Всесвітня історія. Рівень стандарту. 10 клас. Васильків

§ 2. Розгортання «Великої війни»

Чи знаєте ви, що...

...виходець із родини буковинських священиків Ярослав Окуневський (1860-1929) був адміралом, від початку Першої світової війни — спільником медичної служби австро-угорського військово-морського флоту; кавалером нагород Австро-Угорщини, Німеччини, Іспанії, Китаю; жертводавцем на потреби українства;

...уродженець Поділля Пилип Коновал (1888-1959) у серпні 1917 р. в складі Канадської дивізії здійснив подвиг у бою біля міста Ланc (у Франції), за що (єдиний родом зі Східної Європи) удостоєний «Хреста Вікторії» — найвищої військової нагороди Великої Британії, яку героєві в Лондоні вручив король Георг V.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:

Геноцид (від грецького слова «генос» — «рід», «плем’я» і латинського «цедо» — «вбиваю») — навмисні дії з метою повного або часткового знищення групи/народу за расовою, етнічною чи релігійною ознакою.

Ксенофобія (від грецьких слів «ксенос» — «чужий» і «фобос» — «страх») — нетерпимість, ворожість до чогось або когось чужого з наступним формуванням «образу ворога» та дискримінацією за національно-культурними ознаками.

Позиційна війна — сухопутна війна, коли збройну боротьбу ведуть на зайнятих територіях із глибокою багаторубіжною обороною та розгалуженим інженерним забезпеченням позицій окопного типу, а лінія фронту тривалий час залишається незмінною.

2.1. Як розгорталися основні воєнні кампанії?

Із початком війни, керуючись «планом Шліффена», Німеччина скерувала основні зусилля на західний фронт, сподіваючись розгромити Францію до закінчення мобілізації і розгортання російської армії на сході. Упродовж 14-24 серпня 1914 р. вздовж східного французького кордону та на території Бельгії тривала Прикордонна битва. Блискавичний наступ німецького війська призвів до поразки французько-британських збройних сил, але порушилася злагодженість наступальних підрозділів. Цим скористалися французи, завдавши удару в неприкритий фланг супротивників. Так розпочалася битва на річці Марна (5-12 вересня 1914 р.), де союзникам по Антанті вдалося відкинути німців на 50-100 км. Французьке військо намагалося зайти збоку, проте німецьке запобігло такому маневру, спорудивши нову лінію окопів. Чергові спроби французів заскочити німців з півночі завершувалися запобіжними маневрами у відповідь. Такий рух армій отримав назву «біг до моря» — обидві намагалися обійти одна одну, що лише відсунуло лінію фронту до Північного моря. Так само просунулася лінія зіткнення в південному напрямку, і в результаті мережа укріплених окопів простягнулася від протоки Ла-Манш аж до Швейцарії. Отож «План Шліффена» дав збій — і суперники перейшли до позиційної війни. Перемоги здобувались дорогою ціною без позитивних наслідків.

У ситуації, коли війна затягувалася, ворожі сторони вишукували способи, якими могли б завдати максимальної шкоди одна одній. 22 квітня - 25 травня 1915 р. поблизу міста Іпр (нинішня Бельгія) відбувалася битва між французько-британським та німецьким військами, де німці вперше використали хімічну зброю — газ хлор. Він викликав жахливі реакції — завдавав солдатам опіків, спричиняв сліпоту, провокував внутрішні кровотечі або спазми. Для захисту від отруйних речовин довелося винаходити й застосовувати марлеві пов’язки, протигази тощо.

Для зламу ситуації на свою користь німецький генштаб вирішив завдати основного удару на Верден — місто в Лотарингії. Відтак розгорнулись безкінечні атаки німців і контратаки французів (Верденська битва 21 лютого - 18 грудня 1916 р.). Щоб зірвати черговий німецький наступ, французько-британські війська вдалися до контрнаступу в районі річки Сомма (нинішня Північна Франція). Штурмові дії піхоти закінчувались великою кількістю жертв, незіставних з успіхами. Це спонукало до застосування броньованих гусеничних машин — танків. 15 вересня 1916 р. на поле бою британці уперше вивели танки «Марк І». Незважаючи на деякі неполадки, вони допомогли піхотинцям прорвати німецьку оборону і просунутися на декілька кілометрів уперед. Пізно восени бої біля Сомми припинились через надмірне виснаження військ. За десять місяців Верден зруйнували дощенту. Французи й британці втратили близько 750 тис. убитими, німці — 450 тис. Стратегічна перевага перейшла від Центральних держав до Антанти.

На східному фронті баталії розпочались у першій половині серпня 1914 р. Російське військо вторглося в Східну Пруссію. Німеччина опиналася у ситуації, що її так хотіла уникнути: вона воювала на два напрямки. Німецьке командування вимушено перекинуло додаткові сили із західного фронту, що, до слова, стало однією з основних причин невдач на Марні. 26-30 серпня 1914 р. 8-а німецька армія генерала Пауля фон Гінденбурґа завдала нищівної поразки чисельнішому російському війську поблизу міста Танненберґ (нинішня Польща). Командувач 2-ю російською армією генерал Александр Самсонов із відчаю застрелився. Битва біля озер 9-14 вересня 1914 р. завершила Східно-Прусську воєнну операцію, результатом якої став цілковитий розгром росіян (близько 100 тис. убитих, 45 тис. полонених) та витіснення їх із території Німецької імперії.

Олена Степанів, січень 1915 р., м. Відень, листівка, автор невідомий

Успішніше для Росії склалася кампанія проти австро-угорської армії. Після Галицької битви (23 серпня -11 вересня 1914 р.) росіяни окупували Східну Галичину, майже цілком Буковину, взяли в облогу місто Перемишль. «Визволення братів-слов’ян з-під австрійського ярма» обернулося репресіями: окупанти вдалися до нищення українства. На щастя, подальше російське просування загальмувало на карпатських перевалах, де в боях відзначились Українські січові стрільці — легіон у складі австро-угорського війська. У результаті контрнаступу німецько-австрійських армій (у першій половині травня 1915 р.), відомого як Горлицький прорив, росіян вибили з краю. Під час так званого «великого відступу» вони вдались до погромів німецького та єврейського населення, уперше використали тактику руйнування важливих споруд і нищення майна. Чергова їхня спроба встановити контроль над Східною Галичиною та Буковиною — Луцький прорив (Брусиловський — за іменем генерала Олексія Брусилова) — відбулася в червні 1916 р., завершившись другою частковою окупацією західноукраїнських територій. Підсумком битв на Соммі і Брусиловського прориву став перехід воєнної ініціативи до Антанти.

На Кавказькому фронті бойові дії розгорталися, здебільшого, між російськими, британськими та османськими військами. Вступ у війну Османської імперії фактично перервав морський зв’язок між Росією та її союзниками через Чорне і Середземне моря. У грудні 1914 - січні 1915 рр. росіяни під час Сарикамишської воєнної операції зупинили османів. У другій половині 1915 р. бої перемістилися на територію Персії. Зусилля, спрямовані на виведення османської армії з війни, здійснювала й Велика Британія. План полягав у тому, щоб напасти на «м’яке підчерев’я» Центральних держав неподалік міста Стамбул. Але Дарданелльська кампанія 1915 р. не принесла успіху британцям. Натомість перемоги османів у Галліполійській битві мали неабияке моральне і політичне значення, адже завдяки цьому восени 1915 р. Болгарія приєдналася до блоку Центральних держав.

Крім сухопутних, розгорталися морські протистояння, зокрема в Північному морі. Командувач німецьким флотом адмірал Рейнгард Шеєр обрав тактику виманювання і розправи з британськими кораблями поодинці. 31 травня - 1 червня 1916 р. відбулася Ютландська битва — одна з найбільших впродовж Першої світової війни. Обидві країни заявили про перемогу: Німеччина — через суттєві втрати англійського флоту, Велика Британія — через нездатність німецького прорвати її блокаду. Після цього стратегічна ініціатива на воді перейшла до британців, а німці зосередилися на використанні підводних човнів.

Міркуємо і діємо!

1. У зошиті укладіть синхроністичну таблицю подій на сухопутних фронтах і на морях впродовж серпня 1914 р. - грудня 1916 р. 2. Послуговуючись мапою, розкажіть про перебіг основних бойових кампаній «Великої війни». 3. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтесь цікаві факти з життєпису Олени Стефанів.

2.2. Чому поширювалася ксенофобія та як формувався «образ ворога»?

Від початку війни для основних протиборчих держав ксенофобія слугувала прикриттям у виправданні невдач перед співгромадянами. У серпні 1914 р. на хвилі антинімецьких настроїв російську столицю Санкт-Петербург перейменували на Петроград (як мовилось вище), а в 1917 р. Саксен-Кобурґ-Ґотську королівську династію Великої Британії — на Віндзорську. Змінам не завадила навіть та обставина, що британський король Ґеорґ V, німецький кайзер Вільгельм II і російський цар Ніколай II були родичами. «Антинімеччина» ширилась і на побутовому рівні: траплялися випадки погромів німецьких магазинів, непристойним стало утримання такс — собак улюбленої породи кайзера. Натомість із вулиць Відня та Берліна зникли вивіски англійською та французькими мовами.

Влада робила все можливе, щоб формувати «образ ворога» серед простолюду. Пропаганда всіляко підігрівала патріотичний запал. Якщо російські плакати, листівки, карикатури зображували Центральні держави «злою багатоголовою гідрою», то британські змальовували німецьких солдатів «кровожерливими звірами», які вчиняли злочини проти цивільного населення окупованих територій. Новини про сексуальні насильства, вчинені німецькими військовими проти місцевих жінок у Бельгії і на півночі Франції, стали інформаційною зброєю Третьої республіки, оскільки спонукали французьких чоловіків захищати жінок-співвітчизниць від нападів «варварів». Так само і в Німеччині розповіді про звірства російських солдат у Східній Пруссії, зіграли важливу роль у забезпеченні «народної підтримки» війни.

Німецька великодня листівка, художник невідомий, 1916 р.

Набула обертів «шпигунська лихоманка». У різних країнах постійно фіксували прояви насильства щодо тих, кого запідозрювали у шпигунстві. Після оголошення Німеччиною війни Росії на вулицях Берліна стихійно виловлювали і били уявних російських шпигунів. У масовій культурі набула популярності історія нідерландської підданої, танцівниці Мати Харі (Маргарети Зелле), яка використовувала здібності зваблення, щоб вивідати військові таємниці від знайомих офіцерів. У розпал війни вона стала аґенткою німецької розвідки, а згодом працювала і на французів. Подвійна гра закінчилася трагічно. 15 жовтня 1917 р. після вироку французького військового суду Мату Харі розстріляли. Ще більший розголос у громадян викликали повідомлення про загибель цивільних людей під час бомбардувань чи унаслідок нападів на пасажирські кораблі. Наприклад, протинімецькі настрої у Великій Британії різко зросли після того, як 7 травня 1915 р. німецька торпеда затопила англійський пасажирський лайнер «Лузитанія», унаслідок чого загинули 1 198 людей.

«Сердечна згода», художник невідомий, 1915 р.

В Османській імперії розгорнулася антивірменська кампанія. (Приводом послугували звинувачення мешканців Західної Вірменії в саботажі, який нібито зумовив поразки турецької армії.) Навесні 1915 р. вірмен переселяли із прифронтової зони і масово знищували (за різними оцінками від 500 тис. до 1,5 млн осіб). На сьогодні вірменські й більшість західних істориків називають цю криваву акцію геноцидом. Серед причин нетерпимості була, зокрема, релігійна: вірмени — християни, турки — мусульмани. Водночас турецька сторона досі заперечує спланованість винищення, пояснюючи масові смерті збігом обставин (природний голод, поширення різних хвороб).

Міркуємо і діємо!

1. Чому «Велика війна» сприяла поширенню проявів ксенофобії? Як цьому можна було запобігти? 2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся значення поняття «гібридна війна». Чи була «гібридною» Перша світова війна? 3. Розгляньте листівку і плакат. У яких країнах їх виготовлено? З якою метою поширювали такі зображення? Як вони сприяли формуванню «образу ворога»?

2.3. Як змінилося життя людини на фронті й у тилу?

Щоденна рутина військової служби вимагала від бійців неабиякої фізичної витривалості і моральної стійкості. Пристосування до фронтових реалій відбувалося болісно, адже часто доводилося бачити, як гинуть убиті чи страждають поранені. Більшу частину часу солдати «сиділи» в окопах або ж займалися тиловими справами. Повсякдення на війні — це суміш боїв, праці й нудьги — чергування, перевірка спорядження та зброї, наповнення мішків піском, облаштування укриттів, відкачування води із затоплених ділянок і чимало іншої всячини. Вільний час зазвичай проводили за читанням, написанням листів рідним, розповідями історій із побуту, грою в карти. Звісно, що перебування на передовій не було безтурботним: загрози від куль снайперів, випадкові розриви мін, періодичні артилерійські обстріли, різні хвороби (втрати, скажімо, від тифу подекуди були чисельнішими, аніж унаслідок збройних дій). Уже через декілька тижнів, проведених в окопах, у деяких солдатів з’являвся синдром «траншейної стопи» або «траншейний ревматизм». Антисанітарія, тиск обмеженого простору в поєднанні зі страхом призводили до психічних розладів, дезертирства, здачі в полон. Найбільшу кількість таких випадків фіксували поміж росіян: у німецьких та австро-угорських таборах для військовополонених утримували 3,9 млн російських вояків, що втричі більше за полонених Великої Британії, Франції та Німеччини сукупно (1,3 млн). За цією кількістю можна зіставляти хіба що показники австро-угорської армії — 2,2 млн бранців.

Мовою історичного джерела

Уривок із книжки історика Еріка Гобсбаума «Вік екстремізму. Коротка історія XX віку»: «Це був західний фронт, що став машиною різанини, небаченої, либонь, доти в історії воєн. Мільйони людей стояли один проти одного, ховаючись за своїми брустверами [насипами в окопах], за мішками з піском у траншеях, де й жили, разом з пацюками й вошами... Дні й навіть тижні безнастанного артилерійського обстрілу... покликані були “зм’якшити” ворога, загнавши його під землю, а тоді в підхожий момент люди хвилями перехлюпувалися через бруствери, захищені зазвичай кільцями й павутиною колючого дроту, на “нічию землю”, ...аби кинутися на грудьми на кулеметний вогонь, що їх скошував, мов траву. І вони усвідомлювали свою приреченість».

«Артилеристи», фотограф Луї Фернан Кювіль, Франція, 1917 р.

«Медичні сестри», фотограф Поль Кастельно, Франція, 1917 р.

До 1914 р. воєнні проблеми безпосередньо стосувалися лише військових і тих, які працювали на оборонних заводах або жили поблизу ліній зіткнення. Перша світова ж утягнула у свій вир чималу кількість зовсім мирних людей. Оскільки мільйони чоловіків опинилися поза домом, жінки зайняли вільні робочі місця в промисловості та в сільському господарстві. Інколи ті, які «одягли» на себе чоловічі ролі, ставали об’єктами підозр і насмішок. Проте жінки-лікарки, медичні сестри, перекладачки, телефоністки — виконували важливі ролі. Назавжди увійшли в історію Лена Хігбі (перша жінка, нагороджена найвищою відзнакою військово-морського флоту США), Флора Сандес (єдина британка, яка офіційно служила в армійських лавах поряд із чоловіками) чи Луїза Тульє (одна з організаторок спротиву німецькій окупації у Франції). У 1914 р. монополіст серед німецьких виробників зброї Ґустав Круп майже не брав на роботу жінок, але вже до 1917 р. вони становили майже 30 % робітництва на його підприємствах. В останній рік війни в більшості країн-учасниць частка жінок, задіяних у промисловості й секторі послуг, сягала 40 %.

Якщо для військових тил слугував зоною для відновлення сил, то для цивільних — навпаки — «домашнім фронтом». У перші дні війни європейців спіткала паніка. Нормою стали обмеження звичних прав і можливостей. Виникли проблеми з продуктами харчування. Урядовці навіть упровадили картки, якими нормували видачу цукру, масла, м’яса. Мешканцям тилових міст і сіл доводилось призвичаюватися до мілітаризації буднів, коритися військовому командуванню, віддавати власні будинки для розквартирування солдатів. Важливим джерелом існування для солдатських родин стала благодійність. Таким людям допомагали грошима, продуктами, паливом. Особливої уваги потребували діти, які часто залишалися без нагляду, оскільки матері працювали, щоб утримувати сім’ї. Це призвело до зростання кількості сирітських притулків. Загалом, порівняно зі збройними конфліктами XIX ст., життя мирних людей в роки «Великої війни» опинилося під значно більшими загрозами.

Міркуємо і діємо!

1. Прочитайте уривок із джерела. У чому, на Вашу думку, різнились пропаганда і реалії війни? Чому війна знецінювала людське життя? 2. Послуговуючись різними джерелами інформації, укладіть добірку світлин (не більше п'яти) для відображення теми «Жінки у “Великій війні”». 3. Чому тил називали «домашнім фронтом»? Спрогнозуйте, до чого могло призвести погіршення рівня життя людей під час війни.

Додаткова інформація та ілюстрації:

https://cutt.ly/w8w9OMV

Мата Харі.

Корисна гра:

https://cutt.ly/e3PooRP

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Які наслідки ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Поясніть, як ви розумієте поняття «позиційна війна», «ксенофобія». Відповідь підтвердьте фактами. Уперше слово «геноцид» запровадив американський науковець-правник Рафаель Лемкін. Дізнайтесь про його зв’язок з Україною та як він трактував ознаки геноциду. 3. А. У зошиті складіть опорну схему, де відобразіть хронологію бойових кампаній Першої світової війни. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про визначальні битви «Великої війни». 4. Проаналізуйте особливості повсякденного життя під час Першої світової війни в розрізі провідних країн Європи. 5. Оцініть вплив політичних та економічних процесів на перебіг «Великої війни». 6. Послуговуючись різними джерелами інформації, укладіть добірку світлин (не більше п’яти), які відображали б: а) історію скаутського руху напередодні «Великої війни»; б) будні ваших ровесниць/ровесників у воєнні роки.