Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

§ 19. Як починалася боротьба за переділ колоніального світу

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Українські дослідники Анатолій Гончаренко і Тетяна Афронова у статті про колоніальну систему Великої Британії стверджують, що наприкінці XIX — на початку XX ст. «нові індустріальні держави (Німеччина, Італія і Японія) прагнули до захоплення колоній заради підтвердження свого нового статусу в світі, великі колоніальні держави минулого (Іспанія, Португалія і Голландія [Нідерланди]) — до утримання того, що залишилося для збереження свого міжнародного престижу, Росія — до експансії. Найбільші ж колоніальні імперії Велика Британія та Франція були зацікавлені у збереженні status quo». Між якими країнами, на вашу думку, тривало найгарячіше протистояння за колонії?

1. ЧОМУ НАПРИКІНЦІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX СТ. ЗАГОСТРИЛОСЯ СУПЕРНИЦТВО МІЖ ПРОВІДНИМИ ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ДЕРЖАВАМИ

ПОМІРКУЙТЕ

Пригадайте основні риси колоніалізму. Знайдіть у тексті параграфа ті його прояви, про які ви не читали раніше.

У другій половині XIX ст. європейські держави переживали значне піднесення економічного розвитку. Заводи й фабрики працювали на повну потужність, завдяки новим винаходам удосконалювали виробничі технології, розвивали залізниці й водний транспорт. Проте для збереження високих темпів економічного розвитку країнам потрібні були нові джерела сировини, дешева робоча сила та ринки збуту. Усе це вони прагнули знайти за межами Європи, передусім в Азії та Африці. Саме тому наприкінці XIX ст. відновилася боротьба за колонії.

Першими до активної колоніальної експансії долучилися Велика Британія та Франція, які ще з XVII—XVIII ст. мали величезні заморські володіння. Але наприкінці XIX ст. до боротьби приєдналися нові сильні гравці — Німеччина та Італія, які нещодавно об’єдналися в національні держави й прагнули довести світові, що вони теж заслуговують на « місце під сонцем». Особливо наполегливо діяла Німецька імперія, яка швидко нарощувала економічну та військову міць і вимагала «справедливого», як уважав її уряд, перерозподілу колоніального світу.

Боротьба за колонії була не просто змаганням за території. Вона впливала на міжнародну політику, викликала нові конфлікти, а інколи навіть підводила держави Європи до нової масштабної війни. Одним із найяскравіших прикладів стало «розчленування Африки», під час якого європейські країни поділили ледь не весь континент на колонії. Така політика активізувалася після Берлінської конференції 1884-1885 рр., яка фактично надала великим державам право «підкорювати й цивілізувати» африканські землі. Африка стала ареною суперництва між Францією, Великою Британією, Німеччиною, Бельгією, Італією та Португалією.

Загострення боротьби за колонії призводило до криз, які створювали напруженість між державами. Велика Британія та Франція були суперницями і прагнули розширити сфери свого впливу. Це протистояння виявлялося не тільки в боротьбі за колонії. Так, непростою є історія Суецького каналу, який будували протягом 1859-1869 рр. Його проєкт розробив французький інженер і підприємець Фердинанд де Лессепс. Французи володіли більшістю акцій і намагалися утвердити свій вплив у Єгипті. Уряд Великої Британії спочатку скептично ставився до ідей де Лессепса, але коли будівництво таки розпочалося, швидко зрозумів стратегічне значення каналу, адже він істотно скорочував шлях до Індії — «перлини Британської імперії». Тому Велика Британія прагнула перехопити контроль. У 1875 р. Лондон викупив пакет акцій, що належав єгипетському хедиву Ісмаїлу. Суперництво за канал перепліталося з прагненням обох держав контролювати Єгипет. Франція здавна мала культурний та фінансовий вплив у цій країні. Велика Британія хотіла встановити там протекторат і контролювати всі шляхи до Індії. У 1882 р. Лондон таки здобув контроль над Єгиптом після військової інтервенції проти повстання Арабі-паші. Франція виступала проти цього, але не була готова розпочати військове протистояння.

Також ви вже зустрічали інформацію про Фашодську кризу 1898 р., коли Франція та Велика Британія мало не розпочали війну через контроль над Верхнім Нілом в Африці. Велика Британія перемогла і забезпечила собі зверхність над Суданом та всією долиною Нілу, наблизившись до завершення свого проєкту розбудови залізниці Кейптаун — Каїр, що мала перетинати Африку з півдня на північ, однак так і не була прокладена до кінця. Уряд Франції зрозумів, що все ще не може дозволити собі воювати проти Великої Британії за колоніальні володіння. Це привело до поступового зближення двох країн, яке згодом оформилося в Антанту.

Німеччина і Франція ладні були розпочати нову війну через Марокко. Подібні конфлікти демонстрували, що прагнення до колоніального панування може легко перерости у тривале й виснажливе збройне протистояння.

Усе це змусило європейські держави шукати союзників. Саме колоніальні суперечності були однією з причин створення двох великих політичних блоків: Троїстого союзу та Антанти. Зрештою суперництво за колонії стало основою для формування двополярного світу, де два блоки дедалі більше не довіряли один одному та готувалися до можливої війни.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. захоплення нових колоній перетворилося на передвісника світового конфлікту. Європейські держави нарощували флот, модернізували зброю, збільшували армії та укладали нові договори. У суспільствах панувало відчуття, що великої війни уникнути майже неможливо.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте на с. 139 карикатуру, що зображує протистояння Великої Британії та Франції довкола Суецького каналу. Чи можна визначити, на чиєму боці був автор зображення? Чому?

Джон Тенніел. З великої піраміди. (Вид з висоти пташиного польоту на канал та його наслідки.) 1869 р.

2. ЯК КОЛОНІАЛЬНА ЕКСПАНСІЯ ВПЛИВАЛА НА ФОРМУВАННЯ НОВОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте за текстом основі осередки колоніального протистояння між великими державами.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. колоніальна експансія, яка спочатку була способом економічного збагачення, поступово перетворилася на головний чинник міжнародної політики. Саме прагнення зберегти наявні володіння та взяти під контроль нові території стало основою формування нової системи міжнародних відносин, де суперництво між країнами дедалі частіше виходило за межі дипломатії й наближалося до воєнних конфліктів.

Особливо гостро колоніальні протиріччя проявлялися в Африці та Азії. Найбільш яскравим прикладом стали Марокканські кризи, які двічі ставили Європу на межу війни. Першу кризу спровокувала Німеччина в 1905 р. Берлін прагнув зупинити посилення Франції в Північній Африці, адже Париж планував поширити свою владу на Марокко. Кайзер Вільгельм II прибув до марокканського міста Танжера й публічно заявив про підтримку незалежності Північно-Африканської держави. Його виступ був доволі провокаційним і мав продемонструвати силу Німеччини.

У кризовій ситуації Велика Британія та Російська імперія підтримали Францію, що стало проявом зміцнення Антанти. На міжнародній конференції в Альхесирасі Франція зберегла свої позиції, а Німеччина фактично опинилася в дипломатичній ізоляції. Перша Марокканська криза засвідчила, що Європа вже поділена на два табори, конфронтація між якими дедалі посилювалася.

Ситуація ще більше загострилася в 1911 р. під час Другої Марокканської, або Агадирської, кризи. Цього разу Німеччина направила військовий корабель «Пантера» до марокканського порту Агадир, заявивши, що це потрібно для «захисту німецьких громадян». Насправді Берлін прагнув посилити тиск на Францію та вимагав компенсацій за її домінування в Марокко. Європейські держави сприйняли цей крок як пряму загрозу миру. Уряд Великої Британії особливо різко засудив дії Німеччини, оскільки вбачав у подіях 1911 р. можливість появи німецької військово-морської бази на Атлантичному узбережжі Африки.

Криза завершилася компромісом: Німеччина визнала право Франції контролювати Марокко, натомість отримала частину територій у Центральній Африці. Але головним результатом стала не зміна кордонів, а різке погіршення відносин між Німеччиною та Антантою. Європейці все чіткіше усвідомлювали неминучість великого зіткнення.

Ускладнилась ситуація і в Америці. Наприкінці XIX ст. між США та Іспанією загострилося суперництво через контроль над Карибським басейном, особливо через прагнення Куби отримати незалежність. США підтримували кубинських повстанців як політично, так і інформаційно, засуджували жорстку колоніальну політику Іспанії. 15 лютого 1898 р. в порту Гавани вибухнув американський крейсер «Мен», що призвело до загибелі 266 моряків і стало каталізатором іспансько-американської війни. Причини вибуху так остаточно і не встановили, хоча основні теорії вказують на зовнішній вибух (іспанська міна) або внутрішній чинник (самозагоряння вугілля). У процесі війни США швидко здобули військову перевагу як на морі, так і на суші. А Іспанія незабаром утратила свої останні великі колонії — Кубу, Пуерто-Рико, Гуам і Філіппіни, які перейшли під контроль Вашингтона. Ця перемога перетворила США на нову світову імперіалістичну державу й символізувала занепад колись величезної Іспанської імперії.

Паралельно зі зростанням напруги в Африці гострим осередком суперництва став Китай. У другій половині XIX ст. ця велика держава переживала внутрішній занепад і втрачала контроль над своїми територіями. Європейські держави — Велика Британія, Франція, Німеччина, Росія, а також США та Японія — почали активно втручатися в її справи. Китай формально не став колонією, але був поділений на так звані сфери впливу. Що це означало? Певна держава отримувала особливі права на економічне використання регіону: доступ до портів, можливість будувати залізниці, привілейовані умови торгівлі. Наприклад, Велика Британія домінувала на півдні Китаю, контролюючи Гонконг і важливі торговельні центри, Франція — Індокитай і прилеглі території, Росія — Маньчжурію, Японія — острів Тайвань та Корейський півострів. Це був класичний прояв імперіалізму, коли великі держави використовували економічний та військовий тиск без прямої анексії.

Ситуація в Китаї продемонструвала, що колоніалізм набирає нових форм. Боротьбу вели не лише за території, а й за ринки, ресурси та транспортні шляхи. Країни прагнули не лише підкорювати чужі території, а й контролювати їхню економіку. Це ще більше посилило глобальну напругу, адже держави змагалися за ті самі ресурси у різних частинах світу.

Усі ці конфлікти — марокканські кризи, боротьба за Китай, суперечки в Африці й Азії — сприяли формуванню нової системи міжнародних відносин. Ситуація у Європі ставала дедалі загрозливішою: гонка озброєнь прискорювалася, а недовіра зростала. Колоніальна експансія не лише змінила карту світу, а й зробила майбутню війну майже неминучою.

ДОСЛІДІТЬ

1. Прочитайте уривок із книги Кристофера Кларка «Сновиди: як Європа пішла на війну в 1914 р.» та поміркуйте, чому, попри взаємне невдоволення, уряди Великої Британії та Франції злагоджено протидіяли Німеччині.

Кристофер Кларк

Сновиди: як Європа пішла на війну в 1914 р.

(уривок)

Втручання Німеччини у 1905 р. було прямим викликом. Кайзер Вільгельм II, висадившись у Танжері, виголосив промову на підтримку незалежності султана Марокко, що було відвертим порушенням франко-британських домовленостей, оформлених в Entente Cordiale 1904 р. Це був перший тест на міцність новоствореного англо-французького союзу. Британська підтримка Франції на Альхесираській конференції 1906 р. мала вирішальне значення, оскільки вона продемонструвала Німеччині й чітко засвідчила, що Entente Cordiale — це більше, ніж просто колоніальна угода. Німеччина не досягла своєї мети (запобігання французькому контролю над Марокко), але успішно загострила напруженість у Європі, сприяючи подальшій консолідації Антанти.

2. Розгляньте карикатуру. Який процес зобразив автор? Чи можна було б зрозуміти без написів, які тварини символізують які найсильніші держави того часу? Чому?

Невідомий художник. Справжні неприємності починаються після пробудження. Карикатура з американського сатиричного журналу «Пак». 1900 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Поясни значення поняття «великі реформи».
2. Які причини й наслідки Марокканських криз?
3. Назви нові риси колоніалізму, які з’явилися наприкінці XIX на початку XX ст.
4. Поміркуй, які фактори впливали на посилення британсько-німецьких і франко-німецьких протиріч на початку XX ст.
5. Чи можна стверджувати, що США наприкінці XIX ст. перетворилися на імперіалістичну державу? Аргументуй свої висновки.
6. Як боротьба за переділ колоніального світу впливала на систему міжнародних відносин?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Склади 2-3 тестових завдання за матеріалами параграфа. Запропонуй однокласницям і однокласниками перевірити свої знання за допомогою цих завдань.

Виконай завдання 19.1-19.3 до § 19 в е-додатку.