Громадянська освіта. Інтегрований курс. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Васильків

§ 46-47. Міжнародні відносини та міжнародне право

• міжнародні відносини • міжнародний порядок • система безпеки • міжнародні організації • Організація Об'єднаних Націй • міжнародне публічне право • міжнародне приватне право

Не знаю, якою зброєю люди битимуться у третій світовій війні, але в четвертій у хід підуть камені й палиці.

Альберт Ейнштейн, фізик, лауреат Нобелівської премії 1921 року

46-47.1. Поняття міжнародних відносин

На міжнародній арені є багато політичних акторів — держави, народи, етнічні групи, громадські організації, громадсько-політичні рухи, соціальні спільноти, транснаціональні корпорації, окремі особи. Усі вони в той чи той період можуть перебувати у стані суперництва, ворожнечі, довіри, війни, співпраці, стабільності. Взаємодія може відбуватись як на глобальному, так і на регіональному чи локальному рівнях. Головну роль у забезпеченні їхніх відносин відіграють переговори і співпраця.

Взаємини між суб’єктами міжнародних відносин можуть бути формальними (між державами) і неформальними (між соціальними спільнотами, недержавними утвореннями, економічними утвореннями, особами). Це можуть бути також дипломатичні, військово-політичні, економічні, гуманітарні, ідеологічні, правові, екологічні та інші взаємини.

Міжнародні відносини — система політичних, економічних, соціальних, культурних, військових, правових та інших зв'язків між державами й народами, а також соціальними спільнотами, організаціями, особами.

Міжнародні відносини ґрунтуються на принципах права і сили. Держава або група держав можуть поширити свій вплив, нав’язати іншим державам свої інтереси завдяки перевазі в економічних, технологічних та інтелектуальних ресурсах, дипломатичним засобам, військовій силі. У наш час кожен суб’єкт міжнародних відносин має не лише демонструвати свою силу, а й дотримуватися норм міжнародного порядку, тобто принципу права.

До середини XX ст. вирішення суперечок між державами з допомогою військової сили вважалося нормою. Набувши досвіду двох світових воєн, людство зрозуміло, що врегульовувати міждержавні відносини треба за допомогою політичних і дипломатичних засобів. Тому в 1945 році для підтримки міжнародного миру та безпеки було створено Організацію Об’єднаних Націй. Цілі та принципи діяльності ООН, закріплені у її Статуті, стали основними принципами міжнародних відносин, які мали бути визнані і підтримані всіма державами, міжнародними організаціями.

Миру та співпраці у взаєминах між учасниками міжнародних відносин, тобто міжнародної безпеки, досягають за допомогою так званого «нового міжнародного порядку». Уперше про новий світовий порядок заговорили, коли під час кризи у Перській затоці 1990-1991 років, члени Ради Безпеки ООН, незважаючи на ідеологічні розбіжності, ухвалили рішення про початок збройної інтервенції проти Іраку. Відтоді сформувалися основні проблеми в сучасних міжнародних відносинах: поширення міжнародного тероризму, втрата контролю над розповсюдженням ядерної зброї, поглиблення цивілізаційного розколу між народами та виникнення територій, які не контролюються державами, — так званих «сірих зон».

Міжнародний порядок — це організація міжнародних відносин, яка передбачає існування спільних інститутів, норм і цінностей для встановлення міжнародної безпеки.

Тривалий період «холодної війни» (друга половина XX століття), коли доля людства залежала від балансу між головними акторами того часу на міжнародній арені — США та СРСР, закінчився. Поступово сформувалася «багатополюсна» система світової політики. Водночас із США, об’єднаною Європою, Росією формуються нові центри світової політики у Південно-Східній Азії та Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Існування міжнародного співтовариства у нових реаліях має забезпечуватися дотриманням основних принципів сучасних міжнародних відносин: повага до державного суверенітету і суверенної рівності; незастосування сили чи погрози силою; непорушність кордонів і територіальної цілісності; мирне врегулювання спорів; невтручання у внутрішні справи; повага прав і основних свобод людини; співробітництво між державами; сумлінне виконання міжнародних зобов’язань; рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею.

46-47.2. Особливості міжнародного права

Міжнародне право — це система юридичних норм та принципів, які регулюють взаємини між державами та інші міжнародні відносини.

Такі принципи і норми створюються через узгодження позицій суб’єктів цих відносин і забезпечуються у разі потреби індивідуальним або колективним примусом. Міжнародне право має такі особливості:

1. Норми та принципи міжнародного права формуються поступово та закріплюються в договорах основними суб’єктами цього права — суверенними державами, адже законодавчого органу, який стоїть над державами, не існує.

2. Норми міжнародного публічного права — регулятор міждержавних відносин.

3. Учасники міжнародних відносин, які не погодилися визнавати ці норми (не ратифікували їх, не приєдналися до них), не зобов’язані їх дотримувати.

4. У міжнародному праві сторони за взаємною згодою обирають той чи той засіб мирного врегулювання (переговори, міжнародний арбітраж, медіація, міжнародний суд тощо).

5. Відносини між суверенними державами є міжвладними, рівними.

6. Додержання норм міжнародного права здійснюється через застосування засобів індивідуального (силами держави, права якої порушено) або колективного примусу, межі та форми якого визначені принципами та нормами міжнародного права.

Розрізняють міжнародне публічне право і міжнародне приватне право.

Міжнародне публічне право	Міжнародне приватне право
Діє глобально на загальносвітовому рівні і регулює міждержавні відносини через волевиявлення, згоди суб’єктів. Суб’єктами його є: держави, нації, народи, які борються за свої права; державоподібні утворення; міжнародні та міжурядові організації. За порушення норм міжнародного публічного права настає міжнародно-правова відповідальність.	Діє у сфері внутрішньодержавного регулювання міжнародних приватних (громадянських, цивільних, сімейних, трудових та інших) відносин через подолання колізій. Суб’єктами є фізичні і юридичні особи. За порушення норм міжнародного приватного права настає цивільно-правова відповідальність.
Джерела міжнародного права
Основні	Допоміжні
1) *міжнародний договір* (угода між суб’єктами міжнародного права, що надає їм взаємні права й обов'язки); 2) *міжнародно-правові звичаї* (правила, що склалися на підставі міжнародної практики і за якими суб’єкти міжнародного права визнають юридично-обов’язковий характер, тобто сприймають їх як правові норми); 3) загальні принципи права.	1) акти міжнародних організацій; 2) рішення міжнародних судових і арбітражних органів; 3) доктрини спеціалістів у галузі міжнародного права; 4) внутрішньодержавні закони і рішення національних судів; 5) державна правова практика застосування міжнародного права.

Внутрішнє національне право багатьох сучасних держав не відповідає міжнародним стандартам, але норми міжнародного права є обов’язковими до виконання всіма державами, які є творцями і суб’єктами цього права.

46-47.3. Система міжнародної безпеки

У системі колективної безпеки передбачається згода надавати допомогу кожній державі-учасниці, що стає жертвою агресії. Система забезпечення колективної оборони має на меті захист своїх членів від зовнішньої агресії.

Система міжнародної безпеки — це сукупність суверенних держав, які забезпечують міжнародну і національну безпеку та підтримують стабільний мир у регіоні своєї відповідальності, мають упорядковані структуровані зв'язки, зумовлені міжнародними договорами, та діють на підставі норм міжнародного права.

Система безпеки в Європі почала формуватися ще у XVII ст. після підписання Вестфальського мирного договору, який закінчив Тридцятирічну війну 1618-1648 рр. Це була система балансу сил, що закріплювала панівне становище імперій. Після Першої світової війни було створено Лігу Націй — першу організацію колективної безпеки у світі в XX столітті, яка, щоправда, головного свого завдання — недопущення війни — не виконала. Від закінчення Другої світової війни діє система колективної безпеки, створена в рамках ООН.

Принцип колективної безпеки притаманний усім сучасним міжнародним організаціям Європи, зокрема ОБСЄ, НАТО, ЄЄ та ОДКБ. Зобов’язання з колективної оборони держав-учасниць виявляються лише в діяльності НАТО, ОДКБ та умовно ЄЄ. Саме ці чотири міжнародні організації (ОБСЄ, ЄЄ, НАТО, ОДКБ) визначають «архітектуру» європейської безпеки. Про неефективність цієї системи свідчить порушення РФ українських кордонів. Країни-гаранти нашої безпеки не змогли цьому запобігти, незважаючи на підписаний ними Будапештський меморандум, про що йтиметься далі.

Система міжнародної безпеки

- Створення ефективних гарантій миру

- Підтримання економічних, політичних, соціальних, військових, міжнародних відносин, що гарантують захист від зовнішніх загроз, унеможливлюють війни, конфлікти і сутички

- Створення умов, потрібних для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету та рівноправних відносин з іншими країнами;

- Захист безпеки громадян, суспільства та національних інтересів держав

46-47.4. Урядові й неурядові міжнародні організації. Організація Об’єднаних Націй

Міжнародні організації в міждержавних відносинах можуть виступати як від свого імені, так і від імені всіх держав, що є їхніми членами. На сьогодні налічується понад 300 міжурядових і кілька тисяч міжнародних неурядових організацій (МНУО): асоціації, товариства, фонди, спілки, комітети, клуби, ліги, конференції, групи, федерації тощо. Чітких визначень міжнародних урядових і неурядових організацій нема, але є низка важливих ознак, за якими їх розрізняють.

Міжурядові міжнародні організації — це об’єднання держав, які створюються на підставі установчого документа чи міжнародної угоди, налічують більше трьох держав-учасниць, засновуються суб’єктами міжнародного права і виступають суб’єктами міжнародного права. Мають постійні органи, штаб-квартиру, поважають суверенітет держав-учасниць і не втручаються у їхні внутрішні справи. Вони займаються проблемами війни і миру, захисту природного середовища, проблемами народонаселення і ресурсів, проблемами подолання розриву між економічно розвиненими і відсталими країнами та багатьма іншими

Мовою оригіналу

Статут Організації Об’єднаних Націй

Розділ І. Цілі та Принципи

Стаття 1. Організація Об’єднаних Націй має на меті:

1. Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії...

2. Розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів.

3. Здійснювати міжнародне співробітництво в сфері розв’язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру й у заохоченні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.

Додаткова інформація

Організація Об’єднаних Націй (ООН)

ООН (Організація Об’єднаних Націй) виникла у 1945 році. Україна належить до країн-співзасновниць ООН і була представлена в цій організації до 1991 року як УРСР. Офіційними мовами ООН є арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська. Чотири основних органи ООН розміщені в Нью-Йорку, а Міжнародний суд ООН працює у Гаазі.

Генеральна Асамблея ООН — один із головних органів ООН, працює сесійно, складається з усіх членів організації (від кожної держави-члена ООН — не більше 5 представників). Кожен член ГА ООН, незалежно від розмірів території, кількості населення, економічної і військової сили, має один голос. ГА ООН може обговорювати будь-які питання або справи, давати рекомендації членам ООН і Раді Безпеки ООН щодо будь-яких питань. У роботі ГА можуть брати участь держави — не члени ООН, що мають статус постійних спостерігачів при ООН (Ватикан, Швейцарія). Очолює її роботу Генеральний секретар ООН, засідання веде головуючий на сесіях ГА.

Рада Безпеки ООН — головний, постійно існуючий політичний орган ООН, відповідальний за підтримку міжнародного миру і безпеки. РБ складається з 15 членів. Постійними членами є США, Велика Британія, Франція, Росія, Китай. Інших десять непостійних членів обирають щодва роки. Для ухвалення важливих рішень потрібне однакове голосування всіх п’яти постійних членів РБ. Тільки Рада Безпеки має право ухвалювати рішення про проведення операцій із використанням Збройних сил ООН. Для впливу на державу, дії якої загрожують міжнародному миру, РБ ООН може вирішити і зажадати від членів ООН вжити заходів, не пов’язаних із використанням збройних сил, зокрема повного або часткового переривання економічних відносин, засобів сполучення, а також розірвання дипломатичних відносин.

Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) координує економічну й соціальну діяльність ООН, її спеціалізованих установ і органів, сприяє світовій торгівлі, індустріалізації та співпраці держав.

Міжнародний суд ООН розглядає справи, пов’язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток та інші.

Рада з опіки — один із головних органів ООН, який виконував завдання спостереження за управлінням підопічними територіями (територіями, що були колоніями). Формально Рада припинила своє існування, відколи остання з підопічних територій стала країною-членом ООН, але може проводити засідання, якщо цього вимагатимуть обставини.

Міжнародні неурядові організації створюють фізичні чи юридичні особи держав (суб’єкти національного права) не на підставі міжурядових угод, не для отримання комерційного прибутку. Вони діють на міжнародному рівні незалежно від урядів держав і не є суб’єктами міжнародного права, але здійснюють діяльність у двох чи більше державах відповідно до основних принципів і норм міжнародного права. Неурядові організації діють на національному, субрегіональному, регіональному або міжнародному рівнях.

Першою міжнародною організацією став Всесвітній поштовий союз (ВПС), який був створений у 1875 р. і діє досі. В Україні діє чимало міжнародних неурядових організацій різного спрямування. Проте, незалежно від виду діяльності, усіх їх можна умовно об’єднати у дві групи: ті, членом яких не є Україна (наприклад, Організація африканської єдності (ОАЄ), Ліга арабських держав (ЛАД), Азійсько-Тихоокеанська Рада (АЗПАК), Організація Північноатлантичного договору (НАТО); і ті, у яких Україна є членом або ж навіть засновником (наприклад, Організація Об’єднаних Націй (ООН), Рада Європи, Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Світова організація торгівлі (СОТ), Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ (ГУАМ)).

Додаткова інформація

Про Міжнародні неурядові організації

Карітас Інтернаціоналіс налічує понад 160 національних організацій у понад 200-ах країнах світу. Це одна з найбільших міжнародних мереж благодійних організацій у світі та Європі. Карітас діє від 1897 року, пропагуючи принципи рівності людей перед Богом без огляду на етнічну або расову належність, а також вирішення конфліктів через виконання кожним своєї частки відповідальності в дусі християнського вчення. Організація займається гуманітарними проектами, допомагає людям з інвалідністю, працює з дітьми та молоддю, протидіє торгівлі людьми.

ХАЙЕС (англ. Hebrew Immigrant Aid Society (HIAS) — міжнародна благодійна організація, заснована 1881 року в Нью-Йорку. Її метою є надання допомоги єврейському населенню та іншим особам, незалежно від їхньої релігійної, етнічної чи національної належності, які перебувають під ризиком переселення та потребують притулку. Від моменту створення ХАЙЕС надала допомогу в переселенні майже 4,5 млн осіб.

46-47.5. Міжнародна солідарність і співпраця

Спільність інтересів країн і людей, їх одностайність, єдність думок і дій, співчуття та спільна відповідальність є проявами міжнародної солідарності. Можна навести чимало прикладів результативної міжнародної співпраці. Це спортивні змагання, музичні та кінофестивалі, мистецькі та наукові форуми, заходи у сфері охорони здоров’я та довкілля, міжнародний молодіжний рух, торгове співробітництво.

Скажімо, Всесвітня організація руху скаутів налічує 15 млн осіб у багатьох країнах світу. Обов’язковими для 194-ох держав є Міжнародні медико-санітарні правила — міжнародний договір, який діє від 1951 року і був оновлений у 2005 р. у рамках діяльності ВООЗ (Всесвітньої організації з охорони здоров’я). Близько 97 мільйонів добровольців усього світу налічує Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — гуманітарний рух, метою якого є захист людського життя та здоров’я. Мабуть, добре відомою для вас є діяльність міжнародної екологічної організації «Ґрінпіс» («Зелений світ»), яка активно діє від 1970 року.

Наукове міжнародне співробітництво — це не лише симпозіуми та конференції, а й спільні науково-технічні дослідження, міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами. Загальновідомим прикладом колективної наукової діяльності є Великий адронний колайдер (англ. Large Hadron Collider, LHC). Понад 10 тисяч науковців та інженерів із понад 100 країн світу, зокрема й України, здійснюють розробку та фінансування цього проекту. Функціонує він у Європейському центрі ядерних досліджень (CERN), поблизу Женеви (Швейцарія). Цей найбільший у світі прискорювач елементарних частинок розташований у тунелі окружністю 27 км, на глибині до 175 метрів під землею на кордоні Франції та Швейцарії. Українські «Авіалінії Антонова» допомогли компанії «SpaceX» здійснити тестовий запуск ракети Falcon Heavy. Це було випробування першої ракети, яка здатна доставити людей на Марс і є значно дешевшою від своїх аналогів. Лише український вантажний літак Ан-124-100 «Руслан» зміг перевозити великогабаритні частини ракети. Зруйновану російськими військами у 2022 році «Мрію» (Ан-225) планують відновити з допомогою європейських партнерів.

Організації із 38 країн стали претендентами на співробітництво та фінансування за програмою Креативна Європа (Creative Europe). Це рамкова програма Європейського Союзу, спрямована на підтримку культурного і креативного секторів Європи з бюджетом 1,46 млрд € у галузі культури на 2014-2020 роки. Вона складається із двох підпрограм, «Культура» і «Медіа».

Для завершення теми:

1. Що таке міжнародні відносини, міжнародне право?
2. Як ви розумієте значення вислову: «Міжнародна безпека забезпечується за допомогою нового міжнародного порядку»?
3. Які основні цілі та принципи діяльності ООН?
4. Наведіть приклади організацій, які забезпечують систему європейської безпеки.
5. Наведіть приклади взаємозв’язків між нормами міжнародного права і національним законодавством.
6. Складіть перелік найпотужніших міжнародних організацій, створених у другій половині XX століття. Виокремте організації, до складу яких входила Україна на час заснування чи ввійшла в роки незалежності.
7. З’ясуйте, які міжнародні організації виникли у XXI столітті. Використайте додаткові джерела інформації. Підготуйте повідомлення про діяльність органів ООН та її спеціалізованих комісій (на вибір).
8. Дізнайтеся, які міжнародні гуманітарні організації надають допомогу під час збройного конфлікту та надзвичайних ситуацій та як представлена їхня діяльність в Україні в умовах російсько-української війни.

Зміст