Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Сорочинська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Тема 3. Завершення Французької революції кінця XVIII ст.

Пригадайте:

1. Що таке Паризька комуна?

2. З якої події ведеться відлік подій Французької революції?

1. Встановлення якобінської диктатури

У суспільно-політичному житті Франції кінця XVIII ст. важливу роль відігравали «політичні клуби». Від 1789 р. в бібліотеці монастиря Святого Якова збирався «Клуб друзів конституції», тому його членів називали якобінцями. Станом на 1790 р. їх було більш ніж 150 осіб. У Законодавчих зборах якобінці розділилися на поміркованих, яких називали жирондистами (за назвою департаменту Жиронда, звідки походила більшість із них), і монтаньярів (буквально «горців», оскільки вони сиділи у верхній частині зали засідань) — радикальних республіканців, прихильників негайних і рішучих змін.

Лідерами останніх були Жорж-Жак Дантон (1759-1794) і Максиміліан Робесп’єр (1758-1794). За наполяганням депутатів-монтаньярів Конвент звинуватив Луї, колишнього короля, а зараз — звичайного громадянина Франції, у державній зраді та засудив до страти. 21 січня 1793 р. йому відрубали голову, а в жовтні було страчено його дружину Марію-Антуанетту. Ці події стали причиною для зростання кількості країн-учасниць антифранцузької коаліції. Навесні 1793 р. під їхнім тиском французькі війська були змушені відступати.

Невідомий художник. «Комітет громадського порятунку», 1793-1794. В глибині зали відбувається засідання комітету відгороджене триколірною стрічкою. Глядачі мають змогу спостерігати за ним

Поразки на фронтах поєднувалися з ускладненням внутрішнього становища у Франції. Порушення господарських зв’язків викликало нестачу продуктів. Монтаньяри, яких почали називати «справжніми якобінцями», закликали розправитися з винними в погіршенні ситуації «зрадниками», тобто жирондистами, і вимагали створення сильної виконавчої влади в центрі. 31 травня — 2 червня 1793 р. в Парижі відбулося повстання, унаслідок якого монтаньяри-якобінці захопили владу та вигнали з Конвенту жирондистів. Незабаром лідерів останніх стратили. У країні встановилася якобінська диктатура.

• Поясніть, чому диктатуру депутатів-монтаньярів називають якобінською.

Словничок

Диктатура (від лат. dictatura — необмежена влада) — нічим не обмежена влада особи, групи, що спирається на силу й певну державну структуру.

Функції уряду Франції став виконувати Комітет громадського порятунку з 11 осіб, очолюваний Робесп’єром. Своєю метою він уважав порятунок революції за будь-яку ціну. 24 червня 1793 р. Конвент ухвалив нову конституцію. Вона закріпила республіканську форму правління та встановила загальне виборче право. Відтепер брати участь в політиці могли всі чоловіки віком від 21 року. Однак в умовах війни якобінці вважали недоцільним запроваджувати ці зміни, тому відклали її впровадження до завершення революції.

Організація влади у Франції за часів Якобінської диктатури (24 червня 1793 р. — 27 липня 1794 р.)

Це цікаво

Революційний календар

Якобінці вважали проголошення Франції республікою початком нової ери й запровадили нове літочислення за роками республіки. Роки позначалися римськими цифрами: 1789-1791 рр. — I, II, III роки Свободи, 1792 р. — І рік Республіки, 1793 р. — II рік Республіки і т. д. Якщо потрібно було назвати дату події, яка відбулася до цього, то казали «така-то дата за арабським стилем». Нова ера починалася 22 вересня 1792 р. і поділялася на 12 місяців із 30 днів, назви яких відповідали явищам природи та сільськогосподарським роботам.

Осінні місяці — вандем’єр («виноградний»), брюмер («туманний»), фрімер («морозний»); зимові — нівоз («сніговий»), плювіоз («дощовий»), вантоз («вітряний»); весняні — жерміналь («проростаючий»), флореаль («квітучий»), преріаль («лучний»); літні — мессідор («жнивний»), термідор («спекотний»), фрюктідор («родючий»).

Днем відпочинку був кожний десятий день. Існувало п’ять святкових днів — Генія, Праці, Подвигів, Нагород та Суспільної думки, а релігійні свята скасовувалися. Революційний календар діяв у Франції до 1 січня 1806 р.

Постать в історії

Максиміліан Робесп’єр (1758-1794) та Жорж Дантон (1759-1794)

Робесп’єр — член клубу якобінців — прийшов до влади у віці 35 років як очільник Комітету громадського порятунку, який фактично керував країною.

Фанатичний прихильник ідей Жана-Жака Руссо, він вірив, що революція завершиться лише тоді, коли буде збудовано цілковито нове суспільство. Робесп’єра називали непідкупним, його не цікавили ані почесті, ані влада як така — лише досягнення вищої її мети. Він був фанатично переконаний, що лише терор може врятувати революцію і захистити Францію від зовнішнього вторгнення. Його суттю були не страти як такі, а щоб у такий спосіб залякати «ворогів революції». З часом запроваджений ним терор проти «ворогів революції» перетворився на терор проти колишніх поплічників та політичних суперників. Він стратив і Дантона — чи не найголовнішого свого соратника.

Невідомий художник. «Портрет Жоржа Дантона, оратора та політика», близько 1790 р.

До початку революції Жорж-Жак Дантон був адвокатом, а завдяки своєму ораторському таланту став популярним серед революціонерів. Про своє спотворене віспою обличчя казав, що воно «суворе, як сама революція». У 1793 р. він прийшов до влади разом з іншими якобінцями, зокрема Робесп’єром. Дантон був одним із творців революційних трибуналів — органів, які засуджували до страти тисячі людей, і за допомогою яких якобінці здійснювали свій терор.

Невідомий художник. «Максиміліан Робесп’єр», близько 1790 р.

Дантона і його прихильників, які виступали за обмежений терор, вважали «поблажливими» та попереджали про те, що його можуть стратити і пропонували покинути країну. Дантон відповів, що «не можна забрати батьківщину на своїх підошвах». Проте офіційним приводом для його страти стала його участь у фінансових махінаціях та корупції, чого не міг стерпіти «непідкупний» Робесп’єр. Перед стратою Дантон вигукнув «Максиміліане, я чекаю на тебе, ти підеш за мною!». Так і сталося — Робесп’єр потрапив на гільйотину в тому ж таки 1794 р.

• Які методи обрав Робесп’єр для побудови нового суспільства?

Якобінці запровадили загальну військову повинність для всіх неодружених молодих чоловіків. Це дозволило збільшити кількість солдатів до 750 тис. осіб. Армія стала мотивованою і дисциплінованою. Завдяки реорганізації вона перейшла в наступ і вже восени 1793 р. звільнила всю захоплену територію Франції та стала воювати за її межами.

Жак-Луї Давід. «Смерть Марата», 1793 р. Це полотно не відображає точних обставин смерті Жана-Поля Марата, але є однією з найвідоміших картин, присвячених Французькій революції

• Хто такий Жан-Поль Марат?

• Які історичні наслідки мала зображена подія?

У липні 1793 р. Шарлотта Корде, яка теж виступала проти «старого порядку», але вважала, що нинішні правителі зрадили ідеалам революції, вбила одного з лідерів якобінців Марата. Це стало приводом для активізації терору проти «ворогів революції». 17 вересня 1793 р. було схвалено Декрет про «підозрілих», за яким можна було заарештовувати всіх, кого вважали прихильниками тиранії. Згідно з Декретом «підозрілим» можна було вважати кожного, хто підтримував повстання проти революції, мав зв’язки за кордоном та серед колишньої аристократії. Громадяни були зобов’язані носити триколірну кокарду та особливий головний убір — фригійський ковпак, інакше їх могли звинуватити як «підозрілих». Комісари, що роз’їхалися всією країною, мали право проводити обшуки та арешти «підозрілих». Водночас комісари ревно слідкували, щоб по всій країні вистачало хліба.

Кого якобінці вважали «підозрілим»? У чому «підозрювали» таких осіб?

У цей період було заарештовано до 500 тис. осіб (2 % населення тогочасної Франції), а страчено — до 40 тис. Ворогами революції було оголошено і страчено не лише аристократів, зокрема колишню королеву Марію-Антуанетту, прибічників монархії, а й жирондистів. Серед інших жертв терору став і видатний учений Антуан Лавуазьє. Згодом було скарано й одного з організаторів терору і близького друга Робесп’єра — Жоржа-Жака Дантона. За переказами, перед стратою він сказав: «Революція... пожирає власних дітей».

Невідомий художник «Страта Марії-Антуанетти», близько 1793 р.

Марію-Антуанетту, як і Луї XVI, Дантона, Робесп’єра та тисячі інших жертв, було страчено за допомогою гільйотини — пристрою з падаючим лезом, який, як тоді вважали, забезпечував «гуманну страту». Цей вид страти у Франції проіснував до XX ст.

• Як ви розумієте останню фразу Дантона?

Словничок

Терор — політика залякування, придушення політичних противників насильницькими методами. Використовується як засіб досягнення будь-якої мети.

Для того щоб зменшити невдоволення населення й заодно зміцнити свою владу, Конвент ухвалив Декрет про «загальний максимум», яким обмежив ціни на зерно, борошно, сіль, мило — всього 39 найменувань товарів й одночасно підвищив заробітну плату робітникам. Було запроваджено пенсії для скалічених на виробництві робітників, вдів та сиріт.

Якобінці спробували створити нову релігію — культ Розуму і Вищої істоти, які мали замінити християнство та сприяти розвиткові патріотичних почуттів. Однак ці наміри повністю провалилися.

Цікаво знати

Не вся Франція сприйняла страту короля і перетворення її на республіку як належне. Численні, проте відносно невеликі виступи селян відбувалися, починаючи ще з 1789 р.

У 1793 р. мешканці міста Ліон скинули якобінську адміністрацію, за що Конвент негайно оголосив їх «ворогами революції» і видав декрет, згідно з яким Ліон має бути зруйновано. Два місяці тривала облога міста, а коли війська увірвалися до нього, тисячі людей було вбито та страчено.

Наймасовішим стало повстання у регіоні Вандея, що спалахнуло 1793 р. і було настільки масштабним, що для його придушення використали армію, внаслідок чого деякі регіони Вандеї втратили від 25 до 35 % населення. Страти повсталих у Вандеї були дуже жорстокими. Вандейське повстання завершилося у 1796 р. завдяки домовленостям з Директорією.

Поль-Еміль Бутін’ї. «Рояліст Анрі де Ларошжаклен в битві при Шолі», XIX ст. Битва при Шолі — одна з битв Вандейського повстання, у ході якої повсталі зазнали поразки

2. Термідор

27 липня 1794 р. (9 термідора III року Республіки) у Конвенті проти влади Робесп’єра об’єдналися його противники, які виступали проти терору. Робесп’єра та його прибічників заарештували в Конвенті, а наступного дня стратили. Внаслідок термідоріанського перевороту, як називають цю подію, режим якобінської диктатури у Франції було ліквідовано.

Організація влади у Франції за часів термідоріанського режиму (26 жовтня 1795 р. — 9 листопада 1799 р.)

• Пригадайте, де вже при вивченні курсу історії вам траплялися подібні назви державних органів.

У своїй політиці термідоріанці не намагалися відновити дореволюційний «старий порядок». Вони відмовлялися від якобінських ідей перебудови суспільства та прагнули захистити інтереси поміркованих верств нової знаті, яка сформувалася у Франції за роки революції. Внаслідок Революції багато буржуа змогли розбагатіти, скупивши землі, конфісковані у аристократів та Церкви, а завдяки ліквідації цехового устрою зуміли без зайвих перешкод відкрити мануфактурне виробництво. Саме ці люди тепер прийшли до влади.

Термідоріанці виступали за республіканську форму правління, недоторканність приватної власності та свободу підприємництва. Термідоріанці, прагнучи здобути популярність серед народу, скасували Декрет про «підозрілих», почали віддавати під суд якобінців, винних у розгортанні терору, засудженим ними було оголошено масову амністію. Також було ліквідовано Паризьку комуну (орган самоуправління Парижа), що підтримувала Робесп’єра, а її членів — страчено.

У грудні 1794 р. термідоріанський Конвент скасував систему загального максимуму, що спричинило зростання цін на продукти в кілька разів. Навесні 1795 р. в Парижі відбулися два повстання санкюлотів, що проходили під гаслом «Хліба і Конституції 1793 р.!», але цього разу населення їх не підтримало, тож ці виступи були швидко придушені, а більш ніж 700 їхніх учасників стратили.

22 серпня 1795 р. Конвент ухвалив нову Конституцію III року Республіки. Вона зберігала республіканський устрій, але скасовувала загальне виборче право, відновлюючи систему виборів, як у 1791 р.

5 жовтня 1795 р., скориставшись тим, що після проведення виборів ще не було оголошено офіційну владу, прихильники монархії підняли повстання в Парижі, яке придушив артилерією генерал Наполеон Бонапарт, убивши таким чином близько 400 осіб. Це було останнє повстання у Парижі протягом Французької революції.

Авраам Жирарде. «Урядові війська під керівництвом Наполеона стріляють у повстанців біля церкви Святого Роха, 5 жовтня 1795», 1795 р.

Вибори за Конституцією 1795 р. оголосили проведеними, тож Конвент припинив свою діяльність і передав владу новим органам влади: Законодавчому корпусу та Директорії — комітету з п’яти директорів. Головну роль у Директорії відігравав Поль Баррас (1755-1829).

П’єр-Мішель Алікс. «Поль Баррас у парадному вбранні директора», кін. XVIII ст.

За правління Директорії розпочато створення мережі закладів загальної освіти, а також політехнічних шкіл. Також було проголошено свободу віросповідання та відділення Церкви від держави.

3. Війни Директорії

У період Директорії Франція здобула вирішальну перемогу над І-ю антифранцузькою коаліцією. Війна з її боку в цей період набула загарбницького характеру. На захоплених землях французи проголошували так звані «сестринські республіки», де влада і суспільство мали бути організовані так само, як і у Франції. Першою з них стала Батавська республіка, створена у 1794 р. на території Нідерландів. Насправді ці республіки перебували під сильним впливом Франції, крім того, з них вивозилися до Парижа історичні та мистецькі цінності.

• На території якої держави було створено Батавську республіку?

Цікаво знати

Французька армія, якою мав командувати Наполеон в Італії, не мала належного спорядження та постачання, щоб прогодуватися, солдати нерідко вдавалися і до грабіжництва. Новий командувач зумів навести відносний порядок, а також пообіцяв солдатам рушити до багатих італійських земель. Для мобільності війська Наполеона не мали обозу, а харчувалися зібраним у місцевого населення.

Навесні 1796 р. Директорія, плануючи воєнні дії проти Австрійської імперії, зосередила основний удар у німецьких землях, а для того, щоб відволікти противника, до австрійських володінь у Північній Італії направила невеликі сили на чолі з Наполеоном Бонапартом (1769-1821). Проте французька армія на півночі не змогла досягти успіху, тоді як війська під командуванням Наполеона здобули цілу низку вражаючих перемог — при Лоді, Акролі, Ріволі тощо. Вони дали змогу у 1797 р. укласти вигідний для Франції мир у Кампо-Форміо, за яким Австрійська імперія віддавала їй території сучасної Бельгії, лівий берег Рейну та Іонійські острови, а також визнавала існування Цизальпійської республіки — держави, створеної Наполеоном на завойованих ним землях Північної Італії. Внаслідок укладення цього миру Перша антифранцузька коаліція розпалася, і головним противником революційної Франції стала Велика Британія.

Орас Верне. «Генерал Бонапарт та його війська переходять Аркольський міст», 1826 р. Наполеон, підхопивши прапор, сам повів армію на міст. У ході цієї битви французька армія здобула перемогу над австрійськими військами. Сама битва відбулася біля селища Арколь поблизу Верони у ході Італійської кампанії (1796-1797 рр.)

Про що свідчить той факт, що французькі війська воювали за межами своєї країни?

Луї-Франсуа Лежен «Битва біля пірамід», 1808 р. Лежен був не лише художником, а й військовим, який брав участь у практично всіх військових кампаніях Бонапарта

• Спираючись на назву картини та на зображене на ній, визначте, у ході якої з кампаній Наполеона відбулася ця битва.

Щоб перемогти Велику Британію, Бонапарт обрав спосіб завдання непрямих ударів, тому він допомагав Ірландії та висадився в 1799 р. у Єгипті, щоб відрізати англійцям шлях до їхньої колонії Індії, а можливо, згодом завоювати і її. Директорія, побоюючись його популярності серед народу, яку принесли йому попередні перемоги, була рада відправити Наполеона подалі з Парижа. Так розпочалася Єгипетська кампанія (1798-1801 рр.), у ході якої французьке військо захопило Єгипет та Сирію. В експедицію, крім 38 тис. солдатів, Бонапарт взяв із собою вчених, художників та інженерів, які мали досліджувати спадок Стародавнього Єгипту. Тим часом ескадра англійського адмірала Гораціо Нельсона знищила французький флот в Абукірській бухті (1-2 серпня 1798 р.) поблизу Александрії, чим відрізала військо Наполеона від Франції. Французьке військо протрималося у Єгипті до 1801 р., поки їх не витіснили англійці.

ЄВРОПА В ПЕРІОД НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН. 1794-1815 рр.

В цей час у Парижі готувалася змова проти Директорії, яку її учасники розраховували використати для захоплення влади. Дізнавшись про ситуацію на батьківщині, Наполеон залишив армію в Єгипті, а сам повернувся до Франції. 9 листопада 1799 р. (18 брюмера за революційним календарем) у столиці відбувся державний переворот. Оточивши залу засідань військами, Бонапарт примусив Законодавчий корпус затвердити рішення про розпуск Директорії та передачу влади трьом консулам — Сійєсу, Роже-Дюко та Бонапарту.

• До кого перейшла влада у Франції внаслідок перевороту 18 брюмера?

Закріплення знань, умінь та навичок

  • 1. Внаслідок яких подій якобінці прийшли до влади? Хто вважається їхнім лідером?
  • 2. Охарактеризуйте правління Якобінської диктатури. Як ви вважаєте, чому цей етап Французької революції отримав таку назву?
  • 3. Чим якобінці виправдовували розгорнутий ними терор?
  • 4. Коли було прийнято Декрет про «загальний максимум»? З якою метою? Коли його було скасовано? Які це мало наслідки?
  • 5. Кому за Конституцією 1795 р. належала вища виконавча влада у Франції?
  • 6. Вкажіть напрямки війн, які вела Директорія. Якою була доля завойованих нею земель? Хто здійснював ці завоювання?
  • 7. Об’єднайтеся у малі групи. Складіть перелік ключових понять та термінів, які допоможуть охарактеризувати Французьку революцію кінця XVIII ст. Свій вибір обґрунтуйте.
  • 8. До початку революції мешканці Франції вважалися підданими її короля, у її ході вони стали називатися громадянами. Як ви розумієте різницю між цими поняттями? На якому етапі революції, на вашу думку, відбулася ця зміна?
  • 9. Підготуйте есе на тему «Права людини і громадянина в якобінській Франції».
  • 10. Завершіть подану таблицю.

Періодизація Французької революції кінця XVIII ст.

Етап

Дата

Період

Основні події

Характеристика

І Етап

20 червня 1789 р. — 10 серпня 1792 р.

Початок революції

14 липня 1789 р. — штурм Бастилії, що знаменує початок революції

Головний орган влади — Установчі збори. Введено загальне виборче право. Створено добровольчу армію

II Етап

10 серпня 1792 р. — 2 червня 1793 р.

Повалення монархії та встановлення республіки

10 серпня 1792 р. — Законодавчі збори ухвалюють рішення про ліквідацію монархії

III Етап

2 червня 1793 р. — 27 липня 1794 р.

Якобінська диктатура

Головний орган влади — Конвент. Створено Конституцію 1793 р., введення якої відкладено до завершення Революції.

Впровадження загальної військової повинності

IV Етап

27 липня 1794 р. — 9 листопада 1799 р.

Термідоріанський режим

9 листопада 1799 р. — переворот

18 брюмера

Тим часом в Україні

1798 р. — видання у Петербурзі трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського.