Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)
§ 49. Узагальнення вивченого з теми “Службові частини мови. Вигук”
542. Розкажіть про службові частини мови та вигук за поданим планом. Для ілюстрації кожного положення наведіть ще 3-5 власних прикладів.
І. Службові частини мови.
1. Повнозначні й службові частини мови: ліс, зелений, шістнадцять, він, шуміти, тихо; біля, і, навіть...
2. Роль службових частин мови: над, але, хай...
II. Прийменник.
1. Визначення прийменника: за деревом, на дереві...
2. Походження прийменників: з-під землі, край дороги, незважаючи на труднощі, близько дев’ятої, обабіч шляху...
3. Вживання прийменників: по дорогах, ходив у ліс — ходили в ліс, з лісу — із степу — зі школи.
4. Написання прийменників: понад, попід, з-над, з-під, під час, незважаючи на...
5. Розрізнення прийменників і префіксів: по літньому полю — по-літньому, з гори — згори, на зустріч — назустріч...
III. Сполучник.
1. Визначення сполучника: і, та, щоб, якби...
2. Сурядні сполучники: і, та, але, проте, або, чи...
3. Підрядні сполучники: бо, щоб, тимчасом як...
4. Одиничні, повторювані й парні сполучники: і, та, або; і...і, то...то; не тільки... а й, як... так і...
5. Вживання сполучників: день і ніч; дні й ночі; і поле, і ліс, і гори; не тільки дорослі, а й діти...
6. Написання сполучників: мовби, неначебто, тож, таж, незважаючи на те що...
7. Розрізнення сполучників та інших частин мови: таж — та ж, теж — те ж, щоб — що б, якби — як би...
IV. Частка.
1. Визначення частки: тільки школа, наче сонце, не горить...
2. Фразові частки, що оформляють речення: так, ні, хіба, годі, що за...
3. Фразові частки, що стосуються слів або словосполучень: навіть, саме, то...
4. Формотворчі й словотворчі частки: би, хтозна, -небудь.
5. Вживання часток: хотів би — хотіла б, що то, отак-то, зробив-таки, майже рік...
6. Написання часток: коли ж, хтозна-куди, абияк, неначебто...
7. Написання не з різними частинами мови: неук, негайний, несамохіть, незалежність (самостійність), неправильний (хибний); не правильний (а хибний, помилковий) ...
V. Вигук.
1. Визначення вигука: ох, геть, дзень.
2. Розряди вигуків за значенням: ах, цить, добридень, будь ласка, гуп, ме-е-е...
3. Написання вигуків: ой-ой-ой, ри-и-ип, до побачення, їй-бо...
4. Виділення вигуків на письмі та у вимові: ох, який день...
5. Вживання о, ой в ролі вигуків і часток: ой, болить; о люди...
6. Вживання вигуків у ролі членів речення: серце тьох, розляглося гучне “ура”...
543. Прочитайте речення. Виберіть з них усі службові слова та вигуки й схарактеризуйте їх, користуючись цифровими кодами відповідних таблиць.
1. Кузня стояла, як майже всі кузні в Україні, край села понад шляхом (Ю. Мушкетик). 2. Світанком жайвір вдарить у дзвіночки, і по його сріблястім голоску немовби й камінь відганяє тишу (А. Малишко). 3. Нічого не було чути, тільки безперестанне, одноманітне, вічне шу-шу-шу... (М. Коцюбинський). 4. Хотів би я знати, про що той струмок у мріях своїх гомонить між травою (П. Тичина).
544. *Перепишіть речення, частини, розділені косими рисками, напишіть разом, окремо або з дефісом.
1. На світі можна жить без/еталонів, по/різному дивитися на/світ: широкими очима, з/під долоні, крізь пальці, у/кватирку, з/під воріт (Л. Костенко). 2. He/жартуй наді/мною, будь/ласка, і, говорячи, не/мовчи (В. Симоненко). 3. О як/би/то я міг повернути не/повторную юність мою! (В. Сосюра). 4. Од/віку земля не/зазнала/бо ця такого без/крайого вітру (О. Ольжич). 5. І сонце — хто/зна/відкіля взялось! — гарячий відсвіт кинуло на стіни. 6. Ніч колихала так ласкаво, про/те не/спалося ні/як (З тв. М. Рильського). 7. Та я все/таки, повірте мені, не/хвилювався (М. Хвильовий).
545. Прочитайте народну усмішку, визначте в ній усі службові частини мови та вигуки. Перекажіть усмішку (усно).
Пішов один чоловік позичити воза, а той, у кого він позичав, помітив уже його та й каже:
— Та я б тобі, сину, дав, та ти, як рубаєш що або притесуєш, то далеко дуже од воза одходиш. Ще вкрадуть.
— Е, ні, дядечку, їй-богу! Що рубаю, то все до колеса.
— Тим-то як я тобі давав той раз воза, то все обіддя було порубано. Іди ж собі та більш і не навертайся.
546. І. Прочитайте уривок, зверніть увагу на те, як чудово описано ранок. Уявіть цю картину.
І от я на возі, вмощуюсь за батьковою спиною. Викочуємо за ворота, а далі тісною піщаною вулицею на рівну й широку толо́ку**. І тут я побачив картину, якої ніколи не забуду.
Над лугом вставало сонце. Воно тільки-тільки виглянуло з-за обрію, і мені здалося: його рожевий круг котиться по землі, збоку від нас, і заглядає нам під саму підводу. Від нашого воза і від коней потяглася довга-довга тінь через усю толоку. Десь там, на далекому пагорбі, мерехтіли тепер здоровенні, на пів неба, колеса, і, мов крила вітряка, бігли й оберталися спиці в тих колесах, повторюючи рух наших спиць.
Раптом я загледів ще одну чудасію. Ген під лісом брели й паслися якісь гривасті велетні-бронтозаври. Тільки потім, перехилившись за борт підводи, я роздивився, що то розтяглась на цілий кілометр тінь від наших коней. Через усе поле виросли в коней довгі ноги-підпори, і на них погойдувались величезні, як скирти, спини і голови Гнідка й Сірого.
А ми їдемо далі. Свіжо й розлого в полі, ліс виступає з-за пагорбів, і нам чути, як у лісі кує зозуля. Я нітрохи не жалію, що встав рано, що попросився на луги. Добре їхати на підводі вранці... (В. Близнець).
II. Уявіть, ніби ви їдете на возі, а в природі тим часом відбувається диво: сходить сонце. Опишіть цю картину. Вживайте частки, вигуки, де це потрібно.
547. Запишіть уривок під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте.
А небо чисте, по-молодому усміхнене. Воно синіє так, начеб там висіяно море волошок, і фіалок, і півників, і ще всячину квітів, що не в’януть, хоч би яка була спека, що не схиляють головок у жалобі, хоч би яке сонце смажило.
Мабуть, тому вподобав дивитись на небо, що з-поміж усіх кольорів найдужче люблю синій. Він мені скрізь увижається, й коли я бачу щось синє — чи квітку, чи очі, чи дівоче плаття, чи просто чую слово “синій”, — враз мені стає добре, я щасливий і душа моя сміється і грає так, як грають проти сонця збиті на ставу бризки води.
Іноді все в цьому світі уявляється мені синім... Ото начебто ростуть сині тополі над синьою дорогою, їдуть сині вози, запряжені синіми кіньми, перепадають сині дощі. І як було б цікаво, якби раптом посеред зими випав на наше село синій сніг, синя завірюха захурделила-зареготала (Є. Гуцало).
548. Прочитайте уривок. З’ясуйте, за допомогою яких мовних засобів авторові вдалося досягти високої емоційності в розповіді. Спробуйте й ви так само емоційно розповісти про цю або якусь іншу пригоду.
Неподалік розпросторився на схилі чималенький баштан, де набиралися солодкого соку під сонцем здорові, як цебра, кавуни й химерно поскручувані турецькі дині.
— А я бачив, як вовк кавуна цупить! — похвалився раптом чорнявий Івашко.
— Вовк? Кавуна?
— От, щоб я пропав — не брешу! Приповз, люципер, удосвіта, обстукав лапою — котрий стигліший, зірвав і котить. Я свиснув, а він як штурхоне кавуняку вниз: хіба ж не загуркотів у провалля!
Михайлик скоса блимнув на товариша.
— Кажу тобі — сам бачив! Ось ходім завтра на баштан: може ж, якраз приповзе... (М. Пригара).
549. І. Прочитайте початок казки “Про лисичку”. Знайдіть частки й поясніть їхнє значення.
Були собі дід та баба. Пішли вони в поле жито жати. На полудень вони собі взяли глечик молока. Прийшли вони на поле. Баба й каже до діда: “Де б оце глечик з молоком поставити нам у схованку?” — “Постав, стара, цеє молоко в кущик”.
Баба послухала діда й поставила в кущик.
От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молоко, але голови з глечика назад не вийме. Ходить лисичка, головою крутить та й каже: “Ну, глечичок, пожартував та й буде ж уже, випусти мою голівоньку! Буде ж тобі, голубчику, буде!”
Не одстає глечик, хоч ти що хоч роби.
“Підожди ж, проклятий глечик! Не одстаєш, так я тебе утоплю”.
II. Закінчіть казку — не обов’язково так, як зазвичай її розповідають. Можете придумати цілком свою кінцівку.
