Біологія. Повторне видання. 8 клас. Соболь (2025)

§ 10.4. Ендокринні залози

Гіпофіз є одним із найважливіших органів у регуляції обміну речовин і центром ендокринної системи.

Бернардо Усай (1887-1971) — аргентинський фізіолог, лауреат Нобелівської премії (1947)

Аналізуємо! У своїй Нобелівській лекції Бернардо Усай відзначав: «Не тільки секреція кожної залози регулюється відповідно до органічних потреб кожного моменту, але також існує рівновага між секрецією різних залоз. Рівень цукру в крові... підтримується в межах норми, тому існує рівновага між залозами внутрішньої секреції, які знижують рівень цукру в крові (підшлункова залоза), і тими, які його підвищують (передній гіпофіз, надниркові залози, щитоподібна залоза тощо)». Цікаво, як ендокринні залози так узгоджено співпрацюють?

ЗМІСТ

Які особливості залоз внутрішньої секреції?

ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ (лат. glandulae endocrinae) утворені ендокриноцитами або нейроендокринними клітинами, мають густу сітку кровоносних судин, багато нервових волокон. Це гіпофіз та епіфіз, щитоподібна та прищитоподібні залози, тимус і надниркові залози. Усі вони мають тісні зв’язки з нервовою та імунною системами з утворенням функціональних систем для надійної регуляції гомеостазу, захисту, адаптації, поведінки тощо. Наприклад, гіпоталамус, гіпофіз, надниркові залози утворюють стрес-реалізуючу систему.

Вищим центром ендокринної системи, який координує функціонування ендокринних залоз та об’єднує ендокринні механізми регуляції з нервовими, є гіпоталамус. Свої зв’язки з ендокринними залозами цей відділ проміжного мозку реалізує через два види нейрогормонів: статини (пригнічують виділення інших гормонів) та ліберини (посилюють їх дію).

Яке значення залоз внутрішньої секреції?

Гіпофіз (нижній мозковий придаток) — непарна ендокринна залоза, розташована в головному мозку. Це невеликий утвір, масою до 0,5 г, має три частки: передню, проміжну та задню. Передня частка гіпофіза виробляє гормони, які регулюють зріст людини (гормон росту) та впливають на діяльність інших ендокринних залоз (тропні гормони). Середня частка виробляє меланотропін, що сприяє синтезу меланіну та зумовлює колір шкіри. Задня частка гіпофіза виконує функцію «депо» гормонів, які синтезуються в гіпоталамусі — вазопресину і окситоцину. Вазопресин зменшує виведення сечі, підвищує кров’яний тиск, а окситоцин регулює певні репродуктивні функції (пологи, лактацію).

Іл. 62. Гіпофіз — центральна ланка ендокринної регуляції

Епіфіз (шишкоподібна залоза, верхній мозковий придаток) — непарна ендокринна залоза, що розвивається як виріст проміжного мозку. Маса його у дорослої людини — 100-200 мг. Через органи зору епіфіз отримує світлову інформацію про зовнішнє середовище і забезпечує діяльність «біологічного годинника». В епіфізі синтезується гормон мелатонін, який запобігає передчасному статевому розвитку, бере участь у біологічних ритмах організму та ін. Світло здійснює гальмівний вплив на активність епіфіза, а темрява — стимулювальний. Під впливом сонячного світла в епіфізі виробляється серотонін, а в нічний час — мелатонін. В останні роки з мелатоніном пов’язують також сповільнення процесів старіння та подовження тривалості життя людини.

Іл. 63. Епіфіз людини

Щитоподібна залоза (тиреоїдна залоза) — непарна ендокринна залоза, розташована на передній поверхні щитоподібного хряща гортані. Вона прикріплюється до трахеї та гортані щільною волокнистою тканиною і складається з правої та лівої дольок, з’єднаних перешийком. Це найбільша з ендокринних залоз, маса якої — близько 30-60 г. Щитоподібна залоза виділяє йодовмісні гормони тироксин і трийодтиронін та гормон тиреокальцитонін. Тироксин і трийодтиронін стимулюють ріст і розвиток органів і тканин, особливо кісткової та нервової. Крім того, вони прискорюють обмін речовин і виділення енергії. Тиреокальцитонін регулює вміст Кальцію в крові та сприяє його збереженню в кістках.

Іл. 64. Щитоподібна і прищитоподібні залози людини

Прищитоподібні залози — парні ендокринні залози у вигляді маленьких тілець, занурених у тканину щитоподібної залози. Прищитоподібні та щитоподібна залоза вкриті спільною волокнистою капсулою. Загальна маса цих найдрібніших залоз — близько 0,3 г. Клітини залоз синтезують паратгормон, який регулює обмін Кальцію.

Тимус (загрудинна, або вилочкова, залоза) — непарна ендокринна залоза, розташована за грудиною. Ця залоза складається із залозистих клітин, які утворюють дві частки, що нагадують вилочку. Маса і розміри залози змінюються з віком. У новонародженого вона важить близько 12 г, у підлітковому віці — близько 40 г, а після статевого дозрівання маса залози поступово зменшується, заміщується жировою клітковиною та в похилому віці маса залози становить близько 14 г. Тимус відіграє основну роль у розвитку клітинного імунітету. Доведено важливу роль цієї залози в регуляції активності надниркових залоз у всі періоди життя людини. Основним гормоном залози є тимозин, який впливає на диференціацію Т-лімфоцитів.

Іл. 65. Тимус людини

Надниркові залози — парні ендокринні залози, розташовані над нирками. Надниркові залози складаються з двох шарів: зовнішнього коркового і внутрішнього мозкового, які функціонують незалежно один від одного. Разом із нирками надниркові залози розміщені в жировій капсулі й вкриті нирковою фасцією. Права надниркова залоза має трикутну форму, ліва — півмісячну. У дорослої людини маса надниркових залоз досягає 10-14 г. Корковий шар виробляє гормони кортикостероїди, які регулюють водно-сольовий обмін та обмін білків, жирів і вуглеводів. Мозковий шар виділяє гормони адреналін та норадреналін, що забезпечують негайну мобілізацію ресурсів організму, активізацію функцій органів, спрямовану на виживання організму в стресових ситуаціях. Функції надниркових залоз складні та різноманітні: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м’язів, стан імунітету та ін.

Іл. 66. Надниркові залози людини

Біологія + Мистецтво • Диригент (лат. dirigio — спрямовую) — людина, яка забезпечує підготовку твору до виконання та керує виконанням твору оркестром, хором, ансамблем. Чому гіпофіз називають диригентом оркестру залоз?

Які особливості залоз змішаної секреції?

Залози змішаної секреції (або гетерокринні залози) здатні до зовнішньої та внутрішньої секреції. До них належать підшлункова залоза, статеві та слинні залози. Такі залози мають у своїй структурі ендокринні клітини, які продукують гормони та гормональні речовини, а також клітини, які виділяють секрети. Наприклад, слинні залози секретують слину та утворюють інсуліноподібний чинник росту.

Підшлункова залоза — це непарна залоза, яка виробляє травний сік (зовнішня секреція) та гормони (внутрішня секреція). Ця травна залоза розташована позаду шлунка, складається з головки, тіла і хвоста. Підшлункова залоза має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20 см. Гормони підшлункової залози — інсулін і глюкагон — регулюють обмін вуглеводів. Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення поглинання глюкози клітинами і відкладання в печінці та м’язах глікогену, зниження концентрації глюкози в крові. Глюкагон діє протилежно інсуліну — стимулює розщеплення глікогену до глюкози.

Іл. 67. Підшлункова залоза

Статеві залози — це парні залози, які виробляють статеві клітини (зовнішня секреція) і статеві гормони (внутрішня секреція). Чоловічими статевими залозами людини є яєчка, а жіночими — яєчники. Статеві залози разом із продукуванням сперматозоонів і яйцеклітин виділяють у кров статеві гормони — андрогени й естрогени. Обидві групи гормонів утворюються як у чоловічих, так і в жіночих статевих залозах. Проте в чоловіків переважають андрогени, а в жінок — естрогени. Найактивнішими серед андрогенів є тестостерон, а серед естрогенів — естрадіол та прогестерон. Статеві гормони починають вироблятися ще в зародковому періоді, вони контролюють утворення та ріст усіх органів чоловічої та жіночої статевих систем, визначають тип статури і особливості будови кістково-м’язового апарату. У період статевого дозрівання вони відповідають за формування вторинних статевих ознак, впливають на ріст, обмін речовин, фізичний та психічний розвиток.

Іл. 68. Статеві залози

Біологія + Медицина • У цій залозі близько 1 млн острівців ендокринних клітин, що утворюють інсулін, глюкагон, грелін, соматостатин і деякі інші речовини. Їх вперше відкрив та описав ще у 1869 році німецький анатом Пауль Лангерганс. Використайте запропоновані склади та запишіть латинську назву залози, у якій розташовані ці острівці.

CRE PAN AS

Коротко про головне

• ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ — це залози внутрішньої секреції, які не мають вивідних проток, утворюють гормони та секретують їх у кров, лімфу і ліквор.

• До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, прищитоподібні, тимус, надниркові залози.

• До ендокринної системи належать і ендокринні клітини залоз змішаної секреції: підшлункової, статевих, слинних.

Діяльність

Навчальне завдання. Яка причина різноманітності ендокринних залоз? Самостійне перетворення знань у графічну форму. ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ.

Розвивальне завдання. Як «співпрацюють» ендокринні залози? ПРАКТИЧНА РОБОТА 10. Гіпоталамо-гіпофізарна система.

Ціннісне завдання. Чи існує зв’язок між ендокринними залозами та справедливістю? Вправа для переконаності. Статеві гормони та репродуктивна справедливість.

Результат

Очікувані результати навчання (Учень / учениця...)

• аналізує знання: про особливості ЕНДОКРИННИХ ЗАЛОЗ

• аналізує результати: ІНФОРМУВАННЯ про взаємодію ендокринних залоз

• виявляє ставлення на рівні переконаності та обґрунтовує: зв’язок гормонів із соціальними явищами

Саморозвиток

Самонавчання. Пізнавальне завдання. Правило-орієнтир «Дискусія».

Самооцінювання. Продуктивно-конструктивне завдання. Тест-конструювання. Ендокринні залози.