Розділ IX. Земельне право України

ТЕМА 43. Загальна характеристика земельного права

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• земельне право; • предмет правового регулювання земельного права; • структура Земельного кодексу України; • суб'єкти та об'єкти земельних відносин; • принципи земельного законодавства; • категорії земель за цільовим призначенням.

«Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть».

Старий Завіт (Екклезіаст 1:4)

§ 43.1. Земельне право і принципи земельного законодавства

43.1.1. Предмет правового регулювання земельного права

Земельне право як галузь права — це система юридичних норм, які регулюють відносини з використання та охорони земель як природного об'єкта, умови і засобу виробництва з метою організації і раціонального використання та охорони, охорони прав та законних інтересів суб'єктів земельних відносин.

Земельне право є самостійною галуззю права, складовою системи права України. Його предметом є суспільні відносини, що виникають з приводу використання та охорони земель. Специфіка земельних відносин обумовлена особливостями об'єкта правового регулювання — землі.

У цих відносинах особливого значення надається рівню родючості ґрунтів, яка значною мірою визначає споживчу вартість землі, її корисність і здатність у поєднанні з працею бути джерелом одержання сільськогосподарської продукції.

Особливості землі як об’єкта правового регулювання
Політична	Земля визначає просторові межі державного територіального суверенітету України
Функціональна	Земля виконує функцію просторової операційної бази для розміщення споруд (житлових будинків, будівель підприємств промисловості, об’єктів транспорту, будівництва та ін.)
Соціальна	Земля є основою життя і діяльності людського суспільства
Екологічна	Земля є частиною навколишнього природного середовища, охоронюваним законом природним об'єктом
Економіко-виробнича	Земля використовується як незамінний засіб виробництва, продуктивна сила у сільському та лісовому господарстві
Просторова обмеженість	Необхідність використання земель у тій кількості, яка визначена природою
Постійність місцезнаходження	Необхідність використання земельної ділянки там, де вона розміщена
Незамінність	Неможливість використовувати замість земель інші засоби виробництва

Складиком предмета земельного права є відносини, які охоплюють порядок і умови надання права власності на землю та права землекористування, зміст цих правомочностей, а також питання організаційно-управлінського забезпечення раціонального використання й охорони земель сільськогосподарського призначення.

Отже, предметом земельного права є певна група суспільних відносин, що виникають у зв’язку з розподілом, використанням та охороною земель і регулюються нормами земельного права.

43.1.2. Земельний кодекс України. Принципи земельного законодавства

Основним нормативно-правовим актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗКУ), ухвалений 25 жовтня 2001 р.

ЗКУ конкретизує положення Конституції України щодо регулювання земельних відносин, визначає основний зміст практично усіх інститутів земельного права. Він закріпив різновиди права приватної власності на землю, зокрема на земельні паї, започаткував ринок землі, іпотечне кредитування, реєстраційну систему.

Земельний кодекс України починається із загальних положень, які визначають завдання та принципи земельного законодавства. Кодексом закріплено основи правового режиму всіх категорій земель, порядок державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів, врегульовано порядок виникнення, реалізації та припинення права власності та інших прав на землю.

У ЗКУ зазначено, що земельні відносини, які виникають у ході використання надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Земельним кодексом України, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;
ґ) забезпечення гарантій прав на землю;
д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

43.1.3. Земельні правовідносини. Суб'єкти та об'єкти земельних відносин

Земельні правовідносини — це суспільні відносини з приводу володіння, користування, розпорядження і управління землею на державному, господарському і внутрішньогосподарському рівнях як об’єктом господарювання, так і засобами виробництва у сільському господарстві.

Поняття земельних правовідносин охоплює широке коло питань економічного (виробничого) і правового характеру. Основа земельних відносин базується на категорії власності на землю. Тому зміну і розвиток земельних правовідносин пов’язують зі зміною і розвитком форм власності на землю. Як й інші правовідносини, земельні також складаються з кількох елементів:

— норм земельного права, якими необхідно керуватися у вирішенні тих чи інших земельно-правових питань;

— суб’єктів земельного права, тобто учасників земельних відносин (громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади);

— об’єкта земельного права — індивідуально визначеної земельної ділянки, з приводу якої виникають земельні відносини;

— змісту земельних правовідносин, тобто права і обов’язки їх учасників, які здійснюють свої дії у точній відповідності з нормами права, переслідуючи мету, заради якої складаються ці земельні відносини. При цьому враховуються особливості суб’єкта і об’єкта цих відносин.

43.1.4. Категорії земель України за цільовим призначенням

До земель України належать усі землі в межах її території, зокрема острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Залежно від виконуваних функцій землі поділяються на використовувані та невикористовувані. Використовувані, своєю чергою, поділяються на землі, що використовуються як просторова база для розміщення різних об'єктів виробничого, невиробничого та іншого призначення, як засіб виробництва у сільському господарстві, а також землі, які виконують природно-заповідні, рекреаційні, оздоровчі функції. Важливе правове значення має поділ земель за основним цільовим призначенням на категорії.

Категорія земель — це частина земельного фонду України, яка характеризується основним цільовим призначенням та особливостями правового режиму.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

— щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, — сільською, селищною, міською радою;

— щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, — районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, — обласною державною адміністрацією.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Виконайте в команді

1. Ознайомтеся зі структурою Земельного кодексу України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14

2. З’ясуйте значення понять «землеустрій», «моніторинг земель», «Державний земельний кадастр».

3. Визначте відмінність між поняттями «охорона земель» і «охорона ґрунтів».

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

1. Складіть схему «Структура земельних правовідносин».

2. Наведіть приклади відносин, що регулюються нормами земельного права і визначте їх зміст.

Для закріплення теми 43:

1. Назвіть предмет правового регулювання земельного права, суб’єкти та об’єкти земельних правовідносин.

2. Визначте принципи земельного законодавства.

3. Опишіть структуру Земельного кодексу України.