Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Сорочинська

Тема 4. Консульство та імперія Наполеона Бонапарта

Пригадайте:

1. Кого називали федератами?

2. За яких умов Наполеон Бонапарт прийшов до влади у Франції?

1. Встановлення влади Наполеона

Постать в історії

Наполеон Бонапарт (1769-1821) походив з острова Корсика. Він був сином бідного корсиканського дворянина — таких людей у Франції називали «селяни з гербом». Проте його дворянське походження дозволило йому навчатися у престижній артилерійській школі. Здобувши військову освіту, він розпочав службу у французькій армії підпоручиком (молодший офіцерський чин), не маючи перспектив для успішної кар’єри. Можливість піднятися вгору йому дали революційні війни й допомога брата Максиміліана Робесп’єра. Після приходу до влади термідоріанців його усунули від служби за зв’язки з якобінцями. Однак кар’єра Бонапарта відновилася, коли серед загальної розгубленості він допоміг термідоріанцям придушити бунт роялістів 1795 р. в Парижі.

Жак-Луї Давід. «Наполеон, що перетинає перевал Сен-Бернар, 20 травня 1800», 1802 р.

Вдячна Директорія призначила його командувачем гарнізону Парижа, а згодом — італійської армії. Тоді йому було 28 років. Блискучий злет Наполеона Бонапарта від підпоручика до імператора перетворив його на кумира та взірець для наслідування. Те, що Наполеон звертав увагу не на походження, а на здібності, привабило до нього чимало талановитих людей. Такі генерали Наполеона, як Мішель Ней (1769-1815) та Йоахім Мюрат (1767-1815) відіграли важливу роль у його успішних завоюваннях.

Тактика ведення війни Наполеона дуже відрізнялася від методів, якими генерали послуговувалися раніше, що значною мірою забезпечувало йому перемоги. Він надавав перевагу швидким непрямим ударам, а свою армію розділив на автономні корпуси, командувачі яких мали повну свободу дій. Бонапарт докорінно змінив застосування артилерії на полі бою: він розміщував її не перед військами, як було раніше, а позаду них, стріляючи над головами своїх солдатів. У такий спосіб артилерія могла безкарно наносити втрати живій силі противника та прикривати відхід своїх військ.

Після перевороту 18 брюмера вся влада у Франції фактично опинилася в руках однієї людини — першого консула Наполеона Бонапарта. 25 грудня 1799 р. вводилася в дію нова Конституція, за якою Наполеон на 10 років проголошувався першим консулом та отримував всю повноту виконавчої влади в країні. Законодавча влада поділялася між Державною радою, Трибунатом, Законодавчими зборами і Сенатом. Вводилася складна багатоступенева система виборів. Систему місцевого управління було реорганізовано — департаменти очолили префекти, а міста — мери, які призначалися з Парижа. Таким чином, регіони Франції втратили самоуправління, яке мали раніше.

Прийшовши до влади, Наполеон Бонапарт взявся до перетворення країни. Завдяки рішучим діям він добився фінансової стабільності. Це зумовило економічне піднесення. Усі суперечки між підприємцями та робітниками мала розв’язувати поліція, підприємцям заборонили знижувати заробітну плату робітникам.

Наполеон спочатку дозволив повернутися більшості емігрантів. Соціальній злагоді сприяла також укладена 15 липня 1801 р. угода — конкордат — із Папою Римським, згідно з яким католицтво проголошувалося релігією більшості французів, а перший консул здобував право призначати єпископів, яких потім затверджував Папа Римський.

У серпні 1804 р. було ухвалено «Цивільний кодекс», який часто називають «Кодексом Наполеона». У ньому закріплювався принцип рівності всіх громадян перед законом, недоторканності приватної власності, свободи приватного підприємництва. Питання шлюбу та сім’ї були виведені з відання Церкви, було дозволено розлучення, проте цей кодекс передбачав владу чоловіка над жінкою та дітьми. «Кодекс Наполеона» став першою збіркою законів, яка поширювалась на всю територію Франції.

• Що таке конкордат? З ким і для чого Наполеон уклав конкордат?

У лютому-березні 1804 р. було викрито велику змову прибічників відновлення монархії Бурбонів у Франції. Скориставшись цим, у країні розгорнули кампанію за проголошення Наполеона імператором, оскільки вважали, що лише він зможе зберегти здобутки революції. 2 грудня 1804 р. Бонапарт коронувався як імператор французів Наполеон І. Від цієї події в історії Франції ведеться відлік періоду Першої імперії.

• Чому, на вашу думку, Наполеон не самовільно проголосив себе спочатку довічним консулом, а потім — імператором, а проводив всенародне голосування?

Жак-Луї Давід. «Коронація Наполеона», 1805-1808. Фрагмент.

Наполеон запросив на церемонію Папу Римського, проте, всупереч звичаю, імператорську корону надягнув на себе сам, що мало символізувати незалежність його влади від позиції Церкви. Потім він коронував свою дружину Жозефіну Богарне

• Яка подія зображена на картині? Де перебуває Наполеон? Що він тримає в руках і з якою метою? Аргументуйте свою відповідь.

2. Війни Наполеона

Одним із головних суперників Франції Наполеона стала Велика Британія. Вона мала недостатньо сухопутних військ, щоб прямо воювати з ним, проте володіла могутнім флотом. У 1805 р. у Трафальгарській битві британці перемогли французько-іспанський флот, який мав забезпечити висадку французьких військ в Англії. Тому у 1806 р. Наполеон спробував вдатися до блокади: Франція та підконтрольні їй європейські країни мали розірвати з Великою Британією економічні зв’язки. Цю політику було названо континентальна блокада. Вона не дозволяла англійцям купувати сировину та продавати свої товари на європейському континенті, що завдало шкоди її економіці.

У 1805 р. армія Наполеона здобула перемогу над австрійцями у битві під Ульмом. Це відкрило їй шлях до столиці Австрії — Відня. 2 грудня 1805 р. відбулася битва під Аустерліцом, де зустрілися сили Наполеона І, російського імператора Олександра І та австрійського імператора Франца II. Тому цю битву називають «битвою трьох імператорів». У ній французи здобули перемогу над набагато більш численними військами ворога. У її результаті було укладено Пресбурзький мир, за яким Австрія втрачала на користь Франції володіння в Італії, на узбережжі Адріатичного моря, в німецьких землях та мала сплатити контрибуцію в розмірі 85 млн франків. Також у 1806 р. було скасовано Священну Римську імперію, а замість неї утворено Рейнський союз. Австрійська імперія, яка була проголошена у 1804 р. у відповідь на створення Французької імперії, у 1806 р. стала окремою державою.

Нік Гіндро. «Втрати після битви під Аустерліцом», 2016 р.

Ця картина символічно зображає втрати Австрії внаслідок програної битви. Схилений чоловік тримає стяг у кольорах династії Габсбургів, яка на той час правила Австрією

У війну проти Франції також вступила Пруссія, чий правитель сподівався самостійно перемогти французів, проте її сили також були розгромлені у битві під Єною 14 жовтня 1806 р. Наполеон з тріумфом в’їхав до Берліна — столиці Пруссії.

Лемюель Френсіс Еббот. «Портрет Гораціо, лорда Нельсона», 1799 р.

Лорд Нельсон, видатний стратег та полководець, командував британським флотом у Трафальгарській битві, у ній і був вбитий французьким снайпером. У численних баталіях він утратив праву руку та мало не позбувся ока

14 червня 1807 р. російське військо зазнало поразки у битві під Фрідландом — у результаті між Францією та Російською імперією було укладено Тільзитський мир, за яким Російська імперія мала визнавати всі французькі завоювання та приєднатися до континентальної блокади. Також створювалося Варшавське герцогство — залежна від Франції держава на тих землях, які відійшли до Пруссії за II та III поділами Речі Посполитої.

• У результаті яких подій Священна Римська імперія припинила існування? Яка держава постала на її територіях?

3. Криза та падіння Першої імперії

У перші роки правління Наполеона підтримувала більшість французів. Пожвавлення в економіці сприяло зростанню заробітної плати. Наполеона вважали рятівником вітчизни, воєнні перемоги викликали національне піднесення та почуття гордості. Проте поступово французи втомилися від тривалих війн. Нові мобілізації чоловіків віком від 18 до 25 років все частіше викликали невдоволення.

На територіях, що увійшли до складу імперії Наполеона або залежних від неї «сестринських республіках» скасовувалися феодальні повинності та станові привілеї, затверджувалася рівність громадян перед законом, запроваджувався «Кодекс Наполеона», церковні землі передавалися у власність держави тощо.

Шлях Великої армії Наполеона супроводжувався пограбуваннями та реквізиціями. Щоб армія рухалася швидше, він відмовився від обозу та організованих польових кухонь — солдати самі шукали собі харчування. Важким тягарем ставали контрибуції та необхідність постачати десятки тисяч солдатів до його армії.

Поступово почали ускладнюватися відносини імперії із завойованими країнами.

Франсиско Гоя. «Третє травня 1808 в Мадриді», 1814 р.

2 травня 1808 р. у Мадриді було придушено виступ проти французької окупації. Страти повсталих тривали всю ніч. Для іспанців страчені повстанці стали символом героїзму та патріотизму

Наполеон проголосив себе «імператором французів», в його імперії французька нація ставилася на перше місце, що закономірно викликало невдоволення і стало причиною зростання патріотичних почуттів і зародження національно-визвольних рухів, спрямованих проти французького панування. Так, в Італії в 1807 р. виникло таємне товариство карбонаріїв, метою якого була підготовка повстання для звільнення країни. У Пруссії з’явилося таємне товариство «Тугенбунд», що виступало за об’єднання країни та ліквідацію залежності від Наполеона. В Іспанії після вторгнення туди наполеонівської армії спалахнула герілья — партизанська війна проти французької влади. Наполеон направив до Іспанії 300-тисячну армію, але так і не зміг придушити герілью.

Альбрехт Адам. «Наполеон в палаючій Москві», 1841 р.

Однак Наполеон, імовірно, не помічав цього. Прагнучи силою примусити Російську імперію до виконання Тільзитського миру та дотримання континентальної блокади, умови якої вона демонстративно порушувала, у 1812 р. він повів свою армію на схід. 14 вересня того ж року французькі війська увійшли у Москву. Проте ця війна виявилась надто виснажливою, французи були змушені відступити, а французька армія виявилась не готовою до війни на таких великих територіях, солдати страждали від голоду, холоду та хвороб. Усвідомлюючи безперспективність подальшої кампанії, Наполеон був змушений відступити, втративши свою Велику армію.

Повернувшись до Парижа, імператор став збирати нову армію. Цього разу його противниками були Російська та Австрійська імперії, Іспанія, Англія та інші європейські держави. Восени 1813 р. вони зібрали майже мільйонне військо, якому Наполеон міг протиставити лише 500-тисячну армію, більшість якої складали щойно мобілізовані юнаки.

16-19 жовтня 1813 р. під Лейпцигом відбулася «битва народів», як її назвали сучасники. Теперішні історики вважають її найбільшою європейською битвою до початку Першої світової війни (1914-1918 рр.). Наполеон зазнав поразки та відступив на територію Франції. Він відхилив пропозицію укласти мир і відмовитися від завоювань Франції після 1792 р. У відповідь на це Велика Британія, Російська імперія, Австрія та Пруссія домовилися продовжувати війну з Наполеоном.

Зведений до 100-ліття «битви народів» монумент. Лейпциг, Німеччина. Вважається найбільшим пам’ятником Європи

Узимку 1814 р. російсько-австрійсько-прусські війська вийшли до кордонів Франції. 30-31 березня 1814 р. відбулася битва за Париж, захисники якого були змушені капітулювати. До французької столиці вступили війська союзників.

6 квітня 1814 р. Наполеон за себе та всіх своїх нащадків зрікся престолу. Його було заслано на невеликий острів Ельба поблизу берегів Італії. Кордони Франції мали повернутися до стану 1792 р.

Словничок

Реставрація (політична) — відновлення попереднього суспільно-політичного устрою.

Переможці разом зі старою французькою аристократією провели у Франції політичну реставрацію монархії Бурбонів. Королем Франції було проголошено Луї XVIII (1814-1824 рр.) — 59-річного брата Луї XVI. Державним прапором замість синьо-біло-червоного триколора, що виник у роки революції, знову став білий прапор із лілеями Бурбонів. Союзники підтримували відновлення в країні дореволюційних порядків, але зобов’язали Луї XVIII дати народу конституцію. Усі посади в державі отримали прихильники Бурбонів. З армії було звільнено 20 тис. офіцерів, які служили за Наполеона. Поліпшення відносин із Великою Британією призвело до повернення на ринки Франції англійських товарів, що негативно вплинуло на місцевих виробників. Це викликало невдоволення у французів, у країні почала зростати прихильність до колишнього імператора Наполеона.

• Як змінилося життя у Франції після того, як у 1814 р. Наполеон зрікся престолу?

Орас Верне. «Захисники укріплень Кліші», 1820 р. Фрагмент. Полотно присвячене обороні Парижа 30 березня 1814 р.

• Кого можна побачити на поданому фрагменті картини? Яку сторону війни висвітлює це зображення?

4. Початок роботи Віденського конгресу. «Сто днів» Наполеона.

1 листопада 1814 р. у Відні розпочався конгрес, на якому мали бути визначені принципи подальшого облаштування Європи. На нього були запрошені представники багатьох європейських держав, але ухвалювали рішення лише чотири з них: Велика Британія, Австрія, Росія та Пруссія. Франція, як переможена сторона, такого права не мала.

Це цікаво

Віденський конгрес

Віденський конгрес тривав з 1 листопада 1814 р. по 9 червня 1815 р. До австрійської столиці з’їхалися більш ніж двісті дипломатів майже з усіх країн континенту, імператори, королі та принци у супроводі придворних, радників та шпигунів — за традиціями часів «старого порядку». Протягом цих місяців приймаюча сторона організувала для гостей численні розваги: бали, прийоми, огляди військ, прогулянки та катання на санях, концерти, на яких диригував сам Бетховен. Тому це зібрання сучасники назвали «танцюючий конгрес».

У цей час Наполеон уважно стежив за подіями у Франції. Упевнившись, що французи не підтримують Бурбонів, він вирішив спробувати повернути владу. 1 березня 1815 р. Наполеон із 1600 солдатами висадився на узбережжі Жуанвільської затоки й рушив на Париж, закликаючи приєднуватися до армії всіх, хто його підтримує.

Французи вітали Наполеона як визволителя. На його бік переходили війська, які спрямовував проти нього Луї XVIII. Надвечір 21 березня 1815 р. парижани внесли імператора на руках до палацу Тюїльрі. Так розпочалися «сто днів» — період повернення до влади Наполеона (20 березня — 22 червня 1815 р.).

Перед небезпекою відновлення імперії Наполеона його противники у Відні забули про розбіжності в поглядах і знову об’єдналися. Для боротьби з імператором вони створили чергову коаліцію, найчисленнішу за кількістю країн-учасниць. У той час коли Наполеон зібрав 120-тисячну армію, сили його противників налічували 850 тис. солдатів. 18 червня 1815 р. поблизу селища Ватерлоо в Бельгії англо-прусська армія завдала поразки армії Наполеона. Після цього 22 червня 1815 р. він удруге зрікся престолу.

Фелікс Еммануель Анрі Філіпото. «Битва при Ватерлоо: британці стримують натиск французьких кірасирів», 1874 р.

Наполеон здався в полон англійцям і був засланий ними на невеликий острів Святої Єлени в Атлантичному океані. Перебуваючи під постійною охороною 3 тис. солдатів, 5 травня 1821 р. там він і помер.

• З якою метою було скликано Віденський конгрес?

4. Підсумки Віденського конгресу. Утворення Священного союзу

9 червня 1815 р. відбулося підписання заключного акта Віденського конгресу, у якому були викладені його основні рішення.

Франція поверталася до кордонів 1792 р. без втрати власних територій і сплачувала переможцям 700 млн франків контрибуції. У Франції, Іспанії та Неаполітанському королівстві відновлювалася влада династії Бурбонів. Велика Британія закріпила за собою частину колишніх французьких і голландських колоній. За її ж наполягання союзникам було передано весь французький військовий флот. Російська імперія отримала території Варшавського герцогства та зберегла приєднані раніше Фінляндію та Бессарабію. Вона повертала Австрії Тернопільщину, подаровану їй Наполеоном у 1809 р., а від австрійського імператора отримувала інші українські землі — Холмщину та Підляшшя. Зберігалася політична роздробленість Італії, Пруссія отримувала нові території. До Голландії приєднувалися Бельгія та Люксембург, до Швеції — Норвегія, до Данії — Шлезвіг і Гольштейн.

Томас Лоуренс. «Портрет Клемента фон Меттерніха», 1815 р. Меттерніх головував на Віденському конгресі, а також представляв Австрію. Крім того, він виступив як організатор «Священного союзу»

Джордж Доу. «Портрет Олександра І», 1826 р. Російський імператор Олександр І, який брав активну участь у антинаполеонівських коаліціях, уважав себе гарантом європейської безпеки

П’єр-Поль Прюдон. «Портрет Шарля Моріса де Талейран-Перігора», 1807 р. Талейран був вправним французьким дипломатом, який зумів на Віденському конгресі відстояти французькі інтереси, зокрема, Франція зберігала кордони 1792 р. та не мала сплачувати репарацій

• Які держави збільшили свої володіння за наслідками Віденського конгресу?

• Чиїм коштом відбулося це територіальне збільшення?

Великі зміни чекали на німецькі землі. Священну Римську імперію було ліквідовано, замість неї сформували Німецький союз, що був конфедерацією із 38 німецьких держав, у тому числі Прусського королівства та Австрійської імперії. Очолював його австрійський імператор, а основним органом влади був Союзний сейм.

Створювалася Швейцарська конфедерація з 19 кантонів, яка отримувала стратегічно важливі для війн в Європі альпійські перевали та проголосила вічний нейтралітет: її територією не могли пересуватися іноземні війська, а сама Швейцарія не мала права вступати до військово-політичних союзів. Творці цієї ідеї намагались убезпечити Європу від внутрішніх війн.

Також Віденський конгрес засудив работоргівлю.

Це цікаво

Європейський концерт

З Віденським конгресом пов’язане поняття «європейського концерту» — політичної організації Європи, заснованій на провідній ролі п’яти великих держав: Великої Британії, Пруссії, Австрії, Росії та Франції, які регулярно збираються на конгреси для спільного вирішення політичних питань.

Налякані революційними подіями у Франції, тим, що тут було скасовано саму монархію як таку та докорінно змінено суспільно-політичний устрій (народ є джерелом влади, загальна рівність громадян перед законом), а також непересічними здібностями та успіхами Наполеона Бонапарта, монархи Австрії, Пруссії за пропозицією російського імператора Олександра І у 1815 р. в Парижі підписали акт про створення «Священного союзу». Пізніше до нього приєдналися Франція та більшість європейських держав. Цей Союз мав на меті не допустити повторення подій, подібних до Французької революції, у своїх країнах. У 1820 р. у місті Троппау представники Священного союзу домовились про право воєнного втручання у внутрішні справи інших держав, якщо там розпочнуться події, що можуть загрожувати існуючому порядку.

• Які держави є засновницями Священного союзу? Коли його було створено?

Робота з джерелами

Із листа секретаря Віденського конгресу Фрідріха Генца (26 червня 1815 р.)

Увага суспільства, мабуть, не була настільки ж збудженою, як перед відкриттям цього урочистого зібрання. Від нього чекали реформи політичної системи Європи, гарантій вічного миру і, нарешті, повернення Золотого віку Воно принесло лише реставрації, заздалегідь визначені силою армій, — угоди між великими державами, що мало сприяли встановленню рівноваги і підтриманню миру в Європі, досить довільні зміни у володіннях менш вагомих держав...

1. Що громадськість очікувала від Віденського конгресу?

2. Яким, на думку автора, був результат Віденського конгресу? Чи збігся він з очікуваннями?

3. Обговоріть у парах. Чи можна назвати рішення Віденського конгресу справедливими?

Закріплення знань, умінь та навичок

1. Як називалася посада, яку обіймав Наполеон Бонапарт у 1799-1804 рр.?

2. Як відбулося встановлення Першої імперії у Франції?

3. Якими були причини кризи в імперії Наполеона? У чому це проявилось?

4. З якою метою Наполеон оголосив континентальну блокаду?

5. Яким було ставлення підкорених народів до Наполеона? Чи змінювалось воно з часом? Чому?

6. Зіставте битви Наполеонівських війн та їхні характеристики. Розташуйте утворені пари у хронологічному порядку.

• 1 Битва при Ватерлоо
• 2 Битва під Лейпцигом
• 3 Битва під Аустерліцом
• 4 Трафальгарська битва
• А остання битва Наполеона
• Б битва, у якій британський флот завдав поразки французько-іспанському
• В також називають «битвою трьох імператорів»
• Г інша назва — «Битва народів»

7. Поміркуйте, якими були причини падіння імперії Наполеона І.

8. Чому стало можливим повернення Наполеона до влади у Франції у період «ста днів»? Чим він закінчився?

9. Яке об’єднання отримало назву «Священний союз»?

10. Попрацюйте у парах. Сформулюйте принцип, за яким ухвалювалися рішення на Віденському конгресі.

11. Творче завдання. Розділіться на невеликі групи. Кожна з них представлятиме редакцію певного публіцистичного видання початку XIX ст. на вибір: французького, яке підтримувало реставрацію Бурбонів, та іншого, яке було на стороні Наполеона І, австрійського, британського, іспанського, пруського та російського. За потреби перелік можна розширити.

Завданням кожної з редакторських команд підготувати повідомлення про поразку Наполеона при Ватерлоо. Крім цього, у поданому матеріалі має міститися вичерпна інформація про життєвий шлях Наполеона; він має бути оформлений відповідно до вимог публіцистичного стилю, за бажання його можна доповнити ілюстраціями.

Тим часом в Україні

1805 р. — відкриття Харківського університету.

1812 р. — російсько-французька війна, у ході якої для підготовки оборони на українських землях було тимчасово відновлено кінні козацькі полки. Деякі з них брали участь у бойових діях у Західній Європі проти сил Наполеона.