Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)

§ 20. Відмінювання дієприкметників

189. Зіставте відмінювання дієприкметника з відмінюванням прикметника і зробіть висновки.

Відмінки	Однина		Множина
	чоловічий рід	жіночий рід
Н.	ясний, сяючий	ясна, сяюча	ясні, сяючі
Р.	ячного, сяючого	ясної, сяючої	ясних, сяючих
Д.	ясному, сяючому	ясній, сяючій	ясним, сяючим
Зн.	як у Н. або Р.	ясну, сяючу	як у Н. або Р.
Ор.	ясним, сяючим	ясною, сяючою	ясними, сяючими
М.	(на) ясному, сяючому яснім, сяючім	(на) ясній, сяючій	(на) ясних, сяючих
Кл.	—	—	—

Дієприкметники відмінюються за відмінками, родами й числами так само, як і прикметники, і мають такі самі закінчення, як прикметники твердої групи.

190. Провідміняйте письмово в однині й множині словосполучення зеленіючий листок та розквітла троянда.

191. *Перепишіть речення, розкриваючи дужки.

1. Пісня моя в (невмираючий) силі в моїм серці ясніє, живе (І. Франко). 2. Сплески пісні й сміху тонуть в (розколисаний) ріці (М. Бажан). 3. Шелестом (опадаючий) листу зітхає лісова стежка (М. Стельмах). 4. Напівпрозорі (жовтіючий) та (червоніючий) кетяги солодко дрімають серед лапатого листя (М. Коцюбинський). 5. День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда (ревучий), (виючий), чадних машин (П. Загребельний).

192. І. Випишіть У колонку спочатку словосполучення, де в закінченнях дієприкметників та прикметників вставите пропущену букву і, потім — де вставите букву и.

Знемагаюч..й природі, (у) зеленіюч..й діброві, зникаюч..й вид, сіріюч..х силуетів, тремтяч.. руки, повзуч..й гадюці, (по) вбит..й дорозі, очищуюч..й засіб, чорніюч..ми плямами, (у) кипляч..й смолі, (у) стояч..й воді, згасаюч..й день, колюч..м дротом, (на) висяч..м мосту.

ІІ. З других букв дієприкметників складіть закінчення вислову англійського письменника Оскара Уайльда: “Це жахливо важка робота — ...”.

193. І. Прочитайте уривок. Випишіть дієприкметники й схарактеризуйте їх, користуючись цифровим кодом таблиці “Характеристика дієприкметника”, наприклад: запалений — 111.11.

По двору порається господар — запалений та закурений. Випряг коня, затяг плуга, походив по двору, прибираючи все до місця, далі потягнувся й став коло тину. Постояв трохи, послухав чогось, далі підступив ближче й схилився на тин.

— Панасе! Йди вже, а то діти поснуть... та й куліш прохолоне! — гукнула з порога молодиця. Потім помалу підійшла до чоловіка. — Чого ти слухаєш тут, Панасе? — привітно й цікаво спитала вона, кутаючи плечі в хустку.

— Чуєш? — кивнув Панас головою в той бік, де за яром манячив панський густий сад, обнесений мережаним та мальованим штахетом.

— А що? — стала прислухатись молодиця.

— Соловей...

— О... я ще сьогодні вдосвіта чула, — промовила жінка. Далі схилилась на тин поруч із чоловіком, щільно притулилась до нього плечем і стала слухати.

Зразу з її обличчя спливли, мов водою змиті, хатні невсипущі клопоти, а в очах замість буденної турботи засяяло на хвилину щось дівоче, жартівливе (С. Васильченко).

II. За цим зразком передайте розмову двох людей на будь-яку тему або, якщо це важко зробити, перекажіть цей текст, передаючи слова персонажів від їхнього імені. Свою розповідь чи переказ запишіть.

194. Запам’ятайте фразеологізми. З двома з них складіть речення.

Підскочив як ужалений (різко схопився); мовби хто кинув гарячого приску на когось (хто-небудь раптово відчув сильне збентеження); пахне смаленим (загрожує небезпека); сидіти на пороховій бочці (перебувати під загрозою небезпеки), лежачий хліб (легко здобутий прожиток).

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

VII. Основна думка у тексті

Розповідаючи про якісь факти, описуючи щось, ми мимоволі виказуємо й своє ставлення до описуваних явищ, подій, вчинків. Основна авторська думка (позиція) в художньому тексті виявляється не лише у виборі теми, в зображенні епізодів, у характеристиці героїв, а й у доборі слів, в епітетах, у репліках персонажів, в інтонації, а іноді, зокрема в публіцистичному тексті, вона висловлюється й прямо.

• Розгляньте два наступні тексти й визначте, як у них передано авторську думку, наскільки вона переконлива. Свої спостереження обґрунтуйте.

195. І. Прочитайте текст. Випишіть з нього дієслова: 1) в неозначеній формі; 2) в минулому часі.

Обступили печеніги місто великою силою: безліч їх стояло навкіл міста. І не можна було ні вийти з Києва, ні звістку послати, ні коня напоїти — стояли печеніги на річці Либеді. Знемагали люди без їжі та без води.

І зібралися люди тієї сторони Дніпра на човнах, і стояли на тому березі. І не можна було їм пробратися в Київ, ні до них.

І стали тужити люди в місті й питали:

— Чи нема кого, хто б міг перепливти на той бік Дніпра й сказати їм: коли не підступлять вони на ранок до міста і не допоможуть нам, здамось печенігам?

І сказав один отрок**:

— Я перепливу.

І відповіли йому:

— Йди.

Він же вибрався з вуздечкою в руках через стійбище печенігів, питаючи їх:

— Не бачив хто мого коня?

Бо він умів говорити по-печенізькому, і його визнали за свого. І коли він проскочив до річки, то швидко зняв одежину, кинувся у Дніпро і поплив. Побачивши це, печеніги метнулись за ним, стріляли в нього з луків, та нічого не могли зробити.

На тому березі помітили його, випливли навпроти човном... (“Повість минулих літ”, переказ В. Близнеця).

“Повість минулих літ” у Радзивіллівському літописі

II. Перекажіть текст. Можете доповнити його своїми деталями так, як ви уявляєте подвиг безіменного юнака. Переказ запишіть. Якщо ж готуватимете усний переказ, то складіть і запишіть його план. У розповіді використайте пряму мову.

Альманах

Твір сьомий (Галин)

Я — УКРАЇНКА

Я горджуся тим, що я українка, що живу в Україні.

У нашого народу нелегка, але дуже давня історія. Щонайменше мільйон років тому на цій землі поселилися перші люди. Вони освоювали необжиті простори, виробляли свої звичаї, творили свою культуру.

І вже шість тисяч років тому, тоді ж, відколи починається й історія Стародавнього Єгипту, на нашій землі виникає багата трипільська культура з виразно українськими рисами. Люди жили великими селами, будували дерев’яні або саманні хати, стіни будинків і печі змащували глиною, розмальовували квітами. Вони виготовляли гончарний посуд, орали землю, розводили худобу.

У них, мабуть, була своя писемність. Принаймні на деяких глечиках збереглися якісь написи. Учитель історії каже, що вишивки на рушниках, візерунки на великодніх писанках, вузлики на торочках скатертин та хусток — це залишки забутого прадавнього письма.

На початку нашої ери починала формуватися українська державність. Спочатку це була Антська держава, потім виникає могутня Київська Русь, далі були Галицько-Волинське князівство, Козацька держава, Українська Народна Республіка, тепер маємо свою незалежну державу Україну.

Важкий був шлях до незалежності. Мільйони українців віддали своє життя за те, щоб ми, їхні нащадки, мали власну державу. Тисячі найкращих, найрозумніших наших людей знищили або переманили на службу до себе різні завойовники, мільйони їх заморили — голодом, на засланнях, у тюрмах. Але народ ніколи не переставав боротися за свою долю. Це прагнення живе в народних піснях, яких безліч на нашій землі, у творчості письменників, у співучій прадавній українській мові, у наших звичаях, у нашій державі, яку ми будуємо й збудуємо, незважаючи ні на які труднощі.

Тому я й пишаюся, що я українка і що живу в Україні.

196. Прочитайте Галин роздум. На уроці в класі проведіть дискусію про те, чому нам треба гордитися своїм народом, дбати про свою державу, знати рідну історію. Потім напишіть твір на цю тему.