські історики стверджують, що Берестейський договір був беззастережним успіхом молодої української дипломатії. Досліджуючи текст документа, доведіть або спростуйте це твердження.
Документ 5.
Із закону про тимчасовий державний устрій України, ухвалений гетьманом всієї України П. Скоропадським 29 квітня 1918 р.
Джерело: «Хрестоматія з історії України».
«Тимчасово до обрання Сойму і відкриття його діяльності державний устрій України і порядок керування основується по слідуючих законах:
Про Гетьманську владу
1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української держави.
2. Гетьман стверджує закони, і без його санкцій ніякий закон не може мати сили.
3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє інших урядових осіб в разі для останніх не обґрунтовано законом іншого порядку призначення і звільнення.
4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української держави із закордонними державами.
5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і фльоту.
6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні.
7. Гетьманову належить помилування засуджених, полегшення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасованним проти них переслідування і висвободження їх від суду, кари, а також складання казенних взимок і дарования милости в особливих випадках, коли цим не порушуються нічиї охоронені законом інтереси і громадські права.
Накази й розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міністром або відповідним йому Міністром.
Про віру
9. Первенствуюча в Українській державі є віра християнська, православна.
Права і обов’язки українських козаків і громадян
12. Захист вітчизни є святий обов’язок кожного козака і громадянина Української держави.
18. Кожний український козак і громадянин має право вільно вибирати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без заборони виїжджати за кордон Української держави.
20. Українські козаки і громадяни мають право робити зібрання у межах не шкідливих законам, мирно і без зброї.
21. Кожний може в межах, установлених законом, висловлювали і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або іншими засобами.
22. Українські козаки і громадяни мають право гуртувати громади і спілки в межах не противних законам...
Про фінансову Раду
38. Фінансова Рада є вища народня інституція для справ державного кредиту і фінансової політики.
40. На Раду накладається: 1) обміркування часу і умов державних позичок; 2) обміркування справ, що стосуються державного кредиту, а також питань грошового обороту і 3) попередній, з особистого кожний раз розпорядження Гетьмана, розгляд справ по фінансовій частині, належачих вирішенню в законодавчім порядку.»
Запитання та завдання
1. Заповніть таблицю «Українська держава часів гетьмана П. Скоропадського».
|
Повноваження гетьмана |
Повноваження Ради Міністрів |
Фінансова політика |
Права та обов’язки громадян |
2. Визначте принципову різницю між гетьманатом П. Скоропадського і Центральної Радою в Україні.
ДОВІДКА
Джерело: П. Скоропадський «Спомини».
«Соціальні реформи я хотів проводити в напрямі збільшення числа самостійних господарств шляхом зменшення обширу найбільших маєтків. Я бачив, що соціалістичні ідеї чужі народній масі, що їх держиться тільки невелика купка одірваної від народу інтелігенції. Я ясно собі усвідомлював, що соціалістичні експерименти привели б неминуче до більшовизму, до знищення духовної та матеріальної культури, повернули б наш чудовий край на висохлу пустелю...»
Джерело: П. Аршинов «Історія махновського руху (1918-1921 рр.)».
«Грабіж продовольства з України, розпочатий австро-германцями за всілякої допомоги уряду Скоропадського, був без кінця і без краю. Вивозили все — хліб, худобу, птицю, яйця, сировину і т. д., і все це у таких розмірах, з якими ледве справлявся транспорт. Немовби потрапивши на величезні продовольчі склади, що були приречені на пограбування, австрійці і німці завантажували потяг за потягом, сотні, тисячі потягів, і вивозили їх до себе.»
Документ 6.
Із статуту Українського Національного Союзу (УНС) (серпень 1918 р.).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«§1. Мета Союзу: а) утворення міцної самостійної Української держави; б) боротьба за законну владу на Україні, відповідальну перед парламентом; в) боротьба за демократичний виборчий закон у всі установи (по 5-членній формулі); г) оборона прав українського народу і Української держави в міжнародній сфері.
§2. Для здійснення цієї мети Союз організує українську громадсько-політичну Раду і, репрезентуючи її, вживає всіх відповідних заходів для її виявлення і реалізації, як в межах України, так і поза її межами.
§3. Склад Ради. Рада складається з представників усіх політичних українських партій і української селянської спілки на паритетних основах (по 8) і з українських громадських представників, наукових і професійних організацій також на партійних основах...
§5. Виконавчий орган. Для виконання постанов Ради і для репрезентації Союзу Рада вибирає президію. В склад президії входять представники всіх партій — по 1 і по 2 представника від усіх інших організацій, які входять в склад Союзу...»
Запитання та завдання
1. Яка мета створення УНС?
2. Схарактеризуйте політичний склад УНС.
Документ 7.
Циркуляр Наркомату закордонних справ РРФСР про визнання України самостійною державою (грудень 1918 р.).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Усім установам РРФС Республіки. Циркулярне. Постанова Народного Комісаріату в закордонних справах.
Тому, що після анулювання Берестейського мирного договору совєтське правительство Російської Республіки невизнає України за самостійну державу, Народний Комісаріат Закордонних Справ пропонує усім установам РРФС Республіки строчно скасувати всі постанови, що стосуються до колишніх українських громадян і вважати всі документи, видані українською владою, недійсними.
З днем оголошення цієї постанови, всім особам і установам, що заступають інтереси колишньої Української держави в межах РРФС Республіки, пропонується негайно припинити свою діяльність і зняти з помешкань, які вони займають, вивіски та оголошення, що свідчили про їхню діяльність як установ і урядових осіб колишньої Української держави.
Заступник Народного Комісара
Закордонних Справ Л. Карахан»
Запитання та завдання
1. Проаналізуйте наслідки прийняття цього циркуляру для подальшої долі незалежної України.
2. Як циркуляр характеризує справжні наміри більшовиків щодо України?
Документ 8.
Декларація Директорії УНР.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне панування — гетьманщину.
...До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народньої Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, а в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з бувшим гетьманом. Верховне порядкування цією землею належить Директорії Української Народньої Республіки. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель. Для переведення реформи організовано Народні Земельні Управи. По «наказу №1» Директорії селянам робляться описи контрибуцій, взятих поміщиками з селян для повернення їх покривдженим.... Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів...
Кому належить влада?
...Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу. Одержавши на час боротьби силу й право управління державою від першого джерела революційного права, трудящого народу, Директорія передасть свої повноваження тому ж самому народові.
Але Директорія вважає, що право управління й порядкування краєм повинно належати тільки тим класам, які суть основою громадського життя, які творять матеріальні та духовні цінності, які кров’ю і життям своїх членів вступили до боротьби з руйнуючими силами сучасного ладу.
Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим — робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров’ю.
Гріхи буржуазії
Так звані «пануючі класи», класи земельної, промислової буржуазії за сім місяців цілковитого, нічим необмеженого свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу в управлінні державою.
...Ними розграбовано, розкрадено в чужі імперіялістичні руки значну частину державно-народнього майна.
...З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках повстав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участи в правлінню країною.
Вся влада трудовому народові
Отже Директорія заявляє.
Класи не трудові, експлоататорські, які живляться й роскошують з праці класів трудових, класи, які нищили край, руйнували господарство й одзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванню державою.
Директорія передає свої права і уповноваження лиш трудовому народові самостійної Української Народньої Республіки.
Директорія пропонує
1. Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик Директорії і встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з’їхатись в губернії і вибрати своїх делегатів на конгрес трудового народу України....
2. Міському робітництву — вибрати від фабрик, майстерень, заводів, контор та інших установ людської праці своїх делегатів на конгрес трудового народу України.
Частина робітництва неукраїнської національності під час боротьби українського народу з бувшим гетьманом ставилась до цієї боротьби не з повною активністю, а частина нейтрально.
Директорія гадає, що в боротьбі за визволення всіх працюючих неукраїнське робітництво забуде свою національну нетерпимість і щиро та дружно прилучиться до всього трудового народу України.
3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового народу, цеб-то: робітникам на полі народньої освіти, лікарським помішникам, народнім кооперативам, служачим в конторах та инших установах, так само вибрати своїх представників на конгрес трудового народу України.
Конгрес
Місце і час одкриття роботи конгресу, а також норми виборів на нього Директорія оповіщає окремою інструкцією.
Конгрес трудового народу України матиме всі верховні права і повновласність рішати всі питання соціяльного, економічного та політичного життя Республіки...»
Запитання та завдання
1. Порівняйте документ 5 та документ 8, висновки занесіть до таблиці «Україна часів гетьманату та Директорії УНР».
|
Українська держава |
Питання про владу |
Аграрна політика |
Робоча політика |
Права та обов’язки громадян |
|
Гетьманат П. Скоропадського |
||||
|
Директорія УНР |
2. Дайте власну оцінку програмі Директорії УНР.
Документ 9.
«Отаманщина» в Україні.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Багато людей вказують на т. зв. «отаманію», як на причину багатьох наших невдач. Тут мова не йде про тих дрібних отаманчиків, що організували повстанські загони і керували ними. Звісно, якби всі повстанці замість того, щоб працювати кожен окремо, приєдналися до нашої армії і підлягли керівництву Штабу Дієвої Армії, це напевно подвоїло б кількість нашого війська. Але політична несвідомість населення, навіть тої його частини, що йшла у повстання, ба навіть самих отаманів, стояла тому на перешкоді. Часто на чолі цих повстанських загонів стояли кадрові старшини, що перед революцією кілька років були на фронті; були між ними і старшини синьожупанної або сірожупанної дивізії, що відзначалися більшою національною свідомістю; але вони не розуміли, що більше користі зробили б для справи, якби включилися в нашу армію. Деякі повстанці навіть виступали під українськими прапорами і заявляли, що вони борються за Українську Народню Республіку.
Проте слід признати, що повстанці в цілій своїй масі зробили совєтським військам дуже велику шкоду, а тим допомогли нам.
...Совєтському війську легко було розбити кожен окремий повстанський загін, але при цім мусіло поносити великі втрати — убитими, раненими й дезертирами. Самими дезертирами совєтське військо втратило на території України біля 150000.
Деяким отаманам, завдяки їхньому хисту та їхній енергії, вдалося об’єднати сусідніх повстанців під свою команду. Так отаман Зелений об’єднав більше як 25.000 повстанців і завдав совєтській армії кілька поразок. Але через брак політичної свідомости він не хотів приєднатися до нашої армії.
...Другий видатний отаман Григорієв, штабс-капітан до революції, командував армією, що часом доходила до 40.000 повстанців. Близькі його помічники переконували його стати разом з армією Директорії, але він кожен раз рішуче відмовлявся... Після смерти Григорієва десь понад 1500 повстанців, що були під його командою, привів і приєднав до Армії УНР його помічник Юрко Тютюнник.
Знов цікавий тип отамана являв собою отаман Запорізької Січі інженер Божко. На Катеринославщині він організував Запорізьку Січ за традиціями Запоріжжя. Він добровільно підпорядкувався Армії УНР, але наказів її Головного Штабу не виконував...
...Далеко гірше стояла справа з отаманами великих регулярних частин. Вони спричиняли велику шкоду воєнним операціям...
...Для кращої повноти картини хотів би ще раз згадати авантюру отамана полковника Волоха. В літі 1919, коли Денікінська кіннота проламала наш фронт і зробила велике замішання в запіллі, полковник Волох зі своїми козаками напав на державну скарбницю, забрав з неї деякі цінності і перейшов до большевиків. Волох був відважним вояком з самого початку війни УНР з Совєтами; тому цей його виступ зробив гнітюче враження на козаків і викликав деяку дезорганізацію. Та все-таки повелось зібрати та переорганізувати більшу частину нашої армії, що під командою ген. М. Омеляновича-Павленка відбула славетний Зимовий Похід і, спричинивши великі втрати совєтському війську, повернулась назад і з’єдналася з рештою нашого війська.»
Запитання та завдання
1. Назвіть ватажків отаманських загонів.
2. Визначте основні причини та наслідки «отаманщини».
3. Поміркуйте, чому отамани підтримували різні політичні сили.
Документ 10.
Статут Української Національної Ради, ухвалений у Львові 18 жовтня 1918 р.
Джерело: «Конституційні акти України. 1917-1920 рр.».
«§1. Українська Національна Рада є Конституантою тієї частини українського народу, яка живе в Австро-угорській монархії, на цілій його етнографічній території.
§2. Українська Національна Рада має право і обов’язок:
а) виконати в хвилі, яку признаєть за відповідну, іменем українського народу Австро-угорської монархії, його право самоозначення та рішити про державну долю всіх областей, заселених тим народом;
б) підприняти усі постанови та заходи репрезентативного, законодатного та адміністративного характеру, щоби своє рішення під а) перевести в життя.
§3. Українська Національна Рада складається:
а) з членів Палати Панів австрійської Державної Ради, української народности;
б) з усіх українських послів до австрійської Державної Ради з Галичини і Буковини;
в) з українських послів Краєвих Соймів;
г) з відпоручників партійних організацій з усіх українських областей, по трьох з кожної партійної організації.»
Запитання та завдання
1. Які права та обов’язки були покладені на Українську Національну Раду?
2. Схарактеризуйте склад Української Національної Ради.
Документ 11.
Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданні 13 листопада 1918 р.
Джерело: «Конституційні акти України. 1917-1920 рр.».
«Артикул І. Назва
Держава, проголошена на підставі права самоозначення народів Українською Національною Радою у Львові дня 19 жовтня 1918 р., яка охоплює весь простір бувшої Австро-угорської монархії, заселена переважно українцями, має назву Західно-Українська Народна Республіка.
Артикул II. Кордони
Простір Західно-Української Народньої Республіки покривається з українською суцільною етнографічною областю в межах бувшої Австро-угорської монархії — то є з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимирівн) і Буковини та з українськими частинами бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Мармориш, як вона означена на етнографічній карті Австрійської монархії Карла барона Черніга...
Артикул III. Державна суверенність
Отся державна територія творить самостійну Західно-Українську Народну Республіку.
Артикул IV. Державне заступництво
Права влади іменем Західно-Української Народної Республіки виконує весь її народ через своє заступництво, вибране на основі загального, рівного, безпосереднього тайного і пропорціонального права голосування без різниці статі. На сій підставі мають бути вибрані установчі збори Західно-Української Народної Республіки. До часу зібрання установчих зборів виконує всю владу Українська Національна Рада і Державний Секретаріат.
Артикул V. Герб і прапор
Гербом Західно-Української Народньої Республіки є Золотий Лев на синім полі, обернений у свою праву сторону. Державна печать має довкола гербу напис: «Західно-Українська Народна Республіка».»
Запитання та завдання
Схарактеризуйте Основний Закон про державну самостійність за планом:
а) дата проголошення ЗУНР;
б) кордони ЗУНР;
в) питання про владу в ЗУНР;
г) державна символіка ЗУНР.
Документ 12.
Проект постанови Тимчасового робітничо-селянського уряду України про його статус і повноваження, підготовлений X. Раковським на початку 1919 р.
Джерело: «Хрестоматія з історії України».
«З метою більш енергійного сприяння розвиткові робітничо-селянської революції на Україні та внесення ясності в основні питання революційної дії Тимчасовий робітничо-селянський уряд України ухвалив звернутися до ЦК РКП і РНК з такою заявою:
1. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України створений за постановою ЦК РКП, є його органом і впроваджує всі розпорядження та накази ЦК РКП безумовно.
2. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України не є по суті самостійним, не створював і не створюватиме свого незалежного командування, назвавши Реввійськраду групи курського напряму «Реввійськрадою Української Радянської армії» винятково для того, щоб можна було говорити про радянську армію України, а не про наступ російських військ, тобто продовжити ту політику, яка розпочалася створенням Тимчасового робітничо-селянського уряду України.
Християн Раковський
Це перейменування зовсім не означало й не означає жодної зміни по суті, тим паче, що особовий склад вищеназваної Реввійськради визначений не нами, а центральною установою РРФСР і негласно він є тією самою Реввійськрадою групи військ курського напряму, що отримала тільки іншу вивіску для України».
Запитання та завдання
1. Доведіть, що Тимчасовий робітничо-селянський більшовицький уряд України був лише маріонеткою більшовиків ЦК РКП та РНК Росії.
2. Поміркуйте, чи були захищені у цьому проекті національні інтереси України й українського народу.
Документ 13.
Із статті Голови ВУНК М. Лаціса про оголошення червоного терору 18 травня 1919 р. (мовою оригіналу).
Джерело: «Хрестоматія з історії України».
«Красный террор
В связи с авантюрой атамана Григорьева Совет обороны объявил красный террор по отношению к левым социалистам-революционерам-активистам и «незалежникам»-активистам.
Это решение продиктовано после целого ряда недвусмысленных действий последних против Советской власти...
...Кто не с нами, тот против нас. Преступление стоять в стороне и глазеть, когда тяжелая рука международного капитала дробит твердыни пролетариата...
Неудивительно, что наши «активисты», отвергнувшие существующую Советскую власть, должны были примкнуть к Григорьеву.
Но этим самым они себя открыто поставили по ту сторону баррикад. И не Совет обороны, а они сами первые себя поставили под удар пролетариата, под действия красного террора.
На действия врага мы должны ответить встречными действиями.
Нас грабят, нас избивают, нас убивают, нас насилуют.
Нам что же — молчать?
Нет, мы ударим по врагу... мы должны расстреливать на месте каждого поднявшего и собирающегося поднять против нас оружие.
Нам это диктует здравый смысл, наш инстинкт самосохранения.
Красный террор необходим. Это вынужденное действие к самозащите.»
Запитання та завдання
1. Що вам відомо про отамана Григор’єва?
2. Як М. Лаціс пояснює причини введення червоного терору? Чи дійсно це був лише «самозахист»? Обґрунтуйте відповідь.
ДОВІДКА
Джерело: С. Мельгунов «Червоний терор у Росії. 1918-1923 рр.» (мовою оригіналу).
«...Возьмем хотя бы Харьков и подвиги Саенко. Левый соц.-рев., заключенный в то время в тюрьму, рассказывает: «По мере приближения Деникина, все больше увеличивалась кровожадная истерика чрезвычайки. Она в это время выдвинула своего героя. Этим героем был знаменитый в Харькове комендант чрезвычайки Саенко. Он был в сущности мелкой сошкой — комендантом ЧК, но в эти дни паники жизнь заключенных в ЧК и в тюрьме находилась почти исключительно в его власти. Каждый день к вечеру приезжал к тюрьме его автомобиль, каждый день хватали несколько человек и увозили. Обыкновенно всех приговоренных Саенко расстреливал собственноручно. Одного, лежавшего в тифу приговоренного, он застрелил на тюремном дворе. Маленького роста, с блестящими белками и подергивающимся лицом маньяка, бегал Саенко по тюрьме с маузером со взведенным курком в дрожащей руке. Раньше он приезжал за приговоренными. В последние два дня он сам выбирал свои жертвы среди арестованных, прогоняя их по двору своей шашкой, ударяя плашмя.
В последний день нашего пребывания в Харьковской тюрьме звуки залпов и одиночных выстрелов оглашали притихшую тюрьму. И так весь день.. В этот день было расстреляно 120 человек на заднем дворике нашей тюрьмы».
Документ 14.
3 наказу № 1 командуючого Революційної повстанської армії України Батька Махна.
Джерело: В. Верстюк «Н. І. Махно (Спогади, матеріали, документи)».
«1. Завданням нашої революційної армії і кожного повстанця... є чесна боротьба за повне звільнення трудящих України від всякого поневолення.
2. Кожен революційний повстанець повинен пам’ятати, що як його особистими, так і всенародними ворогами є особи багатого буржуазного класу, незалежно від того, чи росіяни вони, євреї, українці і так далі. Ворогами трудового народу є також ті, хто охороняє буржуазний несправедливий порядок, тобто радянські комісари, члени каральних загонів, надзвичайних комісій, що роз’їжджають по містах і селах і катують трудовий народ, не охочий підкорятися їх довільній диктатурі. Представників таких каральних загонів, надзвичайних комісій і інших органів народного поневолення і пригноблення кожен повстанець зобов’язаний затримувати і супроводити в штаб армії, а при опорі — розстрілювати на місці.
Нестор Махно
3. Всякі самочинні реквізиції і конфіскації, а також заміна у селян коней і бричок, без паперів від начальника постачання, забороняються під страхом суворої відповідальності.
Закликаю всіх повстанців-партизан самим стежити за порядком і честю істинно революційній повстанській армії борючись зі всякою несправедливістю...
4. На користь революції і правильної боротьби за наші ідеали необхідна у всіх частинах найсерйозніша товариська дисципліна.
5. Пияцтво вважається за злочин.
6. При переїздах з одного села в інше кожен повстанець має бути в повній бойовій готовності. Ставлення до мирного населення в селах і на шляху має бути, перш за все, ввічливе, товариське. Пам’ятайте, товариші командири і повстанці, що ми - діти великого трудового народу, кожен трудівник і трудівниця є нашим братом і сестрою. У цьому наша сила і передумова перемоги.»
Запитання та завдання
1. Проти кого боролася Революційна повстанська армія Н. Махно?
2. Визначте, за які цілі та ідеали боровся батько Н. Махно.
Документ 15.
Доповідь інструктора Харківського губвиконкому Г. Шевкуна про вступ денікінців у Харків та їхній режим (липень 1919 р.) (мовою оригіналу).
Джерело: «Громадянська війна на Україні. Збірник документів і матеріалів», т. 2.
«Первые три дня расправа над коммунистами и комиссарами производилась без всякого суда и следствия. Указали, задержали, повели к берегу речки и — расстрел. Потом был образован военно-полевой суд, но это сути дела не меняет. Тоже расправа, хотя, как говорится, более организованная. Очевидцы передают о происходящих зверствах в Синельниково, где захваченные в плен красноармейцы раздеты почти догола и содержатся в каменном здании без пищи уже более недели. Там же под Синельниковом недавно расстреляны пригнанные бегом из Екатеринослава 30 матросов и 8 коммунистов. Сразу наповал жертвы не убивались, но постепенно расстреливались, дабы заставить умереть в муках. Так белогвардейцы расправлялись с советскими работниками и коммунистами.»
Запитання та завдання
1. Що було спільного в діяльності Надзвичайної Комісії і денікінців в Україні?
2. Дайте власну оцінку терористичним методам, які використовували більшовики та денікінці.
Документ 16.
Таємна інструкція Л. Троцького агітаторам, яких направляли в Україну (1920 р.).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Товариші! Те, про що тут ми говоримо в Росії відкрито, в Україні можна шептати лише на вухо, а то й цілком не говорити. Вміти мовчати — це також одна з фігур красномовності.
Ви, товариші, входите в Україну. Пам’ятайте ж, що нема тяжчої агітаційної роботи, як в Україні. Третій раз ми посилаємо туди наші сильні кадри і кожного разу все ж таки з новою тактикою і новим способом. Першим кадрам в 1917 році було дуже легко. Треба було їм підорвати довіру українських селян до Центральної Ради і Генерального Секретаріату. В той час український нарід не міг собі уявити свого політичного життя окремо від Росії, а тому лише одно звернення уваги агітатора, що українці відривають Україну від руських, з якими в окопах рядом лежали і з одного котла їли, вирішувало справу в наш бік. А натяк на те, що Центральна Рада буржуазна, а Генеральний Секретаріат складається тільки з генералів, відбивав в українського селянства всяку охоту підтримувати своє правительство. Трохи тяжче було при другім нашім поході в Україну через те, що ми готувались воювати з гетьманом, а прийшлося мати діло з Петлюрою. Треба було керівника протигетьманським народним повстанням, Петлюру, позбавити значіння серед самих повстанців. Це було надзвичайно важке завдання, особливо коли Петлюра був покритий славою скинення гетьмана, отже, трудовому селянству України давав всі землі без викупу і негайно скликав Трудовий Конгрес. Передбачалась затяжна війна. Але нам допоміг випадок з полковником Балбачаном, котрий зрадив повстанському правительству і перейшов на бік Денікіна. Звертання уваги на цей випадок, зв’язуючи його з тим, що Петлюра був членом Генерального Секретаріяту, скріплювання думки, що Петлюра, скинувши гетьмана, сам зробився гетьманом, що «самостійна» Україна — то значить гетьманщина, то значить Павло Скоропадський або Петлюра під охороною від українського трудового народу за допомогою німецьких багнетів — все це уміння, зіткане нашими агітаторами в одну сітку, так сильно розворушувало селянство, що воно не витримало в північно-західній частині Київської, а також Подільської губерній. Спалахнули народні повстання проти Петлюри і його армія майже вся була знищена без всяких труднощів з боку Червоної Армії. Ось що значать здібні агітатори.
Готуючись нині до третього походу на Україну, Совет Народних Комісарів, за прикладом попередніх літ, посилає в авангарді Вас, товариші агітатори. Совет Народних Комісарів сильно сподівається, що Ви «не осоромите землі русскої». Для полегшення ж вам вашої праці я уважаю своїм обов’язком товариським подати вам такі вказівки.
Ні для кого не секрет, що не Денікін примусив нас залишити землі України, але величезне повстання, яке підняло проти нас сите українське селянство. Комуни, черезвичайку, продовольчі отряди і комісарів-євреїв зненавидів український селянин до глибини душі. В нім прокинувся приспаний сотні літ дух запорожців і гайдамаків. Цей страшний дух, який кипить і бушує, як сам Дніпро на своїх порогах, велить Українцям творити чуда завзяття... Тільки безмежна довірчивість і уступчивість... кожний раз нівечили завоювання України .... Пам’ятайте також, що так або інакше, а нам конечно треба повернути Україну для Росії. Без України нема Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, сталі й Чорного моря — Росія існувати не може. Вона задихнеться, а за нею і совєтська влада і ми з вами. Ідіть же на працю, тяжку відповідальну працю!
Конкретно ваше завдання зводиться до слідуючого:
1. Не накидати українському селянству комун доти, доки наша влада там не стане кріпкою.
2. Обережно заводити їх у більших маєтках під назвою артілів або товариств.
3. Твердити, що в Росії нема комунізму.
4. В противагу самостійникам Петлюрі і іншим твердити, що Росія теж визнає самостійність України, але зі совєтською владою, а Петлюра продає Україну буржуазним державам.
5. Через те, що нам конечно треба обеззброїти всіх повстанців, щоб вони знову не повернулись проти нас..., то необхідно навчати, що серед повстанців більшість денікінців, буржуїв і кулаків.
6. Тяжке діло з Петлюрою, бо українське селянство на нього надіється. Треба бути обережним. Лише дурень або провокатор буде скрізь і всюди говорити, що ми воюємо з Петлюрою. Деколи, поки Денікін ще не цілком розбитий, вигідніше буде ширити чутку, що совєтська влада є в союзі з Петлюрою.
7. Коли будуть грабунки в Червоній Армії, то їх конечно треба звалювати на повстанців, махнівців і петлюрівців, які йдуть в Червону Армію. Совєтська влада розстрілює поволі всіх петлюрівців, махнівців і повстанців через те, що вони шкідливий елемент...
8. Через те, що правління Росії примушене вивозити хліб з України, то на нашім обов’язку, товариші, роз’яснити селянам, що хліб візьмуть у кулаків і не для Росії, а для найбідніших українських селян, для робітників і Червоної Армії, яка виганяє Денікіна з України.
9. Дбайте, щоб в советах і в ісполкомах мали більшість комуністи й співчуваючі.
10. Вжити всіх заходів, щоб на Всеукраїнський З’їзд Совєтів не попали також представники від волостей, які можуть прилучитися на З’їзді до наших ворогів...
...Бажаю Вам повного успіху і щаслива Вам дорога.»
Запитання та завдання
1. Якою була справжня політика більшовиків в Україні?
2. Чому Л. Троцький стверджував, що «Без України нема Росії»?
3. У чому полягав цинізм більшовицької влади Росії стосовно України?
Документ 17.
В. Короленко про економічну політику більшовиків у 1920 р. (мовою оригіналу).
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«Робочі спочатку пішли за вами. Ще б. Після ідіотського переслідування всяких спроб до боротьби з капіталом ви відразу проголосили пролетарську диктатуру. Робочим це лестило і багато що обіцяло... Вони кинулися за вами, тобто за мрією негайного здійснення соціалізму.
...І робоча маса перш за всіх відчула на собі наслідки вашої схематичності. Ви перемогли капітал, і він лежить тепер у ваших ніг, понівечений і розбитий. Ви не помітили тільки, що він сполучений ще з виробництвом такими живими нитками, що, убивши його, ви убили також виробництво... І головне — ви зруйнували те, що було органічного в стосунках міста і села: природний зв’язок обміну. Вам доводиться замінювати її штучними заходами, «примусовим відчуженням», реквізиціями за допомогою каральних загонів. Коли село не отримує не тільки сільськогосподарських знарядь, але за голку вимушено платити по 200 рублів і більше, — у цей час ви встановлюєте такі ціни на хліб, які селу явно невигідні...
Кожен землероб бачить тільки, що у нього беруть те, що він виробив, за винагороду, явно не еквівалентну його праці, і робить свій висновок: ховає хліб у ями, Ви його знаходите, реквізуєте, проходите по селах Росії і України розжареним залізом, спалюєте цілі села і радієте успіхам продовольчої політики. Якщо додати до цього, що багато областей в Росії теж уражено голодом, що звідти до нашої України, наприклад, сліпо біжать натовпи голодних людей, причому батьки сімей, курські і рязанські мужики, за відсутністю худоби самі упрягаються в голоблі і тягнуть вози з дітьми і пожитками, — то картина виходить більш вражаюча?..»
СЛОВНИК!
«Воєнний комунізм» — соціально-економічна політика радянської держави в умовах громадянської війни 1918-1921 рр., яка відображала уявлення про можливість соціалістичного будівництва шляхом швидкого насильницького витіснення капіталістичних елементів.
Запитання та завдання
1. Як називалась соціально-економічна політика більшовиків у 1917-1921 рр.?
2. Визначте наслідки цієї політики для селян та робітничого класу.
Документ 18.
А) Політична конвенція між Польщею та Україною.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«1.
Визнаючи право України на незалежне державне існування на території в межах на північ, схід і південь, як ці межі будуть визначені договорами Української Народної Республіки з її прикордонними, з тих сторін сусідами, Річ Посполита Польська визнає Директорію Незалежної Української Народної Республіки на чолі з Головним Отаманом п. Симоном Петлюрою за Верховну Владу Української Народної Республіки.
2.
Кордон між Українською Народною Республікою і Річчю Посполитою встановлюється наступний: на північ від річки Дністра вздовж річки Збруча, а далі вздовж кордону між Австро-Венгрією та Росією до Вишегрудка, а від Вишегрудка на північ через узгір’я Кременецькі, далі лінією на схід від Здолбунова, потім вздовж східного адміністраційного кордону Рівенського повіту, далі на північ вздовж кордону адміністраційного губернії Мінської, до схрещення його р. Припяттю до її устя.
Щодо повітів Рівенського, Дубенського і частини Кременецького, які зараз відходять до Річі Посполито-Польської, то пізніше має наступити стислійше порозуміння.
3.
Уряд польський визнає Україні територію на схід від кордону, зазначеного в арт.2 цієї умови, до кордонів Польщі з 1772-го року (передрозборових), які Польща вже посідає або набуде від Росії шляхом збройним чи дипломатичним.
4.
Польський Уряд зобов’язується не заключати жадних міжнародніх умов, направлених супроти України; до того ж самого зобов’язується Уряд Української Народної Республіки супроти Річі Посполитої Польської.
5.
Права національно-культурні, які Уряд Української Народної Республіки забезпечить громадянам польської національності на території Української Народної Республіки, будуть в неменшому ступені забезпечені громадянам національності української в межах Річі Посполитої Польської і навпаки.
7.
Заключається Військова конвенція, що становить інтегральні частини цієї умови.
8.
Умова ця зістається таємною...»
Б) військова конвенція між Польщею та Україною.
Джерело: «Хрестоматія з новітньої історії України (1917-1945 рр.)».
«§1. Сучасна військова конвенція складає інтегральну частину Політичної конвенції з дня 21 квітня 1920 р., впроваджується з нею рівночасно в життя і зобов’язує аж до заключения сталої Військової конвенції поміж Польським урядом і Українським.
§2. Польські та Українські війська відбувають акцію спільно, як війська союзні.
§3. В разі спільної польсько-української акції проти совітських військ на теренах Правобережної України, що знаходяться на Схід від сучасної лінії польсько-большевицького фронту, військові операції відбуваються за взаємним порозумінням начальної команди Польських військ і головною командою Українських військ під загальним керуванням начальної команди Польських військ.
§4. Начальна команда Польських військ приділить до оперативних штабів Українських військ своїх старшин, а головна команда Українських військ приділить, в порозумінні з начальною командою Польських військ, до Польських команд, частин, інституцій і т. д. своїх зв’язкових старшин...
Симон Петлюра
§6. З моменту розпочаття спільної акції проти большевиків, Український уряд зобов’язується доставляти продукти для Польської армії, оперуючої на цім терені, в кількості згідно оперативному плану головні артикули: мясо, сало, борошно, збіжжя, крупу, овочі, цукор, овес, сіно, солому і т. п. на підставі харчових норм, обов’язкових в Польському війську, і потрібні підводи...
§8. З моменту розпочаття спільної офензиви і заняття нових теренів Правобережної України, що знаходяться на Схід від сучасної лінії польсько-большевицького фронту, Український уряд організує на них свою владу і адміністрацію цивільну і військову. Тили Польських військ буде охороняти польська жандармерія польова і польське етапове військо; зміна українською владою наступить на підставі осібної умови, після сформування української жандармерії, а також українських етапових військ...»
Запитання та завдання
1. З курсу історії України згадайте причини укладення Варшавського договору (Політична конвенція і Військова конвенція між Польщею та Україною).
2. Згідно з Політичною конвенцією, Польща визнавала Директорію УНР як верховну владу УНР та обіцяла допомогти С. Петлюрі у боротьбі з більшовиками. На які поступки погодилась українська сторона? Дайте власну оцінку політичній та військовій Конвенціям.
Документ 19.
А) Наказ голови і головнокомандуючого Збройними силами Півдня Росії 20 травня 1920 р.
Джерело: А. Валентинов «Кримська епопея. Революція і громадянська війна в описах білогвардійців».
«Російська армія йде звільняти від червоної нечисті рідну землю. Я закликаю на допомогу мені російський народ.
Мною підписаний закон про волосне земство і восстановлюются земські установи в областях, що займані армією.
Земля казенна і приватновласницька сільськогосподарського користування розпорядженням самих волосних земств передаватиметься господарям, які її оброблятимуть.
Закликаю до захисту батьківщину і мирній праці російських людей і обіцяю прощення тим, які повернуться до нас.
Народу — земля і воля в упорядкуванні держави!
Землі — волею народу поставлений Господар!
Та благословить нас Бог!»
Б) Земельній закон П. Врангеля.
Джерело: М. Лук'янов «Росія. 1917-1941 рр. Документи. Матеріали».
«За колишніми власниками частина їх землі може бути збережена, але розмір цієї частини у кожному окремому випадку визначається на місцях місцевими земельними установами...
Всі землі, що передаються господарям, закріплюються за ними актами і потрапляють у вічну, спадкову власність кожного господаря.
Земля відчужується не дарма, а за виплату державі вартості її. Таке передання землі забезпечує перехід її до справжніх міцних господарів, а не до всякого ласого до даровщини і чужого землі людині.
Ціна за десятину землі визначається п’ятикратною вартістю середнього річного урожаю з десятини. Сплата за землю розстрочується на 25 років і, отже, кожному господареві доведеться вносити щорічно одну п’яту частину урожаю або виплачувати вартість її. Сплата державі може бути вироблювана як хлібом, так і грошима, — за бажанням платника.»
ДОВІДКА
С. Мельгунов про «червоний терор» в Криму після евакуації П. Врангеля
«...Крим називався «Всеросійським Кладовищем». Ми чули про ці тисячі від багатьох, що приїжджали до Москви з Криму. Розстріляно 50000 — повідомляє «За Народ» (№ 1). Інше число жертв нараховують у 100-120 тисяч, і навіть 150 тис. Яка цифра відповідає дійсності, ми, звичайно, не знаємо, хай вона буде значно нижча за вказану! Невже це зменшить жорстокість і жах розправи з людьми, яким по суті була гарантована «амністія» главковерхом Фрунзе? Тут діяв відомий угорський комуніст і журналіст Бела Кун, що не посоромився опублікувати таку заяву: «Троцький сказав, що не прийде до Криму до того часу, поки хоч один контрреволюціонер залишиться в Криму; Крим - це пляшка, з якої жоден контрреволюціонер не вискочить, а оскільки Крим відстав на три роки в своєму революційному русі, то швидко посунемо його до загального революційного рівня Росії.
Кримська різанина 1920-1921 р. викликала навіть особливу ревізію з боку ВЦИК. Були допитані коменданти міст і за свідченням кореспондента «Руля» всі вони на виправдання пред'являли телеграму Бела Куна і його секретаря «Землячки» (Самойлова, що отримала в березні 1921 р. за «особливі праці» орден Червоного Прапора), з наказом негайно розстріляти всіх зареєстрованих І офіцерів і військових чиновників.
Петро Врангель
...Перша ж ніч розстрілів в Криму дала тисячі жертв: у Сімферополі 1800 чол., Феодосії 420, Керчі 1300 і так далі.
...У Ялті, Севастополі виносили на носилках з лазарету і розстрілювали. І не тільки офіцерів — солдатів, лікарів, сестер милосердя, і вчителів, інженерів, священиків, селян і так далі.»
Запитання та завдання
1. Схарактеризуйте соціально-економічні заходи П. Врангеля.
2. Що визвало незадоволення селян в аграрній політиці П. Врангеля?
