Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)
§ 12. Минулий час дієслів (змінювання за родами та числами)
Дієслова минулого часу творяться від основи інфінітива.
89. Простежте, як твориться минулий час дієслів і які граматичні значення він має. Зробіть висновки.
|
Число |
Рід |
знати |
вести |
рости |
|
однина |
чоловічий жіночий середній |
зна-в зна-ла зна-ло |
ві-в ве-ла ве-ло |
ріс рос-ла рос-ло |
|
множина |
усі |
зна-ли |
ве-ли |
рос-ли |
90. Простежте, що відбувається з суфіксом -ну- під час творення дієслів минулого часу, і зробіть висновок.
1. Стерпнути — стерп, стерпла, стерпло, стерпли. 2. Тиснути — тис, тисла, тисло, тисли і тиснув, тиснула, тиснуло, тиснули. 3. Стукнути — стукнув, стукнула, стукнуло, стукнули.
91. Простежте, в яких формах минулого часу відбувається чергування о, е з і.
1. Могти — міг, могла, могло, могли. 2. Везти — віз, везла, везло, везли. 3. Волокти — волік, волокла, волокло, волокли. 4. Мести — мів, мела, мело, мели.
1. Минулий час дієслова твориться від неозначеної форми додаванням замість кінцевих -ти, -сти суфіксів -в (або нічого), -л(а), -л(о), л(и). Дієслова в минулому часі змінюються за родами й числами, за особами не змінюються.
2. При творенні минулого часу дієслова суфікс -ну- може випадати, але не завжди.
3. Чергування о, е з і відбувається тільки в чоловічому роді.
92. Прочитайте прислів’я. Знайдіть дієслова в минулому часі, визначте їхній рід і число та з’ясуйте, як утворилися ці форми.
1. Хотів поминути пень, та наїхав на колоду. 2. Звик собака за возом бігти, побіжить і за саньми. 3. Приніс з бублика шнурочка. 4. Носив вовк овець — понесли і вовка. 5. Повів коня кувати, як кузня згоріла. 6. У лісі був, а дров не бачив. 7. Голка в стіжок упала — пиши пропало.
93. Прочитайте загадки й відгадайте їх. Знайдіть дієслова в минулому часі й поясніть їхнє творення.
1. Барвисті коромисла через річку повисли. 2. Розцвіла квітка — далеко видко, гуркнув віз — чекай сліз. 3. Як зростав — у землю ліз; хто дістав — утерсь від сліз.
Відгадки: блискавка, грім і дощ, веселка, хрін.
94. *Подані дієслова поставте в чоловічому роді минулого часу й запишіть їх.
Сидіти, сідати, сісти, відповідати, відповісти, гребти, текти, нести, брести, збліднути, змерзнути, сохнути.
95. *Перепишіть прислів’я. Дієслова, що в дужках, поставте в потрібній формі минулого часу.
1. (Опектися) на молоці, то й на холодну воду дме. 2. (Спромогтися) дід на обід, а баба на кисіль. 3. (Вирости), та ума не (винести). 4. (Навикнути) на білий хліб, то вже його чорний в зуби коле. 5. Добре діло обід: (сісти) за стіл та й їж. 6. (Замкнути) пан стайню, як коні (вкрасти). 7. Не було б щастя, так нещастя (помогти).
96. Прочитайте уривок з вірша. Випишіть з нього дієслова й визначте їхні час і вид.
Сніг падав безшелесно й рівно,
Туманно танули огні,
І дальній дзвін стояв так дивно
В незрозумілій тишині.
Ми вдвох ішли й не говорили,
Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли
Над смутком тихого чола.
М. Рильський
97. Запам’ятайте фразеологізми та їхнє значення. З двома з них складіть речення.
Пускати ману у вічі (обдурювати); летіти сторч головою, летіти стрілою (дуже швидко бігти); чутка пішла (стало відомо); з-під самого носа (з дуже близької відстані); важити життям (наражатися на смертельну небезпеку); стати у пригоді (допомогти, виявитися потрібним); за велінням серця (відповідно до своїх прагнень); душа в п’яти полізла, похололо в душі (стало страшно).
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
V. Персоніфікація як елемент тексту
Щоб краще уявити перебіг якогось природного явища чи поведінку тварин, ми їм приписуємо людські якості, персоніфікуємо, тобто олюднюємо.
• Прочитайте наступні три тексти й визначте, які людські риси автори приписали тваринам. Спираючись на свої спостереження над текстами, опишіть поведінку добре відомої вам тварини або складіть казку, героями якої будуть тварини.
98. І. Прочитайте уривок, знайдіть дієслівні форми з префіксами і поясніть, якого додаткового значення надають їм ці префікси.
Одного разу поїхали ми вудити рибу. Дійшов з нами до берега кіт Чудило, а в човен не поліз, не схотів. Вибравсь на дошку, що коло неї перуть білизну, й сидить на тій дошці над водою.
А під дошкою гуляють маленькі рибки-верховодки. Дивиться на них згори кіт Чудило, — мабуть, смачні рибки, та в мокрому місці плавають. Дививсь, дививсь та й заснув на сонечку.
Наловили ми багато верховодок. Був у нас здоровенний синій глек, той, що воду ставлять коло умивальника. Зачерпнули ми тим глеком води і напустили туди верховодок повно. І попливли човном додому.
Прокинувся кіт Чудило, протер лапками очі й дивиться, чи не привезли ми йому чогось смачненького. Полазив у нас по плечах, по кишенях — немає нічого. Тоді як глянув у наш глек — і закам’янів. Рибок у глеку так рясно, що води між ними не видно. Плавають, плутаються, одна на одну налазять — аж чорно в глекові (М. Йогансен).
II. Перекажіть текст своїми словами й переказ запишіть.
99. І. Прочитайте уважно текст і випишіть усі дієслова разом з часткою не.
От добре, що Василь щигликів приніс. Буде робота. Ще й яка. Бо то й їсти треба їм дати, і напоїти, і в клітці лад зробити, щоб було чисто.
І хлопець пильнував своїх пташок. А вони таки ніяк не хотіли співати... Може, клітка для них замала і не мають куди голосу пустити, може, їм зерно не смакує, а може б, так до води досипати цукру?
Аж одного дня, як був тільки з татом, спитався:
— Тату, а чому ті щиглі не співають?
Тато надумувався хвилину. А тоді:
— Бо вони в неволі, сину.
— В неволі?
— Кажу тобі: в неволі. І тому не хочуть співати.
— Так, як козаки у каторзі турецькій?
— Так само.
— А козаки таки співали: “Ой нема ні вітру, ні хвилі із нашої України”.
— Бо це були козаки, а щиглики лише пташки. Але неволя одна. Не пускаєш їх з хати, і вони тобі не співають. Що з того, що мають зерно і воду, коли не мають волі (Б. Лепкий).
II. Проведіть у класі розмову про те, як треба оберігати пташок. Пригадайте, як ви рятували пташку. Скориставшись фотографіями, розкажіть, як можна зробити годівничку для синичок.
Альманах
Твір п’ятий (Михайликів)
Моєму маленькому братикові
КОТИК І ВЕДМЕЖА
Котик заблукав у лісі. Побачило його ведмежа та й питається:
— Ти хто такий?
— Я котик. А ти хто?
— Я ведмедик.
— О, який ти великий, — каже котик.
— А ти такий маленький, — каже ведмежа й питається: — Ти любиш гратися?
— Люблю. І ще люблю м’ясо й тепло. А ти?
— А я люблю мед і поспати.
От почали вони гратися.
— Давай борюкатись, — каже ведмежа.
Ведмежа сильне, лапи в нього здоровенні, а котик маленький, лапки дрібненькі. Як стисне його ведмежа, йому боляче робиться.
— Ой, краще давай доганяти один одного, — каже котик.
Котик легенький, спритний: як побіжить, то клишоноге ведмежа ген-ген позаду залишається.
— Краще будемо в схованки гратись, — каже воно.
Першим почало ведмежа ховатися: розгребло купу бурого листя — аж звідти мишка вискочила. Котик схопив мишку і добре поснідав. Настала котикова черга ховатися. Поліз він на дерево. А там у дуплі бджоли гудуть. Котик хутенько скотився на землю і про все ведмедикові розповів. Ведмежа аж підскочило, так зраділо, що є мед, і мерщій поповзло нагору. Поласувало воно добре медом і лягло перепочити. А котик сидить і труситься від холоду, бо була вже пізня осінь.
— Лягай коло мене, — каже йому ведмежа. — Притулися мені до спини.
Котик так і зробив: скрутився калачиком коло ведмежати, ще й пісню заспівав:
— Мур-р — мур-р, мур-р — мур-р!
Заслухалося ведмежа в котикову пісню й заснуло. А котик зігрівся і теж заснув.
100. Прочитайте Михайликову казку. Спробуйте й ви скласти казку для свого маленького братика чи сестрички, а якщо їх у вас немає, то для будь-яких знайомих вам діток. Свою казку запишіть.
