Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)
§ 6. Франція в період реставрації Бурбонів. Липнева революція та її наслідки
ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ
Якими були наслідки поразки Наполеона для Франції? Поміркуйте, чи вплинули вони та те, що Велика Британія випереджала Францію у промисловому розвитку.
1. ЯКИМ БУЛО ПРАВЛІННЯ БУРБОНІВ ПРОТЯГОМ 1814-1830 РР.
ПОМІРКУЙТЕ
Визначте основні риси правління Луї XVIII та Карла X. Яку мету ставили перед собою ці правителі?
Після першої відмови від престолу Наполеона у 1814 р. на трон зійшов Луї XVIII, брат страченого Луї XVI. І сам монарх, і правителі країн-переможниць усвідомлювали неможливість повного повернення до абсолютизму. Тож Луї XVIII підписав Хартію 1814 р., яка обмежувала його владу і зберігала певні досягнення Французької революції. Цей документ установлював конституційну монархію з двопалатним парламентом, гарантував основні громадянські свободи (свободу віросповідання, рівність перед законом), визнавав право власності, набуте під час революції, і навіть зберігав Кодекс Наполеона.
Проте, незважаючи на ці поступки, Луї XVIII прагнув підкреслити легітимність своєї влади через божественне право, а не через волю народу. Його правління було компромісом між роялістами, які прагнули повного повернення до старого порядку, помсти революціонерам і відновлення привілеїв дворянства й Римсько-католицької церкви, та лібералами, що прагнули свобод і обмеження монархії.
Повернення Наполеона після втечі з Ельби у 1815 р. до влади на короткий період, який називають «Сто днів», стало випробуванням для Бурбонів, але після остаточної поразки колишнього імператора поблизу Ватерлоо вони знову посіли трон. Період після «Ста днів» відзначився посиленням репресій проти прихильників Наполеона, відомим як «білий терор». Однак надалі король намагався проводити поміркованішу політику, бо остерігався нової революції.
Після смерті Луї XVIII в 1824 р. на престол зійшов його молодший брат граф д’Артуа, коронований як Карл X. На відміну від свого попередника новий монарх був переконаним роялістом і прагнув повного відновлення абсолютизму та дореволюційних порядків. Він наполягав на божественному праві правити Францією та заперечував будь-які поступки революційним ідеям.
За час правління Карла X було проведено кілька реакційних заходів. Наприклад, у 1825 р. було запроваджено закон про «мільярд емігрантам», який передбачав грошову компенсацію дворянам, які втратили свої землі під час революції. Таке рішення короля викликало обурення у значної частини населення, яка вважала це несправедливим і таким, що суперечить принципам революції.
Карл X активно підтримував Римсько-католицьку церкву, сприяв відновленню її впливу в суспільстві та освіті, що викликало невдоволення ліберально налаштованих громадян. Король загалом не зважав на суспільну думку, навіть навпаки, його уряд запровадив сувору цензуру, обмежив свободу преси та зібрань, а також спробував обмежити виборчі права.
Кульмінацією реакційної політики Карла X стали Ордонанси Сен-Клу (або Липневі ордонанси), видані в липні 1830 р. Це чотири декрети, які фактично скасовували Хартію 1814 р.: було оголошено розпуск новообраної Палати депутатів, запроваджено ще жорсткішу цензуру преси. Ускладнювали ситуацію промислова криза 20-х років XIX ст., неврожаї 1828-1829 рр., які різко погіршили й так важке становище робітництва. Бізнесові кола були невдоволені намаганнями уряду обмежити їхній політичний вплив шляхом надання виборчого права переважно великим землевласникам. Тож 27 липня 1830 р. в Парижі спалахнула Липнева революція. Карл X був змушений зректися престолу й емігрувати. На зміну Бурбонам прийшла Липнева монархія на чолі з Луї-Філіппом Орлеанським.
ДОСЛІДІТЬ
1. Прочитайте твердження із дослідження «Спогади, що служать історії моєї епохи» французького історика й політика XIX ст. Франсуа Гізо. Спростуйте або підтвердьте думку дослідника.
«Ніколи ще влада не погоджувалася на те, щоб бути просто конституційною. Королівська влада у Франції, ані відновлена монархія ніколи не бажали, щоб Хартія була чимось іншим, ніж обмеженням, яке можна було б терпіти, але не прийняти повністю. Звідси — постійне прагнення повернути назад, що врешті-решт і призвело до загибелі».
2. Розгляньте портрети Луї XVIII та Карла X. Чи схожі вони на парадні портрети імператора Наполеона? Яке враження на глядацтво прагнули створити художники? Чи вдалося, на вашу думку, митцям відтворити характери правителів?
Генрі Боне. Портрет Карла X. 1829 р.
Роберт Лефевр. Портрет Луї XVIII. 1822 р.
2. ЯК РОЗВИВАЛАСЯ ФРАНЦІЯ ЗА ЧАСІВ ЛИПНЕВОЇ МОНАРХІЇ
ПОМІРКУЙТЕ
Чим наслідки Липневої революції відрізнялися від подій 1789-1799 рр.?
Після Липневої революції трон посів Луї-Філіпп Орлеанський, представник молодшої гілки Бурбонів, який позиціонував себе як король-громадянин, який править за згодою народу, а не за божественним правом. Він намагався примирити монархію з ідеалами Французької революції, але водночас забезпечував домінування великої буржуазії.
У внутрішній політиці король і уряд керувалися положеннями Хартії 1830 р., яка була ліберальнішою, ніж документ 1814 р. Так, було розширено виборче право (хоча майновий ценз залишався високим), скасовано спадкове перство в Палаті перів (верхній палаті парламенту, схожій на Палату лордів у Великій Британії) та заборонено цензуру. Вплив Римсько-католицької церкви знову обмежили. Проте дослідники та дослідниці стверджують, що політика Луї-Філіппа була спрямована насамперед на захист інтересів великої фінансової та промислової буржуазії, що призвело до невдоволення дрібної буржуазії, інтелігенції та робітництва.
Зауважмо, що порівняно з періодом правління Бурбонів, 1830-1848 рр. стали часом індустріального зростання. Відбувалася активна розбудова залізниць, що сприяло розвитку внутрішньої торгівлі та промисловості. Зростали обсяги виробництва в текстильній, металургійній та вугільній галузях. Фінансова буржуазія зміцнила свої позиції, а Париж став одним із провідних фінансових центрів Європи. Проте ситуація залишалася складною, адже зберігалася значна соціальна нерівність. Робітництво працювало в жахливих умовах, за низьку платню та без соціальних гарантій. Це призводило до зростання бідності й періодичних соціальних заворушень, як-от Ліонські повстання ткачів 1831 та 1834 рр., що були жорстко придушені владою.
Щоб покращити внутрішню ситуацію в країні, уряд намагався провести «маленьку переможну війну», сподіваючись на посилення авторитету та розширення колоніальних володінь у разі перемоги. Тож коли алжирський правитель Хусейн Дей ударив французького посла мухобійкою по обличчю під час гарячої дискусії з приводу несплачених боргів, Франція отримала привід розпочати таку війну.
Улітку 1830 р. французькі війська висадилися в Алжирі та швидко здобули перемогу над місцевими урядовими силами. Проте повна окупація країни та придушення опору місцевого населення тривали десятиліттями й супроводжувалися жорстокими воєнними кампаніями. У результаті захоплення призвело до понад 130 років французького колоніального панування, під час якого Алжир було інкорпоровано до складу Франції не як колонію, а як три її департаменти. Це спричинило масову міграцію європейських поселенців до Північної Африки та відчуження корінного населення від власної землі й ресурсів.
Та, незважаючи на результати алжирської кампанії й економічне зростання, режим Луї-Філіппа не спромігся вирішити глибоких соціальних проблем. Високий майновий ценз для участі у виборах обмежував участь значної частини населення в політичному житті. Корупційні скандали, неврожаї та зростання безробіття лише посилювали невдоволення. Заборона політичних зібрань змусила опозицію організовувати «бенкетні кампанії» — публічні бенкети, де збиралися невдоволені режимом для обговорення політичних питань та висунення вимог щодо реформ, зокрема розширення виборчого права. У 1848 р. заборона чергового політичного бенкету спровокувала Лютневу революцію. Луї-Філіпп, який втратив підтримку армії та національної гвардії, зрікся престолу, що ознаменувало кінець Липневої монархії та проголошення Другої Французької Республіки.
ДОСЛІДІТЬ
Розгляньте інфографіку, присвячену Липневій монархії. Які характеристики варто додати? Запишіть кілька речень про найважливіші риси розвитку Франції протягом 1830-1847 рр.
3. ЯК РОЗВИВАЛАСЯ ФРАНЦІЯ ДО ФРАНКО-ПРУССЬКОЇ ВІЙНИ 1870 Р.
ПОМІРКУЙТЕ
Чому частина французів уважала, що республіканський устрій кращий для розвитку їхньої країни? Яку форму правління вважаєте оптимальною ви? Чому?
Після зречення престолу Луї-Філіппом було проголошено Другу Французьку Республіку (1848-1852). Революційна влада запровадила загальне виборче право для чоловіків і розпочала соціальні реформи. Для боротьби з безробіттям було створено «національні майстерні» (вони мали забезпечити робочі місця для незаможних громадян). Крім того, було зроблено важливі кроки щодо скасування рабства у французьких колоніях, що стало значним гуманітарним досягненням. Проте загалом соціальні реформи викликали значні суперечки та були однією з причин червневих повстань 1848 р., оскільки їх ефективність та фінансування виявилися проблематичними. Також між поміркованими республіканцями, соціалістами та монархістами виникла напруга, що призвело до так званих червневих днів — жорстких придушень робітничих повстань у Парижі. Цією складною ситуацією скористався племінник Наполеона І — Луї-Наполеон Бонапарт, якого в 1848 р. було обрано президентом Республіки завдяки родинній історії та обіцянкам забезпечити стабільність і правопорядок.
Луї-Наполеон поступово консолідував владу у свої руках, обмежуючи свободи та права парламенту. А у грудні 1851 р. він здійснив державний переворот, розпустивши Законодавчі збори. Незабаром було проведено загальнодержавний референдум, більшість учасників якого схвалила відновлення імперії в особі Луї-Наполеона. Дехто з науковців та науковиць стверджує, що результати були відверто сфальсифіковані і слугували лише для використання фасаду демократії для легітимізації правління монарха. Тож у 1852 р. Луї-Наполеон проголосив себе імператором Наполеоном III.
Так було започатковано Другу Французьку імперію (1852-1870). Новий правитель ініціював масштабну перебудову Парижа за проєктом Жоржа-Ежена Османа. Розпочалося будівництво широких проспектів, парків та скверів, приєднання передмість, що оточували Париж, зведення нових каналізаційних колекторів, фонтанів і акведуків. Це покращило епідеміологічну ситуацію, роботу транспорту та модернізувало місто.
Після 1859 р. політика імператора поступово ставала ліберальнішою: він розширив повноваження Законодавчого корпусу, дозволивши йому обговорювати бюджет та адресувати уряду депутатські запити, а також послабив цензуру, що дало більшу свободу пресі. Ці зміни були спробою Наполеона ІІІ адаптувати режим до зростаючих вимог суспільства щодо ширшої участі громадян у політичному житті.
Зовнішня ж політика Наполеона III була спрямована на відновлення величі та впливу Франції у Європі і світі загалом. Він брав активну участь у Східній (Кримській) війні, щоб послабити Росію та зміцнити позиції Франції на міжнародній арені. Проте його амбітні й іноді авантюрні кроки, такі як інтервенція в Мексику, часто призводили до значних невдач та послаблення міжнародного авторитету. Ця політика зрештою завершилася катастрофічною франко-прусською війною, що призвела до падіння його імперії.
ДОСЛІДІТЬ
Прочитайте уривок із твору видатного французького письменника Віктора Гюго «Наполеон Малий». Поміркуйте, події якого року описує автор. Знайдіть у тексті приклади використання Віктором Гюго емоційно забарвлених слів. Яку функцію вони виконують?
Віктор Гюго
Наполеон Малий. Історія одного злочину
(уривок)
2 грудня і в наступні дні Луї Бонапарт, який був виконавчою владою, вчинив замах на владу законодавчу, заарештував депутатів, розігнав Законодавчі збори, розпустив Державну раду, скасував Верховний суд, скасував закони, забрав у Французького банку двадцять п’ять мільйонів, обсипав золотом Францію, потім він відправив у вигнання вісімдесят чотири депутати, відібрав у принців Орлеанських майно їх батька Луї-Філіппа, який пощадив його життя, установив у п’ятдесяти восьми статтях ім’ям Конституції деспотизм, закував у кайдани Республіку, заткнув залізниці, очистив народні кишені, установив бюджет за допомогою указів, заслав до Африки та Кайєнни десять тисяч демократів, вигнав до Бельгії, Іспанії, П’ємонту, Швейцарії та Англії сорок тисяч республіканців, кинув у скорботу всі серця і викликав фарбу сорому на чолі в кожного. Луї Бонапарт вважає, що він сходить на трон; він не зауважує, що він підіймається до ганебного стовпа.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
- 1. Поясни значення поняття «реставрація Бурбонів».
- 2. Назви правителів Франції в період з 1814 до 1870 р.
- 3. Які події відбулися у Франції в 1830 та 1848 рр.?
- 4. Що спільного в подіях 1789, 1830 та 1848 рр. і чим вони відрізнялися?
- 5. Які фактори стримували розвиток Франції протягом 1815-1870 рр.?
- 6. Чому більшість французьких виборців у 1852 р. проголосувала за імперію?
А ЩЕ ТИ МОЖЕШ
Склади план історичного портрета (на вибір) Луї-Філіппа або Наполеона III і запиши його. Добери ілюстрації до історичного портрета з відкритих джерел.
Виконай завдання 6.1 і 6.2 до § 6 в е-додатку.
