Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

ТЕМА 44. Право власності на землю

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• земельна ділянка; • добросусідство; • сервітут; • оренда; • суб'єкти права власності на землю; • правовий режим власності на землю іноземних громадян та осіб без громадянства; • форми та види права власності на землю; • підстави і процедура встановлення та припинення земельного сервітуту; • права та обов'язки землекористувачів.

«Земля ніколи не повертає без надлишку те, що отримала».

Марк Туллій Цицерон, давньоримський політичний діяч, філософ та літератор

§ 44.1. Земельна ділянка та право власності на неї

44.1.1. Земельна ділянка

Об’єктом права власності на землю виступає земельна ділянка, яка відповідно до норм цивільного права має такі ознаки:

— обігоспроможність, тобто земельна ділянка може вільно відчужуватися або переходити від одної особи до іншої (внаслідок наслідування, реорганізації юридичної особи) чи іншим способом, якщо вона не вилучена з обігу чи не обмежена в обігу;

— земельна ділянка є нерухомим майном (на підставі цього положення право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації. Для земельних ділянок установлена також і спеціальна реєстрація - в органах Державного комітету із земельних ресурсів України);

— земельна ділянка залежно від того, чи можливий її переділ без шкоди для її господарського призначення чи ні, може бути визнана подільним або неподільним майном. Ця ознака має суттєве значення у тому разі, коли земельна ділянка перебуває у спільній власності і виникає питання про виділення частки (паю) одному з власників, а також у разі потреби відчуження частки земельної ділянки. Коли земельна ділянка визнається неподільною, власникові не може бути виділена частка ділянки в натурі, а видається грошова компенсація. Рішення про неподільність земельної ділянки, якщо про це не вказується в законодавстві, ухвалює суд;

— продукція і доходи, отримані внаслідок використання земельної ділянки, належать особі, що використовує цю ділянку на законних підставах·,

— об’єктом права власності земля виступає є як обмежена в просторі земельна ділянка. Для неї характерно те, що межі ділянки і її місцезнаходження встановлюються в порядку, закріпленому законодавством про землеустрій.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній є, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності також поширюється на простір над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, що необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, а також державній реєстрації у Державному земельному кадастрі і вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

44.1.2. Суб'єкти права власності на землю

Земельні ділянки можуть належати на праві приватної, комунальної та державної власності. Залежно від форми власності суб’єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, — на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, — на землі державної власності.

Підставами набуття права приватної власності на землю громадянами України є:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

44.1.3. Правовий режим власності на землю іноземних громадян та осіб без громадянства

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
в) прийняття спадщини.

Якщо іноземці та особи без громадянства прийняли у спадщину землі сільськогосподарського призначення протягом року, такі земельні ділянки підлягають відчуженню.

44.1.4. Форми та види права власності на земельну ділянку. Права та обов’язки власників земельних ділянок

Інститут права власності на землю є одним з основних правових інститутів земельного права. Багато земельних правовідносин є похідними від відносин права власності на землю. Право власності на землю можна розглядати не тільки як правовий інститут, а і як суб'єктивне право у вигляді сукупності повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження землею.

Загальні, найважливіші положення, що стосуються регулювання відносин власності на землю, відображені в Конституції України.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності на землю, які є рівними перед законом.

Право власності на землю — це право володіти, користуватися і розпоряджатися нею на підставі й у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка також може бути у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.

Використання землі як на праві власності, так і на підставі інших правових титулів здійснюється відповідно до її цільового призначення.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/XBfqUQ або QR-кодом

Виконайте в команді

1. Визначте, як на законних підставах можна стати власником землі.

2. Схарактеризуйте земельну ділянку як об’єкт права власності.

3. Візуалізуйте інформацію графічно.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Складіть схему «Форми та види права власності на земельну ділянку»

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Мешканець села Долішнє Березний А. звернувся до сільської ради з проханням передати йому на безоплатній основі 0,25 га земель для ведення садівництва. Сільрада відмовила йому. Кваліфікуйте дії сільради.

Правова ситуація 2. ТОВ «Лілея» є юридичною особою, співзасновниками якої є два громадянина Словаччини. Метою створення ТОВ є будівництво швейної фабрики на території Закарпатської області. «Лілея» орендує земельну ділянку, на якій ведеться будівництво. Після закінчення будівництва і набуття прав власності на майно керівництво ТОВ має намір викупити земельну ділянку у власність. 1. Чи може набути у власність земельну ділянку юридична особа України, заснована з участю іноземних громадян або іноземними юридичними особами? 2. Якщо може, то який порядок і підстави набуття у власність земельної ділянки такої юридичної особи? 3. Чи мають іноземні громадяни право власності на землю в Україні?

§ 44.2. Добросусідство. Користування чужою ділянкою

44.2.1. Добросусідство

Відповідно до ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Такий порядок користування земельними ділянками називають добросусідством.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/XBfqUQ або QR-кодом

44.2.2. Право земельного сервітуту та його види

Земельне законодавство України допускає і право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою — право земельного сервітуту. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Вони встановлюються за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Відповідно до ст. 98 ЗКУ право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Залежно від цільового призначення виокремлюють такі види земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), зокрема право на будівництво та розміщення об’єктів нафтогазовидобування; та об’єктів трубопровідного транспорту;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд;
з) інші земельні сервітути.

44.2.3. Встановлення та припинення земельного сервітуту

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;
г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;
д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

У судовому порядку дія сервітуту може бути припинена на вимогу власника земельної ділянки у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Виконайте в команді

1. Зіставте норми цивільного та земельного права щодо сервітутів.

2. Складіть таблицю «Принципи добросусідства».

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1.

Тимочко А. придбала за договором купівлі-продажу житловий будинок у Борисюка Р. Будинок розміщувався на земельній ділянці, яка належала Борисюку Р. на праві приватної власності. Водночас, у договорі купівлі-продажу нічого на зазначалося про перехід права на земельну ділянку до Тимочко А. Через деякий час Борисюк Р. зажадав, щоб Тимочко А. платила йому за користування земельною ділянкою, на якій розміщений проданий житловий будинок. Тимочко А. відмовилася це робити, посилаючись на те, що згідно з чинним законодавством, при купівлі будинку у власність покупця одночасно переходить і присадибна земельна ділянка. Борисюк Р. подав позовну заяву до місцевого суду з вимогою стягнути з Тимочко А. плату за користування земельною ділянкою, а також змусити її оформити договір оренди зазначеної земельної ділянки. Яке рішення має ухвалити суд?

Правова ситуація 2.

Подружжя Маланчуків збудувало на присадибній земельній ділянці в сільській місцевості житловий будинок і необхідні для ведення підсобного господарства будівлі. Протягом 15 років вони перебували із сусідкою Панченко у злагоді. Після смерті сусідки її садибу придбала сім'я Щербатюків. Молода сім'я збудувала новий житловий будинок і господарські будівлі. Вбиральню вони розмістили навпроти вікон сусіда за 1,5 м від огорожі. На межі складали гній і бур'ян після прополювання городу. Час від часу цей бур'ян спалювали. Там само виливали відходи. Запахи і їдкий дим, особливо коли вітер у напрямі сусіднього будинку, не дають змоги вийти з будинку. Неодноразові звернення до Щербатюків із цього приводу не дали результату. Крім того, Щербатюки посадили горіх на відстані одного метра від межі сусіда. Дерево затінює город, що значно впливає на урожайність вирощуваної картоплі. Як розв'язати спір між сусідами-землекористувачами?

§ 44.3. Користування землею

44.3.1. Право постійного користування

44.3.2. Оренда землі та її види

44.3.3. Права та обов'язки землекористувачів

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/XBfqUQ або QR-кодом

Виконайте в команді

1. Визначте мінімальні та максимальні строки оренди земельних ділянок.

2. Визначте суб’єктів права постійного користування землею.

3. Зіставте договір оренди землі і цивільно-правовий договір оренди.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Сільська рада на своїй сесії ухвалила рішення зобов’язати голову фермерського господарства «Край» переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право користування цією земельною ділянкою на умовах договору оренди строком на 10 років. Розмір орендної плати був визначений селищною радою у трикратному розмірі земельного податку.

Чи правомірне рішення селищної ради? Ким визначається термін дії договору оренди земельної ділянки і в якому порядну встановлюється розмір орендної плати?

Правова ситуація 2. Громадянин Максимів П. орендував на 3 роки у сільської ради земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Після закінчення строку дії договору оренди він продовжував використовувати земельну ділянку на умовах попереднього договору, вважаючи, що він поновлений автоматично. При цьому новий договір укладений не був.

Проте через 3 місяця громадянина Максиміва П. викликали до сільської ради і повідомили, що договір оренди з ним не продовжений, а земельна ділянка за рішенням сільської ради передана у користування іншому громадянину. Громадянин Максимів П. оскаржив рішення до суду, вважаючи його незаконним.

Проаналізуйте ситуацію. Яке рішення повинен винести суд?

Для закріплення теми 44:

1. Назвіть суб’єктів права власності на землю.

2. Визначте підстави, процедуру встановлення і припинення земельного сервітуту.

3. Опишіть правовий режим права власності на землю іноземних громадян та осіб без громадянства.

4. Зіставте форми і види права власності на землю.

5. Схарактеризуйте права і обов’язки землекористувачів.

6. Наведіть приклади реалізації принципів добросусідства.