Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

§ 9. Об’єднання Німеччини

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Ініціатору об’єднання Німеччини прусському канцлеру Отто фон Бісмарку приписують висловлювання: «Політика — це мистецтво пристосовуватися до обставин і отримувати користь з усього, навіть із того, що вам неприйнятне». Чи можна використати це висловлювання, характеризуючи об’єднання Італії? Чому?

1. ЯКИМИ БУЛИ ПЕРЕДУМОВИ ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ

ПОМІРКУЙТЕ

За текстом параграфа визначте основні передумови об’єднання Німеччини. Які спільні та відмінні риси в процесах об’єднання Німеччини та Італії?

Процес об’єднання німецьких земель у XIX ст. був зумовлений складним комплексом економічних, політичних, соціальних і культурних причин. Пригадаймо: на початку століття територія сучасної Німеччини залишалася роздробленою. Після Віденського конгресу 1815 р. замість Священної Римської імперії постала Німецька конфедерація, що об’єднувала 39 державних утворень — королівств, герцогств і вільних міст. Така роз’єднаність гальмувала розвиток економіки та заважала формуванню єдиного політичного центру. Чи можна поставити на перше місце економічні причини? Дослідники й дослідниці зауважують, що в багатьох німецьких державах у першій половині XIX ст. швидко зростала промисловість, розвивалися нові види виробництва, зокрема металургія й машинобудування. Збільшувалася залізнична мережа, яка з’єднувала провідні міста та регіони. Проте політична роздробленість уповільнювала економічне зростання, адже для підприємців і підприємиць та промисловців і промисловиць дедалі більшою проблемою ставала наявність митних кордонів усередині німецьких земель. Саме тому важливим кроком на шляху до єдності стало створення в 1834 р. Митного союзу під проводом Пруссії. До нього приєдналася більшість німецьких держав, за винятком Австрії. Так було ліквідовано внутрішні митні бар’єри, що посилило економічну інтеграцію та пришвидшило зближення німецьких держав.

Окремо варто окреслити політичні причини. Адже Європа після наполеонівських війн переживала піднесення революційних і національно-визвольних рухів. У Німеччині ідеї єдності почали активно поширюватися під час «Весни народів». Тоді у Франкфурті-на-Майні зібрався перший загальнонімецький парламент, який прагнув створити конституційну монархію та об’єднану державу. Хоча через розрізненість ліберальних і консервативних сил цей проєкт зазнав поразки, він заклав підвалини національної свідомості та довів необхідність сильного політичного центру.

У цей час зростав вплив Пруссії, яка перетворилася на головну силу, здатну очолити об’єднавчий процес. Ця держава мала найрозвиненішу економіку, потужну армію та ефективний державний апарат. Прусські політики вважали, що у них є достатньо ресурсів для об’єднання Німеччини, проте мали рахуватися з міжнародним впливом Австрійської імперії. Саме боротьба за лідерство між Австрією та Пруссією стала однією з ключових передумов майбутнього об’єднання.

Зростання національної самосвідомості німців також відігравало дедалі більшу роль. Література, філософія, музика та історичні дослідження XIX ст. активно пропагували ідеї єдності. Творчість Йоганна Фіхте, братів Грімм, Йоганна Вольфганга Гете та Людвіга ван Бетховена акумулювала загальнонімецьку культурну спадщину і в такий спосіб формувала відчуття спільної ідентичності. Це сприяло поширенню думки про те, що роздробленість є тимчасовим і неприродним станом.

І хоча європейські держави після 1815 р. намагалися підтримувати баланс сил, аби запобігти утворенню нових великих держав, однак Східна (Кримська) війна (1853-1856 рр.) і подальші конфлікти послабили традиційних сильних гравців — Австрію та Францію. Така міжнародна ситуація стала сприятливою для процесів об’єднання Німеччини.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте карту на с. 65. Які переваги Пруссії сприяли її ролі в процесах об’єднання Німеччини? Порівняйте розташування Пруссії та Австрійської імперії. Чи є правильним твердження, що завдяки розташуванню щодо інших держав Пруссія була більш «німецькою» країною, ніж багатонаціональна Австрія?

2. ЯК БУЛО СТВОРЕНО ЄДИНУ НІМЕЧЧИНУ

ПОМІРКУЙТЕ

Чому Німеччину, за словами Отто фон Бісмарка, було об’єднано «залізом і кров’ю»? Обґрунтуйте свої висновки відповідними матеріалами параграфа.

Австрія та Пруссія змагалися за провідну роль серед німецьких держав. Переломним моментом у цій боротьбі став 1862 р., коли прем’єр-міністром Пруссії призначили Отто фон Бісмарка. Саме з його політикою пов’язують вирішальний етап створення єдиної німецької держави.

У вересні 1862 р., виступаючи в ландтазі (прусському парламенті), Бісмарк заявив, що «великі питання часу вирішуються не промовами й резолюціями більшості, а залізом і кров’ю». Ця фраза стала програмною для його внутрішньої та зовнішньої політики. Бісмарк прагнув об’єднання Німеччини під керівництвом Пруссії, усунення Австрії від німецьких справ та зміцнення монархічних інститутів. Він відкидав ідеї лібералів про об’єднання через парламент і конституцію, уважаючи, що досягти бажаного можна силою армії та дипломатії.

Перш ніж реалізувати план об’єднання, Бісмарк забезпечив модернізацію прусської армії. Завдяки зусиллям військового міністра Альбрехта фон Роона та генерала Гельмута фон Мольтке було збільшено чисельність війська, покращено підготовлення офіцерів, рядовий склад забезпечено новітніми гвинтівками, модернізовано артилерії. Це створило підґрунтя для майбутніх перемог.

Першим випробуванням стала війна проти Данії. Пруссія мала наміри заволодіти Шлезвігом і Гольштейном, де жило багато німців. Тож Берлін уклав союз із Віднем, і дві держави розпочали бойові дії. Кампанія завершилася перемогою: Данія поступилася територіями, які перейшли під спільне управління союзників. Проте Бісмарк свідомо використав цю ситуацію, аби загострити протиріччя з Австрією.

Незабаром Пруссія спровокувала Австрію розпочати війну. Формальним приводом було управління Шлезвігом і Гольштейном, але справжньою метою — ліквідація австрійського впливу. Бісмарк заручився нейтралітетом Франції та підтримкою Італії, яка прагнула отримати Венецію. Прусська армія завдала нищівної поразки Австрії в битві біля Садової (липень 1866 р.). За умовами Празького мирного договору Австрія вийшла з Німецького союзу. Натомість було створено Північнонімецький союз, який об’єднав 22 держави на півночі Німеччини під керівництвом Пруссії. Це стало першим етапом створення єдиної німецької держави.

У новому союзі керівну роль відігравав король Пруссії Вільгельм І, але реальну політику здійснював Бісмарк. Адже було ухвалено конституцію, яка зберігала владу монарха, але водночас передбачала надання певних повноважень рейхстагу. Його депутатів обирали на загальних виборах (зауважмо, що право голосу мали тільки чоловіки). Запровадження обмеженої монархії забезпечило Пруссії підтримку населення.

Останнім кроком до об’єднання стала війна із Францією. Імператор Наполеон III побоювався посилення Пруссії й намагався обмежити зростання її міжнародного впливу. Бісмарк умисно спровокував конфлікт, оприлюднивши зредаговану Емську депешу, де йшлося про питання іспанського трону. Тон депеші був принизливим для французької влади — і в липні 1870 р. Париж оголосив Берліну війну.

Прусська армія, підкріплена військами Північнонімецького союзу та південних німецьких держав, здобула швидкі перемоги. Німецьке військо було дисциплінованим, мало чисельну перевагу та діяло відповідно до завчасно підготовленого плану. Кульмінацією війни стала битва під Седаном, де Наполеон III потрапив у полон. Франція капітулювала, і німецькі війська увійшли до Парижа.

А вже 18 січня 1871 р. у Дзеркальній залі Версальського палацу відбулася урочиста церемонія: короля Пруссії Вільгельма І проголосили німецьким імператором. Бісмарк став першим канцлером нової держави. До імперії увійшли всі німецькі країни, окрім Австрії та Швейцарії. Столицею проголосили Берлін.

Створення Німецької імперії радикально змінило баланс сил у Європі. Об’єднана Німеччина швидко перетворилася на потужну індустріальну та військову державу. Її поява послабила позиції Франції та Австрії, а також вплинула на всю систему міжнародних відносин. Водночас внутрішня структура імперії поєднувала елементи парламентаризму із сильною монархічною владою, що забезпечувало стабільність, але обмежувало демократичний розвиток.

ДОСЛІДІТЬ

1. Прочитайте уривок із висловлювання Отто фон Бісмарка. Яку роль він уважав оптимальною для Німеччини в міжнародній сфері? Чому?

«Сила Німеччини полягає не в її наступальних війнах, а в умінні зберігати рівновагу у Європі. Ми не повинні перевищувати своїх можливостей: для Німеччини небезпечно намагатися грати роль, яка їй не призначена. Наше завдання — бути задоволеними своєю міццю та забезпечити мир, щоб жодна держава не насмілилася його порушити».

2. Розгляньте карикатуру 1866 р. Які особливості політики Бісмарка іронічно змалював автор?

Шам. «Використовуючи голку...». 1866 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. У якому році постала об’єднана Німеччина?

2. Хто й чому очолив процес об’єднання німецьких держав?

3. З якими країнами воювала Пруссія протягом 1864-1870 рр.?

4. Покажи на карті на с. 65, де відбувалися найважливіші події об’єднання Німеччини.

5. Чому саме Пруссія стала лідером серед німецьких держав?

6. Які зовнішньополітичні фактори сприяли об’єднанню Німеччини?

7. Прокоментуй висловлювання Бісмарка: «Ми мали уникнути нищівної поразки Австрії; ми не мусили викликати в неї непотрібного відчуття гіркоти або бажання помсти; ми повинні були залишити можливість знову стати друзями з нашим нинішнім супротивником <...> Якщо Австрія зазнає важких втрат, вона стане союзником Франції чи будь-якого іншого нашого супротивника; вона навіть принесе в жертву свої антиросійські інтереси заради помсти Пруссії». Які особливості міжнародної ситуації використовував прусський канцлер для досягнення бажаного?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Створи інфографіку про роль особистостей у процесах об’єднання Італії та Німеччини.

Виконай завдання 9.1 і 9.2 до § 9 в е-додатку.