Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)

Повторення

§ 50. Узагальнення та систематизація вивченого в 7 класі

550. Випишіть з вірша дієслова і, користуючись цифровим кодом таблиці “Характеристика дієслова в цілому” (§ 10), визначте їхню форму, вид (наприклад: з’єдналося — 21).

Весна!.. Відживає і небо, й земля —

Квітки на землі, а на небі проміння;

Почувши живого життя тріпотіння,

Цілуються з сонцем гаї та поля.

Весна!.. А тобі все немає весни,

Країно, забита в невільницьке путо, —

Ім’я твоє навіть усюди забуто,

Хоча не забуто зміцнять кайдани́...

Весна!.. А тобі іще й досі зима:

Замісто веселих проміннів з квітками,

Панують і досі морози з снігами —

Сторіччя минають, а сонця нема!..

Б. Грінченко

551. Форми дієслів розберіть за будовою за поданим зразком.

Слово і його транскрипція	Префікс	Корінь	Суфікс	Закінчення
Запитують [запитуйут']	за	пит	уй	ут'

Запитують, розпитаю, побачимо, пробач, недобачає, побачений, випишу, переписуючи, записано, підписавши, написане.

552. З поданих речень випишіть усі особові форми дієслів і, користуючись цифровим кодом таблиці “Характеристика способових форм дієслова” (§ 15), схарактеризуйте їх (наприклад: поставлю — 130.112).

1. Поставлю хату і кімнату, садок-райочок посаджу. 2. Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою. 3. Возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик. 4. І спочинуть невольничі утомлені руки. 5. — Не кидай матері! — казали, а ти покинула, втекла (З тв. Т. Шевченка).

553. І. Подані дієслова поставте в 2-й особі однини теперішнього або простого майбутнього часу і запишіть у дві колонки: 1) дієслова І дієвідміни; 2) дієслова II дієвідміни.

Одягнути, знаходити, бачити, волокти, оголосити, гримотіти, збороти, брязкотати, тішити, воркотати, змогти, стукотіти, реготіти.

II. З других букв прочитайте два пропущені слова з вислову Т. Шевченка: “Раз ... серце вік не прохолоне!” У трьох дієсловах повинна бути кінцівка -чеш, і ще у трьох — -тиш.

554. Перепишіть уривок. Дієслова, що в дужках, поставте в потрібній особі теперішнього або простого майбутнього часу.

Мабуть, якби не було на світі бабки, не було б і вертольота. Атож глянь, як (летіти) вертоліт і як (летіти) бабка, і відразу (здогадатися), хто від кого пішов. Але ж і правда, що вертоліт не (змогти) стати таким самісіньким, як бабка. (Гудіти), (двигтіти), (гурчати)... А бабка — чи то зелененька, чи блакитненька, чи синенька — тихо-тихо (летіти), лише крильця іноді ледве чутно (шелестіти)...

(Любити) бабка на себе в люстерко дивитися. А позаяк люстерка на луках немає, то вона у воду (дивитися). (Надлетіти) ото над блакитне тихе плесо, (зависнути) в повітрі — лискучими крильцями (перебирати) і на себе в воді (роздивлятися). А очі в неї великі, круглі, як м’ячики, майже в усі боки (бачити)... (Д. Чередниченко).

555. *Поставте дієслова сісти, сідати, сидіти; лягти, лягати, лежати в 2-й особі однини наказового способу й запишіть у тому ж порядку.

556. Поставте дієслова у формі пасивних дієприкметників. Поясніть, як це робиться.

В’їздити, обгородити, вимостити, відпустити, заплатити, розграфити, купити, пропилососити.

557. І. Прочитайте уривок і випишіть з нього всі дієприкметники та форми на -но, -то.

Люди орють землю, а літа — душу. Ох, і переорано її, оцю мужицьку душу, і вздовж, і впоперек, та на такі ж клапті, що не всякий втямить, як вона тіла тримається. Але тримається, мов іскра у кремені, бо має на своїй болючій пожмакованій основі кілька росинок надії...

І от довічна твоя надія — твоя земля — лежить перед тобою і ледь-ледь бринить потемнілою стернею. Але кращої музики, як ця, ніколи не чув Мар’ян. І в церкві не вражали так його великодні хори, як сьогоднішнє шелестіння стерні...

Мар’ян добрими і сумними очима вбирає надвечір’я, хрестом опускається на землю, припадає до її грудей. Він чує її обличчям, руками і серцем і довго-довго мовчить, а потім починає розмовляти із стернею, втішаючи її, що нарік** тут буде червона пшеничка, що він сам її посіє, сам буде доглядати і косити. Він побачив себе косарем на своєму полі і на неголеній щоці відчув сльозину (М. Стельмах).

II. Попросіть когось удома, щоб продиктував вам цей текст. Написане уважно звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

558. *Перепишіть речення, виділяючи, де треба, дієприкметникові звороти.

1. Листя вимите рясним дощем виблискувало на сонці. 2. Гола земля бита крилами вітру безнадійно сіріла під олив’яним небом. 3. Аж до самого небосхилу простяглося засипане снігом поле. 4. Вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (З тв. М. Коцюбинського). 5. Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір (Григір Тютюнник).

559. І. Утворіть дієприслівники й запишіть у три колонки: 1) дієприслівники недоконаного виду з суфіксом -учи (-ючи); 2) дієприслівники недоконаного виду з суфіксом -ачи (-ячи); 3) дієприслівники доконаного виду.

Споглядати, оголосити, мстити, допомогти, сіяти, зсипати, оздоровлювати, бачити, пересадити, зникати, смітити, пахнути, обступити, ойкати, перемогти, волочити.

ІI. З других букв, виписаних підряд, прочитайте три слова з вислову Г. Сковороди: “..., і ти пізнаєш світ”.

560. Прочитайте уривок, знайдіть дієприслівникові звороти і поясніть, як вони виділені на письмі.

Тимко знав, що дядькова коса не клепалася, відколи й куплена, і що він міг косити нею тільки тому, що в нього було сили, як у бика: вигостривши її тепер, як бритву, Тимко передав Павлові і з цікавістю спостерігав, що воно з того вийде.

Павло сяк-так, для годиться, помантачив** косу, поплював у руки, широко розставив ноги і, відвівши далеко назад косу, щоб, значить, був більший розгін, махнув нею по траві і впав на землю.

— Що ти їй зробив? — дивувався він, підвівшись під загальний регіт хлопців.

— Нагострив, дядьку...

— От молодчина! Оце коса так коса! — повеселішав Павло, уже не так з розгону заганяючи її в траву.

— Боже мій, скільки дурної сили в чоловіка? — похитуючи головою, промовив до себе Тимко, беручись і собі за косу і займаючи свою ручку (Григорій Тютюнник).

561. Прочитайте прислів’я. Знайдіть прислівники й з’ясуйте їхнє значення та походження.

1. Шануй честь змолоду, а одежу знову. 2. Краще терпіти велике лихо, як зробити мале. 3. Легко падати, але важко встати. 4. Тяжко пливти проти води. 5. Усяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім. 6. Не хочеш по-доброму, то хай буде по-твоєму. 7. І по заячому сліду інколи знаходять вовка.

562. І. Сполучення слів запишіть у три колонки залежно від написання прислівників: 1) одним словом; 2) двома і більше словами; 3) з дефісом.

Обміркував (до) ладу, знає (аби) як, узяв (хтозна) де, (на) силу підвівся, пропав (без) вісти, кажи (по) простому, звик як (не) як, зустрілись сам (на) сам, розрізав (на) четверо, (з) давна відомо, зжовк (по) осінньому, здійсниться кінець (кінцем), (з) малку вчися, (від) тоді все змінилося, деренчить раз (у) раз, одягнений як (небудь), ойкнув (с) проквола, видадуть (на) гора.

II. З других букв перших слів прочитайте вислів В. Симоненка.

Пам’ятник В. Симоненку, м. Черкаси

563. *Прочитайте загадки і відгадайте. Перепишіть їх, розкриваючи дужки та вставляючи пропущені букви.

1. Виріс ліс, білий весь: пішк.. в нього не ввійти, на коні не в’їхати. 2. (В) день вікно вибите, а (в) ночі вставлене. 3. Пані пишна по лопаті вийшла, з річки воду пила, не (по) нашому говорила. 4. Що двіч.. родиться: (в) перше — гладеньке, а (в) друге — пухкеньке? 5. (У) трьох їдуть братці верх.. на конячці.

Відгадки: качка, птах, ополонка, мороз на шибці, пальці й олівець.

564. Запишіть уривок під диктовку, написане звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

Ми нашвидкуруч накопали в’язкої, наче пластилін, глини. Понакидали у відра.

— Відпочинемо перед дорогою? — запропонував дідусь. — Хоч і невеличкі у нас ноші, але сира глина важка...

— Не завадило б, — погоджуюсь залюбки, бо добре знаю, що розмова буде цікавою.

— Як швидко спливає час, — похитав головою дідусь Тарас. — Наче недавно веснянки справляли, а вже травень — останній місяць весни.

На узліску відгукнувся соловейко. Затьохкав потихеньку, боязко, а потім сміливіше, азартніше...

— Соловейко хоч і мала пташка, а май знає, — почав з прислів’ячка дід Тарас. — Радий, мабуть, що зранку дощем землю покропило. Наче й невеличкий пройшов, а як зазеленіло все! Хоч і кажуть, що весняний дощ як вдовиний плач, проте коли в маю випадуть три добрі дощі, то дадуть хліба на три роки.

— Травневий дощ, — згадав і я бабусину приповідку, — все одно, що з грибами борщ! (За В. Скуратівським).

565. *Перепишіть прислів’я, розкриваючи дужки.

1. (Зо) світу (до) ночі сонце не стуляє очі. 2. Буде погода: (на) споді болото, а (з) верху вода. 3. (З) гори не треба пхати — само піде. 4. Як (з) верху погане, то (в) середині (в)двоє. 5. Добрий чоловік, лиш у нього (з)за пазухи гадина сичить. 6. Хоч ти йди (в)ліс (по)дрова, а я буду (в)дома, хоч я буду (в)дома, а ти йди (в)ліс (по)дрова.

566. Запишіть уривок під диктовку, написане звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

Марко вийшов з-під скелі, з гайка. Осяйне сонце глянуло з-за хмари, заблищало обмите дощем листя, зайнялися всякими кольорами росяні краплі. Маркові не хотілося йти в душну хату, але не хотілося вертатися й до похмурої скелі. Він повернув на стежку, що забігала вгору, і виліз на скелю. Над ним сяяло чисте, спокійне небо, під ним шелестів зелений гай, радісно тремтячи блискучим листям (Б. Грінченко).

567. *Перепишіть речення, розкриваючи дужки.

1. Як (би) мені крила, крила соколинії, полетіла б я за милим, за дружиною (Т. Шевченко). 2. Як (би) я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти (Леся Українка). 3. І рости, і діяти нам треба так, що (б) аж гриміло з краю в край. 4. Гаптує дівчина й ридає — чи то (ж) шиття! (З тв. П. Тичини), 5. Хоч і коня загнав, (за) те зайця піймав. 6. Не (за) те вовка б’ють, що сірий, а (за) те, що овечку з’їв (Нар. творчість).

568. І. Слова й словосполучення запишіть у три колонки: 1) написані окремо (двома і більше словами); 2) написані разом (одним словом); 3) написані з дефісом.

І. О/півночі, по/доброму, прийшов/би, раз/у/раз, із/за, один/ на/один, з/рання, сніжно/білий, кінець/кінцем, усе/ж/таки, наче/б/то, о/цей, казна/коли, який/небудь, значно/більше, рано/вранці, таки/зробив, рясно/листий.

II. Скільки/завгодно, ані/скільки, в/основному, неначе/б/то, із/під, у/шістьох, крок/за/кроком, вряди/годи, тим/часом, вугле/видобуток, по/батьківському, все/одно, с/краю, на/впростець, хтозна/з/ким, з’єднати/ся, адміністративно/територіальний, під/час, будь/як.

II. У кожному першому слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитайте: 1) початок вислову Ю. Яновського: “... творчості” (між другим і третім словами треба поставити тире); 2) закінчення вислову Лесі Українки: “Герой...”.

569. Запишіть уривок під диктовку, написане звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

Багато про все це Зінько думав. Ще змалечку він не такий удався, як усі: був тихий, замислений хлопець. Слухняний, робив завжди, що наказувано, тільки великий забудько був. Оце пасе телята й доглядає добре, щоб як у шкоду не вскочили. А навкруги трава зелена, небо широке, пташки летючі. Як вони літають? Через що вони літають? А якби чоловік собі крила приробив, то літав би? Мабуть, ні, бо якби можна було, то давно б уже всі люди поробили собі крила та й літали б — це краще, ніж ходити чи їздити. А чого ж пташкам можна? Вже ж люди розумніші за пташок, то, певне, колись вигадають так, що й літатимуть. Ото б добре було! Аж до неба можна було б долинути та й подивитись, що там є... На Бога й на янголів глянути. Еге-ге! Тепер він знає, чого люди не можуть літати: бо якби могли, то й кожний грішний чоловік замісто пекла залітав би в рай та й надокучав би Богові (Б. Грінченко).

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

XX. Роздум на громадянську тему

Ми живемо не у всесвіті взагалі, а на якійсь конкретній частині земної кулі. Тут до нас жили наші предки, тут ми народилися, тут уперше пізнали світ, людей. Це ми називаємо Вітчизною. Тож чи можемо ми знехтувати її, цю частину земної кулі?

• Прочитайте два наступні тексти (можете також розглянути тексти із вправ 70, 196, 366) і висловіть своє ставлення до того, що ми називаємо Вітчизною.

570. Прочитайте вірш, знайдіть у ньому прийменники, сполучники, частки, поясніть їхню роль у мові й особливості написання.

“Що це є Батьківщина?” — раз питалась Оля,

а батько радо відповів на це дитині:

“Знай, Батьківщина — це ріка, що серед поля,

поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,

це в саді нашому дерева, зілля, квіти,

це на ланах пшениця злотокоса,

це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,

це на левадах скошена трава в покосах,

це наші всі пісні і молитви щоденні,

це рідна мова — скарб, якого ти не згубиш,

це небо, синє вдень, а серед ночі темне,

це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш”.

Б.-І. Антонич

Альманах

Твір сімнадцятий (Сашків)

РІДНА ЗЕМЛЯ

Хіба є щось у світі дорожче, ближче, краще, ніж рідна земля?

Тут ти робив свої перші кроки, пізнавав світ, знайомився з природою, з людьми. Тут ти вперше почув звуки материної мови й відчув себе людиною.

На цій землі ти усвідомив, що належиш до великої спільноти людей, яка називається рідний народ, і що ти багато в чому подібний до них — своїх людей. Ти зрозумів, що вони, незважаючи ні на що, все-таки скоріше поспівчувають тобі, прийдуть тобі на допомогу, ніж хтось чужий. Адже нас об’єднують одна історія, одна мова, ті самі звичаї.

Чи поїхав би я кудись за кордон, якби трапилась така нагода? Так, поїхав би. Хотів би побачити, як живуть інші люди, які в них міста, села, яка земля, яке небо, як вони працюють і як відпочивають. Мабуть, в інших людей можна багато чого повчитися, багато що перейняти.

Але я нізащо не погодився б назавжди покинути Україну, хоч би як добре жилося там, у чужих краях. Як писав колись Тарас Шевченко, “хай би моя Батьківщина була найубогіша, найнікчемніша на землі, то й тоді б вона мені здавалася кращою за Швейцарію й усю Італію”.

А наша Україна таки найкраща в світі. Де ще є така гарна природа, такі розлогі родючі поля? Де ще є такий величний Дніпро, такі зелені Карпати? Нам треба тільки любити її і працювати для неї, землі рідної.

571. Прочитайте Сашкові міркування. А як ви вважаєте, чи можна назавжди покинути рідну землю? Свої міркування запишіть.

572. І. Слова й словосполучення запишіть у три колонки залежно від того, як треба написати частини, що в дужках: 1) разом; 2) окремо; 3) з дефісом.

(В) щерть наповнений, (на) випередки мчимо, здібний (таки), зрадів (по) справжньому, квіти (не) полито, (з) середини вийшов, (будь) яка погода, (на) добраніч, (із) за лісу, (хто) зна з якого боку, віч (на) віч, (чим) скоріш, зміцнювати день (у) день.

ІI. З других букв перших слів прочитайте побажання. Запишіть його.