Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 30. Суб’єкти господарювання

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• підприємницька діяльність; • підприємство; • господарське товариство; • види господарських товариств; • види підприємств; • порядок реєстрації та припинення підприємницької діяльності; • права та обов'язки учасників товариств; • відкрите акціонерне товариство; ·закрите акціонерне товариство; • товариство з обмеженою відповідальністю; • товариство з додатковою відповідальністю.

«Всі люди - потенційні підприємці. Але не тому, що всі вони повинні засновувати свої компанії, а тому що воля до творення вбудована в людську ДНК»

Рейд Хоффман, співзасновник LinkedIn

§ 30.1. Суб’єкти господарювання (громадянин, підприємство)

30.1.1. Поняття суб'єкта господарювання та їх види

Господарська діяльність є складним багатогранним процесом, у якому задіяна низка суб’єктів у різних сферах господарства. Як-правило, такими особами є фізичні та юридичні особи, які діють або створені відповідно до норм Цивільного кодексу України, а кінцевою метою їх діяльності є отримання прибутку.

Загальний перелік суб’єктів господарювання є у ст. 55 Господарського кодексу України. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

  • 1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, зокрема державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку,
  • 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ст. 58 ГКУ громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Ч. 2 ст. 128 ГКУ передбачено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Господарським кодексом передбачено дві можливості для громадянина здійснювати господарську діяльність, зокрема, як підприємця або через створене ним приватне підприємство (із залученням чи без залучення найманих працівників).

Нормативно закріплене визначення підприємства подане у ст. 62 ГКУ. Так, підприємством є самостійніш суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Згідно з ч. 4. Ст. 62 ГКУ, підприємство є юридичною особою, яка має відокремлене майно, самостійний баланс, банківські рахунки та може мати печатки.

ЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМ ВЛАСНОСТІ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ, В УКРАЇНІ МОЖУТЬ ДІЯТИ ПІДПРИЄМСТВА ТАКИХ ВИДІВ:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності);

спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами — суб’єктами співробітництва.

Якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні (ст. 63 ГКУ).

30.1.2. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГКУ об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав. Об’єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання.

У ст. 120 ГКУ закріплені основні види об’єднань підприємств, які утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є господарською асоціацією.

Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, зокрема правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест).

30.1.3. Асоційовані підприємства

Згідно зі ст. 126 ГКУ асоційованими підприємствами (господарськими організаціями) є група суб’єктів господарювання — юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні.

Залежність між асоційованими підприємствами поділяється на просту і вирішальну. Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які мають ухвалюватися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Вирішальна залежність в Україні може виникати виключно за згоди Антимонопольного комітету України.

30.1.4. Холдингова компанія

Холдингова компанія — публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності) (ч. 5 ст. 126 ГКУ).

Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, зокрема Державної керуючої холдингової компанії, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про акціонерні товариства», Законом України «Про холдингові компанії в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність холдингових компаній та їх корпоративних підприємств.

Законом України «Про холдингові компанії в Україні» (ст. 1) визначено, що холдингові компанії бувають трьох видів.

  • 1) Державна керуюча холдингова компанія — державна холдингова компанія, корпоративним підприємством якої може бути інша державна холдингова компанія чи господарське товариство, холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) якого належить державі;
  • 2) корпоративне підприємство — господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія;
  • 3) холдингова компанія — акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Виконайте в команді

Заповніть таблицю:

Організаційно-правові форми об’єднань підприємств

Асоціація

Корпорація

Консорціум

Концерн

Особливості

Приклади

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Наведіть приклади холдингових компаній різних видів. Скористайтесь інтернет-ресурсами.

§ 30.2. Господарське товариство

30.2.1. Поняття господарського товариства

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До різновидів господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. У процесі діяльності господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені. Господарським кодексом України (ст. 80) визначено такі види господарських товариств: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ТОВАРИСТВ

Права

Обов’язки

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

б) виконувати свої зобов’язання перед товариством, в тому числі і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

г) нести інші обов’язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

ґ) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

30.2.3. Порядок створення господарського товариства

Створення господарського товариства регламентується ЦК України, Законами України «Про господарські товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про акціонерні товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України. Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариств проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

30.2.5. Правовий режим майна суб'єктів господарювання України

Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, згідно зі ст. 133 ГКУ становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника.

Правом оперативного управління у цьому визнається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим ГК та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування), передбачених Цивільним кодексом України.

Виконайте в команді

1. Ви з товаришами вирішили створити господарське товариство. Акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства - який вид господарського товариства буде для вас привабливим з огляду на те, яку господарську діяльність плануєте вести?

2. Знайдіть у Законі України «Про Акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року статтю, яка визначає типи акціонерних товариств. Як поділяються акціонерні товариства за типами? Що є критерієм поділу?

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

1. Складіть проект засновницького договору акціонерного товариства, яке ви обрали, виконуючи завдання «1» в команді.

2. Порівняйте власний проект з проектами «компаньйонів».

3. Складіть схему органів управління акціонерним товариством.

Для закріплення теми 30:

1. Назвіть поняття господарського товариства.

2. Визначте види господарських товариств.

3. Опишіть особливості створення господарського товариства.

4. Порівняйте різні види господарських товариств.

5. Зіставте право господарського відання та право оперативного управління майном.

6. Схарактеризуйте нормативну базу, яка регламентує порядок створення господарського товариства.

7. Наведіть приклади акціонерного товариства, повного і командитного.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/x3WnuW або QR-кодом

Це важливо!

Практичне заняття 7:

Реєстрація юридичної особи, фізичної особи-підприємця

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».