Всесвітня історія. Рівень стандарту. 10 клас. Васильків

Література та художня фільмографія

https://cutt.ly/h8w9edT

Словник основних понять і термінів

https://cutt.ly/88w9l3X

Синхроністична таблиця

https://cutt.ly/48w9oVI

Десятикласниці й десятикласники!

Щойно ви розгорнули підручник зі всесвітньої історії, створений згідно з чинною навчальною програмою для закладів загальної середньої освіти. Про що ж розповідатиметься на його сторінках? Автори запрошують вас у захопливу подорож першою половиною «короткого» XX століття — періодом калейдоскопічних подій, які призведуть до осучаснення світу, утвердять демократичний устрій у багатьох державах і, зрештою, сформують теперішнє суспільство. «Родзинкою» цього підручника залишається інтеграція української історії у світовий історичний процес. Параграфи містять доступні й цікаві тексти, джерела, мапи, ілюстрації, оригінальні запитання і завдання. Малюнки-схеми допомагатимуть зрозуміти явища, що відбувалися в тогочасних країнах. У 7-9 класах ви вчилися «читати» та укладати такі схеми. Цьогоріч ви продовжуватимете перетворювати текстову інформацію у візуальну, що стане в нагоді для планування й підготовки відповідей.

Чи знаєте ви, що...

Рубрика «Чи знаєте ви, що...» запропонує цікаві факти-місточки, що пов’язують події з історії України та світу.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:

Рубрика «Терміни та поняття, які варто знати й розуміти» на початку параграфа попередньо ознайомить з новими словами чи словосполученнями, щоб ви могли цілісно сприймати їх у тексті.

Міркуємо і діємо!

Добірки запитань і завдань «Міркуємо і діємо!», що наприкінці кожного з підпараграфів, допомагають установити головне та закріпити отримані знання практичними діями.

Мовою історичного джерела

Матеріали рубрики «Мовою історичного джерела» допоможуть вам відчути себе дослідниками і «зануритися» в минуле, дізнатися деталі, порівняти свідчення очевидців, зробити свої висновки.

Зіставити в часі події, що відбувались у світі та на теренах України, зауважити певні закономірності, виокремити найголовніше допоможуть спеціальні синхроністичні таблиці.

Наприкінці параграфів є QR-коди і гіперпокликання, за якими «ховаються» додаткові історичні цікавинки, ілюстрації та корисні ігри.

Перевірте себе

Рубрика «Перевірте себе» дозволить не лише повторити те, що вивчили, а й спонукатиме розмірковувати, аналізувати, оцінювати, робити прогнози, створювати власні «інтелектуальні продукти». Виконувати практичні завдання цієї рубрики можна індивідуально, у парах чи в команді, удома чи в класі.

Опрацьовуючи параграфи, звертайтеся до мап на сторінках підручника і на його форзацах, адже історичні події розгортаються не лише в часі, а й у просторі.

Отож успішного пізнання вам, друзі!

Автори

Розділ 1. Передумови Першої світової війни. Війна та революції

Назвіть:

— хронологічні межі Першої світової війни;

— дати: революції в Російській імперії; вступу у війну Сполучених Штатів Америки (США); приходу до влади більшовиків у Росії; розпаду Австро-Угорської імперії; повалення монархічних порядків у Німеччині, Болгарії, Туреччині; Комп’єнського перемир'я.

Поясніть:

— поняття: «геноцид», «геополітика», «геополітичні інтереси», «ксенофобія», «Перша світова війна», «позиційна війна», «система озброєного миру»;

— вплив економічних і політичних процесів на хід війни;

— наслідки вступу у війну США та виходу з війни Росії;

— передумови розпаду континентальних імперій і створення національних держав.

Зробіть:

— установіть хронологічну послідовність і синхронність подій Першої світової війни, революційних подій у Європі;

— покажіть на карті зони геополітичних зазіхань держав - Антанти та Троїстого (Четверного) союзу; місця основних битв Першої світової війни;

— визначте передумови Першої світової війни; революцій у Європі, причини і наслідки приходу до влади в Росії більшовиків;

— визначте особливості повсякденного життя під час війни, статус жінки в суспільстві в період війни;

— узагальніть основні політичні, економічні та світоглядні наслідки Першої світової війни та революцій у країнах Європи.

Підготуйте матеріали для практичних занять:

• «Перша світова: повсякденне життя в умовах фронту і тилу».

• «Проблема біженців на теренах Європи під час “Великої війни”».

Здійсніть дослідження для написання есе:

• «Жінки у війнах і революціях початку XX ст. (соціальні статуси і життєві долі).

• «Будні війни (збірка візуальних матеріалів)».

Узагальнення «Поняття-визначення»

https://cutt.ly/T3PoTr1

Узагальнення «Дати-події»

https://cutt.ly/13PoINz

Узагальнення «Події-послідовність»

https://cutt.ly/Z3PoHv3

§ 1. Передумови, причини і початок Першої світової війни

Чи знаєте ви, що...

...у 1897 р., після відвідин України, розробник основ німецької зовнішньої політики, історик Пауль Рорбах виступив з ідеєю створення Української держави, залежної від Німеччини, а також згодом висловив відоме твердження: «Хто володіє Києвом, той може приневолити Росію»;

...30 липня 1914 р. газета «Українське життя» опублікувала статтю Симона Петлюри «Війна і українці», де він запевняв, що у прийдешній війні українці «виконають свій обов’язок громадян Росії», проте, як стверджують сучасні історики, ці слова свідчили не про прихильність автора до імперії, а про сподівання на підтримку Антанти в розв’язанні «українського питання».

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:

Геополітика (від давньогрецьких слів «гео» — «земля» і «політика» — «мистецтво управління державою») — поєднання географічних (розмір, розташування, природні ресурси, чисельність та густота населення) і політичних чинників, що визначають місце держави в міжнародних відносинах.

Геополітичні інтереси — довгострокові державні пріоритети, засновані на поєднанні географічних і політичних чинників, які покликані гарантувати безпеку або ж домінування над певним регіоном чи країною.

Перша світова війна — 28 липня 1914 р. - 11 листопада 1918 р. — планетарне військово-політичне протистояння, що його тоді називали «Великою війною», учасниками якої стали 38 із 59-ти тогочасних держав, а бойові дії розгорталися як на суші, так і на морях у різних частинах земної кулі.

Система «озброєного миру» — досягнення великими державами геополітичної мети способами гонки озброєнь, військових погроз, загравань, але з уникненням бойових дій.

1.1. Як розгорталися події напередодні Першої світової війни?

Початок XX ст. Європа зустрічала стабільною, безтурботною й успішною. Тут уже майже пів століття не відбувалося великих воєн, зростала економіка, нестримно прогресували технології, поліпшувався добробут людей, науки й мистецтва сягнули вершин. Ніколи раніше «Старий Світ» не змінювався так стрімко й ґрунтовно, як упродовж життя двох поколінь на зламі ХІХ—ХХ ст. Це була (так її назвуть згодом) «прекрасна епоха» — період, коли європейська цивілізація досягла максимальної могутності, а європейців не полишала впевненість у прийдешніх днях.

Однак за лаштунками показної безтурботності владні кола провідних держав по-серйозному переймалися питаннями захисту власних геополітичних інтересів. Звісно, що для кожної окремої країни її інтереси виглядали надважливими, але на перетинах багатосторонніх відносин аж ніяк не співпадали. Це породжувало дипломатичні протистояння, посилювало гонку озброєнь та врешті призводило до воєнних конфліктів. Міждержавні зіткнення, на кшталт двох Балканських воєн (1912-1913), не розв’язали проблем, натомість лише поглибили їх. До того ж, саме Балкани зробилися одним із регіонів напруги на континенті, отримавши назву «порохової діжки Європи». Так мимоволі виникав запит на те явище, що його британський письменник-фантаст Герберт Веллс назвав «війною, яка покладе край усім війнам».

«Велику війну» зумовила низка причин. Серед них першочерговими можна вважати імперський експансіонізм — захоплення чужих територій та прагнення до світового або ж регіонального панування. Клубок тодішніх міждержавних протиріч приголомшував: Велика Британія «ображалась» на Німеччину через її поступове проникнення у Східну і Південно-Західну Африку, підтримку бурів в англійсько-бурській війні (1899-1902); Франція бажала поквитатися з Німеччиною за поразку у французько-прусській війні (1870-1871), повернути Ельзас та Лотаринґію; Росія намагалася хоча б де-небудь узяти реванш за принизливу поразку у війні з Японією (1904-1905), не хотіла миритися зі зміцненням позицій Німеччини в Азії (будівництво залізниці «Берлін-Багдад», 1898 р.), Австро-Угорщини — на Балканах (анексія Боснії та Герцеговини, 1908 р.); Німеччина прагнула лідерства в Європі і, як молода імперія, намагалася здобути права на колонії нарівні зі старими метрополіями; Австро-Угорщина виношувала плани «знищити» Сербію й не допустити зміцнення Італії; Османська імперія воліла повернути землі (Косово, Македонію, Фракію), втрачені після Першої балканської війни (1912-1913). Мирними способами розплутати ці «нитки» не видавалося можливим.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. суперництво великих європейських держав призвело до появи двох військово-політичних блоків. Пам’ятаєте, чому та як упродовж 1879-1882 рр. утворився Троїстий союз Австро-Угорщини, Німеччини та Італії? (Утім, до осені 1915 р., через переорієнтацію Італії, це об’єднання трансформувалося в Четверний союз, або блок Центральних держав, куди увійшли Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина та Болгарія.) Троїстому союзові протистояла Антанта — альянс, сформований протягом 1891-1907 рр. на основі окремих договорів між Великою Британією, Францією та Росією. Ще у середині XIX ст. британці розглядали французів і росіян як супротивників, але поява в 1871 р. об’єднаної Німеччини докорінно змінила баланс сил у Європі і спонукала лондонських дипломатів змінити зовнішньополітичні орієнтири. По суті, спрацював принцип вікторіанської доби: «У Британії немає вічних ворогів чи друзів, а є лише вічні інтереси». Відповідно до зобов’язань, напад на котрусь з учасниць протиборчих блоків неодмінно означав війну. Певний час запобіжником від можливих воєнних дій слугувала система «озброєного миру», коли спокій підтримувався нарощуванням озброєнь та збільшенням чисельності армій. Проте насправді бракувало лише сірника, що запалив би «світову пожежу».

«Європейська бійка», художник Лінг (Лінге), 1914 р.

Міркуємо і діємо!

1. Історик Ярослав Грицак вважає «ідею поступу» (руху вперед) однією з головних у «довгому» XIXст. Згадайте факти для підтвердження цієї думки. 2. Чому, незважаючи на поступ у різних галузях суспільного життя, європейцям не вдалось уникнути Першої світової війни? 3. Розгляньте карикатуру. Розплутайте «клубок» протиріч геополітичних інтересів у Європі напередодні Першої світової війни.

1.2. Якими були стратегічні плани ворогуючих сторін? Яке місце посідала Україна в цих планах?

Великі держави готувалися до можливої бійні завчасно. Начальник німецького генерального штабу граф Альфред фон Шліффен ще у 1905 р. розробив стратегічний план на випадок війни на два фронти («план Шліффена»). В його основі — тактика швидкого перекидання військ і почергового здолання супротивників («план дверей, що зачиняються»). Стратег оцінював, що Росії для мобілізації знадобиться щонайменше шість тижнів, а за цей час Німеччина впорається на заході з Францією. Щоб не зводити затратних фортифікаційних споруд на кордоні з французами й оминути їхні оборонні укріплення, німецькій армії належало швидко перетнути нейтральну Бельгію і досягти міста Париж. Опісля німці швидко «розібралися» б із росіянами. Тобто передбачалось, як образно висловився кайзер Вільгельм II (1888-1918): «Обід у нас буде у Парижі, а вечеря — в Петербурзі». У 1909 р. німецький та австро-угорський штаби випрацювали спільний план ведення бойових операцій, згідно з яким австрійське військо розгортало б наступ на сході, щоб скувати збройні сили Російської імперії, тоді як Німеччина наступала б на заході. Взагалі-то на початку XX ст. в зовнішній політиці Австро-Угорщина мало на що сподівалася. Як писав британський історик Алан Джон Тейлор, «Австро-Угорщина була єдиною з великих держав, яка не мала жодної користі від війни, але вона свідомо цієї війни прагнула».

По-інакшому розраховувала Франція. Її військове командування вважало, що через відсутність комунікацій та обмеженість сил Німеччина не ризикне завдати удар через Бельгію, а зосередиться в районі Ельзасу та Лотарингії. Відтак основні сили французи мали намір зосередити на східному кордоні, що й було передбачено в «Плані XVII», розробленому в 1911 р. під керівництвом начальника французького генерального штабу генерала Жозефа Жоффра. Президент Французької республіки Раймон Пуанкаре (1913-1920) заявляв: «Я не бачу у свого покоління іншої мети у житті, ніж надію повернути наші втрачені провінції (Ельзас і Лотарингію)». Отож французьке військове керівництво теж робило ставку на «швидкі дії» та «війну до переможного кінця».

«Британці, приєднуйтесь до армії своєї країни!», художник Альфред Літ, 1914 р.

Подібні настрої панували і в Росії. Оптимісти говорили про два-три місяці війни, песимісти — про шість. Російський генеральний штаб розробив відразу два плани успішної кампанії. Їх вибір безпосередньо залежав від рішень Німеччини. План «А» годився на той випадок, якщо вона спершу нападе на Францію, тоді Росія завдасть удару по Австро-Угорщині. План «Б» передбачав: якщо німці спочатку спрямують удар проти росіян, то їхня армія має встановити контроль над Східною Пруссією. Уже на початку війни міністр закордонних справ Росії Сергій Сазонов виклав головну мету учасниць Антанти: «Головна мета союзників — зламати могутність Німеччини та її претензії на військове та політичне панування...».

Острівний статус Великої Британії узалежнював її безпеку від спроможності військово-морського флоту. Напередодні війни англійські військовики розробили кілька стратегічних планів ведення боїв, у яких з-поміж іншого приділяли увагу тактиці можливої блокади німецького флоту та економічного виснаження супротивника. Адже чисельність британської армії радше дозволяла розв’язувати конфлікти в колоніях, аніж у глобальному військовому протистоянні.

Напередодні 1914 р. чільні європейські лідери усвідомлювали, що надійним способом зберегти статус впливової країни є контроль над вигідними просторами. З огляду на це, у стратегічних планах учасниць воєнно-політичних блоків помітне місце посідали українські землі. Багаті на природні та людські ресурси, вони опинилися в епіцентрі геополітичних зазіхань сусідніх і не тільки імперій, а затим виявилися одним із головних театрів воєнних дій у Східній Європі, де українців змусили зі зброєю в руках захищати насамперед Габсбурґів і Романових. Австро-Угорщина та Німеччина сповідували різні підходи у ставленні до «українського питання». У Відні допускали можливість створення самодостатньої Української держави, тоді як у Берліні розглядали українські терени джерелом провізії і, як наслідок, «ключем» до ослаблення Росії. Австро-Угорщина прагнула приєднати Волинь і Поділля; Німеччина — найродючіші чорноземи та промислово розвинені регіони на Півдні і Сході. Росія, як звично, вдавала із себе «захисницю всіх слов’ян» та марила ідеєю «збирання руських земель», до яких належали підавстрійські Східна Галичина й Північна Буковина, підугорське Закарпаття. Водночас у Петербурзі відкрито погрожували покінчити з «мазепинським духом» — українським національним рухом у цих краях. Поза тим, кожна зі сторін «підігрувала» поневоленим народам, щоби підірвати внутрішню міць своїх ворогів. За цих обставин чимало націй, зокрема й українці, отримували нагоду позбавитися імперського панування, створити власні держави.

Міркуємо і діємо!

1. Які стратегічні плани розробляли в генштабах країн Троїстого союзу й Антанти напередодні Першої світової війни? 2. Куди фельдмаршал Герберт Кітченер, якого зображено на плакаті, закликав британців? Чи збігалися передвоєнні настрої владоможців і громадян держав Європи? Чому європейці масово виявляли оптимізм та піднесення? 3. Згадайте, як ключові українські політичні партії та їхні лідери ставилися до майбутньої «Великої війни». Розкажіть про їхні очікування та наміри.

1.3. Що слугувало приводом до «Великої війни»? Як вона розпочалася?

Приводом до початку «Великої війни» стали події 28 червня 1914 р., коли внаслідок замаху у місті Сараєво убито ерцгерцога — спадкоємця австро-угорського престолу Франца Фердинанда і його дружину, графиню Софію Хотек. У день 14-ї річниці свого шлюбу подружжя прибуло до головного міста Боснії і Герцеговини, щоби здійснити огляд австро-угорських військ. (Факт анексії цієї території монархією Габсбурґів у 1908 р. суперечив прагненням сербів створити «Велику Сербію», що об’єднала б усі південнослов’янські народи. Пікантності ситуації додавала й та обставина, що прибуття ерцгерцога з дружиною до Сараєва збіглося з днем Святого Вітта — національного свята сербів і 525-річницею битви на Косовому полі. Таким чином, для сербських радикалів приїзд Франца Фердинанда сприйняли провокацію і зневагу їхніх патріотичних почуттів.) Навзаєм активісти радикального угруповання «Млада Босна» вдались до терактів супроти ерцгерцога. Унаслідок першої спроби постраждали офіцери з машини супроводу й перехожі. Невдовзі, коли, здавалося б, небезпека минула, 18-річний боснійський серб Гаврило Принцип впритул розстріляв Франца і Софію в автомобілі, який випадково заїхав не в ту вуличку. Перехожі схопили терориста, а згодом поліція затримала змовників. Один із них зізнався, що зброю для замаху їм надали з відома сербського уряду. У Сараєво розпочались антисербські погроми, які втихомирили з допомогою військових. Трьох змовників на початку 1915 р. повісили, а Гаврила Принципа, зважаючи на його неповноліття, засудили до максимального терміну ув’язнення — двадцяти років. У в’язниці він помер від туберкульозу, відсидівши лише частину визначеного терміну.

Мовою історичного джерела

Уривок із роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка»: «...Ви гадаєте, що наш найясніший усе це [вбивство ерцгерцога] подарує? То погано його, мабуть, знаєте. Війна з турками неодмінно мусить бути... Сербія і Росія нам у цій війні поможуть. Завариться така катавасія, що аж пір'я летітиме... Можливо, — продовжував він [Швейк] малювати майбутнє Австрії, — на нас у випадку війни з Туреччиною нападуть німці, бо ж німці й турки одна рука. Це такі бестії, що немає їм у світі рівних. Але ми можемо об'єднатися з Францією. Вона ще з [18]71 року має зуб на Німеччину. Ось тобі вже й почнеться танець. Війна буде, більше не скажу вам ані слова!»

Європейська преса та дипломати стримано відреагували на «сараєвське вбивство». Ба більше, припускали що усунення Франца Фердинанда — переконаного прихильника агресії — послабить міжнародну напругу. І навпаки — сербські радикали планували спровокувати Австро-Угорщину до репресій, після чого національне питання набуло б помітнішої ваги в регіоні. Вони не прорахувалися. Реакція із Відня виявилася навіть різкішою, аніж та, на яку сподівалися. Австро-угорський генеральний штаб, що й до того планував «запобіжну» війну проти Сербії, після теракту отримав повноцінний «казус беллі» (формальний привід) для розв’язання великого кровопролиття. Звинувачуючи Сербію в організації вбивства, 23 липня 1914 р. Австро-Угорщина висунула ультиматум офіційному Белграду. Протягом 48-ми годин сербському уряду належало виконати десять умов. Той погодився на дев’ять, але впустити в країну співробітників спецслужб і поліції відмовився. 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. Отак протистояння між сусідніми державами переросло в Першу світову або, зважаючи на розмах, «Велику війну», що тривала до 11 листопада 1918 р.

Після того як австро-угорські війська обстріляли сербську столицю, Росія привела у бойову готовність своє військо на австро-угорському кордоні. Водночас її уряд ініціював поповнення армії, переведення економіки на воєнні рейки. Німецький імператор Вільгельм II, який вважав, що Сербія спровокувала кризу за підтримки росіян, 31 липня скерував їм ультиматум, вимагаючи скасувати мобілізаційні заходи впродовж 12-ти годин. 1 серпня 1914 р., коли термін сплив, Німеччина оголосила війну Росії. Далі події змінювалися калейдоскопічно: 2 серпня Німеччина оголосила війну Франції; 4 серпня США повідомили про свій нейтралітет; 6 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії, а Сербія та Чорногорія — Німеччині; 15 серпня Японія скерувала Німеччині вимогу вивести війська із підконтрольного німцям порту Цзяочжоу в Китаї; 10 серпня Франція, а 12 серпня Велика Британія оголосили війну Австро-Угорщині.

«Вільгельм ІІ вирушає на війну», художник Еммануель Мюллер, 1914 р.

Про втягнення в бійню британців варто розповісти окремо. Ще 2 серпня 1914 р., окупувавши Люксембург, Німеччина зажадала від Бельгії відкриття шляху до кордону з Францією. Із Брюсселя відмовили, покликаючись на договір про нейтралітет 1839 р. Серед гарантів бельгійської нейтральності значилася Велика Британія, дипломати якої стали вимагати від Берліна поваги до підписаного документа. Але звідти проігнорували вимогу, міркуючи, що Лондон не встряватиме в конфлікт задля дотримання обіцянки 75-річної давнини. Проте 4 серпня, коли німецькі солдати взялися бомбити бельгійське місто Льєж, Велика Британія оголосила Німеччині війну, скерувавши бойові кораблі в протоку Ла-Манш, Північне і Середземне моря для блокади держав ворожого блоку. 8 серпня англійське військо висадилося в Північній Франції. Британський міністр закордонних справ Едвард Ґрей заявив: «Ліхтарі гаснуть у всій Європі, і наше покоління вже не побачить, як вони спалахнуть знову», — а очільник німецького генштабу Гельмут фон Мольтке-молодший пророче підкреслив, що «Європа вступила у боротьбу, яка визначить перебіг історії на наступні сто років». Так, із великої кровопролитної трагедії взяло свій відлік «коротке» XX століття — століття воєн та кривавих політичних режимів.

Міркуємо і діємо!

1. Поясніть, як ви розумієте вислів: «Цей Принцип призвів до десяти мільйонів людських жертв». 2. У чому помилився вояк Швейк, аналізуючи міжнародну ситуацію після «сараєвського вбивства»? У чому він мав рацію? 3. Розгляньте карикатуру. Якою є національна приналежність її автора? З якою метою створювали такі ілюстрації? Поясніть.

У той час, коли у світі...	Тоді на теренах України...
28 липня 1914 р. - 11 листопада 1918 р. — Перша світова війна («Велика війна»)	1917-1921 рр. — Українська революція

Додаткова інформація та ілюстрації:

https://cutt.ly/L8w9QDU

Доля Гаврила Принципа.

Корисна гра:

https://cutt.ly/h3PowRN

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Які наслідки ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Поясніть, як ви розумієте поняття «“коротке” століття», «геополітика», «геополітичні інтереси». Чи система «озброєного миру» могла відвернути Першу світову війну? Відповідь запишіть у зошит. 3. А. У зошиті складіть опорну схему, де відобразіть хронологію початку Першої світової війни. Б. Послуговуючись глобусом, розкажіть про геополітичні інтереси держав-учасниць Троїстого союзу та Антанти на початку XX ст. 4. Проаналізуйте варіанти бачення «українського питання» перед початком Першої світової війни. 5. Зіставте й порівняйте стратегічні плани держав-учасниць протиборчих військово-політичних блоків напередодні «Великої війни». 6. Послуговуючись різновидовими джерелами інформації, укладіть добірку світлин (не більше п'яти), які відображали б передвоєнні настрої громадян різних держав Європи.