Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 18. Правочини

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• правочин; • реституція; • ознаки правочину; • умови дійсності правочинів; • види реституції; • нікчемні та заперечні правочини; • підстави визнання правочину недійсним; • правові наслідки визнання правочину недійсним.

§ 18.1. Ознаки та умови дійсності правочинів. Реституція

«Міна буває надвоє — або виміняв, або проміняв».

Українське прислів’я

18.1.1. Поняття та ознаки правочину

До однієї з найпоширеніших підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, що визначені ст. 11 Цивільного кодексу України, належать «договори та інші правочини». Визначення та характеристика правочину наведені у ст. 202 Цивільного кодексу України: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Варто зауважити, що до 2004 року в українському законодавстві, яке спиралося на радянський Цивільний кодекс 1963 року, замість правочину вживався інший термін — «угода». Однак з укладанням нового кодексу від нього було вирішено відмовитися. По-перше, це відповідало історичним традиціям — у Цивільному кодексі Української РСР 1922 року вживався саме термін «правочин» у близькому для сучасного розуміння значенні: «Стаття 26 Цивільного кодексу УРСР 1922 року. Правочини, тобто дії, направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин, можуть бути односторонні і взаємні (договори)». По-друге, за своєю суттю термін «правочин» є коректнішим для використання порівняно з терміном «угода». Термін «угода» в українській мові означає взаємну домовленість про що-небудь, тоді як правочин повинен охоплювати і юридичні факти, що пов’язані з дією однієї особи і не залежать від згоди або досягнення домовленості з іншими особами. Наприклад, укладач заповіту не повинен домовлятися зі своїми спадкоємцями та отримувати їхню попередню згоду.

Серед науковців та юристів-практиків нема одностайної думки щодо правильності поставлення наголосу при вживанні цього терміна. У «Юридичній енциклопедії», виданій за редакцією відомого українського фахівця права Ю. С. Шемшученка, наголос поставлено саме на третьому складі — правочин.

18.1.2. Умови дійсності правочину

Для того щоб правочин зумовив настання відповідних правових наслідків (передача майна у спадщину, купівля або продаж майна, отримання кредиту тощо), необхідно щоб він відповідав усім вимогам, що їх установлює законодавство, тобто був дійсним.

Умовами дійсності правочину називають сукупність установлених законом вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину. Загальним умовам дійсності повинен відповідати будь-який правочин; спеціальні умови дійсності встановлюються лише для певних видів правочинів. Загальні умови дійсності правочинів окреслені у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/OJYD91 або QR-кодом

Виконайте в команді

1. Розгляньте докладніше положення ст. 203 ЦКУ, скориставшись інформацією за QR-кодом.

2. Доповніть схему «Умови дійсності правочину», систематизувавши свої знання.

3. Доберіть приклади ситуацій, у яких правочини будуть недійсними через недодержання загальних умов дійсності.

18.1.3. Підстави визнання правочину недійсним. Нікчемні та оспорювані (заперечні) правочини

Недійсними правочинами є дії суб’єктів цивільного права, які були спрямовані на виникнення, зміну чи припинення правовідносин, однак не призвели до виникнення відповідних юридичних наслідків через порушення вимог, визначених законодавством, зокрема у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є його невідповідність нормам законодавства.

КОНКРЕТНИМИ ПІДСТАВАМИ ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНУ НЕДІЙСНИМ ВИСТУПАЮТЬ:

Дефект змісту

— невідповідність правочину чинному законодавству або моральним засадам суспільства

Наприклад, заповіт укладено на користь тварини

Дефект сторін

— укладання правочину стороною, що не має належного обсягу дієздатності

Наприклад, договір купівлі-продажу вартісної речі (смартфону) вчинено малолітньою особою

Дефект волі

— невідповідність внутрішньої волі зовнішньому волевиявленню

Наприклад, договір дарування квартири вчинено під погрозою вбивства

Дефект форми

— недотримання форми правочину, встановленого у законодавстві

Наприклад, договір купівлі-продажу будинку вчинено в усній формі, замість передбаченої законом нотаріальної

Наявність цих дефектів призводить до недійсності правочинів. Водночас у цьому правилі є виняток — у разі недотримання простої письмової форми правочин не вважається недійсним, проте на практиці дуже складно довести факт його існування, адже закон забороняє посилатися виключно на свідчення свідків.

Оскільки характер самого порушення та його можливі правові наслідки суттєво різняться, недійсні правочини поділяють на дві групи:

  • 1. Абсолютно недійсні, або нікчемні, правочини.
  • 2. Відносно недійсні, або оспорювані, правочини.

Нікчемними, або абсолютно недійсними, є правочини, недійсність яких безпосередньо встановлена законом. Такі правочини вважаються недійсними з моменту їх укладання, не призводять до жодних юридичних наслідків, тому в цивілістиці їх називають «мертвонародженими».

ОСНОВНИМИ ВИДАМИ НІКЧЕМНИХ (абсолютно недійсних) ПРАВОЧИНІВ Є:

— Правочини, вчиненні з недодержанням обов’язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом. Зокрема, це стосується договору дарування майнового права та договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому (ст. 719 ЦКУ), договору страхування (ст.981 ЦКУ), договору банківського вкладу (ст. 1059 ЦКУ) тощо

— Правочини, вчиненні з порушенням вимоги закону про обов’язкову нотаріальну форму або вимоги закону про державну реєстрацію. Так, заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ст. 1257 ЦКУ)

— Правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221 ЦКУ)

— Правочини, вчиненні без дозволу органів опіки та піклування (ст. 224 ЦКУ). Наприклад, опікун уклав договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке належало підопічному, не отримавши дозволу органів опіки та піклування

Правочини, вчинені недієздатними фізичними особами (ст. 226 ЦКУ)

— Правочини, які порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ст. 228 ЦКУ). Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним

Оспорювані, або відносно недійсні, правочини також порушують вимоги законодавства, однак, на відміну від нікчемних правочинів, передбачають в момент їх вчинення правові наслідки, призводять до виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків. У подальшому допущені порушення умов дійсності правочинів дають змогу одній зі сторін або зацікавленій особі звернутися до суду із позовом про визнання такого правочину недійсним.

РІЗНОВИДАМИ ОСПОРЮВАНИХ (відносно недійсних) ПРАВОЧИНІВ Є:

— Правочини, вчинені неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 222 ЦКУ)

— Правочини, вчинені фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності (ст. 223 ЦКУ)

— Правочини, вчинені дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦКУ)

Правочини, вчинені юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії) (ст. 227 ЦКУ)

Правочини, вчинені під впливом помилки (ст. 230 ЦКУ)

Правочини, вчинені під впливом насильства (ст. 231 ЦКУ)

— Фіктивний правочин, тобто такий, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ст. 234 ЦКУ)

— Удаваний правочин, тобто такий, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ст. 235 ЦКУ)

Як і у випадку з нікчемним правочином, оспорювані правочини у разі визнання судом їх недійсними, будуть вважатися недійсними з моменту їх вчинення.

18.1.4. Наслідки визнання правочину недійсним. Реституція та її види

Згідно зі ст. 216 ЦКУ, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. На практиці це означає, що у суб’єктів правовідносин не виникнуть відповідні права та обов’язки, що передбачені цим правочином. Наприклад, особа, яка придбала майно на підставі недійсного правочину, не стає його власником, а отже, не має права володіти, користуватися чи розпоряджатися цим майном.

До загальних правових наслідків, тобто таких, що поширюються на всі види недійсних правочинів, належить двостороння реституція (лат. restitutio — відновлення, відшкодування). Кожна зі сторін недійсного правочину повертає іншій стороні все, що було нею одержано внаслідок виконання такого правочину.

Якщо повернути в натурі отримане за правочином неможливо (майно втрачено або предметом правочину було надання послуг), то підлягає поверненню вартість того, що було одержано. У цьому випадку вартість обраховується за цінами, які існували на момент відшкодування.

Реституція може мати й односторонній характер, якщо за рішенням суду майно повертається лише одній стороні правочину. Зокрема, відповідно до ст. 228 ЦКУ якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що явно суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу лише в однієї зі сторін усе одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім реституції, цивільне законодавство може передбачати настання і інших правових наслідків у разі визнання правочину недійсним. Так, коли визнанню правочину недійсним сприяла вина однієї зі сторін, двостороння реституція може супроводжуватися такими додатковими негативними наслідками для винної сторони, як:

  • 1) Відшкодування збитків винною стороною, завданих іншій стороні або третій особі у зв’язку з вчиненням недійсного правочину. Наприклад, відповідно до статей 230 та 231 ЦКУ у випадках вчинення правочину під впливом обману чи насильства, винна особа зобов’язана відшкодувати потерпілій стороні збитки у подвійному розмірі.
  • 2) Відшкодування моральної шкоди, завданої іншій стороні або третій особі у зв’язку з вчиненням недійсного правочину. Наприклад, відповідно до ст. 226 ЦКУ підлягає компенсації моральна шкода завдана опікунові недієздатної особи, якщо сторона, яка вчинила правочин, знала про психічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан.

Зазначені правові наслідки недійсності правочинів установлені законодавством, а отже, відповідно до п. 4 ст. 216 ЦКУ не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

При визначенні правових наслідків недійсності правочинів важливе значення має питання, чи всі умови правочину є недійсними. Відповідно до ст. 217 ЦКУ суд має право: 1) визнати правочин недійсним у повному обсязі, якщо вимогам закону суперечать істотні умови правочину; 2) визначити недійсним лише окрему частину правочину, якщо вимогам закону суперечать неістотні умови правочину, без яких він може існувати.

У другому випадку вважатимуться такими, що не виникли лише ті права та обов’язки сторін правочину, які були визначені у тій частині правочину, що була визнана недійсною. Наприклад, умова кредитного договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною, однак інші умови договору зберігатимуть свою чинність.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Визначте, які з указаних правочинів вважаються недійсними з погляду права.

  • 1. Артем подарував своєму однокласникові в день 16-ліття повербанк.
  • 2. Петренко В. заплатив Шевчуку А. за автомобіль 10-річної давності. Шевчук А. передав Петренкові В. ключі від автомобіля і техпаспорт, у якому було вказано Шевчука А. як власника.
  • 3. Дідусь урочисто оголосив на дні народження внука, що дарує йому свій старовинний годинник.
  • 4. Левченко Н. відкрила в банку особовий рахунок на ім’я 15-річного племінника і внесла на нього 4 тисячі гривень.
  • 5. 16-річна Наталя і 13-річна Оля обмінялися смартфонами.
  • 6. Квасова М. у день свого 70-річчя оголосила, що заповідає свою квартиру старшому синові, а свої коштовні прикраси, які їй дістались від матері, подарувала молодшій доньці.
  • 7. Юрій позичив Романові 600 грн для купівлі абонемента на гірськолижний підйомник.
  • 8. Власенко О. підписала договір дарування будинку в селі та земельної ділянки, вважаючи, що укладає заповіт на ім’я молодшого внука.
  • 9. Сашкові подарували на 17-ліття сноуборд. Він подав оголошення про продаж цього сноуборда, щоб дізнатися його вартість.
  • 10. Алла дорого купила в приятельки каблучку, вважаючи, що ця прикраса є срібного та оздоблена натуральним коштовним камінчиком.

Виконайте в команді

1. Доберіть приклади ситуацій, у яких ітиметься про оспорювані правочини. Скористайтеся відповідними статтями ЦКУ.

2. Доберіть приклади ситуацій, коли наявність дефектів змісту, сторін, волі, форми призведе до недійсності правочинів.

Для закріплення теми 18:

1. Назвіть ознаки правочину.

2. Визначте умови дійсності правочинів.

3. Опишіть підстави визнання правочину недійсним.

4. Порівняйте нікчемні та оспорювані правочини.

5. Схарактеризуйте правові наслідки визнання правочину недійсним.

6. Наведіть приклади реституції різних видів.