Громадянська освіта. Інтегрований курс. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Васильків

§ 45. Європейська інтеграція. Виклики сучасного світу

• євроінтеграція • Європейський Союз • Маастрихтська угода • Лісабонський договір

У важкі часи сильним є той союз, який мислить стратегічно, розділяє спільне бачення і діє разом.

Федеріка Моґеріні, представниця Євросоюзу з питань зовнішньої політики і безпеки

45.1. Витоки та процес європейської інтеграції. Європейський Союз

Концепція і практика розбудови Європейського Союзу ґрунтуються на трьох ключових принципах, що були задекларовані в Декларації Шумана від 9 травня 1950 року.

Перший принцип полягає в тому, що інтеграція є засобом, а не метою. Це означає, що інтеграція передбачає взаємну користь і є не панацеєю, а важливим інструментом для розв’язання соціально-політичних проблем.

Другий принцип — поступовість, рух «крок за кроком»: зона вільної торгівлі — митний союз — спільний ринок — валютний союз з єдиною грошовою одиницею та спільною економічною, грошово-кредитною й валютною політикою.

Третій принцип — інтеграція, створення механізму, який дозволив би, з одного боку, сприймати наявні суперечності як джерело подальшого розвитку об’єднавчих процесів, а з другого — ухвалювати збалансовані стосовно інтересів різних країн рішення та доводити їх до втілення у життя.

Роберт Шуман (фр. Robert Schuman, 1886-1963) — французький дипломат, міністр закордонних справ Франції, один з «батьків-фундаторів» європейської інтеграції. Громадянин Німеччини до Першої світової війни, після війни формально стає французом внаслідок повернення Лотарингії з Ельзасом до складу Франції. У травні 1950 року Роберт Шуман запропонував план економічної інтеграції, ідея якого належала Жану Моне. У 1960 році Європейська парламентська асамблея проголосувала за присудження Роберту Шуману звання «родоначальника Європи».

Європейський Союз утворився 1967 року у результаті злиття органів трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шестіркою провідних європейських країн (ФРН, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією і Люксембургом):

1) Європейського об’єднання вугілля і сталі (1952 — 2002 р.);

2) Європейського економічного співтовариства (1957 р.);

3) Європейського співтовариства з атомної енергії (1957 р.).

Тривалий час ця організація називалася Європейське Економічне Співтовариство (Спільний ринок). У 1973 р. до ЄЕС приєдналися Велика Британія, Данія, Ірландія, у 1981 р. — Греція, у 1986 р. — Іспанія, Португалія. У 90-х роках XX ст. в ЄЕС налічувалося 12 членів. Від 1 листопада 1993 р., після набуття чинності Маастрихтських угод, офіційна назва цієї організації Європейський Союз.

Німеччина та Франція — двигуни Європейської інтеграції

До Європейського Союзу як повноправні члени входять: ФРН, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Велика Британія, Данія, Ірландія, Португалія, Іспанія, Греція, Австрія, Норвегія, Швеція, Фінляндія (останні чотири країни — з 1995 р.). У 2004 р. до ЄС прийнято Естонію, Кіпр (грецьку частину), Латвію, Литву, Мальту, Польщу, Словаччину, Словенію, Угорщину, Чехію, в 2007 році до Європейського Союзу взяли Болгарію і Румунію, а в 2013 р. — Хорватію. На сьогодні Європейський Союз веде переговори про укладання асоціації з Україною, Молдовою та ін.

У 1997 році було укладено Шенгенську угоду про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу. З 1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС — евро, що перебуває в обігу на території 17-ти країн-членів ЄС.

Однак процес інтеграції не був абсолютно безпроблемним. Так, у 2005 році не була схвалена Конституція Європейського Союзу, яка мала надати юридичний статус ЄС, запровадити посаду президента Європейської Ради та міністра закордонних справ ЄС і зробити ще деякі кроки в бік перетворення ЄС в єдину державу. Конституція не набула чинності через те, що її не схвалили референдуми про ратифікацію у Франції і Нідерландах. Важливі для Європейського Союзу рішення потрібно підтвердити на загальнонародних референдумах в усіх країнах, які входять до ЄС.

Альтернативою Конституції Євросоюзу фактично став Лісабонський договір, який підписали 1 грудня 2009 року. Він визначає цілі та цінності ЄС, а саме: забезпечувати людям простір свободи, безпеки та правосуддя без внутрішніх кордонів; працювати задля сталого розвитку Європи; сприяти соціальній справедливості та соціальному захистові; сприяти економічній, соціальній та територіальній згуртованості держав-членів ЄС; підтримувати та поширювати цінності ЄС; робити внесок у захист прав людини. На сьогодні головними органами управління ЄС є Європейська рада, Рада ЄС, Європейська комісія, Європейський парламент і Суд.

Європейська рада. До її складу входять очільники держав і урядів країн-членів ЄС, а також голова Європейської комісії. Визначає пріоритетні напрямки діяльності, ухвалює програми і рішення стратегічного характеру.

Рада ЄС (Рада міністрів) — вищий законодавчий орган ЄС. Складається з представників держав-членів ЄС в ранзі міністрів національних урядів. Рада має право ухвалення рішень, забезпечує координацію загальної економічної політики держав-членів, здійснює загальне керівництво бюджетом (разом із Парламентом), укладає міжнародні угоди.

Європейська комісія — виконавчий орган ЄС, що володіє одночасно правом законодавчої ініціативи. Складається із 26-ти «єврокомісарів» і формується кожні 5 років Радою ЄС з урахуванням побажань держав-членів, яка пропонує кандидатури єврокомісарів на розгляд Європарламенту. Зазвичай членами Єврокомісії призначають колишніх очільників національних урядів і міністрів. Після схвалення складу «кабінету» Європарламентом його затверджує Рада ЄС.

Європейський парламент — консультативно-законодавчий орган ЄС, складається із представників держав-членів (785 депутатів), які обираються прямим голосуванням у цих країнах (на 5 років). Здійснює функції консультацій і контролю; затверджує бюджет і укладає міждержавні угоди; схвалює або вносить поправки у прийняті правові акти та бюджет ЄС.

Суд Європейського Союзу — є офіційною інституцією, яка охоплює всю судову владу ЄС. До складу суду входять по одному судді від кожної країни ЄС.

Від часу заснування ЄС процес його розширення вимагав налагодження тісних довготривалих взаємин із країнами-сусідами. Щоб створити на південь і схід від нових кордонів розширеного ЄС зону стабільності і миру, з 2003 року впроваджується «Європейська політика сусідства» (ЄПС). Головне завдання ЄПС — не допустити виникнення нової лінії розколу в Європі та надати сусідам ЄС можливість налагодити тіснішу політичну, економічну, культурну співпрацю і взаємодію в галузі безпеки. Статус сусіда ЄС тоді, та й зараз, не означав потенційного членства.

Концепція ЄПС охоплювала Ізраїль, Йорданію, Туніс, Україну, Молдову, Марокко, Алжир, Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Єгипет, Ліван, Лівію, Сирію та Палестинську автономію. З кожною країною-партнером працювали за конкретним планом дій відповідно до пріоритетних завдань для зближення їх з ЄС.

Від 2009 року започатковано нову ініціативу Євросоюзу щодо шести східноєвропейських сусідів ЄС — Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та України, відому під назвою «Східне партнерство». Взаємини між державами-членами ЄС та їхніми східними сусідами оновлюються через заміну угод про партнерство та співпрацю на угоди про асоціацію. У 2015 році Європейська комісія оголосила про початок перегляду та оновлення змісту ЄПС.

45.2. Проблеми людства і загрози сучасному світу

Однією з найбільших загроз є глобальне потепління та зміна клімату. Це може спричинити зменшення запасів води, знищення різноманітних видів тварин та рослин, погіршення умов життя та збільшення кількості природних катастроф.

Для світового населення та економіки можуть бути дуже небезпечними глобальні пандемії. Зокрема, пандемія COVID-19 показала, як швидко може поширюватися інфекційна хвороба і як вона може суттєво вплинути на життя людей та економіку країн.

Світовій економіці та безпеці все більше загрожують кібератаки та кіберзлочини. Хакери можуть зламувати важливі системи, викрадати конфіденційну інформацію та здійснювати шпигунську діяльність.

Дії терористичних та екстремістських організацій є небезпечними як для населення, так і для важливих об’єктів. Збройні конфлікти та війни можуть призвести до гуманітарної катастрофи та знищити важливу інфраструктуру.

Етнічні і релігійні конфлікти, неконтрольована міграція, наростання популістських рухів, злочинність, діяльність тоталітарних сект також несуть загрозу сучасному світу.

Потужний розвиток глобалізаційних процесів загострив давно існуючі проблеми людства, які можна об’єднати в чотири основні групи:

Соціально-політичні проблеми:	запобігання ядерній війни; припинення гонки озброєнь, розв'язання регіональних, міждержавних конфліктів; будівництво ненасильницького світу на основі утвердження довіри між народами, зміцнення системи загальної безпеки.
Соціально-економічні проблеми:	подолання економічної відсталості й пов’язаних із нею злиднів та культурної відсталості; забезпечення ефективного виробництва і відтворення світового валового продукту; пошук шляхів вирішення енергетичної, сировинної і продовольчої криз; оптимізація демографічної ситуації, особливо у країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану.
Соціально-екологічні проблеми:	потреба проведення заходів щодо поліпшення газової оболонки атмосфери; з гармонійного розвитку живої і неживої природи; щодо раціонального використання природного потенціалу планети; щодо запобігання шкідливого впливу на природу військової діяльності.
Проблеми людини:	дотримання соціальних, економічних та індивідуальних прав і свобод; ліквідація голоду, епідемічних захворювань, неуцтва; духовний розвиток особистості; подолання відчуження людини від природи, суспільства, держави, інших людей та результатів власної життєдіяльності.

45.3. Збройна агресія рф проти України як виклик світовому порядку та демократичним цінностям

Вбивці на окупованих територіях повинні тремтіти від своєї приреченості.

Олександр Турчинов, секретар РНБО України

Збройна агресія РФ проти України почалася 20 лютого 2014 року, коли в результаті військової операції російських збройних без розпізнавальних знаків (т. зв. зелені чоловічки) Росія незаконно захопила Кримський півострів. В березні окупанти провели там псевдо-референдум, а згодом включили анексовану територію до складу РФ. Цивілізована світова громадськість вважає Автономну Республіку Крим українською територією, яка тимчасово окупована Росією.

Наступним кроком стала дестабілізація російськими спецслужбами ситуації в південних і східних областях України. Підрозділи російського спецназу та збройні формуваннями РФ змогли захопити місцеві органів влади та важливих об’єктів в окремих районах Донецької і Луганської областей України. В ряді інших областей їм цього зробити не вдалося. Агресія РФ була гібридною.

«Роки війни», Беата Куркуль, 2023 р.

Від квітня по вересень 2014 року розгорнулася боротьба з російською гібридною агресією. В результаті проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей було локалізовано діяльність російських терористичних осередків. Однак наприкінці серпня відбулося вторгнення військових частин і підрозділів збройних сил Російської Федерації на територію східної України з метою продовження збройного протистояння. На переговорах у Мінську 5 вересня 2014 року була досягнута угода про тимчасове перемир’я у війні на сході України. Через підступність ворожих сил і нехтування російським керівництвом Мінськими домовленостями, під час виконання зобов’язань щодо припинення вогню збройне протистояння на Сході України набуло рис затяжного замороженого конфлікту. Так звана «Друга Мінська угода» в лютому 2015 року була узгодженим комплексом заходів щодо виконання Мінського протоколу 2014 року.

В умовах певного обмеження бойових дій Росія активізувала в окремих районах Донецької і Луганської областей, а також у прилеглих регіонах України діяльність спецслужб, агентури, терористичних і диверсійних груп, збільшила кількість інформаційно-пропагандистських та інших заходів, спрямованих на дестабілізацію ситуації на сході нашої держави.

Мапа розмежування на Донбасі за Мінськими угодами, січень 2015 року

Форми і способи застосування російських окупаційних військ у 2016-2018 роках зазнали суттєвих змін порівняно з 2014-2015 роками. Відмовившись від активних наступальних дій, російські окупаційні війська на Донбасі перейшли до тактики «турбуючих» дій, мета яких полягала у виснажуванні та деморалізації сил АТО. Ворог намагався спровокувати військовослужбовців Збройних Сил України на активну реакцію у відповідь, щоб звинуватити Україну в порушенні Мінських домовленостей. У рамках цієї тактики противник найчастіше вдавався до обстрілів блокпостів сил АТО, мінування доріг та мостів, збройних нападів диверсійно-розвідувальних груп. Надалі російські окупаційні війська продовжували порушувати домовленості, не дотримувались «режиму припинення вогню». Системного характеру набуло використання снайперів, диверсійно-розвідувальних груп, артилерійсько-мінометних обстрілів позицій українських захисників на Луганському, Донецькому, Маріупольському напрямках. Антитерористична операція набула чітко вираженого військово-оборонного характеру. В квітні 2018 року розпочато операцію Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей (ООС).

У результаті збройного нападу Росії Україна втратила частину своєї території та інфраструктури, але важливішими, мабуть є значні людські та гуманітарні втрати.

Російська Федерація використовувала військову силу проти України, що порушує принципи міжнародного права, які передбачають вирішення конфліктів мирним шляхом. Дії Росії є порушенням демократичних цінностей, зокрема, зважаючи на порушення прав людини та основних свобод на окупованих російськими військами територіях.

Натомість пропаганда Москви звинувачувала Україну в намірах почати наступ на окуповані Росією з 2014 року території на Донбасі, водночас впродовж 2021 року Росія накопичила 200-тисячну армію на кордонах України. Шантажуючи світ ядерною та гіперзвуковою зброєю, Росія вимагала розпустити НАТО. Вона створила штучну міграційну кризу на білорусько-польському кордоні. Зрештою, Росія визнала незалежність самопроголошених квазі-держав ЛНР і ДНР, що фактично означало нею порушення Мінських домовленостей.

24 лютого 2022 року вночі російські війська завдали авіаційних, бомбових та ракетних ударів по території України, вторглися водночас з території Білорусії, Росії та тимчасово окупованого Криму. Це призвело до тисяч смертей та значної руйнації мирних міст і сіл України. Росію визнали країною-агресором. Безсоромно порушуючи Статут ООН, Женевські конвенції, Гельсінські угоди та чимало інших міжнародних та регіональних угод, російська влада заперечувала право України на існування, проводячи типово фашистську політику.

Додаткова інформація

ГЕРОЇЧНА БОРОТЬБА УКРАЇНИ ПРОТИ ПОВНОМАСШТАБНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЇ

Для багатьох у світі та Україні, хто не досить розумів історію, напад Росії на Україну виявився шоком.

Попри попередження США, Україні на кількох напрямках не вдалося швидко зупинити наступ Росії. У перший день агресії Росія захопила Чорнобильську АЕС. Через зраду Україна не змогла знищити мости, що вели з Криму, та надійно замінувати шляхи. Завдяки цьому, а також раптовості й масованості нападу Херсонщина, південь Запорізької та Донецької областей за кілька днів були окуповані ворогом. Крім того, далася взнаки мала кількість ракетної техніки на озброєнні України, що було зумовлено впровадженням хибних пріоритетів у передвоєнні часи, коли для армії закуповували транспортні літаки та інші малоефективні речі замість ракет і ракетних комплексів, на які постійно «не вистачало» грошей.

Проте на більшості ділянок фронту, що простягнувся на півтори тисячі кілометрів, українським Збройним Силам та Територіальній обороні вдалося з перших годин почати завдавати російським окупантам важких втрат. У перші дні війни щодня гинуло близько тисячі окупантів.

У відповідності до фактично фашистської ідеології «русского міра», Росія одразу розпочала політику геноциду українського населення на окупованих територіях. Першими на окупованих територіях окупанти створювали катівні й концтабори — так звані «фільтраційні табори». Робили це навіть в школах і дитячих садочках, в лікарнях. Там вони страчували людей, ґвалтували, робили жахливі речі з жінками, чоловіками і навіть з дітьми.

Така політика масового терору була зумисне організована російським керівництвом, аби зламати дух українців. В селі Ягідне на Чернігівщині росіяни організували концтабір, де утримували близько 300 осіб, серед них немовлят. У жахливих умовах багато людей померли.

В одному з сіл на Миколаївщині окупанти вивели на страту всіх чоловіків, роздягли їх на морозі, і лише українська контратака врятувала їх від розстрілу.

Російський звірства були у сотні разів більшими, ніж навіть терор нацистів під час Другої світової війни. У м. Ірпені на Київщині за три роки нацистської окупації 1941-44 рр. було вбито в десятки разів менше людей, ніж за місяць російської окупації.

У м. Бучі з 4 тисяч людей, що залишилися в окупації, менше ніж за місяць було вбито більше 10%. У багатьох із розстріляних пострілами в потилицю людей були зв’язані руки за спиною білими стрічками, які російська армія вимагала від українців носити на одязі як знак їхньої етнічної приналежності.

У доповіді Організації з безпеки та співробітництва в Європі наведено фото- та відеодокази того, що «російські війська здійснювали цілеспрямовані організовані вбивства мирних мешканців Бучі, виявлених застреленими зі зв’язаними за спиною руками». У звіті йдеться про камери тортур у Бучі, розділені бетонними стінами, включаючи кімнату, яка, використовувалася для страт, зі слідами від куль на стінах. В іншій кімнаті були виявлені сліди тортур та закатованих людей, вкритих опіками, синцями та рваними ранами.

Також у селі Бучанського району у підвалі виявили тіла 18 чоловіків, жінок та дітей. У звіті йдеться про те, що деяким із них відрізали вуха, а іншим виривали зуби. У місії ОБСЄ згадали про велику кількість жінок і дівчат, які зазнали сексуального насильства з боку російських окупантів.

Російські солдати багато разів зізнавалися, що керівництво заохочувало їх за вбивство цивільних українців. Підрозділ російських військ, що був причетний до масових звірств у м. Бучі на Київщині, невдовзі був нагороджений спеціальним указом Путіна.

Садистична жорстокість росіян по відношенню до українців, бруд їхнього фізичного й морального життя надзвичайно наочно показав українцям брехливість російських історичних міфів. Українці переконалися, що росіяни — чужинці.

Росія подавала цю війну як зіткнення західної і російської цивілізацій. Насправді це ніяке не зіткнення цивілізацій, бо не є цивілізацією морально-етична система координат дикунів. Не є цивілізацією суспільство, яке ще не доросло не те, що до християнських заповідей «Не вбий. Не вкради», а навіть до базових людських інстинктів.

Росіяни навмисне блокували та обстрілювали колони біженців, аби примножити людські страждання, стріляли по автомобілях біженців з написом «Діти», розбомбили безліч шкіл і лікарень. Загалом станом на 15 серпня 2022 р. в Україні внаслідок повномасштабної агресії Росії 2300 закладів освіти було пошкоджено, з них 286 повністю знищено. Це робилося задля того, щоб зламати опір українців, і щоб за особистими бідами в українців не вистачило сили й духу боронити спільне — Батьківщину. Станом на 15 серпня 2022 р. з відомих випадків постраждали 1072 дитини: 361 було вбито російськими окупантами, 711 поранено.

У Маріуполі російські окупанти скинули авіабомби на приміщення Драматичного театру, де загинули сотні людей. За перші півроку війни Росія убила десятки тисяч українців, мільйони стали біженцями.

Загалом було зруйновано життя мільйонам людей.

Приклади російської дикості шокували українців.

У Вознесенській церкві на Чернігівщині, де російські війська облаштували свій штаб, окупанти розстрілювали місцевих жителів. Про це повідомили у ДСНС.

В Ірпені Київської області російські окупанти спалили «Біблії» та знищили будівлю християнської місії, росіяни спалили християнські книги на вулиці Виговського, 1 біля християнської місії «Євразія». Помешкання місії росіяни також повністю зруйнували.

На Чернігівщині росіяни смажили шашлики у церкві й стріляли в ікони, так само, як робили їхні предки-залішани у XII столітті.

Давньогрецьке слово «трофей» колись означало пам’ятник, складений зі зброї та обладунків ворожої армії та поставлений на тому місці поля битви. Росіяни «винайшли» нове значення цьому слову: трофейні дитячі мобільні телефони, жіночу білизну, килими, пральні машини, унітази та собачі будки, вкрадені російськими окупантами в боях з мирним населенням України.

Російські війська також регулярно обстрілювали й окуповані ними міста, аби викликати ворожнечу між українцями. Так само діяла Росія ще з 2014 р. Лідера луганських терористів Болотова було отруєно в Росії після того, як він розповів про такі обстріли росіянами окупованого ними Луганська.

Загалом російські війська набагато частіше завдавали ударів по цивільній інфраструктурі України, ніж по військових об’єктах. За даними МВС України станом на середину серпня 2022 р. з початку повномасштабного вторгнення армія РФ вразила понад 22 тисяч цивільних об’єктів і лише близько 300 — військових.

Хоча на початку липня українські війська залишили основні центри Луганщини — Сіверодонецьк і Лисичанськ, Україні вдалося завдати ворогові колосальної шкоди. Уже за три місяці війни втрати агресора, за оцінками британської розвідки, перевищили втрати СРСР в Афаганістані за 9 років.

Крім того, росіяни змусили воювати проти України, часто силоміць, виловлюючи людей на вулицях і в домівках, населення окупованих територій Донецької і Луганської областей, в результаті було винищено велику частину чоловічого населення цих регіонів.

Автор: Олександр Палій, історик, старший науковий співробітник Київського Університету ім. Бориса Грінченка, кандидат політичних наук https://cutt.ly/T8Gs0LZ

Практичне завдання. Виконайте в команді

«Виклики світовому порядку». Проаналізуйте виклики світовому порядку та демократичним цінностям, спричинені збройною агресією РФ проти України.

Утворіть три команди, розподіліть запропоновані ресурси (за кюаркодами і з рубрики «Додаткова інформація») та опрацюйте їх. За бажання укладіть ментальні мапи, тези, структурно-логічні схеми чи інші візуалізації до кожної з тем. Презентуйте результати своєї роботи в класі. Обговоріть. Сформулюйте власну позицію щодо зазначеної проблеми.

1. Інформаційно-довідкові матеріали із сайту МОНУ щодо хронології подій 2014-2019 років, які відбувалися в Автономній Республіці Крим та під час проведення антитерористичної операції /операції Об’єднаних сил на Сході України, підготовлені Науково-дослідним центром воєнної історії Національного університету оборони України імені Івана Черняховського: https://cutt.ly/A8Ho1Mg

2. Інформаційні матеріали, розроблені Генеральним штабом Збройних сил України, «Розширений коментар до Історичної періодизації широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну»: https://cutt.ly/m8GsBIC

Розв’язана РФ війна проти України є порушенням принципу суверенітету та територіальної цілісності держави, який є одним з основних принципів міжнародного права.

Для завершення теми:

• 1. Що таке європейська інтеграція?
• 2. Як ви розумієте значення вислову: «виклик світовому порядку»?
• 3. Які основні принципи європейської інтеграції?
• 4. Назвіть та поясніть виклики сучасного світу.
• 5. Порівняйте структуру й основні органи управління Європейського Союзу та відомі вам ознаки понять «конфедерація» та «федерація».
• 6. Поясніть, чи можна вважати Європейський Союз державою?
• 7. Проаналізуйте виклики демократичним цінностям, спричинені збройною агресією рф проти України.
• 8. Визначте, які країни Європи ще не є членами Євросоюзу, та дізнайтеся про перспективи їхніх відносин з ЄС.
• 9. Підготуйте матеріали за темою «Солідарність «зірок» (celebrity) з Україною». Організуйте в класі «круглий стіл» та обговоріть інформацію.