Громадянська освіта. Інтегрований курс. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Васильків

§ 48-49. Україна — член європейського та світового співтовариства

• Рада Європи • ПАРЄ • Венеціанська комісія • Європейська політика сусідства • Східне партнерство • світове співтовариство • співробітництво і безпека • СОТ • Євромайдан • Угода про асоціацію Україна ЄС • НАТО • ОБСЄ

Усе завжди закінчується добре. Якщо все закінчилося погано, отже, це ще не кінець.

Пауло Коельо, бразильський письменник

48-49.1. Європейське і світове співробітництво

Нині Україна — повноцінний член міжнародної спільноти, але у XX столітті так було не завжди. Від часу входження в Радянський союз і до завершення Другої світової війни Україна (тоді — УРСР) взагалі не мала власного органу для зовнішньополітичної діяльності. «Де-юре» Україна була представлена на міжнародній арені, однак «де-факто» повноважним самостійним учасником міжнародної політики не стала. Її зовнішньополітична діяльність тоді мала здебільшого формальний характер, бо здійснювалась у фарватері зовнішньої політики СРСР.

Новий етап у зовнішньополітичній діяльності України розпочався після проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. З ухваленням Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та підтвердженням його на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року почалася розбудова повноцінних двосторонніх відносин із зарубіжними країнами, набуття членства й утвердження в багатьох міжнародних організаціях. Україна стала правонаступницею УРСР на міжнародній арені.

Світова спільнота охоче прийняла молоду самостійну державу у своє товариство. Хвиля дипломатичного визнання була безпрецедентною: лише з 2 по 31 грудня 1991 року незалежність України визнали 37 держав. Перші 5 із них: Польща, Канада, Угорщина, Литва, Латвія. З-поміж інших, упродовж місяця нашу державу визнали також Росія, США, Ізраїль, Німеччина, Китай, Франція, Велика Британія. За перші роки незалежності Україну визнало понад 170 зарубіжних країн. Україна уклала і виконує понад дві тисячі міжнародно-правових документів.

На сьогодні Україна, за даними Міністерства зовнішніх справ (МЗС), є учасницею понад 90 як міжурядових, так і неурядових міжнародних організацій. Згідно зі статтею 106-ою Конституції України, керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави здійснює Президент України.

Міністерство закордонних справ України від часу проголошення незалежності очолювали Анатолій Зленко, Геннадій Удовенко, Борис Тарасюк, Костянтин Грищенко, Арсеній Яценюк, Володимир Огризко, Петро Порошенко, Леонід Кожара, Андрій Дещиця, Павло Клімкін, Вадим Пристайко, Дмитро Кулеба.

«Коли ми здобули незалежність, світ дізнався, що є така держава Україна. Коли Геннадія Удовенка обрали головою Генеральної Асамблеї ООН, світ зрозумів, що незалежна Україна — це назавжди», — так сказав В’ячеслав Чорновіл про одного із засновників української дипломатичної служби Геннадія Удовенка. У 1994 році він став міністром закордонних справ України. Про пріоритети МЗС в той час Г. Удовенко зазначав таке: «Головне завдання зовнішньої політики України — захист національних інтересів. Потрібно створювати імідж України як геополітичної держави, котра має величезні економічна та політичні перспективи... Ухвалюючи рішення про той чи той політичний крок на міжнародній арені, насамперед маємо запитати себе: а що це дасть Україні? Чи принесе це користь державі? Якщо принесе, то яку саме?». З каденції Геннадія Удовенка як міністра було укладено понад 200 угод з іншими державами і міжнародними організаціями. Вивірення та юридичне оформлення текстів угод були справжньою боротьбою. Виклики у двосторонніх переговорах із Російською Федерацією, посилення регіональної співпраці та рух у бік Європейського Союзу — все це відбувалося під шаленим тиском зовнішніх і внутрішніх гравців. Вершиною дипломатичної кар’єри для Г. Удовенка стало обрання його президентом (головуючим) 52 сесії Генеральної асамблеї ООН. Спільно з генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном вони провели ключові реформи в Організації, а 52 сесія увійшла в історію як «сесія реформ». Це привернуло увагу не лише до тодішнього міністра закордонних справ України, а й до країни загалом. Згодом Геннадій Удовенко був обраний народним депутатом України. У Верховній Раді України він став головою комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. За матеріалами Української асоціації зовнішньої політики

Практичне завдання. Виконайте в команді

«Міжнародні організації». Ознайомтеся з інформацією про міжнародні організації, членом яких є Україна (див. табл.) та виконайте завдання.

1. Простежте на карті місця розташування штаб-квартир міжнародних організацій (країна-місто).

2. Виокремте організації, членом яких Україна була до 23 серпня 1991 року, та розташуйте їх у хронологічній послідовності набуття Україною членства у цих організаціях.

3. Установіть організації, членом яких організацій Україна стала в роки незалежності. Ознайомтеся на сайті Міністерства закордонних справ України із Єдиним державним реєстром міжнародних організацій, членом яких є Україна (http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations/io-register). та визначте для обраних вами в запропонованій тут таблиці організацій статус членства і Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов’язань перед міжнародною організацією.

Витяг із Єдиного державного реєстру міжнародних організацій, членом яких є Україна станом на 01.01.2017
Назва міжнародної організації Дата набуття Україною членства у ній	Адреса штаб-квартири міжнародної організації та її представництва в Україні
Всесвітній поштовий союз (ВПС) Universal Postal Union (UPU) - 1947	Weltpoststrasse 4, CH-3000 Berne 15, Switzerland
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) World Health Organization (WHO) - 1948, 1992	CH-1211 Geneve 27, Switzerland м. Київ, вул. Боричів Тік, 30
Міжнародна організація кримінальної поліції (МОКП) - Інтерпол International Criminal Police Organization (ICPO)-Interpol - 1992	200, quai Charles de Gaulle 69006, Lyon, France м. Київ, вул. Богомольця, 10
Міжнародна організація праці (МОП) International Labour Organization (ILO) - 1954	4 route des Morillons, CH-1211 Geneve 22, Switzerland м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10,
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) International Atomic Energy Agency (IAEA) - 1957	Wagramerstrasse 5, PO Box 100, A- 1400 Wien, Austria
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) International Bank for Reconstruction and Development (IBRD) - 1992	1818 H Street NW, Washington DC 20433, USA м. Київ, Дніпровський узвіз, 1
Міжнародний валютний фонд (МВФ) International Monetary Fund (IMF) - 1992	700 19th Street, NW, Washington DC 20431, USA 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 5
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) - 1992	Karntnerring 5-7, A-1010 Wien, Austria Офіс кординатора проектів ОБСЄ: 01054, Київ, вул. Дмитрівська, 18/24
Організація за демократію та економічний розвиток - ГУAM Organization for Democracy and Economic Development-GUAM - 2006 (ств 2001 p.)	01001, м. Київ, вул. Софіївська, 2-А, Україна
Організація Об’єднаних Націй (OOH) United Nations Organization (UN) - 1945	New-York NY 10017, USA 01021 м. Київ, вул. Кловський узвіз, 1
Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization (UNESCO) - 1954	7 Place de Fontenoy, f-75352 Paris 07SP, France
Рада Європи (РЄ) Council of Europe (CE) - 1995	Palais de I’Europe, F-67075 Strasbourg CEDEX, France 04070, M. Київ, вул. Іллінська, 8
Світова організація торгівлі (СОТ) World Trade Organization (WTO) - 2008	William Rappard, Rue de Lausanne 154, CH-1211 Geneva 21, Switzerland

48-49.2. Участь України в ООН,ОБСЄ, Раді Європи,СОТ

Після Другої світової війни задля впорядкування повоєнного світу активно налагоджувалося міжнародне співробітництво. Звісно, найширша співпраця проводилася під егідою ООН. Окремої уваги заслуговує діяльність миротворчих військ ООН, які покликані забезпечувати мир і надання гуманітарної допомоги, здійснювати спостереження за виконанням перемир’я та контроль за буферними зонами між сторонами конфліктів. Від часу першої миротворчої місії ООН на Близькому Сході у 1948 році (ця місія триває й досі) було проведено 71 миротворчу операцію, переважно у Близькосхідному та Африканському регіонах. На сьогодні «блакитні шоломи» здійснюють 16 місій, зокрема у Косово, на Гаїті та у зоні Кашмірського конфлікту між Індією і Пакистаном. Не завжди миротворцям вдається забезпечити виконання покладених на них функцій і захистити цивільне населення.

Від 1992 року Україна бере участь у міжнародних миротворчих операціях ООН. Для співпраці у сфері безпеки і оборони створено нову програму Європейського Союзу — PESCO. Угоду про початок Постійного структурного співробітництва (PESCO) підписали у Брюсселі 25 країн ЄС 11 грудня 2017 року. Основна ідея цієї програми — розвивати спільні оборонні можливості, інвестувати у спільні проекти та підвищити оперативну готовність збройних сил кожної країни. Тобто спільно виконувати те, що кожна з країн зараз робить самостійно. До PESCO ввійшли такі країни: Австрія, Бельгія, Болгарія, Чехія, Хорватія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Ірландія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Словаччина, Іспанія та Швеція.

Додаткова інформація

Про участь України в ООН

У 2000-2001 роках Україна входила до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН. Представник України, Геннадій Удовенко, був обраний головуючим 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (це найвища посада в ООН). За час членства в ООН Україну чотири рази обирали непостійним членом РБ ООН (у 1948-1949, 1984-1985, 2000-2001, 2016-2017 роках), шість разів обирали членом Економічної і Соціальної Ради, двічі — членом Ради ООН з прав людини (востаннє — на період 2008-2011 рр.).

Упродовж 25-ти років своєї незалежності Україна взяла участь у понад 20-ти місіях ООН, надавши ООН понад 34 тис. військовослужбовців і представників МВС. У 2017 р. близько 500 військовослужбовців Збройних сил України та працівників Міністерства внутрішніх справ України брали участь у семи миротворчих операціях ООН (у ДР Конго, на Кіпрі, у Косово, Кот-д’Івуарі, Ліберії, Судані та Південному Судані).

Наша держава є учасником усіх міжнародних конвенцій і протоколів, що регулюють боротьбу з тероризмом. Україна є учасницею Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та її Кіотського протоколу й однією з перших у 2016 році ратифікувала нову глобальну кліматичну угоду — Паризьку угоду.

27 березня 2014 р. після незаконного референдуму в Криму ГА ООН схвалила резолюцію «Територіальна цілісність України» (A/RES/68/262), положеннями якої підтверджується суверенітет, політична незалежність, єдність та територіальна цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, невизнання проведення так званого референдуму та відповідно будь-якої зміни статусу АРК та м. Севастополя («за» — 100, «утрималися» — 58, «проти» — 11). Схвалення цього документа засвідчило підтримку міжнародним співтовариством України в боротьбі з російською агресією.

19 грудня 2016 р. під час 71-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН була ухвалена резолюція «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» (A/RES/71/205), яка підтверджує суверенітет та територіальну цілісність України та визнає АР Крим і місто Севастополь тимчасово окупованою територією. Важливим елементом цього документа є застосування у термінології ООН визначення «окупаційна влада» щодо статусу РФ у Криму.

Джерело: http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations

Рада Європи — міжнародна міжурядова організація, яка від 1949 року провадить активну діяльність задля захисту демократії і верховенства права, захисту прав людини (зокрема, соціальних прав і лінгвістичних права меншин), поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності; заохочення стабільності демократії через реформи. Рада Європи займається розв’язанням проблем, що з ними зіштовхується європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинність.

Україна є членом Ради Європи (РЄ) від 1995 року. Наша країна представлена у всіх трьох головних органах Організації: Комітеті міністрів (Міністр закордонних справ України), Парламентській асамблеї (ПАРЄ) (24 народних депутати) та Конгресі місцевих та регіональних влад (24 представники України — обрані представники органів місцевого самоврядування).

У рамках Ради Європи діє Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), його суддею від України є Ганна Юдківська (обрана у квітні 2010 р.). Для вдосконалення національного законодавства відповідно до європейських стандартів Україна співпрацює з Європейською комісією «За демократію через право» (Венеціанська комісія).

Одним з основних напрямів співпраці України з Радою Європи стали заходи із підтримки територіальної цілісності та суверенітету України, забезпечення дотримання прав людини на тимчасово окупованих територіях, залучення правозахисних моніторингових механізмів РЄ до міжнародного контролю за ситуацією на цих територіях, звільнення українських політичних в’язнів, які були нелегально затримані представниками Росії і незаконно утримуються в російських слідчих та пенітенціарних закладах.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Organization for Security and Cooperation in Europe. Заснована в Гельсінкі у 1975 році, до 1995 називалася НБСЄ. До організації входять 57 країн Північної Америки, Європи та Центральної Азії. Штаб-квартира розміщена у Відні (Австрія).

Гельсінський Заключний акт НБСЄ 1975 року охоплює широке коло стандартів міжнародної поведінки та зобов’язань. ОБСЕ виконує такі функції: контроль за поширенням зброї, дипломатичні зусилля з урегулювання конфліктів, економічна безпека, захист прав людини, розвиток демократичних інститутів, моніторинг виборів. Україна стала членом ОБСЄ 30 січня 1992 року і бере участь у роботі всіх її керівних інституцій: Парламентській асамблеї НБСЄ, Раді міністрів, Постійній раді ОБСЄ.

Світова організація торгівлі (СОТ)

Це міжнародна організація, створена у 1995 році для розробки системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням. Головними цілями Організації є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень, забезпечення прозорості торговельних процедур. Штаб-квартира розташована в Женеві (Швейцарія). Станом на вересень 2015 року членами СОТ були 161 країна світу. Україна набула повноправного членства в СОТ у 2008 році після 14-ти років переговорного процесу й отримання статусу країни з ринковою економікою.

Додаткова інформація

Про ЮНЕСКО

ЮНЕСКО (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам’яток культури тощо.

48-49.3. Європейський вибір України

Для України вступ до Європейського Союзу є стратегічним завданням, яке відкриває нові перспективи співпраці з розвинутими країнами континенту, надає можливості економічного розвитку. Це найкращий спосіб реалізації національних інтересів.

Співпраця України з Європейським Союзом почалася з перших днів нашої незалежності: ЄЄ визнав Україну партнером у міжнародних відносинах відразу після проголошення нею незалежності у 1991 році. У червні 1994 р. була підписана Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, яка набула чинності 1 березня 1998 р.

Переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну чинної тоді Угоди про партнерство та співробітництво були започатковані у березні 2007 року. 11 листопада 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний, 21-й, раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, в ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди. Процес євроінтеграції був призупинений наприкінці 2012 року через внутрішньополітичні проблеми в Україні, але згодом ситуація налагодилась і підписання Угоди про асоціацію очікувалося наприкінці 2013 року.

Восени 2013 року Уряд України неочікувано вирішив призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. На заваді зближення України з Європою стала Росія. Саме її тиск на політичне керівництво України зумовив його відхід від законодавчо закріпленого курсу на Євроінтеграцію. Кабінет Міністрів України навіть пропонував провадити переговори у тристоронньому форматі ЄС — Україна — Росія, але Євросоюз таку пропозицію відхилив як безпрецедентну. Рішення Уряду України відмовитися від укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС викликало хвилю протестів в Україні. Громадяни вимагали від тодішнього Президента звільнити Прем’єр-міністра та підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом.

28-29 листопада 2013 р. на саміті Східного партнерства тодішній Президент В. Янукович Угоду не підписав. Це стало однією з головних причин Революції Гідності — протистояння влади і народу, яке завершилося зміною політичного керівництва держави. Український Євромайдан підтримали у багатьох країнах світу. Після перемоги революції Україна знову взяла курс на євроінтеграцію.

48-49.4.Угода про асоціацію «Україна — ЄС»

Не буває так, аби дощило у сусідів, а ваші ноги залишилися сухими.

Китайське прислів'я

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбувалося у два етапи. 21 березня 2014 року було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт позачергового саміту Україна — ЄС. Тоді було підписано преамбулу, статтю 1, розділи І «Загальні принципи», II «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики» і VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» Угоди. 27 червня 2014 року було підписано економічну частину Угоди — розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» і VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством».

16 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Відтоді на перший план вийшли абсолютно технічні потреби, наприклад імплементація сотень європейських нормативних актів, щоб правила, за якими функціонує державний сектор, політика та економіка в Україні, були такими самими, як у Європі.

Угода про асоціацію налічує разом з усіма додатками понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43-х додатків і 3-х протоколів. Процес її ратифікації парламентами всіх країн-членів Євросоюзу завершився у червні 2017 року. Повної міжнародно-правової чинності Угода про асоціацію між Україною і Європейським Союзом набула 1 вересня 2017 року.

Практичне завдання. Виконайте в команді

«Які основні економічні, соціальні і політичні переваги вступу України до ЄС?»

Прочитайте цілі Угоди про асоціацію «Україна — ЄС» (див. нижче) та дайте відповіді на запитання:

1. Чому восени 2013 року студенти на Євромайдані відстоювали потребу підписання Угоди про асоціацію?

https://cutt.ly/n8Hjh0v

— Хронологія підписання угоди про асоціацію з ЄС, яка змінила Україну

2. Чи може наша держава на сьогоднішньому етапі досягти визначених в Угоді цілей?

3. Сформулюйте загальні умови вступу України до ЄС.

4. Ознайомтеся з матеріалами за посиланнями і визначте переваги вступу

України до ЄС у цих та інших сферах. Самостійно підшукайте додаткові аналітичні матеріали.

https://cutt.ly/I8HkAiN

— Угода про асоціацію з ЄС: екологія

https://cutt.ly/b8HlwlI

— Угода про асоціацію з ЄС: переваги для бізнесу

https://cutt.ly/u8HlRR4

— Угода про асоціацію з ЄС: стандарти якості

Мовою оригіналу

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ

між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Стаття 1. Цілями асоціації є:

а) сприяти поступовому зближенню Сторін, ґрунтуючись на спільних цінностях і тісних привілейованих зв'язках, а також поглиблюючи зв'язок України з політикою ЄС та її участь у програмах та агентствах;

b) забезпечити необхідні рамки для посиленого політичного діалогу в усіх сферах, які становлять взаємний інтерес;

с) сприяти, зберігати й зміцнювати мир та стабільність у регіональному та міжнародному вимірах відповідно до принципів Статуту ООН і Гельсінського заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року, а також цілей Паризької хартії для нової Європи 1990 року;

d) запровадити умови для посилених економічних та торговельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV («Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею») цієї Угоди, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до acquis ЄС;

е) посилювати співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права та поваги до прав людини і основоположних свобод;

f) запровадити умови для дедалі тіснішого співробітництва в інших сферах, які становлять взаємний інтерес.

Стаття 3. Сторони визнають, що принципи вільної ринкової економіки становлять основу для їхніх відносин. Верховенство права, належне врядування, боротьба з корупцією, боротьба з різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризмом, сприяння сталому розвитку і ефективній багатосторонності є головними принципами для посилення відносин між Сторонами.

Стаття 14. Верховенство права та повага до прав людини і основоположних свобод. В рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.

https://cutt.ly/D8Hzy9l

Поміркуйте разом

Від червня 2017 року для українців утвердили безвізовий режим з країнами ЄС. Чи погоджуєтеся ви з тим, що:

1) надання безвізового режиму — це величезний фактор інтеграції українців у Європейський Союз,

2) впровадження безвізового режиму прибирає найвідчутнішу перешкоду, яка заважала українцям спілкуватися з європейськими народами?

Обґрунтуйте свою думку.

Щоб сформулювати власну позицію, зверніться до матеріалів за посиланням: http://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/06/30/7067876/

Практичне завдання. Виконайте індивідуально

«Вступ до ЄС: за і проти»

Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання:

1. Як змінилася думка європейців з приводу вступу України до ЄС за 12 років? 2. Які аргументи «за» і «проти» вступу України в ЄС наводять європейці? 3. Чому більшість українців підтримують євроінтеграцію і вступ до ЄС? 4. Як ви ставитеся до євроінтеграції і вступу до ЄС і чому?

48% європейців підтримують вступ України до Європейського Союзу — свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного у 2017 р. на замовлення Ялтинської Європейської Стратегії (YES).

Під час дослідження були опитані громадяни семи країн Євросоюзу — Німеччини, Франції, Італії, Литви, Великої Британії, Польщі та Нідерландів — за репрезентативною для кожної з країн соціологічною вибіркою (понад 1000 осіб у країні).

Аналогічні дослідження проводили на замовлення YES в 2005 і 2007 роках. Під час першого з аналогічних опитувань, картина була іншою: за те, щоб Україна стала членом ЄЄ, виступала більшість — 55% опитаних європейців.

Згідно з опитуванням 2017 р., найбільшу підтримку ідея вступу України в ЄЄ отримала в Литві та Польщі (68% і 67% відповідно), найменшу — в Нідерландах (27%). Рівень підтримки у Франції, Німеччині та Великій Британії — менше половини опитаних.

Ті, хто виступає проти вступу України в ЄЄ, аргументують це різними причинами. Третина опитаних вважає, що ЄЄ на цьому етапі свого розвитку не може дозволити собі подальше розширення. І стільки ж (31%) вважають, що прийняття України спровокує економічні проблеми в Євросоюзі.

40% тих, хто підтримує вступ України в ЄЄ, вважають головним аргументом те, що Україна є частиною Європи. А 34% прихильників вступу наголошують, що цей крок допоможе посилити демократію в Україні.

Міністр фінансів України Олександр Данилюк вважає, що є певні фобії, які заважають європейцям сформувати єдину позицію. «75% українців підтримують євроінтеграцію. Більшість з цих людей ніколи не були в Європі, вони ідеалізують її, це для них певною мірою міф — що Європа це тільки якість життя, але це і відповідальність, і певні європейські проблеми».

Президент Польщі (1995-2005), голова Ради YES Олександр Кваснєвський зазначив, що така зміна сприймання українського вектора розвитку пов'язана із загальними настроями в Європі, а не з Україною як такою. http://ua.interfax.com.ua/news/political/449093.html

48-49.5. Україна і НАТО: напрямки співпраці

Система міжнародних зв’язків стрімко ускладнюється і набуває багатовимірного характеру — економіка, фінанси, сфера безпеки. Для координованої та узгодженої взаємодії міжнародних суб’єктів потрібно щоразу більше спільних зусиль міжнародного співтовариства. І тому дуже важливо мати стабільні й водночас гнучкі та диференційовані механізми взаємин України з ключовими міжнародними акторами.

Організація Північноатлантичного договору

НАТО (NATO, North Atlantic Treaty Organisation) — міжнародна організація, створена 4 квітня 1949 року для колективної оборони країн Західної Європи та Північної Америки. Засновницями НАТО стали Бельгія, Велика Британія, Данія, Канада, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Франція. У різний час до НАТО приєдналися Греція, Туреччина, Німеччина, Іспанія, Польща, Угорщина, Чехія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Албанія, Хорватія, Чорногорія, Північна Македонія.

Збройний напад на одного або на кількох членів НАТО розглядається як напад на всіх її членів. Такі безпрецедентні гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету не дає жодна з наявних на сьогодні колективних систем безпеки. Нині членами НАТО є 30 країн. Ухвалення всіх рішень в Альянсі відбувається на засадах одностайності. Кожна країна-член НАТО має право вето. НАТО не має власних збройних сил, у розпорядженні Альянсу є збройні сили країн-членів. Будь-яка держава-член має необмежене право виходу з Альянсу.

У 1994 році Україна приєдналася до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ, Partnership for Peace), а вже у 1999 році брала участь у розгортанні KFOR — міжнародних сил під керівництвом НАТО, відповідальних за забезпечення стабільності в Косово. 9 липня 1997 року в Мадриді підписано Хартію про Особливе партнерство, засновано Комісію Україна — НАТО. Влада України у 2010 році відмовилася від підготовки України до вступу в НАТО і ліквідувала національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.

Після військового вторгнення Росії в Україну у 2014 році новообраний парламент та новий уряд визначили вступ до НАТО пріоритетом зовнішньої політики. НАТО ж висловило готовність розглянути заяву України на вступ до Північноатлантичного договору, але для цього Україна має відповідати стандартам та принципам, які є умовою набуття членства в Альянсі. Тоді ж Верховна Рада України ухвалила відмову від позаблокового статусу. 21 лютого 2019 року норми щодо стратегічного курсу України на членство в Європейському Союзі та НАТО було внесено до Конституції України.

Північноатлантична рада у 2020 році визнала Україну партнером з розширеними можливостями (Enhanced Opportunities Partner, EOP). Цей статус гарантує Україні пріоритетний доступ до набору інструментів оперативної сумісності НАТО, таких як навчання, тренування, обмін інформацією та спільна обізнаність з ситуацією. України стала шостим партнером НАТО із розширеними можливостями поряд з Австралією, Фінляндією, Грузією, Йорданією та Швецією. Згодом, у 2021 році, було підтверджено рішення, ухвалене 2008 року на Бухарестському саміті НАТО, про те, що Україна в майбутньому стане членом Альянсу із Планом дій щодо членства (ПДЧ). Про конкретні терміни отримання ПДЧ не йшлося взагалі.

Натомість на початку 2022 року російські та білоруські війська розпочали спільні навчання, а 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення до України. 30 вересня 2022 року, в умовах війни, наша держава подала заявку на вступ до НАТО у пришвидшеному порядку. Президенти Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Північної Македонії, Чорногорії, Польщі, Словаччини та Румунії закликали союзників суттєво збільшити військову допомогу Україні та підтримали її членство в НАТО. Натомість Угорщина вирішила блокувати участь України у засіданнях комітету Україна-НАТО. Литва виступила за початок переговорів щодо вступу України в НАТО.

Україна є єдиною країною-партнером НАТО, що бере участь у всіх основних поточних миротворчих місіях під її егідою. Держави-члени Альянсу засуджують і не визнають незаконну і нелегітимну анексію Криму Росією і виступають проти його тимчасової окупації.

Поміркуйте разом

1. Що випливає з членства в НАТО для України та її громадян? Які сторони їхнього життя зачіпає участь у НАТО? 2. Чи погоджуєтеся ви з тим, що:

1) вступ України в НАТО сприятиме поліпшенню інвестиційної привабливості країни в очах міжнародних інвесторів, 2) членство України в НАТО передбачає комплексну трансформацію держави у напрямку наближення її до стандартів розвинених демократій, 3) вступ України в НАТО потребує величезних зусиль, послідовності дій, щоденної копіткої роботи?

Щоб сформулювати власну позицію, зверніться до матеріалів за посиланнями:

https://censor.net.ua/f2483765

http://natoua.org/news.php?nid=20

https://www.pravda.com.ua/articles/2006/05/29/3111403/

Практичне завдання. Виконайте індивідуально

«Вступ до НАТО: за і проти»

Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання:

1. Які аргументи «за» вступ України до НАТО наводять європейці?

2. Як ви ставитеся до вступу України у НАТО і чому?

58% європейців підтримують вступ України в НАТО — свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного у 2017 р. на замовлення Ялтинської Європейської Стратегії (YES). Під час дослідження були опитані громадяни семи країн Євросоюзу — Німеччини, Франції, Італії, Литви, Великої Британії, Польщі та Нідерландів. Майже в кожній країні, де проводилося дослідження, більшість виступає за те, щоб прийняти Україну в члени Північноатлантичного альянсу. Навіть у Франції та Нідерландах за це виступає 49%, в інших країнах рівень підтримки більший. У Литві та Польщі він сягає 72% і 76% відповідно. Головним аргументом на користь інтеграції України в НАТО європейці вважають її протистояння з Росією (40% від кількості тих, хто підтримує вступ). Крім того, 28% вважають, що вступ України в НАТО посилить здатність Європи протистояти російській агресії.

http://ua.interfax.com.ua/news/political/449093.html

Для завершення теми:

1. Що таке Рада Європи, НАТО, ОБСЄ, СОТ?
2. Як ви розумієте значення вислову: «Для України вступ до Європейського Союзу — найкращий спосіб реалізації національних інтересів»?
3. Які переваги надає членство в СОТ?
4. Назвіть умови вступу України до Європейського Союзу.
5. Порівняйте поняття «Європейська політика сусідства» та «Східне партнерство».
6. Назвіть основні ціліНАТО та ОБСЄ, визначте компетенцію їхніх органів.
7. Зіставте і порівняйте основні аспекти діяльностіНАТО й ОБСЄ.
8. Підготуйте повідомлення про співпрацю України у Раді Європи та з ЄС.
9. Визначте етапи, які вже пройдено на шляху до ЄС, та перспективи співпраці.
10. Підготуйте повідомлення про співпрацю України зНАТО. Визначте етапи та результати цієї співпраці.
11. Визначте перспективи збереження та розширення НАТО і ЄС. Скористайтеся матеріалами за посиланням: https://www.nato.int/docu/review/2007/issue2/ukrainian/art6.html (НАТО і Європейський Союз: співробітництво і безпека)
12. Доберіть із різних джерел додаткову інформацію щодо особливостей співпраці України з міжнародними організаціями, зокрема з ООН, ОБСЄ та їхніми інституціями.

Зміст