Всесвітня історія. Рівень стандарту. 11 клас. Васильків

§ 3-4. Початок «холодної війни» й формування біполярного світу

Чи знаєте ви, що...

... період «мирного співіснування» після завершення «холодної війни» зруйновано вторгненням Росії в Грузію у 2008 році, а також російською окупацією українського Криму та Донбасу в 2014 році з подальшою повномасштабною війною в Україні;

... війська Варшавського договору здійснювали збройне вторгнення на територію своїх членів: 1956 року до Угорської Народної Республіки, 1968 року до Чехословацької Соціалістичної Республіки.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти

Доктрина — політичне, наукове, філософське, військове вчення, система поглядів.

Конфронтація — протиборство, протиставлення соціальних систем, інтересів, ідейно-політичних принципів.

Соціалістичний табір (соцтабір) — країни, дружні або підконтрольні Совєтському Союзу, які проголосили курс на побудову соціалістичного суспільства.

«Холодна війна» (англ. Cold War) — популярна назва періоду геополітичної, економічної та ідеологічної конфронтації між західними демократичними державами і країнами соціалістичного табору, що тривала з середини 1940-х — до початку 1990-х років.

3-4. 1. Як відбулося включення Центрально-Східної Європи до сфери впливу совєтської імперії?

Під час Ялтинської конференції «великої трійки» була ухвалена «Декларація про звільнену Європу», що визначила принципи політики переможців на звільнених від нацистів територіях. Вона передбачала відновлення суверенних прав народів, а також право союзників «допомагати демократичними способами у вирішенні їхніх нагальних політичних та економічних проблем». Совєтський Союз, чиї війська перебували в країнах Центрально-Східної Європи, сповна скористався нагодою поширити контроль над цим регіоном. Що спонукало Москву до таких дій? По-перше, Совєтський Союз був сповнений рішучості зробити зі Східної Європи буферну зону, щоб убезпечитися від будь-якої можливої загрози з Заходу; по-друге, стара ідея поширити комунізм по всьому світу нікуди не зникла, щобільше, це була чудова нагода просунути «світову революцію» аж у центр європейського континенту.

Оскільки місцеві комуністи не мали достатньої суспільної підтримки і їхні шанси перемогти на демократичних виборах були мізерними, совєтська сторона вдавалася до давно випробуваної тактики — насадження атмосфери страху, фальсифікації виборів, переслідування опонентів. Показово, що навіть сумновідомий табір Аушвіц-Біркенау отримав «друге дихання» і на окремій його частині в 1945 р. совєти створили концтабір Явожно, де утримувались політичні в’язні вже нового — комуністичного режиму. Там, де цього вимагали обставини, тимчасово створювали «коаліційні уряди», у яких домінуючу роль відігравали комуністи. Таким чином, Сталін порушив ялтинські домовленості про організацію вільних виборів й проігнорував заклик Великої Британії і США поважати право народів вільно обирати владу.

Встановлення просовєтських комуністичних режимів
Країна	Рік	Обставини встановлення
Албанія	1945	У результаті виборів до Конституційних зборів 97,7% голосів отримав комуністичний Демократичний фронт, що започаткувало однопартійне правління на чолі Енвером Ходжою.
Югославія	1945	У результаті виборів до Народної скупщини переміг Народний фронт Югославії, у якому цілковито домінували комуністи на чолі з Йосифом Броз Тіто. Югославські комуністи прийшли до влади самотужки, без допомоги Москви.
Болгарія	1946	У результаті виборів 1945 р. до влади прийшла політична коаліція, у якій домінували комуністи. Упродовж року вони розправилися зі своїми опонентами й ліквідували монархію (цар Симеон ІІ виїхав за кордон, але не зрікся престолу).
Румунія	1947	У результаті виборів створено коаліційний уряд на чолі з комуністами, котрі поступово усунули своїх партнерів по коаліції та ліквідували в країні монархію. Король Міхай позбувся престолу останнім з трьох монархів східноєвропейських держав, що опинилися в совєтській сфері впливу.
Польща	1947	Побоюючись, що в результаті виборів 1947 р. буде створено некомуністичний уряд, Сталін запросив 16 провідних польських політиків до Москви, де їх заарештували. Усунувши своїх політичних опонентів, польські комуністи перемогли на виборах.
Угорщина	1947	Незважаючи на те що на виборах 1945 р. перемогли некомуністи, комуністичний політик Матяш Ракоші (Розенфельд) зумів взяти під свій контроль таємну поліцію та використати її для арештів політичних опонентів.
Чехословаччина	1948	Чехословаччина була останньою країною Східної Європи, у якій комуністи прийшли до влади. По війні був створений коаліційний уряд, але комуністи встановили свій контроль над засобами масової інформації та армією. У результаті Лютневого заколоту 1948 р. комуністи узурпували владу й обмежили демократичні свободи.

Отже, до 1948 р. у країнах Центрально-Східної Європи повсюди були встановлені комуністичні режими, а самі країни перетворилася на підконтрольний і слухняний Москві соціалістичний табір.

«Холодна війна» східного та західного блоків у Європі, http://surl.li/obwbk

Міркуємо і діємо!

1. Яку вигоду для Москви давало встановлення контролю над країнами Центрально-Східної Європи, на теренах яких залишалися війська СССР? 2. Визначте, які країни належали до «соціалістичного табору» станом на 1948 рік. Скористайтеся мапою на першому форзаці цього підручника, зіставте інформацію цієї мапи із зображенням, поданим вище. 3. Як Совєтський Союз забезпечував прихід до влади комуністів на підконтрольних територіях?

3-4. 2. Як склалася доля переможеної Німеччини?

Німеччина після війни була поділена на чотири зони окупації, кожну з яких контролювала одна з держав-союзниць — Велика Британія, СССР, США та Франція. Столичний Берлін, розділений між союзниками на чотири сектори, опинився у совєтській зоні окупації. Загальну спільну владу над країною здійснювала Союзна контрольна рада. Окуповані території підлягали «денацифікації», «декартелізації» та «демократизації». З економічної точки зору, їх розглядали як єдине ціле. Так, згідно з міжсоюзницькими угодами, зі совєтської зони окупації, яка охоплювала значну частину сільськогосподарських угідь і була менше заселена, мали постачати продовольство решті Німеччини в обмін на частку репарацій із західних зон. Американці та британці виступили за відродження німецької промисловості, аби дати німцям можливість прогодувати себе. До того ж, злидні могли штовхати населення до відродження націонал-соціалістичних чи поширення комуністичних поглядів. Окупаційна політика совєтів була дещо іншою: спершу вони не надто переймалися симпатіями німців, встановили керований комуністами уряд і привласнювали як репарації промислове обладнання та цілі заводи.

Кордони окупаційних зон у Німеччині, 1947 рік

http://surl.li/obwvx

Розбіжності щодо німецького майбутнього лише поглиблювалися, лунали взаємні звинувачення в порушенні потсдамських домовленостей. На зустрічі в Лондоні в січні 1948 р. Велика Британія та США з метою полегшення управління домовилися об’єднати свої окупаційні зони в Бізонію (bi — два). Пізніше до них приєдналася Франція, відтак виникла Тризонія (дві третини тодішньої німецької території). У межах Тризонії союзники провели грошову реформу, скликали Установчі збори для організації системи влади. У відповідь на такі кроки колишніх союзників совєтська сторона покинула Союзну контрольну раду й у червні 1948 р. розпочала блокаду західної частини Берліна (блокування автотранспорту, припинення подачі електроенергії). Совєти таким чином намагалися показати свою силу і, можливо, «витіснити союзників» з Берліна. До західної частини німецької столиці можна було потрапити лише повітряним транспортом. Гостро постало питання доставки продуктів, ліків і палива. Не бажаючи йти на прямий конфлікт із Совєтським Союзом, західні союзники організували повітряний міст, через який упродовж одинадцяти місяців забезпечували берлінців усім необхідним (здійснили понад 277 тис. авіарейсів і доставили 2,3 млн тонн найнеобхідніших продуктів).

Чотири сектори окупованого Берліна, http://surl.li/obwyb

Берлінці спостерігають за посадкою С-54 в берлінському аеропорту Темпельгоф, 1948 рік

Безпосереднім результатом берлінської кризи стало створення двох німецьких держав: 23 травня 1949 р. на території західних окупаційних зон була утворена демократична Федеративна Республіка Німеччина (ФРН; площа — 248,7 тис. кв. км., населення — 50,9 млн. осіб), а 7 жовтня 1949 р. у совєтській зоні окупації — комуністична Німецька Демократична Республіка (НДР; площа — 108,9 тис. кв. км., населення — 18,4 млн. осіб).

Герб і прапор Федеративної Республіки Німеччини (Bundesrepublik Deutschland), 1949-1990 рр.

Герб і прапор Німецької Демократичної Республіки (Deutsche Demokratische Republik), 1949-1990 рр.

Поділ Німеччини у 1949 р. став одним із символів «холодної війни». Унаслідок берлінської кризи Совєтський Союз втратив міжнародну довіру, а США зміцнили свої позиції на європейському континенті.

Міркуємо і діємо!

1. Чому союзники приділяли значну увагу стабілізації економіки на теренах окупованої Німеччини? 2. Що викликало занепокоєння советів, призвівши до блокади ними Західного Берліна? Яким способом західні союзники допомогли берлінцям вижити під час блокади? 3. Як, на вашу думку, факт утворення двох держав на теренах Німеччини відображав біполярність повоєнного світу?

3-4. 3. Чому і як почалася «холодна війна»?

Розмірковуючи про нові реалії післявоєнного світу, британський публіцист Джордж Орвелл в опублікованому 19 жовтня 1945 р. есе «Ви та атомна бомба» використав термін «холодна війна». Цей термін вдало відповідав напруженій геополітичній ситуації і швидко увійшов у повсякденний вжиток. «Холодна війна» означала балансування на межі «гарячої» війни між західними демократичними державами і країнами соціалістичного табору. Що могло об’єднувати Велику Британію / США і Совєтський Союз після того, як вдалося перемогти нацистську Німеччину? Подолавши спільного ворога, альянс втратив сенс свого існування. Щобільше, вже на завершальному етапі Другої світової війни у міжсоюзних відносинах намітилися розходження.

Серед причин «холодної війни» ключовими стали:

- розбіжності у баченні майбутнього світоустрою;

- боротьба за сфери впливу і прагнення до світової гегемонії;

- ідеологічні відмінності (капіталізм-комунізм; демократія-тоталітаризм);

- примусове насадження совєтської моделі розвитку в країнах Центрально-Східної Європи.

«Холодна війна» виражалася як у відкритій, так і в прихованій конфронтації між двома наддержавами — США і СССР та їхніми союзниками. Неодмінними супутниками протистояння стали гонка озброєнь, інформаційні пропагандистські кампанії та шпигунство. У вересні 1945 р. шифрувальник посольства Совєтського Союзу в Оттаві, офіцер Головного розвідувального управління Ігор Гузенко здався канадським правоохоронним органам і документально підтвердив масштабні шпигунські операції совєтів у Канаді та США. Розслідування привело до арештів причетних до шпигунської діяльності, у т.ч. єдиного депутата-комуніста в канадському парламенті. «Справу Гузенка» поряд із совєтською поведінкою в Центрально-Східній Європі вважають початком «холодної війни». Саме ці події переконали західні суспільства в зловмисній природі совєтського комунізму та створили основу для страху перед «червоною загрозою». США у відповідь взяли курс на «стримування комунізму», засади якого виклав у своєму меморандумі (т.зв. «довгій телеграмі») 22 лютого 1946 р. дипломат Джордж Кеннан. Він наголосив, що «наріжним каменем політики Сполучених Штатів відносно Совєтського Союзу... має бути тривале, терпляче, але тверде і пильне стримування його експансіоністських прагнень».

Побоювання загрози совєтського експансіонізму додатково загострив у своєму виступі 5 березня 1946 р. в американському містечку Фултоні В. Черчилль. Він наголосив: «Від Щеціна на Балтиці до Трієста на Адріатиці на континент опустилась залізна завіса. За цією лінією зберігаються всі скарби древніх держав Центральної і Східної Європи. Варшава, Берлін, Прага, Відень, Будапешт, Белґрад, Бухарест, Софія — усі ці знамениті міста і населення в цих районах перебувають у совєтській сфері... Комуністичні партії, які були дуже незначними у всіх східних державах Європи, набули надзвичайної сили, що переважає їхню чисельність, і бажають повсюдно встановити тоталітарний контроль... У переважній більшості країн... створені комуністичні п’яті колони... [які] становлять зростаючу загрозу і небезпеку для християнської цивілізації».

Країни, які підтримували США (позначені синім кольором) та СССР (червоним кольором) під час холодної війни

http://surl.li/obwpl

Загроза совєтського експансіонізму підтвердилася територіальними претензіями Москви до Туреччини, розпалюванням громадянської війни в Греції. У посланні Конгресу 12 березня 1947 р. президент США Гаррі Трумен закликав підтримати ці країни у їхньому протистоянні комуністичному тиску. Новий зовнішньополітичний курс США, який визначив характер американо-радянських взаємин на наступні роки, історики назвали «доктриною Трумена». Вона передбачала всебічну підтримку демократичних режимів і «стримування комунізму».

«Залізна завіса»

http://surl.li/ocaeh

Крім цього, у 1947 р. було започатковано «план Маршалла» (від імені державного секретаря США Джорджа Маршалла) — фінансованої США програми, спрямованої на відновлення економіки Європи. Мета цього плану — створення стабільних умов економічного розвитку й розвиток демократії, що запобігло б поширенню комунізму. Красномовними стали слова німецького політика Людвіґа Ергарда, котрий якось зазначив, що «ситий німець комунізму не захоче». До американської ініціативи приєдналося 16 європейських країн і вільна територія Трієст. Упродовж чотирьох років США безкорисно виділили на їхню підтримку понад 13 млрд дол. Найбільшу допомогу отримали Велика Британія, Франція, Італія, Західна Німеччина (ФРН) та Нідерланди. «План Маршалла» не тільки сприяв відбудові економіки західноєвропейських країн (зумовив «економічне диво» — стрімке зростання західноєвропейських економік), але й зміцнив підвалини двополюсного світу. У діях США совєтська сторона вбачала «доларовий імперіалізм» і прагнення до експансії. Аби втримати країни Центрально-Східної Європи навіть від розмов щодо можливого приєднання до «плану Маршалла», Москва проголосила «план Молотова» — допомогу країнам, які потрапили під її контроль. З метою інтеграції країн соцтабору у 1949 р. було створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ).

Країни, які отримали допомогу за планом Маршалла; сині стовпці показують відносну суму загальної допомоги

http://surl.li/obzzu

Плакат Управління економічного співробітництва США для пропаганди плану Маршалла в Європі

Логотип НАТО / ΟΤΑΝ

Логотип Організації Варшавського договору

Потенційна совєтська загроза спонукала західні країни до тіснішої співпраці і координації зусиль. Відтак 4 квітня 1949 р. 12 держав, а саме Бельгія, Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Велика Британія та США підписали у Вашингтоні договір, яким створено Північноатлантичний альянс (НАТО). Підписанти задекларували мету «захистити свободу, спільну спадщину своїх народів і їхню цивілізацію, засновану на принципах демократії, свободи особистості і верховенства права». Сторони погодилися, що збройний напад на одну або декілька країн НАТО вважатиметься нападом на них усіх. Відтак альянс залишав за собою право на колективну самооборону. Уже в 1952 р. до організації приєдналися Греція та Туреччина, а 1955 р. — ФРН. Саме остання подія підштовхнула країни соцтабору об’єднатися 14 травня 1955 р. у військово-політичний блок — Організацію Варшавського договору (ОВД); за місцем підписання договору). До складу організації увійшли Албанія (пізніше вийшла з ОВД), Болгарія, НДР, Польща, Румунія, СССР, Угорщина й Чехословаччина. Вони зобов’язались у випадку збройного нападу на когось із них надавати усю необхідну допомогу, у т.ч. військову.

Тож створення антагоністичних військово-політичних блоків — НАТО і ОВД закріпило двополюсний світоустрій й засвідчило ескалацію «холодної війни». У початку «холодної війни» складно визначити точні день-годину-хвилину «старту». Західні історики вбачають перші прояви розгортання «холодної війни» ще у 1945 р. Совєтська пропаганда наголошувала на фултонській промові Черчилля і «доктрині Трумена», подаючи саме їх пусковими моментами «холодної війни».

Протистояння загрожувало людству новою світовою війною, причому з використанням смертоносної ядерної зброї.

«НАТО проти ОВД (1949-1990)»,«ΝΑΤΟ vs Warsaw (1949-1990)»

http://surl.li/obwtd

Міркуємо і діємо!

1. Чому, на вашу думку, виникло розмежування поняття «війна» на «холодну» і «гарячу»? 2. Що, на вашу думку, свідчило про реальний старт «холодної війни»: промова англійського прем’єра В. Черчилля в американському містечку Фултоні про «залізну завісу» чи «справа Гузенка»? Сформулюйте власне визначення поняття «залізна завіса». 3. Простежте за картосхемою та текстом підпараграфа перелік країн-учасниць НАТО і ОВД та їхнє розташування.

Мовою оригіналу

Уривок із книжки Пьотра Вандича «Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення», переклад з англійської. — Київ: Критика, 2004. С. 292.: «Друга світова війна, точніше її підсумок, змінив хід історії Центрально-Східної Європи. Традиційно бувши прикордонням чи напівпериферією Заходу, регіон перетворився на західне продовження совєтського Союзу. Чехословаччина, Угорщина та Польща опинилися в напівколоніяльній залежності від СССР, який культурно, суспільно-економічно та політично набагато від них відставав. Спочатку комуністична трансформація нагадувала модернізаційний процес. Подолання найтяжчих злиднів та решток неписьменности, певне вирівнювання та демократизація суспільства й прискорена індустріалізація були ознаками прогресу. Але індустріалізація совєтського типу з її зацикленістю на вугіллі та сталі, які вже не були рушійною силою економіки, ставала чимраз анахронічнішою. Суворе центральне планування сприяло марнотратству; в усьому панувало невміння... Центрально-Східній Європі довелося сплатити тяжку ціну за сорок років комуністичного експерименту, серед іншого, дезінтеграцією та деморалізацією суспільства, які неможливо підрахувати».

Запитання: Як Ви розумієте авторське визначення «напівколоніяльна залежність»? Чи наведений приклад совєтизації чимось різнився від того, що пережили Західна Україна та країни Балтії?

Карикатури західних художників:

«План Маршалла - те саме, що план маршала Сталіна, але без механічних проблем», газета «Вашингтон пост», 1949 рік

«За невдалих спроб дядька Сема поставити під свій контроль європейських політиків... — батько Сталін міг би досягти більшого успіху з гнучкішим матеріалом»

Запитання: Які економічні та політичні реалії біполярного світу відобразили карикатуристи у своїх роботах?

Уривок з книжки Сергія Плохія «Ялта. Ціна миру», переклад з англійської. — Харків: КСД, 2019. С. 389-390.

“[...] Зрештою, залишається питання відповідальності Ялти за початок холодної війни. Немає сумніву, що Ялта стала кроком до небезпечного світу напруженості між великими потугами та загрози ядерного знищення. Розчарування, яке замінило початкове захоплення після конференції, результати якої учасники переоцінили і всередині своїх держав, і на міжнародній арені, ясно позначило переломний момент у відносинах між союзниками часів війни... Саме нездатність повоєнних лідерів виторгувати кращу угоду, ніж ялтинська, дозволила світу вказувати на Ялту як на остаточну мирну конференцію та джерело багатьох труднощів епохи холодної війни”.

Запитання: Чому, на вашу думку, Сергій Плохій виводить початок «холодної війни» від Ялтинської конференції?

У той час, коли у світі...

Тоді на теренах України...

1945 р. — початок «холодної війни» 1947 р. — започатковано «план Маршалла» для відновлення економіки Європи 1948 р. — початок совєтської блокади західної частини Берліну 4 квітня 1949 р. — утворено Північноатлантичний альянс (НАТО) 23 травня 1949 р. — утворено Федеративну Республіку Німеччини (ФРН) 7 жовтня 1949 р. — утворено Німецьку Демократичну Республіку (НДР) 14 травня 1955 р. — утворено Організацію Варшавського договору

1945 р. — договір між СССР і Польською Республікою про радянсько-польський державний кордон 1947 р. — операція «Вісла», виселення українців з південно-східних регіонів Польщі на західні та північні території 1948 р. — уведено в дію відновлений Харківський тракторний завод 1949-1950 рр. — кампанія переселення українців із заходу на південь України 1949 р. — звільнення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КП(б)У, обрання на цю посаду Л. Мельникова 1955 р. — завершено будівництво Каховської ГЕС

Додаткова інформація та ілюстрації:

https://cutt.ly/1wNz9LCm

«Довга телеграма» містера Ікс.

Корисна гра:

http://surl.li/ozxef

http://surl.li/ozxek

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Які наслідки ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Поясніть, як ви розумієте поняття «холодна війна». 3. А. У зошиті запишіть план підпараграфа 3-4, доповніть заголовки датами. Б. Розкажіть про доктрину стримування комунізму. 4. Проаналізуйте процес утворення двох німецьких держав наприкінці 1940-х років. 5. Зіставте й порівняйте інформацію мапи «Світ у період «холодної війни»», що на першому форзаці цього підручника, з мапосхемами, розміщеними в параграфі. Проаналізуйте кількісний (учасники) та якісний (території, економіки) склад НАТО і ОВД на середину 1950-х років. 6. Укладіть добірку карикатур (не більше п’яти), які відображали б післявоєнне бачення двополюсного світу.