Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)

§ 30. Прислівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Прислівник називає ознаку дії, стану або іншої ознаки і відповідає на питання як? наскільки? де? коли? чому? навіщо?

Прислівники не змінюються і тому закінчень не мають.

У реченні прислівники найчастіше виступають у ролі обставин. Наприклад, у реченні Небо сьогодні синіло по-весняному (Олесь Гончар) прислівники сьогодні — обставина часу (коли?), по-весняному — обставина способу дії (як?).

Прислівники також бувають:

• а) присудками в безособових реченнях: Легко на серці в старого садівника (І. Цюпа);
• б) вставними словами: Краса, можливо, нас таки врятує, якщо ми порятуємо красу (М. Руденко);
• в) іноді означеннями: Налився всесвіт повноти і споглядає сам себе. Але його чиясь рука на два пересікає: на світ вгорі і світ внизу (П. Тичина).

Прислівники можна характеризувати за значенням, за походженням і за способом написання.

298. Розгляньте таблицю й доповніть викладені вище відомості про прислівник.

Характеристика прислівника

Цифровий код	Розряд за значенням	Походження	Написання
	1	2	3
0	—	первинний	—
1	способу дії, міри й ступеня	від іменника	одним словом
2	місця	від прикметника	двома словами
3	часу	від числівника	трьома й більше словами
4	причини	від займенника	з дефісом
5	мети	від дієслова	через два дефіси
6		від прислівника	іншим способом
7		від різних повнозначних частин мови

299. Прочитайте прислів’я. Знайдіть у них прислівники. Визначте, на які питання вони відповідають, від якої частини мови утворені.

1. Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш. 2. Коли влітку не ходив по малину, взимку вже пізно. 3. Жати вдень душно, а вночі кусаються комарі. 4. Розумну річ приємно й слухати. 5. Звикай до діла змолоду, не знатимеш на старість голоду. 6. Що думаєш сказати, спершу обміркуй. 7. Двічі літа не буває. 8. Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім. 9. Коли б той розум наперед, що потому.

300. До прислівників часто, часом, здавна доберіть синоніми й запишіть. Зверніть увагу на написання прислівників.

Віддавна, раз у раз, вряди-годи, деколи, звіку-правіку, з давніх-давен, з діда-прадіда, зрідка, іноді, інколи, коли-не-коли, неодноразово, не раз, нерідко, споконвіку, справіку, час від часу, часто-густо.

301. Перепишіть прислів’я, за змістом вставляючи пропущені прислівники.

1. Хто ... ледарює, той ... бідує. 2. Хто нічого не робить, той ... не має часу. 3. Що ... не зробиш, того ... не наздоженеш. 4. ... і курчата курми будуть. 5. Ідеш ... — дорога коротка. 6. Краще ... їхати, ніж ... йти. 7. ... і стіни помагають.

Слова для вставок: влітку, узимку, восени, увечері, вранці, вдома, погано, удвох, ніколи, хороше.

302. Накресліть у своєму зошиті таблицю, перепишіть тільки слова й самостійно розберіть їх за будовою, а потім свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці. Поясніть, чому в прислівниках немає закінчень.

Прислівник	Префікс	Корінь	Суфікс
тихо сповна по-старому поночі навесні уп'ятьох навприсядки	— с по по на у навпри	тих повн стар ноч весн п’ять сяд	о а ому і і ох ки

303. І. Випишіть прислівники в три колонки: 1) утворені від іменників; 2) утворені від прикметників; 3) утворені від числівників.

Сповна, по-новому, вночі, утрьох, без упину, тричі, звисока, взимку, віддавна, наприкінці, зроду, поодинці, скоса, кволо, повік-віків, рівно, уп’ятеро, скоро, осторонь, сторчака, без угаву, начетверо, вірно, зверхньо.

II. З других букв кожного слова складіть закінчення вислову М. Рильського: “До могил героїв... ”.

304. Прочитайте народну усмішку, знайдіть у ній прислівники і поясніть, як вони утворені.

— Скажи-но, Микольцю, чому сонце світить яскраво, а місяць — блідо? — запитує вчитель учня.

— Бо сонце на небі вдень, а місяць уночі, — відповів учень.

305. Запам’ятайте фразеологізми та їхнє значення. З двома з них складіть речення.

Ні холодно ні тепло (байдуже); під стіл пішки ходити (бути малою дитиною); іти навпомацки (робити щось без певних знань); баба надвоє ворожила (невідомо, чи здійсниться щось, чи ні); зв’язувати докупи думки (намагатися знайти логічний зв’язок у думках); глянути збоку (критично оцінити); кожна Ганна по-своєму гарна (кожен по-своєму живе і думає).

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

X. Казка на морально-етичну тему

Казка — твір, у якому розповідається про вигадані, часто неймовірні події. У казках можуть діяти як люди, так і тварини, природні явища тощо.

Складаючи казку про тварин, треба враховувати усталене уявлення про їхній характер: лисиця — хитра й підступна; вовк — хижий, грубий; ведмідь — сильний і добродушний тощо.

• Прочитайте казку, подану далі, знайдіть у ній зав’язку, основну частину й розв’язку. Як розкриваються характери персонажів через їхні висловлювання?

Альманах

Твір десятий (Михайликів)

БОРСУК І ЛИС

Якось напровесні лис попросився в комірне до борсука.

— Вода в річці прибуває, ось-ось підтопить мою хату. Нам би тільки пересидіти, доки вода спаде, — казав лис. — А у вас, я знаю, кімнат багато.

— Слава богу, є де жити, ночей недосипав — будувався, — відповів борсук. — Та й ми ж сусіди, то як не допомогти один одному.

Ще того ж таки дня лис із лисицею перебралися до борсукової хати. А вже через кілька днів лисиця скаржилася сороці:

— Той борсук такий черствий, некультурний. Я, знаєте, при надії, мені спокій потрібен. А він цілими ночами товчеться, щось майструє, все прибирає. І навіть гавкати по-нашому не вміє, а тільки хрюкає.

Через кілька тижнів обурювався лис:

— Борсук каже, щоб ми вибиралися, бо, мовляв, і в річці вода спала, і ми бруднимо йому хату, і в нього п’ятеро борсученят. А те, що в нас є лисенята, йому байдуже. Це порушення прав живої істоти.

А ще десь через місяць борсук почав будуватися зовсім в іншому місці.

306. Прочитайте Михайликову казку. Спробуйте й ви скласти казку, наприклад, про те, як щука оселилася у ставку серед карасів.