Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Особливості життєдіяльності лишайників

Зона водоростей лишайника виконує функцію фотосинтезу та накопичення органічних речовин. Основна функція серцевини — проведення повітря до клітин водоростей, що містять хлорофіл. У деяких кущистих лишайників серцевина виконує також опорну функцію.

За органи газообміну правлять псевдоцифели (розриви кори, помітні неозброєним оком як білі плямки неправильної форми). На нижній поверхні листуватих лишайників є круглі білі заглиблення — цифели, також органи газообміну. Газообмін здійснюється й через перфорації (відмерлі ділянки корового шару), тріщини та розриви у коровому шарі.

Гіфи вбирають воду і розчинені в ній мінеральні солі. Воду лишайники можуть вбирати всією поверхнею тіла (використовують дощову воду, вологу туманів). Ті лишайники, у яких продуцентом (фікобіонтом) є зелені водорості, отримують сполуки Нітрогену з водних розчинів, коли їх слань насичується водою, частково прямо із субстрату. Лишайники, фікобіонтом яких є ціанобактерії (особливо ностоки), здатні фіксувати атмосферний азот.

Розмноження. Лишайники розмножуються спорами, що утворюють грибний компонент (мікобіонт), статевим чи нестатевим шляхом або вегетативно — фрагментами слані, соредіями та ізидіями.

Вегетативне розмноження здійснюється кущиками слані, а також особливими вегетативними утворами — соредіями (пиляки — мікроскопічні клубочки, що складаються з однієї або кількох клітин водоростей, оточених гіфами гриба, утворюють дрібнозернисту або порошкоподібну білувату, жовтувату масу) та ізидіями (дрібні різної форми вирости верхньої поверхні слані, одного з нею кольору, мають вигляд бородавочок, зерняток, булавоподібних виростів, іноді маленьких листочків).