Всесвітня історія. Рівень стандарту. 11 клас. Васильків
Рекомендована література
https://cutt.ly/bwNTi2CU
Словник термінів і понять
https://cutt.ly/UwNTo2zA
Синхроністична таблиця
https://cutt.ly/jwNToDh8
Випускники й випускниці!
Щойно ви розгорнули підручник зі всесвітньої історії, створений згідно з чинною навчальною програмою для закладів загальної середньої освіти. Про що ж розповідатиметься на його сторінках? Автори запрошують вас у захопливу подорож другою половиною XX — першою чвертю XXI століття. Це період калейдоскопічних подій, які сформують глобалізовану інформаційну планету, утвердять демократичний устрій у більшості держав і, зрештою, визначатимуть основні риси теперішнього суспільства. «Родзинкою» цього підручника залишається інтеграція української минувшини у всесвітній історичний процес. Параграфи містять доступні й цікаві тексти, візуальні й текстові джерела, мани, ілюстрації, думки дослідників історії, оригінальні запитання й завдання. Наскрізна нумерація підпараграфів дозволить легко орієнтуватися в навчальному матеріалі. Ви можете самостійно створювати малюнки-схеми до окремих підтем так, як навчилися це робити у 7-10 класах. Працюючи з текстом, звертайтеся до мап, що на сторінках підручника та на його форзацах, адже історичні події розгортаються не лише в часі, а й у просторі.
Чи знаєте ви, що...
Цікаві факти, запропоновані на початку параграфа, стануть в нагоді для розуміння змісту теми, а також допоможуть поєднати події з історії України та світу.
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти
Попередньо ознайомтеся з ключовими поняттями і термінами теми, передбаченими навчальною програмою.
Міркуємо і діємо!
Добірки запитань і завдань «Міркуємо і діємо!» наприкінці підпараграфів, спонукають до активного осмислення теми та застосування знань; виконувати їх можна спільно чи самотужки, у класі чи вдома, усно чи письмово, дотримуючи вказівок учителя / учительки
Мовою оригіналу
Думки науковців допоможуть вам відчути себе дослідниками і «зануритися» в минуле, дізнатися деталі, порівняти свідчення очевидців, зробити свої висновки.
Зіставити в часі події, що відбувались у світі та на теренах України, зауважити певні закономірності, виокремити найголовніше допоможуть спеціальні синхроністичні таблиці.
|
У той час, коли у світі... |
Тоді на теренах України... |
|
1955 р. — протест Рози Паркс проти сегрегації в транспорті. |
1954 р. — повстання політичних в'язнів, зокрема українців, Степового табору в с. Кенгір (Казахська ССР) |
|
травень 1968 р. — масові студентські виступи у Франції |
1968 р. — вперше надруковано роман «Собор» Олеся Гончара |
Додаткові історичні цікавинки та ілюстрації, які ховаються наприкінці параграфів за QR-кодами й гіперпокликаннями, сприятимуть «зануренню» в епоху та кращому розумінню історичних процесів. Пропонуємо пограти в корисні онлайн-ігри для того, щоб узагальнити й систематизувати основну змістову інформацію.
Перевірте себе
Запитання і завдання рубрики «Перевірте себе» допомагають повторити й узагальнити вивчене, а також спонукають діяти: розмірковувати, аналізувати, оцінювати, робити прогнози, створювати власні «інтелектуальні продукти». Виконувати практичні завдання цієї рубрики можна індивідуально, у парах чи в команді, удома чи в класі.
Отож успішного пізнання вам, друзі!
Автори
Розділ 1. Облаштування повоєнного світу
Назвіть:
— час створення Організації Об’єднаних Націй (ООН), Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Світового банку; поділу Німеччини; утворення Організації Північноатлантичного договору (НАТО) і Організації Варшавського договору (ОВД).
Поясніть:
— поняття: «біполярний (двополюсний) світ», «доктрина», «конфронтація», «соціалістичний табір», «холодна війна»;
— характерні риси Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин;
— мету, принципи та механізми діяльності ООН, спеціалізованих організацій під егідою ООН, критерії ефективності діяльності ООН;
— вплив «плану Маршалла» на відбудову повоєнної Європи і формування «двополюсного світу»;
— значення «Загальної декларації прав людини» (1948 р.) і міжнародних пактів про права людини (1966 р.) як основи сучасного міжнародного права.
Зробіть:
— установіть послідовність подій повоєнних часів, пов’язаних з утворенням «двополюсного світу»;
— використайте малу як джерело інформації про територіальні зміни в Європі за підсумками війни;
— установіть причини і наслідки розв’язування «холодної війни».
Підготуйте матеріали для навчального проєкту:
• Реалізація завдань ООН її спеціалізованими організаціями: приклади діяльності.
Узагальнення-1 «Поняття-визначення»
http://surl.li/oztov
Узагальнення-2 «Дати-події»
http://surl.li/oztpd
Узагальнення-3 «Події-послідовність»
http://surl.li/oztpm
§ 1-2. Становлення повоєнного світопорядку
Чи знаєте ви, що...
... одним із авторів концепції прав людини як норми міжнародного права став Герш Лаутерпахт, уродженець м. Жовква, випускник Львівського університету; він також працював над Статутом Нюрнбезького міжнародного суду над військовими злочинцями;
... Україна належить до засновників ООН, делегацію УССР на конференції в м. Сан-Франциско, що складалася з 12 осіб, очолював Дмитро Мануїльський; чотири рази Україну (УССР) обирали непостійним членом Ради Безпеки ООН: у 1948-1949, в 1984-1985 і в 2000-2001 та 2016-2017 роках.
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти
Біполярний (двополюсний) світ — глобальний світопорядок, сутністю якого є домінування двох наддержав чи суспільно-політичних систем, які різняться та конкурують між собою.
1-2. 1. У чому суть і характерні риси Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин?
Завершення великих воєн, як правило, призводить до формування нових систем міжнародних відносин, які відображають нові геополітичні реалії. Після Тридцятилітньої війни постала Вестфальська система міжнародних відносин, після наполеонівських воєн — Віденська, а після Першої світової війни — Версальсько-Вашингтонська. Пригадайте з попередніх класів особливості перелічених систем, виділивши їхні характерні риси.
Основу нової системи міжнародних відносин заклала під час своїх зустрічей в Тегерані (28 листопада - 1 грудня 1943), у Ялті (4-11 лютого 1945) та Потсдамі (17 липня - 2 серпня 1945) «велика трійка» — лідери Великої Британії, Совєтського Союзу та США. Союзники вибудували нову систему міждержавних відносин — Ялтинсько-Потсдамську, яка базувалася не на міжнародних угодах, а на компромісах і таємних домовленостях. Отже, не міжнародне право було основним регулятором міждержавних відносин, а військова та економічна перевага певної сторони в конкретний час.
Попри свою хиткість, Ялтинсько-Потсдамська система все ж сприяла утриманню достатньо тривалого мирного періоду в європейській історії. Проте ця система не була європоцентричною, оскільки її основними гравці — США і Совєтський Союз — держави з різною політичною культурою і господарськими механізмами функціонування. Тому прийнято говорити про біполярний (двополюсний) характер Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин. Ці полюси стали центрами притягання для інших країн, які поринули в тривале протистояння. Це протистояння було комплексним, призвело до творення антагоністичних військово-політичних блоків, про які йтиметься далі, й виражалося в різних сферах людського життя — політичній, економічній, культурній, спортивній. Зрештою, відбувся поділ сфер впливу між «вільним світом» і «соціалістичним табором». Причому це територіальне розмежування інколи розділяло цілі народи, як це трапилося у випадку з Німеччиною та Кореєю. Конфронтаційний характер співжиття і балансування на межі реальної війни з погрозами застосовування ядерної зброї чергувався з короткими періодами «розрядки», наприклад, після смерті Й. Сталіна. 29 серпня 1949 р. Совєтський Союз успішно випробував атомну бомбу, поклавши край американській монополії в цій сфері. Урівноважувати ситуацію в світі й не допустити глобального конфлікту була покликана Організація Об’єднаних Націй (створена в 1945 році як стрижневий механізм нової системи міжнародних відносин).
Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин проіснувала трохи більше пів століття.
Представник Сполучених Штатів підписує Статут ООН, 26 червня 1945 року
Делегація Української Совєтської Соціалістичної Республіки на установчій конференції ООН у Сан-Франциско, 1945 рік
В. Черчилль, Ф. Рузвельт, Й. Сталін під час Ялтинської конференції, фрагмент світлини з колекції військ зв'язку в Національному архіві США, лютий 1945 року
В. Черчилль, Г. Трумен, Й. Сталін перед зустріччю на Потсдамській конференції, 25 липня 1945 року
Міркуємо і діємо!
1. Назвіть чотири системи міжнародних відносин, які діяли впродовж XVII-XX століть. 2. Пригадайте, хто з лідерів Великої Британії, США та СССР належав до «великої трійки». 3. Поясніть, у чому, на вашу думку, полягає біполярний характер Ялтинсько-Постдамської системи міжнародних відносин. 4. Ознайомтеся з легендою мапи «Європа після Другої світової війни». Звертайтеся до цієї мапи, працюючи з наступними темами.
1-2. 2. Якими були територіальні зміни у світі за підсумками Другої світової війни?
На конференціях «великої трійки» в Тегерані, Ялті та Потсдамі вдалося погодити післявоєнні територіальні зміни. Стабілізація повоєнних кордонів тривала кілька років, а де-юре вони були визнані лише 1975 р. в результаті підписання Заключного акта з безпеки і співробітництва у Європі. Завоювання держав Осі Рим-Берлін-Токіо були анульовані, незалежність окупованих ними країн відновлена. Італія та Японія позбулися своїх колоній (Німеччина втратила свої колонії ще після Першої світової війни). Німеччину й Австрію союзники поділили на чотири зони окупації — американську, англійську, совєтську і французьку (на сектори були поділені й їхні столиці — Берлін та Відень).
Країни Балтії (Естонія, Латвія та Литва) стали єдиними членами Ліги Націй, чию незалежність не відновили після війни. Їхнє входження до складу Совєтського Союзу (по суті, окупація) не визнавалось західними країнами, зокрема США. Совєтськими залишились території Західної України та Західної Білорусі, над якими Москва встановила свій контроль у змові з нацистською Німеччиною на початку Другої світової війни. Крім цього, у складі Совєтського Союзу залишалася Північна Буковина й Бессарабія, а 1945 р. до СССР було приєднане українське Закарпаття. Водночас до Совєтського Союзу відійшла північна частина Східної Пруссії з містом Кьонігсберґ (в російській інтерпретації Калінінград) і портом Піллау (Балтійськ). Совєтський контроль також поширився на фінський район Петсамо (Печенга) з великими запасами нікелю. Японія втратила Курильські острови і південну частину Сахаліну на користь Совєтського Союзу, чиї війська наприкінці війни окупували ці території. Під час підписання Сан-Франциського мирного договору 1951 р. із союзниками Японія відмовилася від цих територій, однак не визнала радянського суверенітету над ними. Загалом, совєтські територіальні надбання після війни були чи не найбільшими (майже 700 тис. км2).
Суттєвих територіальних змін зазнала Польща. На Ялтинській конференції Велика Британія, Совєтський Союз і Сполучені Штати домовились відсунути східний кордон Польщі на захід, приблизно вздовж «лінії Керзона» (пригадайте, що це за лінія?). Так Польщі був переданий район українського Перемишля, а цей факт руйнує міф про Сталіна як «об’єднувача всіх українських земель» (пригадайте, які ще українські землі залишались поза межами тодішньої Української РСР?). Оскільки такі зміни передбачали значну втрату територій для Польщі, союзники погодилися компенсувати відновлену Польську державу переміщенням її західного кордону далі на захід по річках Одер-Нейсе за рахунок німецьких земель (Східна Померанія). Відтак Польща отримала повноцінний вихід до Балтійського моря.
10 лютого 1947 р. переможці (Велика Британія, СССР, Франція та США) підписали Паризькі мирні договори з п’ятьма країнами — Італією, Угорщиною, Румунією, Болгарією та Фінляндією, які в роки війни виступили на боці нацистської Німеччини. Договори передбачали роззброєння, територіальні зміни, військові репарації, покарання військових злочинців. Найбільших територіальних втрат зазнала Італія, котра поступилася на користь Югославії низкою островів в Адріатичному морі, частиною Істрії, портом Фіуме (Рієка), анклавом Задар в Далмації, більшою частиною Словенського Примор’я; на користь Греції — островами Додеканес; на користь Франції — окремими альпійськими територіями. Кордони Угорщини були відновлені в межах 1937 р. Болгарія була змушена повернути Вардарську Македонію — Югославії, Східну Македонію і Фракію — Греції, проте отримала від Румунії Південну Добруджу.
Післявоєнні територіальні зміни були суперечливими, оскільки призвели до вимушеної міґрації мільйонів людей і переміщення етнічних меншин.
Міркуємо і діємо!
1. Зіставте інформацію мапи «Європа після Другої світової війни» та «Карти Центрально-Східної Європи на 1937 рік» Дмитра Вортмана з сайту «LIKБEЗ: історичний фронт» (http://likbez.org.ua/wp-content/uploads/2014/12/14.-CEE_1937.jpg), узагальніть перелік територіальних змін у Європі за допомогою тесту підпараграфа 1.2. 2. Назвіть міжнародні договори, які врегульовували територіальні зміни в Європі та Азії після Другої світової війни. 3. Чому, на вашу думку, юридичне визнання повоєнних кордонів відбулося аж через 30 років після завершення Другої світової війни?
1-2. 3. Як виникла і які завдання покликана вирішувати Організація Об’єднаних Націй?
Незважаючи на низьку ефективність Ліги Націй під час вирішення міждержавних конфліктів у 1920-1930-х роках, «велика трійка» погодилася створити нову глобальну організацію, покликану дбати про підтримку миру і міжнародної безпеки. Цю ідею вперше сформулювали під час підписання Атлантичної хартії в серпні 1941 р. президент США Франклін Рузвельт і британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль. Назву «Об’єднані Нації» спершу використовували для окреслення країн, які згуртувалися проти нацистської Німеччини та її союзників. Про загальну мету, структуру та функції нової всесвітньої організації союзники домовилися на Тегеранській конференції, а пізніше — на зустрічі в Думбартон-Оксі (США). Нарешті, на Ялтинській конференції в лютому 1945 р., Рузвельт, Черчилль і Сталін заклали основу статутних положень Організації Об’єднаних Націй (ООН) та досягли попередньої домовленості про кількість радянських республік у ній. Народний комісар закордонних справ Совєтського Союзу В’ячеслав Молотов просував ідею прийняття до ООН всіх шістнадцяти совєтських республік. Проте їхній реальний суверенітет був сумнівним і не більшим за права й можливості американських штатів. Коли цю ідею не схвалили союзники, Молотов запропонував, щоби членами ООН стали три совєтські республіки — Україна, Білорусь і Литва як такі, що зазнали найбільших руйнувань і втрат під час війни. Фігурування Литовської ССР у цьому списку було спробою легітимації її окупації в 1940 р. Однак ця спроба не вдалася. Натомість Білоруська й Українська ССР стали членами-засновницями ООН.
Прапор та герб Організації Об’єднаних Націй
Конференція п’ятдесяти країн у Сан-Франциско, яка почала працювати 25 квітня 1945 р., підготувала остаточний варіант Статуту ООН. 26 червня 1945 року його одноголосно схвалили, а з 24 жовтня 1945 р. Статут ООН набув чинності після його ратифікації постійними членами Ради Безпеки ООН. Мета Організації була задекларована таким чином: «Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії або інших порушень миру і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або розв'язання міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру». Стаття 2-га Статуту містила основні принципи діяльності ООН, зокрема суверенної рівності всіх членів ООН та вирішення суперечок мирним шляхом. Головними органами Організації визначено Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну й Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Генеральна Асамблея, на яку покладали дорадчі, наглядові та виборні функції, стала єдиним органом ООН, у якому були представлені всі країни-члени ООН. Головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки Статут ООН поклав на Раду Безпеки. Спочатку вона складалася з 11-ти членів — п’яти постійних (Китайська Республіка, Франція, Совєтський Союз, Велика Британія та США) з правом вето будь-яких рішень і шести непостійних членів, які обиралися Генеральною Асамблеєю на дворічний термін. Поправка до Статуту ООН 1965 р. збільшила членство Ради Безпеки до 15, розширивши до десяти кількість непостійних членів.
У рамках ООН були започатковані спеціалізовані автономні установи, які щорічно звітують перед Економічною й Соціальною Радою. До них належать Міжнародна організація праці (МОП), Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй, Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО; створена 1945 р.) та Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Найпотужнішими спеціалізованими установами ООН є створені 1945 р. Світовий банк і Міжнародний валютний фонд (МВФ).
Міркуємо і діємо!
1. Коли і де було створено Організацію Об’єднаних Націй? 2. У якому робочому органі ООН представлені всі країни, які є її учасницями? 3. Назвіть найбільші міжнародні організації, які діють в рамках ООН.
1-2. 4. Чому і як зросла увага міжнародної спільноти до прав людини?
Масові та систематичні порушення прав людини, скоєні під час Другої світової війни, зокрема геноцид євреїв та ромів, сприяли усвідомленню фундаментальної значущості дотримання цих прав для збереження миру і справедливості. Таке розуміння знайшло свій вияв у Статуті ООН, де засновники цієї міжнародної організації заявили про намір «знову утвердити віру в основні права людини». Укладачі Статуту ООН прагнули підкреслити взаємозв’язок між запобіганням війні та основними правами людини. Із цією метою вони ініціювали підготовку спеціального міжнародного документа. Проте розбіжності щодо трактування багатьох моментів (етичних, ідеологічних і т.п.) зрештою призвели до відмови від розробки міжнародного Білля про права. Укладачі Статуту ООН обмежились необов'язковою декларацією прав людини. Особливу роль у підготовці документа відіграли канадський правник Джон Гамфрі й американська громадська діячка, удова президента Ф. Рузвельта — Елеонора Рузвельт, котру називають «матір’ю» «Загальної декларації прав людини».
Елеонора Рузвельт тримає плакат із «Загальною декларацією прав людини», 1949 рік
9 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Конвенцію із запобігання злочинам геноциду», серед творців якої був випускник Львівського університету, правник Рафаель Лемкін. Під визначення геноциду потрапили дії, вчинені з наміром знищити, цілком або частково, певну національну, етнічну, расову чи релігійну групу. А вже наступного дня, 10 грудня 1948 р., Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Загальну декларацію прав людини» — фундаментальний документ міжнародного права. День ухвалення Загальної декларації став Днем прав людини. Країн, які б голосували проти, не виявилося, але Білоруська ССР, Південно-Африканський Союз, Польща, Саудівська Аравія, Совєтський Союз, Українська ССР, Чехословаччина і Югославія — утрималися при голосуванні.
Рафаель Лемкін (1900-1959), автор і дата світлини невідомі
Головні принципи «Загальної декларації прав людини» — це повага до людської гідності та рівності. Декларація складається з тридцяти статей, які містять вичерпний перелік ключових громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав. Зокрема, документ передбачив права людини на життя, свободу, особисту безпеку, рівність, освіту, володіння майном, мирні збори та об’єднання, шлюб і сім’ю, участь у вільних виборах; свободу від дискримінації, рабства, катувань, довільного арешту і вигнання, втручання в особисте життя, домашні справи та листування та ін.
Через ідеологічні розбіжності ухвалити єдиний зобов’язуючий документ у сфері прав людини не вдалося і пізніше. Щобільше, звичним стало розглядати громадянські та політичні права незалежно від економічних, соціальних і культурних прав, хоча такий підхід суперечить букві і духу Загальної декларації. Після тривалих дискусій у 1966 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила два окремих документи — Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. Згодом ООН ухвалила кілька десятків документів, покликаних гарантувати права різних категорій людей (Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція про права дитини). Відтак повага до прав людини стала важливою ознакою демократичних держав.
Міркуємо і діємо!
1. Чим, на вашу думку, різняться такі типи міжнародних документів, як «білль» і «декларація». 2. Чому Елеонору Рузвельт називають «матір’ю» «Загальної декларації прав людини», а Рафаеля Лемкіна — творцем терміну «геноцид»? 3. Поміркуйте, чому саме зазначені в тексті країни не підтримали Загальної декларації прав людини?
Мовою оригіналу
Уривок із книжки Сергія Плохія «Ялта. Ціна миру», переклад з англійської. Харків: КСД, 2019. С. 201-202.: «Спантеличений Рузвельт запитав, чи Молотов має на увазі, що республіки слід зробити членами Генеральної Асамблеї Молотов підтвердив... «Було б правильно, якби три або принаймні дві з радянських республік знайшли гідне місце серед членів Асамблеї. Вони заслужили це місце завдяки своїм жертвам та зусиллям під час війни»... Радянці вважали, що залишаться в абсолютній меншості, а то й будуть відсунуті на марґінеси і в Раді Безпеки, і в Генеральній Асамблеї, якщо не зможуть забезпечити додаткові голоси. Британія та її домініони мали отримати шість голосів. Американці наполягали на включенні «асоційованих держав» — країн Латинської Америки, а також Ірландії та Єгипту, які уникали формального оголошення війни проти Німеччини чи Японії, але загалом сприяли діяльності союзників... Сполучені Штати могли почуватися безпечно, не порушуючи принципу «одна держава — один голос». Радянці не мали таких можливостей...».
Запитання: Що спонукало совєтську сторону домагатись додаткових голосів у Генеральній Асамблеї ООН? Поміркуйте, чому Велика Британія та США підтримали входження БССР і УССР до ООН?
|
У той час, коли у світі... |
Тоді на теренах України... |
|
25 квітня - 26 червня 1945 р. — Установча конференція Організації Об’єднаних Націй у Сан-Франциско |
29 червня 1945 р. — підписано договір між СССР і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну |
|
10 лютого 1947 р. — підписання Паризьких мирних договорів з Італією, Угорщиною, Румунією, Болгарією та Фінляндією |
1946 - 1947 рр. — масовий голод на теренах Української та Молдавської СССР |
|
10 грудня 1948 р. — Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Загальну декларацію прав людини» |
8 серпня 1948 р. — у Лук'янівській тюрмі м. Києва помер Вільгельм Франц Габсбурґ (Василь Вишиваний) |
|
1966 р. — Генеральна Асамблея ООН ухвалила Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права |
1966 р. — у Бабиному Яру відбувся перший несанкціонований мітинг пам'яті, який совєтська влада назвала «ганебним зборищем єврейських й українських націоналістів» |
Додаткова інформація та ілюстрації:
https:/cutt.ly/PwNz9WIK
Рафаель Лемкін про сталінський геноцид української нації.
Корисна гра:
http://surl.li/ozxdo
http://surl.li/ozxdt
Перевірте себе
1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Які наслідки ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Поясніть, як ви розумієте поняття «система міжнародних відносин». 3. А. У зошиті складіть опорну схему, де відобразіть хронологію ухвалення важливих міжнародних документів повоєнного десятиліття. Б. Розкажіть про мотиви, якими керувався Совєтський Союз, домагаючись представництва в ООН усіх совєтських республік. 4. Проаналізуйте територіальні зміни в Європі та світі після Другої світової війни. 5. Зіставте й порівняйте характерні риси Версальської та Ялтинсько-Потсдамської систем міжнародних відносин. 6. Визначте слабкі, на вашу думку, місця Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин. Обґрунтуйте свої міркування.
