Хімія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА
6.7. Властивості кислот, основ і солей з погляду теорії електролітичної дисоціації
Згідно з теорією електролітичної дисоціації, кислоти — це сполуки, які дисоціюють на катіони Гідрогену1 та аніони кислотного залишку:
HNO3 ⇄ H+ + NO-3
НСl ⇄ Н+ + Сl-
1 Іон Гідрогену (протон) одразу зв’язується з молекулою води, утворюючи йон гідроксонію Н3О+. Однак у рівняннях електролітичної дисоціації спрощено пишуть Н+.
Як уже згадувалось, багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто. Основність кислоти визначається максимально можливою кількістю йонів Н+, які утворюються унаслідок дисоціації молекули кислоти:
I ступінь: H2SO4 ⇄ Н+ + HSO-4
II ступінь: HSO-4 ⇄ Н+ + SO2-4
Основи — це сполуки, які дисоціюють на катіони металічних елементів (або йон амонію NH) та аніони гідроксогрупи (гідроксид-іони) ОН-:
КОН ⇄ К+ + ОН-
NH4OH ⇄ NH+4 + ОН-
Кислотність основи визначається максимально можливою кількістю гідроксильних груп, які утворюються унаслідок дисоціації формульної одиниці основи.
Солі — це сполуки, які дисоціюють на катіони металічного елемента (або йон амонію NH) та аніони кислотного залишку:
NaCl ⇄ Na+ + Сl-
АlСl3 ⇄ Аl3+ + 3Cl-
Кислі солі утворюють ще катіони Гідрогену, а основні солі — гідроксид-йони:
KHSO4 ⇄ K+ + HSO-4
і у незначній мірі
HSO-4 ⇄ H+ + SO2-4
Полярна молекула води дисоціює як амфоліт, тобто одночасно і як кислота, і як основа, на гідроксид-іон ОН- і катіон Гідрогену Н+. Амфолітами є й амфотерні гідроксиди: Zn(OH)2, Аl(ОН)3, Cr(OH)3, Ве(ОН)2, Sn(OH)2.
Дисоціація за обома типами (за типом кислоти і за типом основи) обумовлена тим, що в амфотерних сполуках міцність зв’язків між атомами металічного елемента й Оксигену (Me-О) і між атомами Оксигену і Гідрогену (О-Н) майже однакова, а тому в розчині ці зв’язки розриваються одночасно. Отже, у розчинах амфотерних гідроксидів наявні незначні кількості Н+ і ОН-.
Ступінчаста дисоціація |
Спрощене рівняння |
|
Zn(OH)2 |
H2ZnO2 ⇄ Н+ + HZnO-2 ⇄ 2Н+ + ZnO2-2 |
H2ZnO2 ⇄ 2H+ + ZnO2-2 |
Zn(OH)2 ⇄ ZnOH+ + ОН- ⇄ Zn2+ + 2ОН- |
Zn(OH)2 ⇄ Zn2+ + 2ОН- |
|
Аl(ОН)3 |
Н3АlО3 ⇄ Н+ + Н2АlО-3 ⇄ 2Н+ + НАlО2-3 ⇄ 3Н+ + АlО3-3 |
Н3АlO3 ⇄ 3H+ + АlО3-3 |
Аl(ОН)3 ⇄ Аl(ОН)+2 + ОН- ⇄ АlОН2- + 2ОН- ⇄ Аl3- + 3ОН- |
Аl(ОН)3 ⇄ Al3- + 3ОН- |
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України