Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

§ 20. Які причини зумовили міжнародні кризи і збройні конфлікти на початку XX ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Пригадайте, чому навколо Балканського півострова розгорнулося тривале міжнародне протистояння і хто був учасником боротьби за контроль над цими територіями.

1. ЯК БАЛКАНСЬКІ КОНФЛІКТИ ВПЛИНУЛИ НА ЗАГОСТРЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ПРОТИРІЧ НА ПОЧАТКУ XX СТ.

ПОМІРКУЙТЕ

Пригадайте, чому Балкани називали «пороховою діжкою» Європи. Знайдіть у тексті підручника аргументи на підтвердження цієї назви.

На початку XX ст. ситуація на Балканах залишалася напруженою. За вплив на цю територію змагалися одразу кілька великих держав: Російська імперія, Австро-Угорщина та Османська імперія, а також нові балканські держави — Сербія, Болгарія, Чорногорія та Греція. Зауважмо, що кожна з них мала власні інтереси. Російська імперія обіцяла підтримувати слов’янські народи, проте насправді намагалася поширити свій вплив на півострові. Австро-Угорщина, навпаки, хотіла стримати посилення Сербії, яка мріяла об’єднати всі південні слов’янські землі. Османська імперія намагалася зберегти рештки своїх володінь у Європі.

Усі ці протиріччя призвели до двох воєнних конфліктів. Причиною Першої Балканської війни (1912-1913 рр.) було бажання балканських народів — сербів, болгар, греків і чорногорців — звільнити свої землі від влади Стамбула. Для цього вони утворили Балканський союз. Оскільки сили Османської імперії були ослаблені, союзники швидко витіснили її майже з усієї Європи. Важливо пам’ятати, що кожен народ уважав землі півострова своїми. Водночас тоді отримала незалежність Албанія, хоча фактично країна перебувала під протекторатом Австро-Угорщини та Італії. Греція, Чорногорія і Сербія були дуже невдоволені такою ситуацією, бо уряди цих держав хотіли розділити албанські території між собою. Тож після перемоги між учасниками Балканського союзу посилилися суперечки про те, хто має отримати більше територій.

Саме це стало причиною Другої Балканської війни (1913). Варто зауважити, що помітну роль відіграли також наміри Німеччини та Австро-Угорщини розхитати Балканський союз ізсередини і цим самим зменшити російський вплив. Сербія та Греція у 1913 р. об’єдналися у таємний антиболгарський союз, до якого невдовзі приєдналась і Румунія. Уряд Російської імперії намагався завадити війні та ініціював проведення міжнародної конференції. Однак у червні 1913 р. болгарський цар Фердинанд віддав наказ про звільнення Македонії від сербів і греків. Та Друга балканська війна була нетривалою. Раптовість нападу не допомогла Болгарії — її військо вже в липні 1913 р. зазнало поразки від сербських та чорногорських військ, тож бойові дії відбувалися на болгарській території. Ситуацією скористалися румуни та османи: перші захопили Добруджу, а другі — Адріанополь. Болгарія капітулювала і втратила значні території на користь переможців.

У цей час у Європі зростали шовінізм і націоналізм. На Балканах це проявлялося особливо гостро: серби, болгари, греки й албанці прагнули створити власні національні держави та звільнити земляків, які жили під владою інших держав. У великих державах націоналістичні гасла також набували популярності. Австрійці та угорці побоювалися зростання слов’янських рухів, адже вони могли розвалити багатонаціональну імперію Габсбургів. Російська імперія, навпаки, використовувала ідеї слов’янської єдності для збільшення свого впливу. Шовінізм розпалював ненависть між народами, робив політику агресивнішою, а компроміси — майже неможливими.

Шовінізм — ідеологія, яка пропагує перевагу одного народу над іншими, виправдовуючи дискримінацію або пригнічення інших націй. Це проявляється у просуванні винятковості панівної нації, її права на домінування над іншими народами.

Ситуація на Балканах вплинула й на українське питання, адже за рахунок українства ворогуючі сторони могли посилити власні позиції і послабити противника. Так, Німеччина прагнула відрізати Росію від Чорного моря та позбавити економічних ресурсів Півдня і Сходу України, які забезпечували імперію промисловими виробами та продовольством. Наддніпрянщину Берлін розглядав як плацдарм для подальшої експансії на Схід. Для реалізації цих цілей Німеччина планувала підтримувати український визвольний рух.

Австро-Угорщина остерігалася приєднувати 30 мільйонів українців до своєї монархії, тож зосередила інтереси на Волинській та Подільській губерніях Росії. Від Німеччини вона очікувала протекторату над Україною, що допомогло б поглибити російсько-німецькі протиріччя та нейтралізувати панславістські впливи Санкт-Петербурга на Балканах і у Східній Європі.

Росія прагнула завоювати Східну Галичину, Буковину та Закарпаття, покінчити з «мазепинським центром» (зосередженням сепаратистських настроїв) на західноукраїнських землях та нейтралізувати польські впливи.

Захоплення західноукраїнських земель мало створити умови для подальшої експансії на Східну Європу та Балкани. Для цього Росія активно використовувала гасла панславізму та фінансувала москвофільський рух, щоб продемонструвати нібито бажання українців до «возз’єднання».

Усі ці фактори — суперництво великих держав на Балканах, результат Балканських війн, поширення шовінізму й боротьба за національні права — створили атмосферу сильної напруги у Європі. Будь-який конфлікт міг перерости у війну між Троїстим союзом та Антантою.

ДОСЛІДІТЬ

Скористайтеся картами і стисло схарактеризуйте перебіг Першої та Другої балканських війн.

Перша Балканська війна

Друга Балканська війна

2. ЯК ГОНКА ОЗБРОЄНЬ ПІДШТОВХУВАЛА КРАЇНИ ДО МАЙБУТНЬОГО СВІТОВОГО КОНФЛІКТУ

ПОМІРКУЙТЕ

Поставте кілька ключових запитань до тексту. Обміняйтеся ними із сусідом / сусідкою по парті.

На початку XX ст. більшість держав Європи вкладала значні кошти в посилення свого військового потенціалу. Вони нарощували армії, виробляли нові види озброєння та змагалися між собою за право бути найсильнішою. І хоча на зовнішньополітичній арені й надалі лунали заклики втримати мир, провідні держави готувалися до війни.

Першим проявом гонки озброєнь було швидке зростання особового складу війська й відповідних бюджетних видатків. Так, Німеччина створила одну з найкращих армій світу, запровадила загальну військову повинність і постійно модернізувала озброєння. Франція, яка не забула поразки у франко-прусській війні, також суттєво збільшила кількість солдатів і витрати на зброю. Російська імперія розширювала армію за рахунок величезного мобілізаційного ресурсу, а Австро-Угорщина намагалася зміцнити свою багатонаціональну армію, щоб мати сили стримати Сербію та протидіяти слов’янським рухам за незалежність.

Особливо гостро гонка озброєнь проявилася в морському суперництві між Великою Британією та Німеччиною. Лондон розбудував найсильніший флот у світі, який захищав її колонії та світову торгівлю. Але Берлін вирішив кинути виклик «Королеві морів». І з 1898 р. Німеччина почала будувати великий океанський флот, здатний змагатися з британським. У відповідь у 1906 р. британці спустили на воду новий тип лінкора — дредноут, характерною особливістю якого було оснащення артилерією одного великого калібру (раніше встановлювали різнокаліберні гармати). Кожен дредноут коштував приблизно удвічі більше, ніж ескадрений панцерник попереднього покоління, але при цьому мав над ним принципову перевагу за тактичними якостями — швидкістю, захистом, ефективністю стрільби та здатністю до концентрації вогню артилерії. Успіхи Великої Британії змусили Німеччину та інші держави почати будувати такі ж потужні судна. До 1914 р. Британія мала 29 дредноутів, Німеччина — 17, й обидві країни продовжували розширювати свої флоти.

Зростання військової потужності супроводжувалося посиленням протистояння між двома великими блоками — Антантою та Троїстим союзом. Обидва активно планували спільні дії на випадок війни: розробляли військові стратегії, проводили навчання та готували плани мобілізації.

Гонка озброєнь торкнулася не лише армій, а й суспільства загалом. У багатьох країн урядова пропаганда формувала культ сили: газети прославляли армію, школи виховували дітей у дусі патріотизму, а політики готували громадськість до майбутньої війни. Посилювалися прояви шовінізму. У Німеччині проурядові ідеологи поширювали серед співгромадян думку про «місце під сонцем», тобто право Німеччини на колонії та світову владу. У Франції політики вимагали реваншу та повернення контролю над Ельзасом і Лотарингією. У Російській імперії популярною стала ідея захисту «слов’янських братів» на Балканах.

Усе це створювало атмосферу напруженості, у якій будь-який конфлікт міг перерости у війну. До 1914 р. військові плани стали настільки докладними, а армії — великими, що зупинити мілітаризацію стало практично неможливо.

ДОСЛІДІТЬ

1. Розгляньте таблицю* на с. 148.

* Укладено на основі інформації з: Herrmann D. G. The Arming of Europe and the Making of the First World War. Princeton, 1996; Stevenson D. Armaments and the Coming of War. Europe, 1904-1914. Oxford, 1996; The Cambridge History of the First World War. Cambridge University Press. 2016; Гай-Нижник П. Перша світова війна : державні витрати й фінансові наслідки для світової валютної системи // Велика війна 1914-1918 : витоки, характер, наслідки. Київ, 2018.

Обчисліть, як змінювалися військові витрати кожної країни за зазначений період. У якої держави цей стрибок був найстрімкішим? Які висновки про гонку озброєнь можна зробити на основі зазначених показників? На основі таблиці побудуйте графік (стовпчикову діаграму). Яка тенденція стає очевидною при візуальному порівнянні?

Країна	Чисельність військ у 1904 р.	Чисельність військ у 1914 р.	Військові витрати у 1904 р., млн фунтів стерлінгів	Військові витрати у 1913 р., млн фунтів стерлінгів
Росія	1 100 000	1 500 000	39,4	47,0
Німеччина	606 866	1 000 000	36,6	83,6
Велика Британія	209 460	4 000 000	29,2	76,9
Франція	575 000	1 000 000	28,0	67,7
Австро-Угорщина	361 770	480 000	17,6	26,9
Італія	221 085	350 000	9,7	26,4
Османська імперія	280 000	400 000	7,8	-

2. Розгляньте карикатуру. Які особливості гонки озброєнь на початку XX ст. зобразив художник?

Невідомий художник. Гра в покер. Карикатура з журналу «Пак». 1908 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

• 1. Назви дати балканських війн.
• 2. Поясни значення поняття «гонка озброєнь».
• 3. Визнач основні причини та наслідки конфліктів на Балканах.
• 4. Стисло схарактеризуй ставлення до «українського питання» урядів Російської та Австро-Угорської імперій.
• 5. Схарактеризуй колоніальну політику царату щодо Наддніпрянщини. Визнач, чи мала вона спільні риси з політикою Великої Британії щодо Ірландії. За потреби скористайся відкритими джерелами.
• 6. Розглянь карикатуру. Вислови припущення, які держави на ній зображено та кого підтримував її автор. Перевір свої висновки у відкритих джерелах.

Карикатура з газети «Льо Петі Журналь». 25 жовтня 1896 р.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Створи інфографіку, яка включатиме картосхему Європи з позначенням країн Антанти та Троїстого союзу, короткі підписи про міжнародні кризи у Європі, символи, що позначають гонку озброєнь, а також показують шовінізм і мілітаризм у суспільствах.

Виконай завдання 20.1-20.3 до § 20 в е-додатку.