Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)

§ 14. Дієслова I та II дієвідмін. Букви е, и в особових закінченнях дієслів. Особливості відмінювання дієслів дати, їсти, бути та дієслів з основою на -вісти (відповісти)

Дієслова в теперішньому і в майбутньому простому часах за характером закінчень поділяються на дієвідміни. Вміти визначати дієвідміну дієслів потрібно для того, щоб правильно писати їхні особові закінчення.

Дієвідміну дієслова можна визначати за будь-яким особовим закінченням, яке чується чітко.

Якщо виразно чується [е], наприклад, у третій особі однини (коле, струже, буркоче), то, отже, і в будь-якій іншій особі треба писати е (полеш, полемо, стружеш, стружете, буркочемо, буркочете), а в третій особі множини -уть, -ють (колють, стружуть, буркочуть). Або якщо в третій особі множини виразно чується [ут'] (кажуть, співають), то в закінченнях інших осіб пишемо е (кажемо, кажете, співаємо, співаєте).

Так само перевіряємо й написання и в закінченнях дієслів II дієвідміни; пишемо: мчимо, мчите, буркотимо, буркотите, бо мчить або мчать, буркотить або буркотять.

Але бувають випадки, коли закінчення дієслова в усіх особах чується невиразно. Тоді дієвідміну визначають за неозначеною формою дієслова.

Якщо дієслово в неозначеній формі перед -ти має суфікси -і-, -и- або після шиплячого -а- і цей голосний у першій особі однини випадає, то воно належить до II дієвідміни. Всі інші дієслова належать до І дієвідміни.

Наприклад, дієслова терпіти, бачити, належати мають суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а-, які в першій особі однини випадають (терплю, бачу, належу), отже, вони належать до II дієвідміни: терпимо, терпите; бачить, бачимо; належиш, належить. А, наприклад, дієслова могти, полоти, танути, плакати, тому що не мають цих суфіксів, радіти, бажати, тому що ці суфікси в них хоч і є, але не випадають, належать до І дієвідміни: можете, полють, тане, плачеш, радіємо, бажаєте.

З цього правила є кілька винятків. Дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати, незважаючи на свої суфікси, належать до І дієвідміни: хочемо, гуде, сопе, реве, іржуть. І навпаки, дієслова бігти, стояти, спати, боятися, хоч і не мають відповідних суфіксів, належать до II дієвідміни: біжиш, стоїмо, спить, боїтеся.

Дієслова з основою на -дати, -їсти, -бути, -вісти у другій особі однини мають такі форми: віддаси, поїси, розповіси.

110. Пригадайте, що таке закінчення і як визначаємо їх. Прочитайте вголос змінювання дієслів у теперішньому часі і визначте в них закінчення — буквені й звукові. Накресліть дві однакові таблиці (подібні до наведеної нижче) і впишіть у першу з них буквені закінчення, у другу — звукові (буквені закінчення позначайте так: -у, -ю і т. д.; звукові — [у], [е] і т. д.).

Число	Особа	Дієвідміни
		І дієвідміна		II дієвідміна
однина	1-а 2-а 3-я	беру береш бере	даю даєш дає	біжу біжиш біжить	стою стоїш стоїть
множина	1-а 2-а 3-я	беремо берете беруть	даємо даєте дають	біжимо біжите біжать	стоїмо стоїте стоять

111. І. Зробіть висновок, за чим змінюються дієслова в теперішньому та майбутньому простому часах.

II. Зробіть висновки:

а) у якій особі дієслова І і II дієвідмін мають однакові закінчення;

б) якими буквами і звуками різняться закінчення дієслів І і II дієвідмін в інших особах.

112. Зробіть висновок, які дієслова належать до І, а які — до II дієвідміни.

113. I. Порівняйте написання й звучання деяких форм дієслова і зробіть висновок про розбіжності між ними.

Вчишся [учис':а], вчиться [учиц':а], вчаться [учац':а], снишся [снис’:а], сниться [сниц':а], сняться [сн'ац':а].

II. Простежте, коли в закінченнях дієслів теперішнього й майбутнього простого часів пишемо м’який знак.

1. Дієслова в теперішньому й майбутньому простому часах мають такі закінчення:

Число	Особа	Буквені закінчення		Звукові закінчення
		І дієвідміна	II дієвідміна	І дієвідміна	II дієвідміна
однина	1-а 2-а 3-я	-у, -ю -еш, -єш -е, -є	-у, -ю -иш, -їш -ить, -їть	[у] [еш] [е]	[у] [иш], [іш] [ит'], [іт']
множина	1-а 2-а 3-я	-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють	-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять	[емо] [ете] [ут']	[имо], [імо] [ите], [іте] [ат']

2. У першій особі однини дієслова І і II дієвідмін мають однакові закінчення.

В інших особах, крім третьої особи множини, дієслова І дієвідміни мають у закінченнях голосний [е] (на письмі е або є), дієслова II дієвідміни — голосні [и] або [і] (на письмі и або ї).

У третій особі множини дієслова І дієвідміни мають закінчення [ут'] (на письмі -уть або -ють), дієслова II дієвідміни — [ат'] (на письмі -ать або -ять).

4. До І дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах (крім першої однини і третьої множини) мають у закінченнях звук [е], а в третій множини — закінчення [ут'].

114. Прозмінюйте в теперішньому часі дієслова хочу (як беру), знаю (як даю), мовчу (як біжу) і клею (як стою).

115. Прочитайте уривок з народної пісні. Знайдіть дієслова в теперішньому часі і, орієнтуючись на закінчення, визначте їхню дієвідміну.

Шумить, гуде та дібровонька,

У три ряди та й посаджена...

Край дороги та й козак лежить,

В правій руці та коня держить.

А лівою та росу бере

Та до свого та серця кладе.

116. I. Орієнтуючись на закінчення (на букви є, є та и, ї), запишіть дієслова у дві колонки: 1) дієслова І дієвідміни; 2) дієслова II дієвідміни.

Вірите, спитаємо, точить, стружете, скреготиш, тріскочете, волочиш, біліє, кричите, збережемо, дивишся, зникне, встелите, гноїться, кинете, зможеш, вивчишся, змінимо.

II. З других букв кожного слова складіть три пропущені слова у вислові Шарля Монтеск’є: “Немає вищого покликання, як бути ... багатьом людям”.

117. Прочитайте загадки. Знайдіть у них дієслова й визначте їхню дієвідміну. Загадки відгадайте.

1. Живе без тіла, говорить без язика, ніхто його не бачить, тільки чує. 2. Куди ступиш — всюди маєш, хоч не бачиш — уживаєш. 3. Летить — мовчить, лежить — мовчить, а як умре — так і зареве. 4. Горя не знаємо, а гірко плачемо. 5. За горою кам’яною стоїть брат із сестрою.

Відгадки: вітер, дощові хмари, місяць і сонце, повітря, сніг.

118. І. Визначте дієвідміни дієслів за неозначеною формою і запишіть їх у дві колонки: 1) дієслова І дієвідміни; 2) дієслова II дієвідміни. Не забудьте й про винятки.

Визначати, ненавидіти, стояти, схотіти, белькотіти, цокотати, оснастити, одягатися, бачити, висіти, стрінути, змінити, тьохкати, держати.

II. З других букв кожного слова складіть закінчення вислову давньоримського письменника Публія Теренція: “Якщо двоє роблять те саме, ...”.

119. В українській мові є ряд дієслів, які звучать майже однаково і мають те саме значення або близькі за значенням, проте належать до різних дієвідмін. Нижче подано кілька з них і поряд наведено форми третьої особи однини. Визначте, від яких конкретно дієслів утворено ці особові форми.

1. Гуркотати, гуркотіти — гуркотить, гуркоче. 2. Бурмотіти, бурмотати — бурмотить, бурмоче. 3. Свистати, свистіти — свистить, свище. 4. Слатися, стелитися — стелиться, стелеться. 5. Хропіти, хропти — хропить, хропе. 6. Волокти, волочити — волочить, волоче. 7. Рости, ростити — ростить, росте.

120. Доведіть, що такі дієслова, як хотіти (хочуть), іржати (іржуть), спати (сплять), бігти (біжать), справді винятки з правила про визначення дієвідміни за неозначеною формою.

121. I. Вставте пропущені букви е, є (І дієвідміна), и, і (II дієвідміна) в закінченнях дієслів. Дієслова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленими буквами е, є; 2) зі вставленими буквами и, і.

Спіш..мо, вбира..ться, каж..мо, учаща..те, помнож..ш, тисн..ш, квап..те, чист..ш, змож..мо, онов..ться, унад..теся, вір..мо, бор..ться, туж..ш, зчеш..те, знищ..те, виправ..ться, пошл..мо, скроп..мо, бач..ш, оглян..шся, допиш..те, сто..те, сид..мо.

II. З других букв кожного слова складіть закінчення вислову голландського філософа Баруха Спінози: “Знаючи свої вади, ми...”.

122. *Перепишіть прислів’я. Дієслова, що в дужках, поставте в потрібній формі теперішнього чи простого майбутнього часу.

1. Слово (вилетіти) горобцем, а (повернутися) волом. 2. Скажеш гоп, як (перескочити). 3. (Стукотіти), (гуркотіти) — комар з дуба (летіти). 4. Орел мухи не (ловити), а слон за мишею не (ганятися). 5. Добрий не (чинити) лихого та не (боятися) нічого.

123. *Перепишіть прислів’я, дописуючи в дієсловах закінчення теперішнього чи простого майбутнього часу.

1. Скаж..ш — не верн..ш, напиш..ш — не зітр..ш, відруба..ш — не приточ..ш. 2. Слово до слова — злож..ся мова. 3. Біда помуч.. і мудрості науч.. . 4. Здобуд..ш освіту — побач..ш більше світу. 5. Що маємо — не дба..мо, втративши — плач..мо.

124. І. Запишіть текст під диктовку, дієслова в теперішньому часі підкресліть. Написане уважно звірте з надрукованим. Помилки, якщо вони трапляться, акуратно виправте.

Хато, моя рідна батьківська хато! Ти випливаєш із туманної далечі минулих літ і стоїш переді мною білим видивом, немов хмарина серед буйного цвітіння вишень.

Довкола тебе колишеться синювата імла: чи то вишні осипають свій квіт на призьбу, чи дим кучерявиться з твого димаря й огортає тебе своїми сизими крильми.

На шибках маленьких вікон грають сонячні зайчики, зблискують, мов райдужні миготливі спогади в моїй пам’яті, а на солом’яній покрівлі воркують голуби мого дитинства, то злітають угору, то шугають над хатою, гублячи на подвір’я пухнасте пір’я.

Тиша над хатою, як уві сні. Сінешні двері навстіж відчинені, ніби запрошують мене переступити поріг, повернутися в минуле, поговорити з тобою, рідна батьківська хато (І. Цюпа).

II. Розгляньте фотоілюстрацію. Усно опишіть українську хату. Чи є у вас якесь дороге вашому серцю місце? Напишіть, що це за місце, чому воно вам близьке, як часто буваєте там.

125. Прочитайте прислів’я. Випишіть у колонку дієслова в теперішньому та простому майбутньому часах.

1. Чого в молодості навчишся, то на старість як знайдеш. 2. Літа пливуть, як вода. 3. До часу дзбан воду носить. 4. Ночвами моря не перепливеш. 5. Гордість виїжджає верхи, а повертається пішки.

126. Запам’ятайте фразеологізми та їхнє значення. З двома з них складіть речення.

Дивитися іншими очима на щось (по-іншому сприймати); дивитися великими очима (дивуватися); дивитися в корінь (глибоко вникати в суть); дивитися обома (бути пильним, уважним); дивитися за собою (дбати про себе); дивитися зизим оком (виявляти неприязнь); дивитися крізь пальці (свідомо не звертати уваги на щось недозволене).

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

VI. Рецензія на художній твір

Прочитавши якийсь художній твір, ми хочемо своїми враженнями від нього поділитися зі своїми друзями, знайомими, порадити їм прочитати його або відрадити їх від цього. Як це робити?

1. Спочатку треба назвати точно сам твір і його автора, а також його обсяг та місце й рік видання.

2. Після цього слід кількома реченнями визначити тему й основну думку твору.

3. Далі конкретно аналізуємо окремі епізоди, твердження, наскільки вони цікаві, вдалі, правдиві чи, навпаки, хибні, надумані, пустопорожні. Для цього посилаємося на конкретні факти як із самого твору, так і з життєвого досвіду.

4. Нарешті робимо висновок про цінність твору.

• Уважно прочитайте зразок рецензії з тим, щоб самому написати рецензію на книжку, яку ви повністю прочитали, тобто порекомендувати або не рекомендувати її іншим. Але спочатку спробуйте усно в класі розповісти про прочитану вами книжку.

Альманах

Твір шостий (Оленчин)

“ЩО ЗАХОЧУ, ТЕ Й РОБЛЮ!”

(Рецензія на казку В. Симоненка “Подорож у країну Навпаки”. — К.: Посередник, 2005. — 32 с.)

Хто з нас не знає, як не хочеться робити того, що тобі загадують. Скажуть поскладати книжки, а тобі в цей час хочеться телевізор дивитися. Скажуть помити посуд, а ти краще б тим часом у магазин по хліб збігала.

Отож і чотирьом хлопцям з казки В. Симоненка не хотілося слухати маму й тата, умиватися день при дні, розважати сестричку, поливати квіти. Ну що ж, тоді, будь ласка, мандруйте туди, де будете робити, що вам заманеться. Але й з вами там чинитимуть так само. Побачимо, що з того вийде.

Доки хлопці “цілий день брикали, грались, реготали і качались”, “рвали з дуба дині й з кущів серед левад смакували шоколад”, то все було гаразд. Але ось “вояки в штанях синіх” привели їх до грізного царя Невмиваки — і тут їхнє раювання скінчилося. Бо й Невмивака з ними робить, що хоче. Ще добре, що в цьому царстві Навпаки й свині теж роблять, що хочуть. А то б хлопцям було вже зовсім непереливки.

От тоді їм і “закортіло всім додому”. Краще вже доглядати сестричок, поливати квіти, слухати маму й тата, ніж мають з тобою робити, що кому заманеться.

Мова поеми багата й точна, вірш музикальний, співучий.

Книжка гарно ілюстрована. Обличчя її головних героїв симпатичні, привабливі. Книжка принесе радість багатьом юним читачам.

127. Прочитайте Оленчину рецензію. Спробуйте й ви розповісти про якийсь невеликий твір — віршовий чи прозовий. Прочитайте твір уважно кілька разів, визначте його основну думку, уявіть усі змальовані автором картини. Можете для цього взяти навіть твір, який ви вивчали на уроках позакласного читання.