Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)
§ 48. Правопис вигуків. Кома та знак оклику в реченнях із вигуками
531. Простежте, як вигуки виділяють у вимові й на письмі.
1. Ах, скільки радості, коли ти любиш землю (П. Тичина). 2. Гей, сідлайте коней, хлопці-молодці, та збирайтесь в гості! (Народна творчість). 3. Ох! Зірка в серце впала (Леся Українка).
532. Слова о, ой можуть бути і вигуками, і підсилювальними частками. Прочитайте вголос речення й дослідіть, коли після о, ой роблять паузу й ставлять кому, а коли цього не роблять.
Вигуки: 1. О, скільки буде вас без краю і без ліку, таких хороших днів (В. Сосюра). 2. Ой, не буть, видно, весні, як у грудні грому, коли до нас говорять по-чужому (П. Тичина). 3. Ой, побіжу вже, а то гірше битимуть! (Леся Українка).
Частки: 1. О музо, панночко парнаська, спустись до мене на часок (І. Котляревський). 2. Ой чого ти, тополенько, не цвітеш, чом пожовклу головоньку хилиш-гнеш? (Олександр Олесь). 3. Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько колюче терня? (І. Франко).
533. Простежте, яким членом речення можуть виступати вигуки. Чи виділяють їх у такому разі комами?
1. Коли це — рипнули двері. — Коли це — рип двері (С. Васильченко). 2. Баба зиркнула у двері. — Баба зирк у двері (М. Черемшина). 3. Те хакання зупинило його серед хати. — Те хха! зупинило його серед хати (М. Коцюбинський). 4. І я вже не чую ні хававкання, ні підпадьомкання. — І я вже не чую ні “ха-вав”, ні “піть-падьом” (Остап Вишня).
1. Вигуки у вимові виділяють паузами, а на письмі комами або знаком оклику.
2. Коли о, ой вигуки, то після них роблять паузу й ставлять кому, коли це частки, то паузи немає й коми не ставлять.
3. Вигуки в реченні можуть виступати в ролі підмета, присудка, додатка. У такому разі комами їх не виділяють.
534. *Перепишіть речення, ставлячи, де треба, після о та ой коми.
1. О земле! Ти — небо для мене, — і небо для мене — земля (В. Сосюра). 2. О море радості безкрає, чи я тебе перепливу? (В. Симоненко). 3. О як нам гарно йти проти вітру в ранній час (П. Тичина). 4. О хотів би я всі мови знать, усі країни облітать (М. Рильський). 5. Ой упала зірка з неба у колиску до дитини (Р. Братунь). 6. Ой хлопчику хороший мій, чому ти плачеш? (А. Малишко).
535. І. Знайдіть у прислів’ях вигуки й визначте, якими членами речення вони виступають.
1. Не кажи “гоп”, поки не перескочиш. 2. “Будь ласка” не кланяється, а “спасибі” спини не гне. 3. Яке “помагайбі”, таке й “доброго здоров’ячка”. 4. На словах як на органі, а як до діла — ані гугу. 5. Півня на заріз несуть, а він каже: “Кукуріку!” 6. У роботі “ох”, а їсть за трьох. 7. Зробив з лемеша пшик.
II. Поясніть зміст поданих прислів’їв.
536. У поданих реченнях виділені іменники та дієслова замініть вигуками. Чи щось змінилося у висловлюваннях?
1. Я зиркнув на дорогу: коні схарапуджені мчать. 2. З кущів почулося загрозливе гарчання. 3. Зозулине кування м’яко линуло з гущавини лісу. 4. Заєць стрибнув уліво, стрибнув управо — і тільки закурило за ним.
537. Поєднайте подані назви різних птахів з дієсловами, що називають їхні голоси. Від яких вигуків утворено ці дієслова?
Орли, перепели, солов’ї, ворони, голуби, горобці, гуси, качки, кури, сороки.
Дієслова: каркають, кахкають, клекочуть, витьохкують, воркують, ґелґочуть, кудкудакають, підпадьомкають, скрекочуть, цвірінчать.
538. Прочитайте народну усмішку. Перекажіть її, вживаючи вигуки.
Ішли лісом батько з сином. Син — попереду, батько — за ним. От син потягнув за собою гілляку, що нагнулася над стежкою, та й пустив. А вона лусь батька по лобі!
— Ой, — скрикнув батько, — щоб тобі добра не було! Ну й б’ється.
— Е, подякуйте, тату, що я ще придержав ту гілляку, а то б не так луснула, — відказав син.
— Спасибі тобі, сину, що ти такий уважний, — подякував батько.
539. Прочитайте уривок з народної пісні, знайдіть у ньому вигуки, поясніть їхнє вживання.
Ой гиля-гиля,
Гусоньки, на став!
“Добривечір, дівчино,
Бо я ще не спав!
Ой не спав, не спав,
Не буду й спати!
Дай же мені, дівчино,
Повечеряти!”
540. I. Прочитайте уривок. Випишіть з нього вигуки й поясніть їхню роль.
Ви спокійно стукнулися човном об берег...
Підвели голову, а на березі біля куреня дід Кирило Іванович сидить. У солом’яному брилі й босий...
— Здоровенькі були, Кириле Івановичу! — ви до нього...
— Драстуйте! — він до вас...
— Живенькі-здоровенькі? Як рибка? — ви дідові.
— Порвало! — дід вам.
— Кого порвало?! Хто порвав?! — цікавитеся ви...
— Та що, ви не знаєте: короп! — люто вже говорить дід.
Помовчавши трохи, Кирило Іванович починає розповідати...
— Воно й брало потихеньку! Так тільки ледь-ледь на світ заблагословилося. Смик! І тихо... потім ще раз — смик! І знову — тихо. А потім новело, повело, новело, до того он, — бачите? — кущика по-о-о-вело! Дай, думаю, підсікну! Сіп! Ех, воно ж і рвонуло! Ех же ж, як і рвонуло! А волосінь у мене у двадцять волосин, та ще з якого жеребця! Там така волосінь, що на одну волосинку можна бузівка** налигати! Вудлище — дугою! Я — попускать! А воно рве, а воно рве! Я — держу! Коли ось — викидається! Їй-же богу, як ночви!
— Ну, Кириле Івановичу, невже ж таке велике?
— Їй-богу, як ночви! Хвостом по воді як уріже, й на дно! Я — смик! А волосінь — дзень! А я в воду з усіх ніг — лясь! І — по шию! Сушусь оце! Одежа вже трохи висохла, а чоботи й досі он мокрі! Босий ходю. Так з гачком і пішло! Біля грузила — перервало (Остап Вишня).
II. Перекажіть текст по-своєму, але з діалогом. Запишіть переказ, вигуки, вжиті в ньому, підкресліть.
541. Запам’ятайте стійкі вислови, що виражають прощання.
До побачення! До скорої зустрічі! Сподіваюсь, ми скоро побачимось! Бувайте здорові! На все добре! З Богом! Бувайте! Щасливо! Щасливої дороги! Усього найкращого! На добраніч! Добраніч!
