Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)
§ 24. Дієслівні форми на -НО, -ТО
227. Порівняйте вислови, у яких присудком в одних випадках виступає дієприкметник, в інших — безособова форма на -но, -то, і дайте відповіді на подані нижче запитання.
|
Дієприкметники |
Безособові форми на -но, -то |
|
робота закінчена задача розв’язана завдання виконане книжки складені |
роботу закінчено задачу розв’язано завдання виконано книжки складено |
- 1. Від яких дієприкметників і як творять форми на -но, -то?
- 2. Які вислови звучать упевненіше, підкреслюють завершення, результативність дії?
- 3. Чи змінюються форми на -но, -то?
- 4. У яких висловах іменник виступає підметом (відповідає на питання хто? що?), а в яких — прямим додатком (відповідає на питання кого? що?)?
- 5. Чому дієслівні форми на -но, -то називають безособовими?
1. Безособові форми на -но, -то творять від пасивних дієприкметників заміною закінчення на суфікс -о.
2. Висловлювання з формами на -но, -то упевненіше підкреслюють завершення, результативність дії, ніж висловлювання з пасивними дієприкметниками.
3. Форми на -но, -то не змінюються.
4. При дієприкметниках іменник виступає в ролі підмета, при формах на -но, -то — в ролі прямого додатка.
5. Форми на -но, -то, як і безособові дієслова, не можна поєднати з особовими займенниками я, ти, він і т.д. у називному відмінку. Тому їх називають безособовими.
228. Прочитайте початок народної пісні, знайдіть форми на -но, -то і з’ясуйте їхню будову та синтаксичну роль.
Ой у полі жито
Копитами збито,
Під білою березою
Козаченька вбито.
Козаченька вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Личенько накрито.
229. Прочитайте уривок. Знайдіть у ньому форми на -но, -то і з’ясуйте їхню синтаксичну роль, знайдіть додатки до них.
А як вона щиро вчила ті завдання, скільки вона працювала, щоб їх знати, щоб не бути посміхом усьому класові. І не могла, досі не могла подужати незрозумілої книжки. Вона стільки разів помилялася, стільки разів її осміяно за ці помилки, навіть карано, що вона тепер не була певна ні в одному слові, чи розуміє його, як треба. Написано “масло” — може, це й справді те масло, про яке досі знала Наталя, може, й щось зовсім інше: адже думала вона, ще “орать” — це на полі орати, а сьогодні її вилаяно дурною й сказано, що це значить — репетувати... (Б. Грінченко).
230. Прочитайте прислів’я, знайдіть у них форми на -но, -то. Поясніть зміст прислів’їв.
1. Вітром підбито, а морозом підшито. 2. Під носом зійшло, а в голові ще й не сіяно. 3. За моє жито та мене й бито. 4. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч надалі держи. 5. Не випхано, так виведено.
231. *Від поданих дієслів утворіть пасивні дієприкметники та форми на -но, -то. Запишіть їх.
Змолоти, змолотити, в'їздити, погодити, посадити, з’ясувати, розкрити, почути.
232. Прочитайте загадки і відгадайте їх. Знайдіть у них форми на -но, -то й поясніть, як вони утворені.
1. Стоїть корито, повно води налито. 2. Не сіяно, не кошено, не віяно, не молочено; водою змочене, каменем придавлене, на зиму приховане. 3. На столі не буває, ножем його не різано, а весь світ ним годується. 4. По білому полю чорним маком сіяно.
Відгадки: материнське молоко, письмо, сир, ставок.
233. Переробіть речення, замінюючи пасивні дієприкметники формами на -но, -то.
Сад підготований до зими. Під деревами прикопаний гній. Земля спушена. Коріння вдосталь напоєне водою. Стовбури дерев побілені та обгорнуті соломою. Проведена обрізка крон.
234. Відновіть первісне звучання уривка з думи, замінивши в ньому дієприкметники безособовими формами на -но. Як зміниться форма іменників, які тут виступають підметами?
У три ряди бідні, безщасні невольники посаджені,
По два, по три докупи посковані,
По двоє кайдани на ноги покладені,
Сирою сирицею назад руки пов’язані.
Тоді бідні, безщасні невольники на коліна упадали,
Вгору руки підіймали,
Господа милосердного прохали та благали...
235. I. Прочитайте уривок. Випишіть з нього дієприкметники й безособові форми на -но, -то.
Впереміш із осокорами ростуть дуби. Тут, на луговинні, їх не так і багато, стоять вони віддалік один від одного й від інших дерев, а тому повиростали великі, гіллясті. Коли вдвох узятися за руки, то їхні стовбури навряд чи охопиш, хіба що втрьох удасться. На широких галявах дуби ці почуваються, мабуть, самотніми, але вони вже позвикали до своєї самотності і, здасться, раді їй. Бо старі. Тому-то вони ледь-ледь усміхаються своїм молодим блискучим листям... А здебільшого стоять вони навіть у погожу пору якщо не похмурі, то важкувато спокійні, якщо не зажурені, то запечалені якоюсь думкою...
Кожен немов стереже свою галяву, кожен немов неприступна фортеця: й там, де траву вже викошено, де вона полягла в покосах чи в копиці складено, то галяви там світліші, прибляклі. й на них дуби, які ще недавно ввійшли в свою зелену силу, здаються грізніші й похмурніші; а на темніших ділянках, з невикошеною травою, дуби спокійніші, не такі відверто рішучі...
В яких роздумах проводять вони решту свого життя? Що їм відчувається, про що міркується — підхмарним велетням, оцим дідуганам, незборимим лицарям невмирущого лісового духу? Які мудрощі судилося долею виколисати їм і зберегти, щоб передати наступним поколінням, щоб і вони їх зберігали та й передавали їх далі, у майбутнє, — в те майбутнє, ліси якого ще не посаджені й не шумлять, яке ще навіть у жолудях не сповито? Старі дуби мовчать, не відкривають своїх таємниць... (Є. Гуцало).
Т. Шевченко. Дуб
II. Запишіть текст під диктовку. Написане уважно зіставте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, виправте й з’ясуйте їх.
III. Розшукайте у своїй місцевості старого дуба або якесь інше дерево, уважно розгляньте його й опишіть. Поділіться також думками, які виникли у вас біля цього дерева.
236. Запам’ятайте фразеологізми та їхнє значення. З двома з них складіть речення.
Жереб кинуто (прийнято остаточне рішення); не во гнів будь сказано (вживається як вибачення, коли говорять щось неприємне); де ж таки видано (вислів здивування чи обурення); сказано як зав’язано (влучно й точно); ні думано ні гадано (несподівано); шито й крито (залишилося все таємним).
