Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

§ 7. «Весна народів» та її прояви в Україні

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Характеризуючи події «Весни народів» у своїй книзі «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності», американський історик українського походження Сергій Плохій зазначив, що «від Палермо до Парижа й Відня у Європі піднімався ліберальний націоналізм, кидаючи виклик кордонам, установленим Віденським конгресом, і урядам, які правили в цих кордонах». Які наслідки Віденського конгресу, на вашу думку, могли призвести до масових виступів? Чому?

1. ЯКИМИ БУЛИ ПРИЧИНИ РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОДІЙ 1848-1849 РР.

ПОМІРКУЙТЕ

Пригадайте, які причини зумовили революційні виступи у Франції в 1848 р. Чи були вони актуальними для інших країн Європи? Порівняйте ваші міркування з текстом підручника.

«Весна народів» (або революції 1848-1849 рр.) — це хвиля революційних виступів, учасники й учасниці яких прагнули домогтися розширення політичних прав та демократичного реформування суспільного устрою. І хоча в різних країнах події «Весни народів» мали свої особливості, їх об’єднували спільні риси. Наприклад, прогресивна громадськість була невдоволена збереженням «старого порядку» після Віденського конгресу. У більшості європейських країн панували абсолютні або обмежені монархії, виборчі права влада якщо й надавала, то в максимально обмеженому вигляді, суспільно-політичне життя ускладнювали цензурні заборони та поліцейський контроль. Народ не мав реального впливу на управління державою, а влада була зосереджена в руках невеликої еліти (монархів і аристократії). Усе це сприяло зростанню популярності ідей лібералізму, таких як свобода преси, слова, зборів, вільного підприємництва.

До політичних проблем додалися економічні: неврожаї 40-х років (особливо через картопляну хворобу 1845-1846 рр.) призвели до масового голоду, зростання цін на продовольство та масового зубожіння селянства. Населення змушене було витрачати більшу частину своїх доходів на продовольство, тож різко знизився попит на промислові товари. Так розпочалася економічна криза 1847 р., яка спричинила закриття фабрик, падіння доходів та високий рівень безробіття.

Успішно вирішувати ці проблеми міг парламент, запроваджуючи необхідні реформи. Але робітництво й селянство переважно не мали права голосу. Економічні позиції буржуазії зміцніли, та частина бізнес-кіл усе ще залишалася відстороненою від політичної влади, що викликало її невдоволення.

Зауважмо, що у той час багато народів Європи (німці, італійці, угорці, чехи, поляки, українці та інші) або перебували під владою імперій (Австрійської, Османської, Російської), або жили в роздроблених країнах, як-от Німеччина й Італія. Тож вони прагнули створення власних національних держав або принаймні автономії.

Останній фактор був вагомим і для західноукраїнських земель. Угорці, чехи, поляки, українці, італійці, хорвати, румуни, словаки прагнули національного визволення, автономії або незалежності від Відня. Проте консервативний режим канцлера Меттерніха жорстко придушував будь-які прояви лібералізму й націоналізму. Для українства, окрім політичних та економічних вимог, важливими питаннями були визнання української мови, відкриття українських шкіл, більший вплив у місцевих органах влади та поділ Галичини на українську й польську частини.

ДОСЛІДІТЬ

Прочитайте відповідь мовної моделі ШІ «Gemini» на промт про причини «Весни народів». Як ви вважаєте, чи дійсно різні політичні та культурницькі ідеї відігравали важливу роль у розгортанні подій 1848-1849 рр.? Яку роль подібні ідеї відіграють у сучасному світі?

Відповідь «Gemini»

Поширення ідей:

• Вплив Французької революції: Ідеї свободи, рівності, братерства, що поширилися після Французької революції кінця XVIII ст., продовжували надихати нові покоління.

• Лібералізм, демократія, соціалізм: Ці ідеології формували вимоги революціонерів. Публікація Маніфесту Комуністичної партії Карла Маркса та Фрідріха Енгельса у 1848 р. також відображала наростання соціалістичних настроїв.

• Романтичний націоналізм: Культурне відродження, дослідження історії, мови, фольклору сприяли формуванню національної свідомості та прагненню до єдності.

2. ЯК РОЗГОРТАЛИСЯ ПОДІЇ В НІМЕЧЧИНІ ТА ІТАЛІЇ

ПОМІРКУЙТЕ

Чому ідея об’єднання розрізнених німецьких та італійських земель у національні держави набула значної популярності саме у XIX ст.? Які переваги мають такі держави?

У 30-40-х роках XIX ст. Німеччина зіткнулася з необхідністю подолання політичної роздробленості для ефективнішого економічного розвитку. Ліберальна буржуазія прагнула скликання загальнонімецького парламенту, тоді як радикальні сили вимагали запровадження республіки та покращення становища незаможних верств населення. А звістка про проголошення республіки у Франції активізувала революційний рух у німецьких державах. Тож у невеликих князівствах монархи змушені були йти на поступки, уводячи лібералів до урядів та проводячи обмежені реформи.

Народні хвилювання також швидко охопили Пруссію, де масові антиурядові демонстрації в Берліні переросли в зіткнення з урядовими силами. Прусський король Фрідріх-Вільгельм IV пообіцяв запровадити конституцію, скликав парламент і сформував ліберальний уряд. Берлінські бюргери своєю чергою створили цивільну гвардію, а 22 травня 1848 р. скликали Установчі збори для ухвалення конституції.

У травні 1848 р. у Франкфурті-на-Майні розпочав роботу і загальнонімецький парламент, обраний на основі загального виборчого права. Його депутати обговорювали проєкт єдиної конституції та майбутнє Німеччини, але не спромоглися втілити важливих ідей у життя, оскільки монархи не збиралися поступатися своєю владою. Окрім того, серед революційних сил не було єдності. Із часом загроза робітничого руху підштовхнула буржуазію до компромісу з дворянством. Тож у Пруссії король розпустив Установчі збори, «даруючи» монархічну конституцію. А в березні 1849 р. Франкфуртський парламент ухвалив імперську конституцію, яка передбачала імператорську владу та двопалатний парламент, а також «Основні права німецького народу». Проте німецькі монархи відмовилися визнати основоположні принципи цієї конституції, а повстання на її захист були придушені прусською армією. Так революція в Німеччині зазнала поразки, не досягнувши національного об’єднання.

Щодо Італії, то на середину XIX ст. на карті Європи не було звичної для нас країни, адже її територія була поділена на кілька держав (П’ємонт-Сардинію, Папську державу, Королівство Обох Сицилій, Ломбардію і Венецію). Північ Італії (Ломбардія та Венеція) перебували під контролем Австрійської імперії, що викликало велике невдоволення італійців.

Революційні ж події в Італії розпочалися з народних виступів на Сицилії проти неаполітанського режиму та невдоволення Папською державою. Головною метою різних течій визвольного руху було об’єднання роздробленої Італії та звільнення Ломбардії й Венеції від австрійського панування.

12 січня 1848 р. через повстання в Палермо тамтешній король пообіцяв запровадити конституцію. Революція із Сицилії поширилася на всю Італію. У результаті король П’ємонту Віктор Емануїл II оголосив війну Австрії, і його наміри підтримали інші правителі. Проте їхня коаліція виявилася нестійкою, і Папа Пій IX відмовився воювати з Віднем, бо остерігався церковного розколу.

Ускладнювало ситуацію існування двох течій національного руху. Республіканську очолював Джузеппе Мадзіні, який заснував «Молоду Італію» — патріотичний рух, що боровся за об’єднання країни та проведення демократичних реформ. Прихильники ліберально-монархічної течії прагнули об’єднати Італію під владою котрогось із монархів.

Після поразки антиавстрійської коаліції Мадзіні проголосив «війну народу». Революціонери ж своєю чергою намагалися заснувати республіку в Римі, а Папу позбавити влади. Проте після поразки сардинської армії та інтервенції Франції, Іспанії й Неаполя Римська Республіка пала. Останнім осередком опору залишалася Венеція, яка капітулювала в серпні 1849 р. після 11 місяців боротьби.

Революція в Італії завершилася поразкою: народу не вдалося звільнитися від іноземного гніту, ліквідувати реакційні порядки чи створити єдину національну державу.

ДОСЛІДІТЬ

Порівняйте «Весну народів» у Німеччині та Італії. Накресліть діаграму Вена за зразком і зазначте на ній спільні та відмінні риси.

3. «ВЕСНА НАРОДІВ» В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

ПОМІРКУЙТЕ

Чому влада Австрійської імперії використовувала принцип «розділяй і володарюй»? Як це допомагало запобігати революційним виступам?

Австрійська імперія, будучи багатонаціональною державою, суттєво відставала в економічному плані від світового лідера — Великої Британії. Для ефективного розвитку важливо було провести політичні реформи та розширити право на самоврядування народів, над якими панували Габсбурги. Проте уряд у Відні уперто ігнорував вимоги часу.

Звістки про революцію у Франції спровокували березневі події 1848 р. в Австрії: ліберали вимагали запровадження конституції, скликання парламенту та відставки канцлера Меттерніха. Імператор Фердинанд І змушений був піти на поступки, але запропонована ним конституція обмежувала виборчі права. У липні 1848 р. розпочав роботу австрійський рейхстаг, який скасував залишки кріпацтва (панщину), проте з викупом повинностей. Наприкінці року імператор зрікся престолу, який посів його небіж Франц-Йосиф І.

Обмежені реформи не влаштовували національних лідерів австрійських провінцій. Відбулося піднесення національно-визвольних рухів. Так, у Чехії було створено Національний комітет, а у Празі — скликано З’їзд слов’янських народів. Однак у червні 1848 р. австрійські війська жорстко придушили повстання у Празі.

Драматичними були події також в Угорщині. У Пешті сформовано уряд на чолі з Лайошом Баттяні та Лайошом Кошутом, а сейм ухвалив закони про самостійність Угорщини, скасування привілеїв дворянства та залишки кріпосної системи. Проте угорські революціонери відмовляли в рівноправ’ї іншим народам імперії. Австрійська влада використала це, зіштовхнувши угорців із хорватами та іншими народами. Незважаючи на успіхи угорської армії та проголошення незалежної Угорської Республіки у квітні 1849 р., Франц-Йосиф І звернувся по допомогу до російського імператора Миколи І. І російська армія придушила угорське повстання в серпні 1849 р.

Зауважмо, що хоча революція в Австрійській імперії зазнала поразки, однак вона сприяла остаточній ліквідації кріпацтва та формуванню парламентських структур.

Щодо західноукраїнських земель, то «Весна народів» тут мала значні, хоч і неоднозначні наслідки. Головним здобутком стала ліквідація панщини у 1848 р. що суттєво покращило становище селянства та відкрило шлях до аграрних перетворень. Революційні події активізували український національний рух, спричинивши створення перших українських політичних організацій, як-от Головна Руська Рада, та піднесення національної свідомості. Однак, попри ці досягнення, національного питання так і не було вирішено, тож українство залишилося обмеженим у політичних правах і не отримало реальної автономії. Натомість конфлікти з польським рухом поглибилися, а імперська влада зберегла значний контроль над провінціями, хоч і змушена була піти на певні поступки.

ДОСЛІДІТЬ

Визначте основні причини поразки «Весни народів» в Австрійській імперії. Що спільного мали події тут із революціями у Франції, Німеччині та Італії? Які причини «Весни народів» відображено на карикатурі німецького художника?

Фердинанд Шредер. Карикатура на поразку революцій 1848-1849 рр. у Європі. 1849 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Дай визначення поняття «Весна народів».
2. У яких країнах відбувалися її події?
3. Які українські землі в 1848 р. були охоплені революційним рухом?
4. Назви основні причини «Весни народів».
5. Чи можна стверджувати, що революції 1848-1849 рр. скрізь програли, але стали уроком для правлячих еліт? Чому?
6. Які найважливіші наслідки «Весни народів» для українських земель?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Склади діаграму Ішикави про причини поразки «Весни народів». Скористайся поясненням.

Діаграма Ішикави (також відома як діаграма «риб’ячої кістки», або причинно-наслідкова діаграма) є візуальним інструментом для аналізу та визначення можливих причин певної проблеми. Вона допомагає систематизувати та візуалізувати взаємозв’язки між факторами та наслідками.

Структура діаграми Ішикави:

• «голова» — аналізована проблема;

• «хребет» — основна лінія; йде від «голови»;

• «кістки» — розгалуження від «хребта» — різні категорії потенційних причин;

• «дрібні кістки» — за потреби додають для подальшого розгалуження — конкретніші причини подій у кожній категорії.