Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)
§ 29. Узагальнення вивченого з тем “Дієприкметник” та “Дієприслівник”
285. Розкажіть про дієприкметник, форми на -но, -то і дієприслівник як форми дієслова за поданим планом. Для ілюстрації кожного положення наведіть ще 3-5 власних прикладів.
І. Дієприкметник як форма дієслова.
1. Граматичні ознаки дієприкметників: засніжений, засніженого, засніжена, засніжені; палаючий, палаюча, палаючої, палаючі...
2. Активні дієприкметники: голос тремтить — тремтячий голос, обрій потемнів — потемнілий обрій...
3. Пасивні дієприкметники: хтось накреслив план — накреслений план, учень витер — витерта дошка...
II. Творення дієприкметників.
1. Творення активних дієприкметників недоконаного виду: опадають — опадаючий, сплять — сплячий...
2. Творення активних дієприкметників доконаного виду: посиніли — посинілий, достигли — достиглий...
3. Творення пасивних дієприкметників від дієслів з основою на -а: згаяти — згаяний, зібрати — зібраний...
4. Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -ен-: загублю — загублений, принаджу — принаджений, вимощу — вимощений...
5. Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -т-: молоти — молотий, кинути — кинутий, закрити — закритий...
6. Правопис -н- у дієприкметниках: вихований, нежданий, шалений...
III. Відмінювання дієприкметників.
1. Відмінювання дієприкметників в однині: лежачого, лежачим, на лежачім, лежачої, лежачій...
2. Відмінювання дієприкметників у множині: лежачі, лежачих...
IV. Правопис не з дієприкметниками.
1. Правопис не в дієприкметниковому звороті: досі не чуваний, нікому не знаний, ще не закінчений...
2. Правопис не з одиничними дієприкметниками: небачений, незнаний, ні, не закінчений...
V. Безособові форми на -но, -то.
1. Граматичні ознаки форм на -но, -то: кімнату прибрано, стіл застелено...
2. Особливість речень з формами на -но, -то: косовицю закінчено, дерева посаджено...
VI. Дієприслівник як форма дієслова.
1. Граматичні ознаки дієприслівника: читаючи книжку, відпочивши...
2. Вживання дієприслівників: вітер дув і не вщухав — вітер дув, не вщухаючи...
VII. Творення дієприслівників.
1. Творення дієприслівників недоконаного виду: чекають — чекаючи, бачать — бачачи...
2. Значення дієприслівників недоконаного виду: ішов і голосно розмовляв — ішов, голосно розмовляючи — ідучи, голосно розмовляв...
3. Розрізнення дієприслівника і дієприкметника: плаваючи і плаваючі, біліючи і біліючі...
4. Творення дієприслівників доконаного виду: запитав — запитавши, допоміг — допомігши...
5. Значення дієприслівників доконаного виду: відпочили і взялися за роботу — відпочивши, взялися за роботу...
VIII. Дієприкметниковий і дієприслівниковий звороти.
1. Поняття про зворот: засипаний снігом, розчистивши дорогу...
2. Спільне у виділенні дієприкметникового і дієприслівникового зворотів на письмі: Парувала земля, напоєна дощем. — Зірки мигтять, хвилюючи уяву.
3. Відмінне у виділенні дієприкметникового і дієприслівникового зворотів на письмі: Парувала напоєна дощем земля. — Хвилюючи уяву, мигтять зірки.
286. І. Дієприкметники випишіть у три колонки: 1) активні недоконаного виду; 2) активні доконаного виду; 3) пасивні.
Ознайомлений, стоячий, знецінений, озвірілий, перекритий, заржавілий, палаючий, згаслий, вирослий, звільнений, підпертий, збляклий, ораний, нагрітий, смакуючий, завмерлий.
II. З других букв прочитайте закінчення вислову Д. Павличка: “Де воля родиться, ...”.
287. З поданих речень випишіть дієприкметники й схарактеризуйте їх, користуючись цифровим кодом таблиці “Характеристика дієприкметника” (наприклад: одірваний — 111.11).
1. Рідна мово, без тебе ніхто я, мов одірваний вітром листок (П. Перебийніс). 2. О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, дітьми безпам’ятно забутий (Олександр Олесь). 3. О рідне слово, хто без тебе я? Німий жебрак, старцюючий бродяга. Мертвяк, оброслий плиттям саркофага... (Д. Павличко). 4. В степу оживає пісня давно занімілих племен (Л. Костенко).
288. Прочитайте вірш, знайдіть у ньому дієприкметники, поясніть їхнє творення й написання.
Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продавлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.
В. Бичко
289. Поясніть, як утворилися подані дієприкметники, які зміни сталися в дієслівних основах.
Пояснювати — пояснюваний, адресувати — адресований, розташувати — розташований, попередити — попереджений, полагодити — полагоджений, пустити — пущений, заплатити — заплачений, повідомити — повідомлений, поновити — поновлений, гуркотіти — гуркотячий, гуркотати — гуркочучий.
290. І. Прочитайте уривок. Випишіть дієприслівники й схарактеризуйте їх, користуючись цифровим кодом таблиці “Характеристика дієслова в цілому”.
Я був не з боязких, гроза не лякала мене. Я навіть любив відчувати легкий холодок у грудях, коли, припавши до шибки, дивився на сліпучі змії і стріли блискавок. Коли, випереджаючи хмару, у виселок заскочили з розгону ошаленілі передгрозові вітри, збиваючи на вулиці куряву та нахиляючи верхівки дерев, я зрозумів, що мій час настав. І поки мати ще не загнала мене до хати, я щодуж помчав до школи. Все живе поховалося перед бурею. Лиш я один біг, не відчуваючи під ногами землі, майже нічого не бачачи за сльозами, що застилали од вітру очі (Б. Антоненко-Давидович).
II. Запишіть текст під диктовку, написане звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.
291. І. Утворіть дієприслівники недоконаного виду й запишіть їх у дві колонки: 1) із суфіксом -учи (-ючи); 2) із суфіксом -ачи (-ячи).
Тріскотати, жмуритися, різати, одужувати, зникати, волочити, свистіти, боротися, з’їжджати, сидіти.
II. З других букв прочитайте два слова, пропущені у вислові німецького вченого Йоганна Гердера: “Хто не любить..., той не заслуговує ім’я людини”.
292. І. Випишіть у дві колонки: 1) дієприкметники; 2) дієприслівники.
Встигаючи, служачи, одужуючі, допомагаючи, надихаючі, зволікаючи, долаючи, цвітучі.
II. З других букв складіть початок прислів’я: “... — дотримай його”.
293. *Перепишіть речення, виділяючи комами, де треба, дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Відокремлені звороти підкресліть.
1. Степ повитий тишею дихав пахощами росяних трав (Петро Панч). 2. Небо чисте, лагідне-лагідне, що дивлячись на нього мимохіть осміхнешся (С. Васильченко). 3. Добре було їхати (велосипедом) через серпневі поля... Пухка од пилюки стежечка збита ногами погойдувала мене. 4. З’їхавши на горб я зупинився. 5. Я ще походив по полю розшукуючи свою липу. 6. Отой смуток привезений мною недавно з полів непомітно відтанув у моїй душі. 7. Вийшла мама, позбирала в траві яблука і нічого не сказавши повільно пішла до хати. 8. З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев (З тв. Є. Гуцала). 9. Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації (Олесь Гончар).
294. Виділені особові форми дієслова замініть дієприкметниками або дієприслівниками і відповідно оформіть речення та запишіть їх.
1. Сиджу в затишку на осонні й спостерігаю за пташками. 2. Грак, який вмостився на осиці, пробує співати. 3. Зацвірінчали горобці, яких розбудила гракова пісня. 4. У небі тріпочуть крильцями й невтомно дзвенять жайворонки. 5. З лісу раз у раз долинають рипливі голоси чапель, які зайнялися ремонтом гнізд. 6. Сховались у вже високих хлібах і тріщать деркачі. 7. Довкола, немов маленькі сонечка, світяться горицвіти, що їх напоїв теплий дощ.
295. Прочитайте уривок. Знайдіть у ньому дієприслівникові звороти, зверніть увагу, як вони виділені.
Пізніше, ніж завжди, прилетіли лелеки. Богдан виглядав їх уже цілий тиждень, по кілька разів на день питав у діда: “І коли вони вже прилетять?”, не догадуючись, що й старенькому теж не терпиться побачити їх. Обидва наївно вірили, що для того, хто побачить першого лелеку в польоті, весь рік буде щасливий. Ізранку пильно видивлялись у небо, а лелек усе не було. Та одного дня Богдан дочекався. Було це після обіду. Повернувшись зі школи, він узявся допомагати дідові закопувати нові стовпи для плоту (старі взимку повалила вітряниця). Стали прибивати штахетини, і саме в той час Богдан глянув на сонце, аби визначити, скільки часу йому залишилося для уроків, і не повірив своїм очам — із півдня до їхнього обійстя летів лелека.
— Діду! — радісно вигукнув він. — Лелека!
Дід відклав молоток, випростався, пильно придивляючись до білого ширококрилого птаха, що опускався все нижче і, зробивши півколо над обійстям, легко опустився на гніздо, відразу ж дрібно заклацав дзьобом. Оглянув гніздо, ще поклацав і, переконавшись, що домівка ціла, знову проплив у повітрі поза городом і сів на грядці недалеко від діда та Богдана (О. Лупій).
II. Уявіть картину, описану письменником: і як дід з онуком удвох пораються біля плота, і як то один, то другий позирають на небо, і що думають у цей час, і, нарешті, як вони помітили лелеку. Опишіть самі таку саму картину. Дієприслівникові звороти, вжиті в розповіді, підкресліть.
296. Запишіть уривок під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.
Болем і страхом перейнялися кияни, побачивши на Лівобережжі незчисленні полки завойовників1, які, наче темно-коричнева лавина, невпинно напливали із невідомості, ставали все грізнішими, погрожуючи заполонити все довкілля, накрити своїм зловісним кольором, що віддавав і кров'ю, і брудом, і чимось неживим.
Першими помітили монахи з Печерських гір, вони й зняли переполох, вони й передали страшні вісті до міської управи. Старші монахи почали пристрасно молитися, молодші поглядали на старших і собі молились. В душі не погоджуючись із наближенням кінця світу, шукали порятунку, прислухалися більше до ігумена, який радив, не гаючи часу, готуватись до оборони.
Отець Никодим виголосив усі молитви, які знав, незчисленно разів хрестячись. Благав архангелів, ангелів, скликав усі небесні сили зглянутися й допомогти, врешті вже на повен голос заговорив:
— Станьте, зупиніться! Нема вам дороги далі! Тут місце, обране Богом, ви ж, нерозумні, понищите все... (О. Лупій).
1 Ідеться про татаро-монгольську навалу в Україну 1240 року.
297. Запам’ятайте крилаті вислови та їхнє походження.
1. Із щитом чи на щиті (історики розповідають: коли стародавні спартанці йшли захищати вітчизну, матері, подаючи їм щити, примовляли: “З ним або на ньому” — це означало: ні в якому разі не відступай перед ворогом). 2. Хто бере — усе той тратить, хто дає — усе придбав (ці слова належать грузинському поетові Шота Руставелі, що жив наприкінці XII — на початку XIII ст., і спрямовані проти егоїстичної зажерливості). 3. На ясні зорі, на тихі води (цими словами автори українських дум передавали палке прагнення бранців, захоплених турками чи татарами, повернутись у рідний край — в Україну).
