Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 19. Представництво і довіреність

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• представництво; • довіреність; • передоручення; • підстави виникнення представництва; • види представництва; • види довіреностей; • повноваження представника; • підстави припинення довіреності.

«Через різноманітні дії досвід створює закон».

Латинський вислів

§ 19.1. Представництво

19.1.1. Підстави виникнення представництва

У реальному житті можуть виникнути ситуації, коли особа не буде здатна самостійно здійснювати необхідні юридичні дії, тож їй треба надати можливість діяти через довірену особу (представника). Надання можливості одній особі представляти інтереси іншої забезпечить усунення юридичних та фактичних перешкод на шляху реалізації своїх прав і свобод суб’єктом цивільних правовідносин.

Юридичні перешкоди, як правило, виникають у зв’язку з недостатнім обсягом дієздатності для вчинення особою належних дій. Так, як ми відзначали попередньо, малолітні особи у віці до 14 років можуть володіти майном, але мають обмежені можливості щодо його розпорядження (можуть укладати лише дрібні побутові правочини). Надання права батькам чи опікунам представляти їхні інтереси й укладати замість них договори (наприклад, про передачу в оренду майна, що належить малолітній особі) дозволяє усунути цю перешкоду.

Юридичні особи також потребують можливості делегування своїх повноважень. Наприклад, згідно із законодавством відокремлений структурний підрозділ не є юридичною особою, а отже, його керівник не має права самостійно вчиняти юридично значущі дії. Однак, оскільки відстань між юридичною особою та структурним підрозділом є доволі значною (наприклад, університет знаходиться в Києві, а його філія — в Одесі), то виникає потреба надати керівникові філії більшої самостійності: дозволити підписувати документи, укладати договори тощо.

До фактичних перешкод належать обставини реальної дійсності, які унеможливлюють самостійну реалізацію суб’єктами своїх прав та обов’язків. Це може бути пов’язано з хворобою, відсутністю у місці, де вчинятимуть правочин, відсутністю належного рівня правових знань про події, що відбуватимуться, і т.п. Коло цих випадків не є жорстко визначеним.

Мовою нормативно-правового акту

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(2003, редакція від 31.03.2019, витяг)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Стаття 237. Поняття та підстави представництва

1. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

19.1.2. Представник. Особа, яку представляють

У відносинах представництва беруть участь троє суб’єктів:

1. Представник — особа, що вчиняє юридичні дії від імені особи, яку вона представляє. Фізичні особи можуть виступати як представники тільки у разі наявності в них повної цивільної дієздатності. Відповідно, малолітні, неповнолітні особи, а також недієздатні й особи з обмеженою дієздатністю не мають права здійснювати представництво. Юридичні особи мають право виконувати функції представника, якщо це передбачено нормативно-правовими актами або якщо це не суперечить їх установчим документам.

2. Особа, яку представляють. Особою, яку представляють, може бути будь-який учасник правовідносин, незалежно від обсягу його дієздатності. Водночас, при цьому треба враховувати, що представництво може бути як добровільним, так і обов’язковим. При добровільному представництві (наприклад, особа доручає укласти договір від її імені) у суб’єкта, який реалізує своє право на представництво, повинен бути необхідний рівень дієздатності. Наприклад, право доручити іншій особі представляти свої інтереси може лише повністю дієздатна фізична особа.

При обов’язковому представництві відносини виникають незалежно від волі та бажання представника та особи, яку представляють. Зокрема, законом прописано, що представництво в інтересах малолітніх та неповнолітніх дітей здійснюють їхні батьки. За таких умов рівень дієздатності особи, яку представляють, не є важливим для виникнення відносин представництва.

3. Треті особи. Це особи, з якими представник вчиняє правочини від імені особи, яку він представляє. Третьою особою може бути будь-який учасник правовідносин.

Представництво треба відрізняти від інших цивільних правовідносин, які схожі за формою (у них беруть участь три сторони), але різняться за змістом. Наприклад, посередник сприяє сторонам в укладенні правочину (збирає необхідну інформацію, знаходить клієнтів, допомагає узгодити розбіжності), однак не може укладати правочин від імені однієї зі сторін. Так само і кур’єри не є представниками, оскільки до їхньої сфери діяльності входить лише передача інформації або речей, наданих клієнтом, без права вчиняти від його імені дії в інтересах другої сторони.

19.1.3. Повноваження представника. Передоручення

Повноваження представника — це сукупність прав і обов’язків, якими наділений представник для здійснення юридичних дій. Обсяг цих повноважень визначається у договорі, довіреності, законі, адміністративному акті, акті органу юридичної особи. У разі, якщо представник вчиняє дії, непередбачені його повноваженнями, вважається, що правочин учинено з перевищенням повноважень і настають наслідки, передбачені ст. 241 ЦКУ.

Мовою нормативно-правового акту

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(2003, редакція від 31.03.2019, витяг)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Стаття 241. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Представник зобов’язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Водночас представник має право здійснити передоручення — передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі (замісникові), якщо це встановлено договором, законом, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. У цьому випадку він зобов’язаний повідомити особу, яку представляє, та надати всі необхідні відомості про свого замісника. Замісник наділяється такими ж самими повноваженнями, як і первинний представник, а вчинений ним правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/ZrdcDU або QR-кодом

Підставами виникнення представництва є юридичні факти, з якими цивільне законодавство пов’язує виникнення повноважень представника. Такими юридичними фактами виступають: договір, закон, акт органу юридичної особи, а також інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства.

19.1.4. Види представництва

Розрізняють такі види представництва:

1. Добровільне (договірне) представництво.

2. Обов’язкове (законне) представництво.

3. Представництво, засноване на акті юридичної особи.

Виконайте в команді

1. Візуалізуйте умовно-графічно підстави виникнення представництва та його види. Скористайтесь інформацією за QR-кодом.

2. Доберіть приклади ситуацій, за яких виникає необхідність договірного чи обов’язкового представництва. Скористайтеся відповідними статтями ЦКУ.

§ 19.2. Довіреність

19.2.1. Види та форма довіреностей

Для того щоб особа могла виконувати покладені на неї обов’язки представника, її повноваження повинні бути належно підтверджені. Зокрема, представництво в цивільних правовідносинах може здійснюватися на підставі довіреності. Визначення довіреності закріплене у п. 3 ст.244 ЦКУ: довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, довіреність — це односторонній правочин, у якому зафіксовані повноваження представника, який, діючи на підставі довіреності, створює права та обов’язки безпосередньо для довірителя.

Довіреність не треба плутати й ототожнювати з договором доручення. По-перше, договір доручення є однією з підстав для видачі довіреності. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на договорі або на акті органу юридичної особи. Наприклад, коли працівникові видається довіреність для вчинення дій, безпосередньо пов’язаних з його трудовими обов’язками, закріпленими у трудовому договорі, посадовій інструкції, тощо. По-друге, договір доручення спрямований на регулювання відносин між представником та особою, яку він представляє, і укладається підписанням його обома сторонами. Однак, довіреність підписує лише довіритель, і вона спрямована на інформування третіх осіб про право представника здійснювати представництво інтересів довірителя та обсяг наданих йому повноважень.

Залежно від обсягу повноважень, що їх надає довіритель представникові, розрізняють такі основні види довіреностей:

  • 1) загальна (генеральна) довіреність — уповноважує представника на здійснення правочинів чи інших юридичних дій різного характеру. Наприклад, видача генеральної довіреності на розпорядження нерухомістю надає представникові право продати, подарувати, обміняти, здати в оренду нерухоме майно або просто надати право його використання у власних інтересах;
  • 2) спеціальна довіреність — уповноважує представника на здійснення певного виду подібних правочинів чи інших юридичних дій. Наприклад, видача спеціальної довіреності на управління нерухомістю надає представникові право визначати порядок користування житлом (укладати договори з наймачами, стягувати орендну плату, вживати заходи щодо виселення боржників), однак не дозволяє йому розпоряджатися нерухомим майном (не може продати, обміняти, заставити тощо). Спеціальні довіреності часто видаються працівникам підприємств, які постійно виконують типові дії, обумовлені їхніми трудовими обов’язками:
  • 3) разова довіреність — уповноважує представника на здійснення одного конкретного правочину чи іншої юридичної дії. Наприклад, дружина надає своєму чоловікові довіреність на продаж квартири, яка перебуває у їхній спільній сумісній власності. Таким чином, визначається лише одна дозволена юридична дія — продаж (не обмін, не дарування), а також конкретний об’єкт правочину — квартира. Подібними видами довіреності також є одноразові довіреності на отримання заробітної плати, грошового переказу, стипендії, пенсії, на одноразове отримання товарно-матеріальних цінностей тощо.

Довіреність повинна укладатись у письмовій формі і має відповідати формі в якій відповідно до закону повинен вчинятися правочин. Це означає, що якщо правочин згідно із законом може укладатися в усній або письмовій формі — довіреність повинна бути укладена письмово; якщо правочин підлягає нотаріальному посвідченню — довіреність також підлягає нотаріальному посвідченню. В окремих випадках до нотаріально посвідчених прирівнюють довіреності, підписані посадовими особами, зазначеними у ст. 245 ЦКУ.

ДОВІРЕНОСТІ, ЩО ПРИРІВНЮЮТЬСЯ ДО НОТАРІАЛЬНО ЗАВІРЕНИХ

Довіреність

Хто може посвідчити замість нотаріуса

1. Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі

Начальник цього закладу, його заступник з медичної частини, старший або черговий лікар

2. Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця

Командир (начальник) цієї частини, з’єднання, установи або закладу

3. Довіреність особи, яку утримують в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі

Начальник установи виконання покарань чи слідчого ізолятора

4. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами

Уповноважена на це посадова особа органу місцевого самоврядування

5. Довіреність суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого ухвалено рішення про надання такої допомоги

Посадова особа органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги

6. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо)

Посадова особа організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання

Законодавством визначено обов’язкові реквізити, що повинні міститися в довіреності і без зазначення яких вона не може вважатися дійсною. Такими обов’язковими реквізитами є:

  • - дата видачі довіреності. Довіреність без дати видачі є нікчемною;
  • - інформація про довірителя. Якщо довірителем є фізична особа, то зазначаються його прізвище, ім’я по батькові та паспортні дані. Якщо довірителем є юридична особа, то зазначається її повна назва, а також прізвище, ім’я по батькові та посаду, а також посаду особи, яка від імені юридичної особи має право надавати довіреність (наприклад, довіреність від імені підприємства має право надавати його директор);
  • - інформація про представника. Якщо представником є фізична особа, то зазначаються її прізвище, ім’я по батькові та паспортні дані;
  • - коло повноважень представника. У довіреності має бути зазначений чіткий перелік повноважень, які надаються представникові;
  • - засвідчувальний підпис довірителя. Довіреність підписується. Якщо довірителем є юридична особа, то обов’язковим реквізитом також стає печатка.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/ZrdcDU або QR-кодом

19.2.2. Підстави припинення довіреності

Виконайте в команді

1. Візуалізуйте умовно-графічно відмінність між довіреністю та договором доручення. Скористайтеся відповідними статтями Глав 17 та 68 ЦКУ.

2. Доберіть приклади ситуацій, за яких виникає необхідність нотаріального завірення довіреності.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Маслов О., який у 2012 році від’їжджав у довготривале відрядження за кордон, належно оформив довіреність на свою сестру Липську І., на підставі якої вона отримала право укладати дозволені законом правочини щодо управління та розпорядження майном Маслова О. (трикімнатною квартирою у м. Зеленому, автомобілем «Форд», земельною ділянкою в дачному товаристві «Південне»). Повернувшись у 2017 році з відрядження, Маслов О. виявив, що:

У квартирі від 2015 року проживає донька Липської І. Бережна О. з сім’єю, комунальні послуги з цього часу не сплачувались, оскільки Бережна О. вважала, що це обов’язок власника квартири, її матері. Автомобіль «Форд» Липська І. продала Зерову Г. у 2013 році, а гараж здавала в оренду своєму сусідові Кальченку С. Земельною ділянкою Липська І. користувалася сама, в повному обсязі сплачувала необхідні членські внески в товаристві «Південне», але викорчувала на ній плодові дерева, засадила декоративні кущі та збудувала альтанку для відпочинку.

Дайте правову оцінку ситуації.

Для закріплення теми 19:

1. Назвіть види представництва.

2. Визначте підстави виникнення представництва.

3. Опишіть повноваження представника.

4. Зіставте види довіреностей та форму довіреності.

5. Схарактеризуйте підстави припинення довіреності.

6. Наведіть приклади довіреностей різних видів.