Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)
§ 8. Об’єднання Італії
ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ
Дослідник Ігор Срібняк у книзі «Італія / Italia: короткий нарис історії» стверджує, що правителям Сардинського королівства (до складу якого входив і П’ємонт) тривалий час вдавалося майстерно балансувати між інтересами Франції та Іспанії, успішно протидіючи їхнім спробам анексувати володіння Савойської династії. Чи можливо було досягти об’єднання Італії в єдину державу без зовнішньої підтримки?
1. ЯКИМИ БУЛИ ПЕРЕДУМОВИ ОБ’ЄДНАННЯ ІТАЛІЇ
ПОМІРКУЙТЕ
За текстом параграфа визначте основні передумови об’єднання Італії.
Хоча спроби звільнити італійські землі з-під влади австрійців та створити єдину незалежну італійську державу під час «Весни народів» зазнали невдачі, частина активних учасників Рисорджименто (руху за створення єдиної Італійської держави) уважала, що для досягнення бажаного потрібен сильний політичний центр, здатний очолити рух за об’єднання. Ці сподівання пов’язували з правителем Сардинського королівства Віктором Емануїлом II.
Поразка П’ємонту не спинила намірів короля. Він провадив помірковані реформи, зберігав та розвивав парламентаризм, у його володіннях знайшли прихисток тисячі італійських патріотів.
Підтримував прагнення Віктора Емануїла II прем’єр-міністр граф Камілло Кавур. Він був успішним фінансистом та підприємцем, який інвестував у комерційні та виробничі проєкти. Очолюючи уряд, Кавур сприяв розвитку зовнішньої торгівлі та інфраструктури, зокрема залізниць, зміцнив фінансову систему країни. І хоча він пропагував ідеї еволюційного об’єднання Італії, та все ж розумів необхідність співпраці між різними політичними силами. Саме тому уклав союз із ліберальними угрупованнями та частиною радикалів на чолі з Джузеппе Гарібальді. Одним із найбільших зовнішньополітичних успіхів Кавура стало укладення військово-політичного союзу із Французькою імперією, який було досягнуто за діяльної співучасті короля Віктора Емануїла II. Важливим кроком стало також включення «італійського питання» до порядку денного Паризького мирного конгресу 1856 р. Це привернуло увагу Європи до італійських національних інтересів.
У 50-60-х роках XIX ст. П’ємонт переживав період економічного зростання. Активізувалися процеси індустріальної революції, зросла кількість промислових підприємств, особливо у виробництві шовку та бавовни. Успішно розвивалися нові галузі промисловості, такі як металургія та машинобудування. А будівництво залізниць відіграло вирішальну роль у створенні єдиного національного ринку, ліквідувавши відокремленість різних регіонів. Загальна їх довжина зросла з 3400 км у 1850 р. до 6074 км у 1870 р. Обсяг зовнішньої торгівлі за цей період збільшився утричі.
Політична стабільність та посилення економіки сприяли зростанню популярності Віктора Емануїла II серед інших італійських держав, а П’ємонт почали вважати центром майбутнього об’єднання.
ДОСЛІДІТЬ
1. Розгляньте карикатуру. Поміркуйте, який напрям політики Камілло Кавура зобразив її автор. У чому, на вашу думку, полягало Римське питання?
Мелькорре Дельфіко. Римське питання: Карикатура на графа Кавура. 1860 р.
2. Розгляньте карту. Назвіть держави, які існували на території Італії до її об’єднання.
Які переваги мав П’ємонт (Сардинське королівство), що сприяли ролі цієї держави в процесах Рисорджименто?
Визначте, які з колишніх держав стали сучасними регіонами Італії.
Поясніть, чому сучасна Італія має сильні регіональні відмінності між Північчю та Півднем.
2. ЯК БУЛО СТВОРЕНО ЄДИНУ ІТАЛІЮ
ПОМІРКУЙТЕ
Яким шляхом було об’єднано Італію: «згори» чи «знизу»? Обґрунтуйте свої висновки відповідними матеріалами параграфа.
Зауважмо, що прем’єр-міністр П’ємонту Камілло Кавур був переконаний, що самотужки маленьке королівство не зможе вигнати Австрію з її італійських володінь та об’єднати всю Італію. Тому він прагнув заручитися підтримкою великих держав.
Першим важливим кроком став союз П’ємонту із Францією. Кавур домовився з імператором Наполеоном III, що в разі війни проти Австрії Франція надасть військову допомогу. І вже у 1859 р. розпочалася австро-італійсько-французька війна. У результаті перемог військ союзників поблизу Мадженти та Сольферино Австрія втратила Ломбардію, території якої увійшли до складу П’ємонту. Але незабаром почалися проблеми із союзниками. Так, побоюючись втручання Пруссії у війну, Наполеон III несподівано уклав мирний договір із Францом-Йосифом І, і це попри те, що до повної перемоги над Австрією потрібно було зовсім небагато зусиль. Та успіх П’ємонту надихнув інші італійські князівства — Парму, Тоскану, Модену, які проголосили про об’єднання із Сардинським королівством.
Водночас на півдні Італії активізувалися Джузеппе Гарібальді та його прихильники. У 1860 р. Гарібальді організував знаменитий «похід тисячі». Він разом із 1200 своїми прихильниками відплив з Генуї до Сицилії на захоплених напередодні кораблях «П’ємонт» і «Ломбарде». Гарібальді правив островом протягом двох місяців від імені короля Віктора Емануїла II і вже у вересні повністю завоював Королівство обох Сицилій. Згодом він урочисто передав завойовані землі королю П’ємонту Віктору Емануїлу II. Це був надзвичайно важливий крок, що забезпечив об’єднання півночі й півдня країни.
У березні 1861 р. в Турині було проголошено створення Королівства Італія. Його першим королем став Віктор Емануїл II. Проте процес об’єднання на цьому не завершився. У складі Австрійської імперії залишалася Венеція, а Рим перебував під владою Папської держави, яку охороняли французькі війська.
У 1866 р., скориставшись австро-прусською війною, Італія уклала союз із Пруссією. За підсумками війни Австрія була змушена поступитися Венецією, яка увійшла до складу Італії.
Останнім кроком стало приєднання Риму. У 1870 р. Вічне місто було приєднано до Італії в результаті воєнної операції, відомої як захоплення Риму. Італійські війська скористалися тим, що французький гарнізон, який захищав Папську державу, було відкликано для участі у франко-прусській війні. Тож після нетривалої облоги італійці увійшли до міста, що поклало край світській владі Папи Римського. І в 1871 р. Рим став столицею об’єднаного Королівства Італія.
Отже, об’єднання Італії відбулося завдяки поєднанню революційного ентузіазму, дипломатії та воєнних кампаній. Джузеппе Мадзіні та його соратники, зокрема і Джузеппе Гарібальді, пробудили національну ідею, Віктор Емануїл II та Камілло Кавур забезпечили міжнародну підтримку, а Гарібальді здійснив героїчні воєнні акції. Результатом їхніх зусиль стало створення єдиної італійської держави, яка посіла своє місце серед провідних європейських країн.
ДОСЛІДІТЬ
Розгляньте портрети діячів, які докладали значних зусиль, аби об’єднати італійські землі в межах однієї держави. Чи міг би цей проєкт бути успішним, якби хтось із них не долучився до справи?
Джузеппе Уголіно. Віктор Емануїл II. 1850 р.
Антоніо Чізері. Камілло Кавур. 1861 р.
Джезеппе Гарібальді. Фото фірми Fratelli Alinari. 31 грудня 1866 р.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
- 1. Поясни значення поняття «Рисорджименто».
- 2. Назви імена італійських діячів, завдяки яким відбулося об’єднання Італії.
- 3. Які події відбувалися в 1860, 1866 і 1870 рр.?
- 4. Покажи на карті на с. 60, де відбувалися найважливіші події Рисорджименто.
- 5. Чому саме П’ємонт став лідером серед італійських держав у процесі Рисорджименто?
- 6. Які зовнішньополітичні фактори сприяли об’єднанню Італії?
- 7. Що означає висловлювання Камілло Кавура: «Італію ми зробили, тепер черга за італійцями»?
А ЩЕ ТИ МОЖЕШ
Накресли лінію часу Рисорджименто. Добери у відкритих джерелах ілюстрації до найважливіших подій. Підготуй кілька запитань до однокласників і однокласниць, які допоможуть їм краще розібратися у хронології подій.
Виконай завдання 8.1 і 8.2 до § 8 в е-додатку.
