Біологія. Повторне видання. 8 клас. Соболь (2025)
§ 10.5. Стрес
Стрес — це аромат і смак життя.
Ганс Сельє (1936-1989) — канадський біолог, автор теорії стресу
Оцінюємо! Вважають, що стрес — реакція організму на дію неприємного, шкідливого чинника. Але фізичні навантаження, заняття спортом — це чинники, що мають корисне значення для людини. Чому і за яких умов вони можуть стати стресовими?
ЗМІСТ
За яких умов чинники називають стресовими?
СТРЕС (від англ. stress — напруження) — неспецифічна нейрогуморальна відповідь, що виникає під дією будь-яких сильних подразників (стресорів) і спрямована на адаптацію організму. Термін «стрес» у науку вперше ввів у 1932 році У. Б. Кеннон у роботах з універсальної реакції «боротися чи втікати». Для людини стресорами можуть бути тривале голодування з метою схуднення, надмірна кількість їжі і питва, постійна самотність чи присутність інших людей, впливи конфлікту чи довгоочікуване народження дитини. Будь-які зміни в житті людини, що змушують організм напружуватися, будуть стресорами. Але головною ознакою, що визначає статус стресора, є порушення гомеостазу.
За природою впливу чинники стресу людини поділяють на групи: фізичні (спека, холод, вітер), хімічні (впливи вуглекислого газу, токсинів, солей), біологічні (інфекційні захворювання, нестача чи надлишок їжі, вплив паразитів) та соціальні (страх, небезпека, конфлікти). За вихідним джерелом впливу стресори можуть бути зовнішніми (екзогенними) (наприклад, травми) та внутрішніми (ендогенними) (наприклад, біль).
Вплив стресорів залежить від їхньої інтенсивності й тривалості дії, фізичного та психологічного стану організму. Так, позитивні емоції можуть зменшити негативний тривалий вплив тривоги і переживань, а негативні — посилити дію на організм. Необхідно зазначити, що не кожен вплив викликає стрес. Слабкі впливи не приводять до стресу. Ця відповідь виникає лише тоді, коли вплив стресора (незвичного для людини об’єкта, явища або яких-небудь інших чинників зовнішнього середовища) перевершує звичайні пристосувальні можливості організму.
Біологія + Здоров’я • Недостатність адаптації або її відхилення може стати причиною психічного розладу, який називають синдромом реакції на стрес. Оцініть значення фізичних навантажень для запобігання «розладам адаптації».
Який механізм впливу стресових чинників?
Дія стресорів починається з порушення гомеостазу. Зміни його параметрів (наприклад, температури тіла чи вмісту солей у крові) стають сигналом для активації вищих регуляторних центрів нервової, ендокринної та імунної систем. Це кора півкуль, гіпоталамус, гіпофіз, лімбічна система, ретикулярна формація, тимус. Під їхнім впливом відбувається адаптація функціональних систем та активація стрес-системи. Її складники організовують неспецифічну адаптивну відповідь. Стрес-система також мобілізує функціональні системи, відповідальні за специфічну адаптивну відповідь до конкретного стресора.
Основним результатом активації стрес-системи є збільшення секреції глюкокортикоїдів та адреналіну — головних стрес-гормонів, що сприяють мобілізації адаптивних функцій органів і забезпечують збільшення їх енергозабезпечення. Одночасно спостерігається збільшення секреції соматотропіну, що активує обмін речовин.
Яке біологічне значення стрес-реакцій?
У відповідь на дію стресорів в організмі виникають стрес-реакції, що є складовою загального адаптаційного синдрому.
Загальний адаптаційний синдром — сукупність адаптивних реакцій, що виникають в організмі людини при дії стресорів і спрямовані на підтримання гомеостазу. Для розуміння ролі цього синдрому в адаптації організму необхідно звернути увагу на п’ять адаптивних ефектів: 1) збільшення концентрації в цитоплазмі універсального мобілізатора функцій — кальцію та активацію ключових регуляторних ферментів — протеїнкіназ; 2) активація мембранних білків завдяки збільшенню активності ліпаз і фосфоліпаз; 3) мобілізація енергетичних і структурних ресурсів організму, що виявляється у збільшенні в крові концентрації глюкози, жирних кислот, амінокислот; 4) спрямована передача енергетичних і структурних ресурсів у функціональну систему, що здійснює цю адаптаційну реакцію; 5) активація синтезу нуклеїнових кислот і білків у різних органах.
Іл. 69. Стадії стресу за Г. Сельє
Адаптаційний синдром проходить у три стадії. Стадія тривоги (аларм-реакція, короткочасна адаптація) забезпечує негайну мобілізацію захисних сил організму. Так, під впливом гормонів у людини збільшується частота і сила скорочень серця, підвищується артеріальний тиск, рівень глюкози в крові, розширюються бронхи, звужуються кровоносні судини тощо. Стадія опірності (довгострокова адаптація) характеризується відновленням порушеного гомеостазу і підвищенням стійкості не лише до дії вихідного стресора, а й до інших стресових чинників (перехресна стійкість). Синтезуються білки м’язів, утворюються еритроцити для забезпечення додаткових потреб у кисні, збільшується кількість ферментів для синтезу білків у робочих органах, зростає кількість антитіл, що підвищує імунітет тощо. Стадія виснаження призводить до вичерпання резервних можливостей організму. На цій стадії стрес із мобілізуючого корисного еустресу перетворюється на шкідливий виснажуючий дистрес. Дистреси супроводжуються типовими змінами в організмі, які називають тріадою Сельє: 1) розростання кори надниркових залоз; 2) зменшення тимусу; 3) поява крововиливів у слизовій оболонці травного каналу. Як стверджував Ганс Сельє, «...лише декілька ознак дійсно характеризують будь-яку конкретну хворобу, більшість же симптомів є спільними для багатьох різних хвороб».
У результаті взаємодії стрес-системи та функціональної системи досягається відновлення гомеостазу. Це реалізується тільки у випадку, якщо сила і тривалість дії стресора помірні. Надмірний і тривалий вплив стресорів викликає перетворення адаптивних ефектів в шкідливі, що призводить до порушення функцій і пошкоджень органів і тканин. Пошкоджувальними ефектами стрес-реакції можуть бути такі: перевантаження клітин Са2+ і жирними кислотами, що призводить до пошкодження клітинних мембран, виснаження енергетичних і структурних ресурсів організму, нерегульований клітинний ріст та ін.
Біологія + Зарубіжна література • Одним із проявів стресового стану людини є страх. У Шекспіра є такі рядки: «Найбільше слід хвороби стерегтися. Обачна будь; найліпший сторож — страх» («Гамлет, принц Датський»). Що таке страх? Чому страх є найліпшим сторожем організму?
Коротко про головне
• Стресові чинники, або стресори — це будь-які досить сильні впливи подразників середовища, здатні спричинити порушення гомеостазу.
• Стрес-система — це сукупність центральних і периферійних структур, що організовують адаптивну відповідь організму на порушення гомеостазу.
• Позитивна роль стрес-реакцій полягає в активізації пристосувальних захисних механізмів та підвищенні опірності організму щодо впливу стресорів, а негативна є основою для розвитку захворювань за умови сильного, тривалого впливу стресорів.
Діяльність
Навчальне завдання. Чи можливе життя людини без стресу? Оцінювання знань з використанням, схеми «Хмарка термінів». СТРЕС.
Розвивальне завдання. Що відбувається в організмі людини під час стресу? Інформаційно-пошукова вправа. Вплив стресорів на організм людини.
Ціннісне завдання. Чи погоджуєтеся ви з розробленими «антистресовими» рекомендаціями? Вправа для вибірковості. Рекомендації щодо запобігання дистресу.
Результат
Очікувані результати навчання (Учень / учениця...)
• оцінює знання: про СТРЕС
• оцінює результати: ІНФОРМУВАННЯ про відповідь організму на вплив стресорів
• виявляє ставлення на рівні вибірковості та оцінює: значення знань для запобігання дистресам
Саморозвиток
Самонавчання. Ціннісно-емоційне завдання. «Що має знати кожна людина?..» Фрейм «...про страх».
Самооцінювання. Продуктивно-творче завдання. Тест-створення. Стрес.
