Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)

§ 41. Сполучник як службова частина мови. Сполучники сурядності та підрядності

Сполучники поєднують однорідні члени та частини складного речення.

Наприклад, у реченні: Ще те не вродилось гостреє залізо, щоб ним правду й волю самодур зарізав (І. Франко) — сполучник щоб приєднує підрядне речення до головного, а сполучник й поєднує два однорідні члени речення.

За значенням сполучники бувають:

а) сурядні — з’єднують рівноправні слова і рівноправні частини речень: 1. Батько й мати. 2. Сонце встало, і земля зраділа;

б) підрядні — приєднують підрядне речення до головного: 1. Працюємо, щоб мати. 2. Не жатимеш, якщо не посієш.

Сполучники до складу членів речення не входять і самі членами речення не виступають. Сполучники не змінюються.

462. Розгляньте таблицю і схарактеризуйте сполучник як службову частину мови.

Характеристика сполучника

Цифровий код	За значенням	За способом вживання	Написання
	1	2	3
0	—	—	—
1	сурядний	одиничний	одним словом
2	підрядний	повторюваний	кількома словами
3		парний
4

463. Дослідіть, чи сполучник та має однакове значення в обох висловах.

1. Сонце світить та гріє. 2. Місяць світить, та не гріє.

464. Дослідіть, які відношення між частинами складного речення можуть виражати підрядні сполучники (причини, мети, умови, порівняння тощо).

1. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). 2. Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну! (В. Сосюра). 3. Якщо людина розважлива, добра серцем, тоді вона довкола себе сіє добро і любов (Р. Іванченко). 4. Все розтрачено, розгублено, бо воно було людьми не шановано, не люблено (Олександр Олесь). 5. Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву (М. Коцюбинський). 6. Я босоніж іду, щоб землі дорогої тепло, наче струмінь палкий, прямо в серце до мене текло (Л. Забашта).

465. Розгляньте приклади і зробіть висновки, які сполучники за способом вживання одиничні (вжиті один раз між двома частинами речення), які — повторювані (вжиті два і більше разів підряд), а які — парні (складаються з двох частин, які ставлять перед двома частинами речення).

1. Одиничні сполучники: брат і сестра; добрий, а не злий; сніг або дощ; темно, бо ніч.

2. Повторювані сполучники: і день, і ніч; і земля, і вода, і повітря; то спалахує, то гасне; ні сонце, ні місяць, ні зорі.

3. Парні сполучники: не тільки батьки, а й діти; як навесні, так і влітку; хоч малий, та кмітливий; якщо не я, то хто.

466. Прочитайте речення, знайдіть у них сполучники та схарактеризуйте їх за значенням та способом вживання.

1. Всі ми з глини, але людські серця з воску й міді. 2. Дзвони грають, бо моя воскресає душа. 3. І день, і вік однаково минають. 4. Важка вода, та від води ще важче небо (З тв. Б.-І. Антонича). 5. Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю. 6. А поет усе то грає, то щось пише на папері (З тв. Лесі Українки). 7. Хоч на щастя життя багате, але кожну людину ждуть і печалі, і сум, і втрати, і не можна їх обминуть (В. Симоненко).

467. У реченнях одиничний єднальний сполучник замінюйте різними сполучниками (повторюваним єднальним і ... і, парними єднальними як ... так і, не тільки ... а й, протиставним а (не), розділовими або, чи, або ... або, якщо не ... то) і простежте, як від цього змінюються відтінки значення речення.

1. У Карпати поїдемо поїздом і автобусом. 2. Подвір’я прибиратимемо сьогодні і завтра. 3. Падає й тане сніг.

468. Перепишіть прислів’я, вставляючи потрібні сполучники. Сполучники підкресліть.

1. ... дихнуть усі люди, ... вітер буде. 2. Краще солом’яна згода, ... золота звада. 3. З добрим дружись, ... лихих стережись. 4. Бий свій свого, ... чужий боявся. 5. Не бери дурного в голову, ... важкого в руки. 6. Не кидай каміння в небо, ... собі голову розіб’єш. 7. Не важко в борги впасти, ... важко з них вилізти. 8. Довіряй, ... перевіряй. 9. ... пан, ... пропав — двічі не вмирати.

Слова для вставок: щоб, ніж, бо, коли...то, чи...чи, а, але.

469. У прислів’ях визначте підмети й присудки, знайдіть сполучники і скажіть, однорідні члени чи частини складного речення вони з’єднують.

1. Краща правда в болоті, як неправда в золоті. 2. З неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся. 3. Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох. 4. Правда і в огні не горить, і в воді не тоне. 5. Правду кожний хвалить, та не кожний її любить. 6. Не шукай правди в інших, якщо в тебе її нема. 7. Краще гірка правда, ніж солодка брехня.

470. Прочитайте виразно давню козацьку пісню, знайдіть у ній сполучники і повністю схарактеризуйте їх.

Ой на горі вогонь горить,

А в долині козак лежить.

Що в головах ворон кряче,

А в ніженьках коник плаче.

— Біжи, коню, дорогою.

Степовою, широкою,

Щоб татари не піймали,

Сіделечка не забрали.

Як прибіжиш під ворота,

Стукни-грюкни біля плота.

Вийде батько — розсідлає,

А матінка розпитає:

“Ой коню мій вороненький,

А де ж мій син молоденький?” —

“Не плач, мати, не журися,

Та вже твій син оженився:

Та взяв собі паняночку —

В чистім полі земляночку”.

471. Прочитайте загадки і відгадайте. Знайдіть сполучники й схарактеризуйте їх.

1. Така я велика, що й кінця не маю, лежу собі тихо, нікого не чіпаю; тільки мені добрі люди і день, і ніч топчуть груди. 2. Стукотить, гуркотить, мов сто коней біжить. 3. Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним — не знаю за ким, бо пішов туди — не знаю куди. 4. Без дров, без огня, а світить і гріє щодня. 5. Приїхав гість та й став на поміст, розпустив коні по всій оболоні.

Відгадки: вітер, грім, сонце, місяць та зорі, дорога.

472. Запам’ятайте фразеологізми та їхнє значення. З двома з них складіть речення.

Ні з того ні з сього (безпричинно); ні холодно ні жарко (байдуже); кидати то в жар, то в холод (викликати в когось сильне хвилювання, збудження); тією чи іншою мірою (частково, трохи); мов з неба впав (нічого не знає); перебувати між небом і землею (бути в невизначеному становищі); не рада коза на торг, та її ведуть (щось діється проти чиєїсь волі).

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

XVII. Уявне відтворення історичних подій

Ви вивчаєте історію України, натрапляєте в ній на багато різних імен. Але це не просто імена, це були реальні люди, які, як і ми тепер, тільки в інших умовах жили, ходили по землі, думали, раділи й страждали. Тож, читаючи історію, намагайтесь уявити цих людей у їхньому повсякденному, не завжди легкому житті.

• Прочитайте подані далі два тексти і складіть собі уявлення про першого кошового Запорозької Січі Дмитра Вишневецького-Байду. Своїми думками про цю визначну постать у нашій історії поділіться з товаришами в класі.

473. І. Прочитайте уривок, випишіть з нього сурядні сполучники разом зі словами, які вони з’єднують, та підрядні сполучники разом з підрядними реченнями, які вони приєднують.

Величезне похмуре приміщення з дикого каменю, в яке привів своїх високих гостей Джюзел-ага, не мало в собі нічого людського, в найдальшому кінці воно перегороджувалося брудною запоною, яку на знак Джюзел-аги поквапливо віддерли набік його помічники, так само засмальцьовані й обважнілі від неробства, як і їхній ага**. Відкрився дощаний щит, замшілий, весь в іржавому залізі. Щит теж умить був чи то піднятий, чи то опущений, чи відсунений набік, зник, мовби його й не було, а за ним клубочилася брудна холодна імла, страшний морок. Мовби жила там смерть сама...Найближче до краю підземелля був могутній, оголений до пояса чоловік у широких, здається, з м’якого, але міцного сап’яну** шароварах, весь у тяжких ланцюгах, з кайданами на руках і на ногах...

Роксолана¹ вмить упізнала чоловіка, хоч ніколи його не бачила. Байда! Ватажок зухвальців, казкових лицарів, брат їй по крові, та тільки чи вона йому сестра тепер, чи сестра? Іржаві кайдани і страшні ланцюги, а тіло молоде, гнучке, потужне, прекрасне й вільне, як вітри над степами! Ось який цей Байда, ось які козаки!

(П. Загребельний).

¹ Роксолана (1505-1561) — дружина турецького султана, за походженням українка.

II. Підготуйтеся до усного переказу: розбийте текст на частини, з’ясуйте значення невідомих слів, запишіть і запам’ятайте окремі вислови, важливі для розповіді.

Альманах

Твір чотирнадцятий (Олесів)

КОЗАК БАЙДА

Біля входу в холодне вогке підземелля стояв стіл, заставлений гранчастими пляшками, на тарелі лежали великі шматки свіжої пахучої шинки, на рушнику біліла покраяна паляниця. Була навіть ковбаса, велике кільце ковбаси, пропахченої часником. Горіли свічки, мовби на свято.

Поряд на стільці сидів опасистий турок. Другий стілець був порожній.

А в глибині підземелля, кроків за два від нього, на мокрій долівці стояв кремезний чоловік у порваному жупані, з кайданами на руках і ногах, прикутий до вмурованого в стіну кільця. Впоперек обличчя кривавила рана.

— Плюнь на хрест, зречися своєї мови, забудь Україну, — аж захлинався той, на стільці, — і матимеш мед-горілку, матимеш ковбасу. Я теж народився в Україні, проте я турок.

— Воно й видно, — знехотя буркнув Байда.

— Я став турком. Адже Туреччина — могутня держава, їй кориться пів світу. Тож і ти скорися. Думаєш, якщо будеш упертий, то про тебе пісні в Україні складатимуть?

— А мені це, щоб знав ти, байдуже, — відповів йому Байда. — Аби Україна була вільна.

— України скоро не стане. Вона буде провінцією Туреччини.

— Брешеш, собако, — не стерпів Байда.

— Султан не тільки дасть тобі волю, а й свою дочку віддасть за тебе, якщо ти...

— Я плював на султана й на його дочку, а заодно й на тебе, перевертню нещасний, — обірвав його Байда.

Турка начеб хто шилом штрикнув. Він різко схопився на ноги, аж мало стола з напоями та наїдками не перекинув, і ляснув у долоні. З’явилися стражники.

— На гак його, на гак зачепіть посеред ринку! — закричав потурнак.

474. Прочитайте Олесеве оповідання. На підставі уривка з роману П. Загребельного, народної пісні про Байду і цієї розповіді напишіть, як ви собі уявляєте легендарного Байду.