Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 7. Податкова система України

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• система оподаткування; • податки; • збори; • мито; • принципи системи оподаткування; • об'єкти та суб'єкти оподаткування; •загальнодержавні і місцеві податки і збори; • відповідальність за порушення податкового законодавства;

«Податки для тих, хто їх сплачує, — ознака не рабства, а свободи».

Адам Сміт, шотландський економіст, один із засновників сучасної економічної теорії

§ 7.1. Система оподаткування. Платники податків і зборів, їх права та обов’язки

7.1.1. Система оподаткування: поняття та принципи

Кожна держава мусить мати джерела фінансування для забезпечення здійснення своїх функцій. Найдавнішим історично сформованим джерелом надходжень коштів у скарбницю держави є податки — обов’язкові внески до бюджету.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ

сформулював засновник наукової теорії оподаткування британський (шотландський) економіст XVIII ст. Адам Сміт 1776 у праці «Дослідження про природу і причину багатства народів». їх згодом назвали «Декларацією прав платника»

  • принцип справедливості («піддані держави повинні в міру можливості... брати участь в утриманні уряду, тобто відповідно до прибутків, якими вони користуються під заступництвом і захистом держави»). Податки мають сплачуватися відповідно до можливостей і силами платників
  • принцип визначеності («податок, що його зобов’язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним»). Розмір податків і терміни їх сплати мають бути точно визначені до початку податкового періоду
  • принцип зручності («кожен податок має стягуватися в той час або в такий спосіб, у який чи який платникові мають бути зручніші для сплати його»). Час справляння податків встановлюється зручним для платника податків
  • принцип економії («кожен податок має бути так задумано й розроблено, щоб він брав і утримував із кишень народу якомога менше понад те, що він приносить державному казначейству... Нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди»). Кожен податок має бути спланований так, щоб він брав із кишень платників податків якомога менше понад те, що він приносить державній скарбниці

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/Db8UKh або QR-кодом

Держава сама встановлює, хто, за що, скільки, коли і як має їй сплачувати, тобто формує власну систему оподаткування, яка включає юридично закріплений правовий механізм податку, податкові платежі, принципи оподаткування, систему податкових органів, їх права, обов’язки, відповідальність, а також порядок, форми й методи встановлення, зміни та скасування податків, форми й методи податкового контролю.

Податкове законодавство України станом на кінець 2018 року пропонує загалом дві схеми оподаткування: загальна система для юридичних та фізичних осіб (у ній за ставкою 18 % оподатковується і бухгалтерський прибуток юридичних осіб, і прибуток фізичних осіб-підприємців) і спрощена система (у ній вся виручка оподатковується єдиним податком (фіксованою ставкою). Про це докладніше йтиметься у наступних параграфах.

7.1.2. Платники податків і зборів, їх права та обов'язки

Платниками податків є фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Податковим кодексом України (Ст. 15 ПКУ) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Податковий резидент України платить податки державі України з усіх своїх доходів, включаючи доходи з іноземних джерел. Податковий НЕрезидент платить доходи тільки з джерел в Україні.

Виконайте в команді

1. Ознайомтеся зі змістом Статей 16 та 17 Податкового кодексу України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

2. Зіставте права та обов’язки платників податків.

3. Результати своєї роботи зобразіть у Т-схемі:

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/Db8UKh або QR-кодом

7.1.3. Об'єкти оподаткування

Об’єкти оподаткування — це майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг), з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування, до яких застосовується податкова ставка, є базою оподаткування. Це поняття використовується для встановлення розміру податкового зобов’язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються для кожного податку окремо. Один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. А також, в окремих випадках, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків. (Ст. 23 ПК України).

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку. Одній базі оподаткування має відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування. (Ст. 24 ПК України)

СТАВКА ПОДАТКУ — розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування

Базова

(основна) ставка податку

ставка, що визначена ПКУ такою для окремого податку

Гранична

ставка податку

максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком

Абсолютна

(специфічна) ставка податку

ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування

Відносна

(адвалорна) ставка податку

ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування

Сума податку обчислюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Певні групи платників податків, залежно від характеру та суспільного значення здійснюваних ними витрат, виду їх діяльності, об’єкта оподаткування, можуть бути звільнені повністю або частково від сплати встановлених податків та зборів. У такому разі говорять про податкову пільгу. Податкова пільга — передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Платник податків має право використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Також він може відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або кілька податкових періодів. Податкові пільги та порядок їх застосування передбачаються під час встановлення податку.

Податкова пільга надається шляхом:

  • а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
  • б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;
  • в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору (Ст. 30 ПКУ).

Для кожного податку окремо встановлюється строк сплати податку та збору — період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір має бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, зокрема податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що має настати або відбутися (Ст. 31-32 ПКУ). Строк сплати податку та збору або його частини може бути змінений, тобто перенесений на більш пізній строк (відстрочка або розстрочка), що не скасовує чинного і не створює нового податкового обов’язку.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій (готівковій або безготівковій) формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється ПКУ або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Практичне завдання 7.1

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Визначте, чи є платниками податків в Україні вказані особи:

1. Максим із дружиною і сином кілька років живе в Німеччині, там працює офіційно. В Україну їздить у коротку відпустку до родичів двічі на рік. Перед від’їздом у Німеччину звільнився з роботи і продав майно в Україні, однак і з українського громадянства не вийшов.

2. Марія офіційно орендує житло в Познані, працює у місцевій компанії. Незаміжня. Паралельно фрілансить і отримує деякі доходи як фізична особа-підприємець в Україні. В гості до батьків приїздила двічі по 3 тижні минулого року.

3. Ярослав працює на українсько-італійську компанію, багато часу проводить у відрядженнях по всьому світу, в жодній із країн не більше 183 днів у рік. Має квартиру в Києві. Неодружений. Є фізичною особою-підприємцем в Україні, виплати отримує за контрактом з Італії.

Практичне завдання 7.2

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Громадянин А. у період з 22.10.2014 по 25.03.2016 проживав у м. Стразбург (Франція). Діти його народились і проживають у Стразбурзі, дружина, разом з якою він орендував житло, з 2010 року постійно працює в Раді Європи. Сам Громадянин А. мав укладені контракти на надання експертних послуг від 23.12.2014 та від 27.07.2015. Згідно з довідкою Державної прикордонної служби України громадянин А. перебував на території України сукупно 65 днів протягом 2015 року. Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві провела документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору громадянином А. за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 і надіслала йому 19.12.2016 податкові повідомлення-рішення про притягнення до відповідальності за ухилення від сплати податків. Дайте правову оцінку ситуації.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/Db8UKh або QR-кодом

Виконайте в команді

1) Візуалізуйте умовно-графічно структуру Податкового кодексу України.

2) Визначте, у якому розділі ПКУ треба шукати таку інформацію:

  • 1. Електронне адміністрування податку на додану вартість.
  • 2. Підакцизні товари та ставки податку.
  • 3. Об’єкт оподаткування податку на додану вартість.
  • 4. База та об’єкти оподаткування земельним податком.
  • 5. Порядок обчислення плати за землю.
  • 6. Ставки єдиного податку.
  • 7. Права податкової міліції.
  • 8. Збір за місця для паркування транспортних засобів.
  • 9. Ставки податку за скиди забруднювальних речовин у водні об’єкти.
  • 10. Контроль за надходженням податку з алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
  • 11. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
  • 12. Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності.
  • 13. Облік самозайнятих осіб.
  • 14. Порядок сплати пені, нарахованої за невиконання податкового зобов’язання.
  • 15. Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати.
  • 16. Перерахунок податку та податкові соціальні пільги.

§ 7.2. Податки та збори

«Податки — ціна, яку ми сплачуємо за можливість жити в цивілізованому суспільстві».

Олівер Холмс, американський лікар і письменник XIX ст.

7.2.1. Податок. Збір. Державне мито

Податкова система України є сукупністю загальнодержавних та місцевих податків і зборів. Чому законодавець розрізняє ці поняття, адже обидва вони є обов’язковими платежами до бюджету? Відповідь отримаємо з положень Статті 6 ПК України:

Податок — обов’язковіш, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПК України.

Збір (плата, внесок) — обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, зокрема внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значущих дій.

Податки, що справляються під час переміщення або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України, так звані митні платежі, встановлюються Податковим кодексом України та Митним кодексом України (МК України), зокрема Ст. 4.27 і Ст. 271 МК України. Митними платежами є: а) мито; б) акцизний податок з увезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість з увезених на митну територію України товарів (продукції).

Мито — загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та Митним кодексом України, який нараховується та сплачується під час переміщення або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України.

Митну територію України становлять територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

Мовою нормативно-правового акту

МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ [2012] Редакція від 25.11.2018

Стаття 276. Платники мита

1. Платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, установлених цим Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов’язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Стаття 277. Об’єкти оподаткування митом

1. Об’єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 евро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Стаття 279. База оподаткування митом

1. Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:

1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, — митна вартість товарів;

2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, — кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

7.2.2. Ознаки, функції та види податків. Загальнодержавні і місцеві податки і збори

Виконайте в команді

Прочитайте текст у таблицях. 1. Установіть правильні відповідності між ознаками податків та їх характеристиками. 2. Поясніть, як ви розумієте функції податку. 3. Зобразіть схематично елементи податку.

Безповоротність

Ознаки податків

Відсутність у платника податку вибору щодо сплати чи несплати податку

Безоплатність

Встановлення юридичної відповідальності за ухилення від його сплати

Безумовність

Спрямованість коштів від платника до держави і відсутність зустрічних зобов’язань з боку держави

Нецільовий характер

Сплата податку без виконання будь-яких дій з боку держави

Розподіл коштів

Відсутність чітких вказівок щодо напрямів використання надходжень від певного податку

Обов’язковість

Кошти, сплачені у вигляді податків, не повертаються до платників

Регулярність стягнення

Надходження від конкретних податків надходять частками до бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів

Примусовість

Необхідне наповнення фондів коштів задля забезпечення безперервності бюджетного процесу

Функції податків

Фіскальна

Наповнення доходної частини бюджетів усіх рівнів для задоволення потреб суспільства ( від лат. fiscus — державна казна)

Розподільча

Наповнення доходної частини бюджету з наступним розподілом отриманих коштів для фінансування функцій і завдань держави та органів місцевого самоврядування

Регулювальна

Через регулювання галузей суспільного виробництва і через регулювання споживання

Контрольна

Регламентування державою фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва, отримання доходів громадянами, використання ними належного їм майна

Стимулювальна

Запровадження окремим платникам податків і пільг щодо їх сплати, для стимулювання окремих галузей господарства чи підтримки незахищених верств населення

Елементи податку

— платники податку

— об’єкт оподаткування

— база оподаткування

— ставка податку

— порядок обчислення податку

— податковий період

— строк та порядок сплати податку

— строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

В Україні встановлюються загальнодержавні й місцеві податки та збори.

Загальнодержавні податки та збори встановлені ПК України і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим ПК України. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених ПК України, заборонено.

Місцеві податки та збори встановлюються рішеннями сільських, селищних, міських рад і рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

До загальнодержавних податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний податок, екологічний податок, рентна плата, мито. (Ст. 9 ПК України).

До місцевих податків належать: податок на майно і єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір (Ст. 10 ПК України).

Відповідно до Ст. 12. ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки і збори та визначає перелік загальнодержавних податків і зборів, перелік місцевих податків і зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом і перспективним планом формування територій громад.

Залежно від об’єкта оподаткування розрізняють податки на доходи, на споживання, на майно.

Податки бувають прямими і непрямими. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, на їх доходи, на майно. Історично вони є найбільш ранньою формою оподатковування.

Непрямі податки встановлюються на споживання, тобто на товари та послуги. Непрямі податки встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями під час купівлі товарів та отриманні послуг, а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів і послуг. З підвищенням непрямих податків зростають ціни. Основними видами непрямих податків є акцизи (специфічні та універсальні), фіскальні монополії, мита, податок на додану вартість. Акциз — непрямий державний податок, що встановлюється переважно на предмети масового споживання (тютюн, вино тощо) усередині країни. Його включають у ціну товарів або тариф за послуги, а відтак його фактично сплачує споживач.

При стягненні непрямих податків виникають відносини, в яких беруть участь три суб’єкти: суб’єкт податку (виробник або продавець товару, який вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи надання послуг), носій податку (юридична чи фізична особа, споживач товару, в ціні якого міститься непрямий податок) і податковий орган. При сплаті прямих податків учасниками правовідносин є носій податку і податковий орган.

Виконайте в команді

Візуалізуйте умовно-графічно:

При оподаткуванні розрізняють пропорційні, прогресивні і регресивні податки. Ставка пропорційних податків завжди пропорційна доходу, з якого він береться, ставка прогресивних податків збільшується, якщо збільшується дохід, а ставка регресивного податку зі збільшенням доходу зменшується.

Практичне завдання 7.3

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Заповніть таблицю (за бажанням перетворіть її у схему)

Класифікація податків:

Види

Приклади

1. За формою оподаткування

2. За об’єктом оподаткування

3. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки

4. Залежно від ставки податку

7.2.3. Податки з фізичних та юридичних осіб

Юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, окрім юридичних осіб, що визначені ПКУ як неприбуткові (Ст. 133.4 ПКУ), сплачують податок на прибуток підприємств, якому присвячено Розділ III ПК України. Об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами. Його визначають шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Базою оподаткування є грошове вираження об’єкта оподаткування з урахуванням положень ПКУ. Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Стаття 265 ПКУ визначає склад податку на майно. Це транспортний податок, плата за землю, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6392

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, зокрема нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, зокрема його частка. Перелік нерухомого майна, яке не є об’єктом оподаткування, подає п. 2 частини 2 статті 266 ПКУ. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, зокрема його часток. Закон передбачає пільги зі сплати цього податку. База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, зокрема їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 кв. метрів; в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, зокрема їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, зокрема їх часток), — на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, зокрема нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об’єктами оподаткування. Такими вважаються легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно, а ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен об’єкт оподаткування.

Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення відповідної ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк. П.2 частини 2 Статті 268 встановлює перелік осіб, які не можуть бути платниками туристичного збору. Базою справляння збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення відповідної ради про встановлення туристичного, за вирахуванням податку на додану вартість. Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору. До вартості проживання не входять витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.

Платниками збору за місця для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які відповідно до рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі. Об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації чи площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка земельного податку за земельні ділянки залежить від місця її розташування та від того, чи проведено нормативну грошову оцінку ділянки. Пільги щодо сплати земельного податку встановлюються для фізичних осіб деяких категорій, а також залежно від виду використання ділянки у межах граничних норм. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб перелічені у Статті 282 ПКУ.

Виконайте в команді

Доповніть схему «Система оподаткування в Україні»

Практичне завдання 7.4

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Підготуйте повідомлення про:

1) податок на додану вартість, 2) акцизний податок, 3) рентну плату, 4) податок на доходи фізичних осіб.

Дотримуйтесь такого плану: а) суб’єкти податку, б) об’єкт податку, в) база податку, г) ставка податку, ґ) порядок сплати податку.

Скористайтеся відповідними розділами Податкового кодексу України http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/stru#Stru

§ 7.3. Податкова політика. Відповідальність за порушення податкового законодавства

«У справі оподаткування треба враховувати не те, що народ може дати, а те, що народ може дати завжди».

Шарль-Луї де Монтеск’є — французький політик, письменник і мислитель

7.3.1. Податкова політика щодо малого підприємництва. Спрощене оподаткування. Єдиний податок

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/Db8UKh або QR-кодом

Мале підприємництво забезпечує зайнятість та доходи значної кількості мешканців країни і є важливим чинником соціальної стабільності. Саме структури «малого бізнесу» (так званого «середнього класу») формують значну частину доходів місцевих бюджетів. Вони можуть гнучко реагувати на ринкові коливання і швидко адаптуватися до нових умов. Державна політика щодо малого підприємництва передбачає його підтримку і стимулювання розвитку через систему оподаткування.

Для зниження податкового навантаження на мале підприємництво запроваджено спрощені механізми його адміністрування та оподаткування. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку закріплено у Главі 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати п’ятьох видів податків і зборів, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає певним вимогам та реєструється платником єдиного податку в особливому порядку.

Податкове законодавство України пропонує загалом такі види оподаткування: загальна система для юридичних та фізичних осіб; єдиний податок першої групи; єдиний податок другої групи; єдиний податок третьої групи (зі сплатою або без сплати ПДВ); єдиний податок четвертої групи для сільгосппідприємств.

За загальною системою оподатковується і бухгалтерський прибуток юридичних осіб, і прибуток фізичних осіб-підприємців (обчислений за касовим методом) за ставкою 18 %. За спрощеною системою вся виручка оподатковується єдиним податком (фіксованою ставкою).

7.3.2. Відповідальність за порушення податкового законодавства. Кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів та інших платежів

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/Db8UKh або QR-кодом

Учинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами органів контролю порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, тягне за собою відповідальність, передбачену Податковим кодексом України та іншими законами України.

До відповідальності за вчинення податкових правопорушень притягаються платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, застосовують фінансову, адміністративну, кримінальну відповідальність.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно із ПКУ та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) не звільняє платників податків від обов’язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, а також від застосування до них інших заходів, передбачених законодавством. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховують відповідні податки та збори.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовують за кожне вчинене разове та тривале порушення окремо.

У разі застосування органами контролю до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, такому платникові податків надсилають (вручають) податкові повідомлення — рішення.

За одне податкове правопорушення орган контролю може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої Статтями 117-128-1 ПКУ та іншими законами України.

Практичне завдання 7.5

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Визначте гіпотезу, диспозицію та санкцію правових норм:

Ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення·. «Невиконання керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, перелічених у пунктах 5-8 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», — тягне за собою попередження або накладання штрафу у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Стаття 122. Податкового кодексу України: Порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою - підприємцем. 122.1. Несплата (неперерахування) фізичною особою — платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Стаття 127. Податкового кодексу України: Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати. 127.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, зокрема податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Практичне завдання 7.6

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Катерина П. написала книгу з кулінарними рецептами та надрукувала її у видавництві «Буква». Тираж книги був реалізований видавництвом, сума виручки становить 20 000 грн. Катерина П. отримала гонорар у розмірі 10 відсотків від суми виручки від реалізації тиражу книги. Встановіть види податків, які мають сплатити Катерина П. та видавництво «Буква», об'єкти та одиницю оподаткування. Розрахуйте, яку суму податку на доходи фізичних осіб має сплатити Катерина П. у поточному році.

Правова ситуація 2. За результатами оперативної перевірки на приватному підприємстві «Піцерія-Ексклюзив» посадовими особами податкової міліції виявлено не оприбутковану в касі готівку в сумі 1400 гр.; у складських приміщеннях зберігалось 95 пляшок алкогольних напоїв без марок акцизного збору, в холодильниках виявлено продукти харчування, щодо яких не надано документального підтвердження їх походження, зокрема майонез, соуси, мариновані печериці та маслини. На підставі яких нормативних актів настане фінансова відповідальність приватного підприємства «Піцерія-Ексклюзив»? Якими будуть фінансові санкції? Опишіть дії податкової міліції щодо виявлених порушень, скориставшись положеннями Ст. 350. Податкового кодексу України «Повноваження податкової міліції» http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n7862

Для закріплення теми 7:

1. Назвіть принципи системи оподаткування.

2. Визначте види юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства.

3. Опишіть відповідальність за порушення податкового законодавства.

4. Зіставте загальну і спрощену системи оподаткування.

5. Оцініть податкову політику щодо малого підприємництва.

6. Схарактеризуйте об’єкти та суб’єкти оподаткування.

7. Наведіть приклади загальнодержавних та місцевих податків і зборів.