Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

Розділ 4. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)

§ 18. Міжнародні відносини наприкінці XIX ст. Троїстий союз і Антанта

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Пригадайте, які протиріччя виникали між провідними світовими державами в XIX ст. Чи існував шанс вирішити найскладніші конфлікти мирним шляхом? Обґрунтуйте ваші міркування.

1. ЯК ФОРМУВАВСЯ ТРОЇСТИЙ СОЮЗ

ПОМІРКУЙТЕ

Висловіть припущення, які спільні інтереси пов’язували Німеччину та Австро-Угорщину. Перевірте свої міркування за текстом параграфа.

Формування Троїстого союзу — одного з ключових військово-політичних блоків кінця XIX — початку XX ст. — було результатом складного переплетіння стратегічних інтересів, дипломатичних розрахунків та регіональних суперечностей європейських держав. Цей союз став важливим елементом системи міжнародних відносин, що визначила баланс сил у Європі перед Першою світовою війною.

Першим кроком до створення Троїстого союзу було підписання у 1879 р. двосторонньої угоди між Німеччиною та Австро-Угорщиною, відомого як Двоїстий союз. Його ініціатором виступив канцлер Німецької імперії Отто фон Бісмарк, який прагнув забезпечити стабільність новоствореної Німеччини та ізоляцію Франції після франко-прусської війни 1870-1871 рр. Бісмарк розумів, що Франція не пробачить втрати Ельзасу й Лотарингії, тож шукав шляхів запобігти формуванню ефективної антинімецької коаліції. Австро-Угорська імперія зі свого боку потребувала підтримки у протистоянні з Російською імперією на Балканах, де обидві держави змагалися за вплив на слов’янські народи.

Договір між Берліном і Віднем установлював взаємні зобов’язання щодо військової допомоги, що в умовах загального загострення європейських відносин зміцнювало позиції обох держав. Проте Бісмарк не обмежився двосторонніми домовленостями. Його стратегічне бачення передбачало створення ширшої системи союзів, яка перетворила б Німеччину на центр стабільності на континенті та убезпечила її становище.

Наступним кроком стало залучення до альянсу Італії. Чому Рим погодився до співпраці з Берліном і Віднем, зважаючи на протистояння з австрійцями в процесі Рисорджименто? Італія щойно завершила процес об’єднання і прагнула посилити свій міжнародний статус, тож потребувала впливових союзників. Ситуацію загострив дипломатичний конфлікт між Італією та Францією через Туніс, над яким Франція фактично встановила контроль у 1881 р. Італія ж розглядала цю північно-африканську країну як сферу свого впливу. Рим сприймав дії Парижа як приниження, і це викликало різке охолодження відносин із Францією.

Німеччина, яка прагнула запобігти зближенню Італії з Францією, убачала в цьому конфлікті можливість розширення свого дипломатичного впливу. Бісмарк майстерно використав невдоволення Італії, пропонуючи їй захист і політичне партнерство. Австро-Угорщина поставилася до цієї ідеї з певними застереженнями через спірні питання щодо Тіролю та інших територій, де жили італійці, але врешті погодилася. Острах переважили стратегічні вигоди, адже союз з Італією зміцнював позиції Центральних держав (так називали Німеччину і Австро-Угорщину через їхнє розташування) і стримував вплив Франції у Середземномор’ї.

Так, у 1882 р. після кількох місяців переговорів було укладено Троїстий союз. Договір мав оборонний характер і передбачав взаємну допомогу в разі агресії Франції, а також зобов’язував Італію зберігати нейтралітет, якщо Російська імперія атакує Австро-Угорщину. Союз було укладено на п’ять років із можливістю подальшого продовження, що регулярно й відбувалося — у 1887, 1891, 1902 та 1912 рр.

Зауважмо, що формування Троїстого союзу не усунуло всіх суперечностей між його учасниками. Відносини Італії та Австро-Угорщини залишалися прохолодними через територіальні претензії. Італійські націоналісти вимагали приєднання земель зі значним італійським населенням, які ще залишалися під владою Габсбургів.

Саме Німеччина була об’єднувальною силою союзу. Берлін підтримував і Австро-Угорщину, й Італію, стримуючи їхні конфлікти та забезпечуючи дипломатичний баланс. Без німецького посередництва союз навряд чи міг би існувати так довго. Проте із часом європейська політична ситуація змінювалася, і внутрішні суперечності ставали дедалі глибшими.

ДОСЛІДІТЬ

1. Розгляньте карикатуру на Троїстий союз. Визначте, у яких образах художник зобразив учасників договору. Чому по центру автор розмістив зображення бочки з порохом?

Жорж Тіре-Боне. Друзі миру. Кін. XIX ст.

2. Розгляньте картосхему. Визначте, які геополітичні переваги мало об’єднання Німеччини, Австро-Угорщини та Італії.

2. ЯК І ЧОМУ УТВОРИЛАСЯ АНТАНТА

ПОМІРКУЙТЕ

Дослідники й дослідниці стверджують, що слово «Антанта» утворилося від французького Entente — «згода» (Entente Cordiale — «Сердечна згода»). Які обставини, на вашу думку, сприяли об’єднанню Великої Британії, Франції та Росії, що неодноразово конфліктували одна з одною протягом XIX ст.?

На відміну від Троїстого союзу, який виник як чітка військово-політична коаліція, Антанта формувалася поступово, крок за кроком, через низку угод і компромісів. Держави-учасниці не прагнули створення формального військового блоку, однак зміни в міжнародному середовищі й загроза з боку Німеччини, Австро-Угорщини та їхніх союзників зробили зближення трьох великих держав неминучим.

Поштовхом до створення Антанти стало загострення міжнародної ситуації у Європі наприкінці XIX ст. Після утворення Німецької імперії у 1871 р. та її стрімкого економічного й військового зростання континент опинився перед новим центром сили. Канцлер Отто фон Бісмарк майстерно вибудував систему союзів, що мала стримувати Францію та не допустити оточення Німеччини. Проте після відставки Залізного канцлера в 1890 р. наступники провадили менш гнучку політику, що спричинило розрив із Росією та загострення суперництва з Великою Британією через колоніальні інтереси. Саме це зумовило перегрупування сил.

Першою важливою ланкою у формуванні Антанти стало франко-російське зближення. Франція, що після поразки у франко-прусській війні опинилася в дипломатичній ізоляції, шукала союзника, який міг би збалансувати силу Німеччини, що зростала. Росія зі свого боку була незадоволена німецькою політикою, особливо після того, як Берлін відмовився дотримуватися взаємного нейтралітету. Економічні інтереси також сприяли зближенню: французькі банки активно вкладали кошти в розвиток російської промисловості та залізниць.

У 1891-1893 рр. Франція і Росія уклали низку угод, що поступово перетворилися на франко-російський союз. Він мав військовий характер і передбачав взаємну допомогу в разі нападу Німеччини або Австро-Угорщини. Формально це ще не була Антанта, але саме цей союз став її фундаментом.

Наступним кроком було зближення Франції та Великої Британії. Протягом XIX ст. між цими державами тривало протистояння через колоніальні володіння в Африці та Азії. Криза у Фашоді (Єгипет) у 1898 р., коли французькі та британські війська ледве не розпочали війни, здавалося б, зробила союз неможливим. Однак згодом уряди обох держав усвідомили: їхні суперечки тьмянішають порівняно зі зростанням німецької загрози. А надто, що Берлін розпочав будівництво потужного флоту, який Лондон сприйняв як виклик своєму пануванню на морі.

У 1904 р. Франція та Велика Британія підписали «Сердечну згоду». Це була радше політична угода, спрямована на врегулювання колоніальних суперечностей. Франція сконцентрувалася на захопленні Марокко, Британія — Єгипту. Головним наслідком угоди стало подолання тривалого суперництва та створення підґрунтя для більш тісної співпраці.

Третім етапом стало зближення Великої Британії та Російської імперії. Для британців Росія тривалий час була головним суперником у Центральній Азії, де обидві держави прагнули контролювати стратегічні території, особливо Персію та Афганістан. Проте наприкінці XIX ст. вони усвідомили, що їхні конфлікти посилюють Німеччину. До того ж Росія зазнала поразки у війні з Японією 1904-1905 рр. і шукала шляхів стабілізації міжнародного становища.

У 1907 р. Лондон і Санкт-Петербург уклали угоду, що врегулювала суперечки в Азії: Персію поділили на сфери впливу, в Афганістані було закріплено британський контроль, а Тибет визначили нейтральною територією. Попри колоніальний характер домовленостей, вони відкрили шлях до політичного партнерства.

Саме після підписання англо-російської угоди трійка — Франція, Велика Британія та Росія — утворила Антанту. Формально це все ще не був військовий союз на кшталт Троїстого союзу, але де-факто учасниці взяли курс на координацію своїх дій у Європі та світі. Антанту зміцнили спільні інтереси: стримування німецької експансії, протидія зростанню австро-угорського впливу на Балканах та потреба в стабільності колоніальних володінь.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте зображення. Чи відповідає образ Антанти реальним цілям країн — учасниць цього союзу? Обґрунтуйте свої міркування.

Невідомий художник. Алегоричне зображення Антанти, що тримає в руках прапори основних країн — учасників блоку та їхніх союзників. Поч. XX ст.

Невідомий художник. Поштівка «Франко-британська виставка». Лондон. 1908 р.

Невідомий художник. Російський плакат «Згода». 1914 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Назви роки формування Антанти та Троїстого союзу.
2. Які держави входили до складу Антанти та Троїстого союзу?
3. Поясни, чому найбільші й найсильніші країни Європи об’єдналися у два ворожі союзи.
4. Стисло схарактеризуй, які конфліктні ситуації підштовхнули союзників об’єднатися для захисту власних інтересів.
5. Чому Італію вважали найслабшою учасницею Троїстого союзу? Чи має історичне підґрунтя таке твердження?
6. Розглянь карикатуру та запропонуй до неї підпис.

Невідомий художник. Карикатура з берлінської газети. 1908 р.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Уяви, що ти — журналіст / журналістка європейської газети. У 1907 р. редактор / редакторка поставив / поставила тобі завдання: написати коротку газетну замітку (8-10 речень), у якій потрібно пояснити читачам і читачкам: