Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

Розділ 1. Європа в часи Французьскої революції та наполеонівських війн

§ 1. Криза «старого порядку». Французька революція кінця XVIII ст.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Пригадайте, які революційні події ви аналізували, вивчаючи історію у 8 класі. Які причини змушували людей вдаватися до різних форм боротьби, щоб досягти бажаного? Чим подібні події в Україні відрізнялися від революційних рухів у країнах Західної Європи?

1. ЯКИМ БУЛО СТАНОВИЩЕ ФРАНЦІЇ НАПЕРЕДОДНІ РЕВОЛЮЦІЇ

ПОМІРКУЙТЕ

Розгляньте схему на с. 12. Визначте, які фактори зумовили кризу «старого порядку» у Франції.

ПРИЧИНИ РЕВОЛЮЦІЇ У ФРАНЦІЇ

ЕКОНОМІЧНІ

• Участь Франції у тривалих війнах виснажувала економіку та негативно впливала на повсякденне життя населення;

• ветерани та воїни, які втратили здоров’я на війні, не отримували від держави жодної допомоги;

• витрати на військо та розкішне життя королівського двору зумовили значне зростання національного боргу; щоб утримати контроль над ситуацією, уряд запровадив високі несправедливі податки;

• Римсько-католицька церква стягувала додатковий податок на сільськогосподарські культури;

• через надмірний податковий тиск багато селян недоїдало або й голодувало;

• високий рівень безробіття й високі ціни на хліб та інші продукти харчування в містах зумовили зростання протестних настроїв;

• злидні, поширення хвороб, високі показники смертності серед найбідніших верств населення (особливо напередодні революції) стали основними причинами невдоволення урядом

ПОЛІТИЧНІ

• Вплив на політичне життя Франції мали переважно аристократи і вище духовенство; третьому стану, тобто селянству, буржуазії, робітництву та ремісництву, було важко відстоювати свої інтереси;

• низький авторитет королівської влади;

• Генеральні штати, представницький орган, не скликали протягом 175 років (з 1614 р. до 1789 р.), що позбавляло суспільство можливості впливати на державні рішення та висловлювати свої потреби

СОЦІАЛЬНІ

• Нерівність між станами — французьке суспільство поділялося на три стани: духовенство (перший), дворянство (другий) і решта населення — селяни, міщани, буржуазія (третій). Перші два стани мали привілеї, не платили податків і мали політичні переваги, тоді як третій стан ніс основний тягар податків і не мав політичних прав;

• зростання самосвідомості буржуазії — освічена частина третього стану (купці, юристи, лікарі) дедалі більше прагнула політичних прав і впливу, адже вона економічно зростала, але залишалася без політичного голосу

Французькі дослідники стверджують, що попри всі проблеми французи тривалий час залишалися прихильними до монархічної форми. Короля, якого любили і поважали, сприймали як «батька народу», «батька французів». Тому значна частина суспільства сподівалася на ефективні державні реформи, які будуть здійснені під його владою та за його згодою. Але погані природні умови зумовили низькі врожаї, а отже, зростання цін на хліб і дрова, що ускладнило життя більшості пересічних французів.

Водночас Франція витрачала величезні кошти на підтримку США у війні за незалежність. Та замість оптимізувати витрати, король Луї XVI вимагав від уряду запровадження нових податків. Оскільки сплачували їх представники третього стану, саме вони були найбільш обурені діями монарха.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте карикатуру 1789 р. «Пробудження третього стану». На ній чоловік, який уособлює третій стан, розриває кайдани і тягнеться до зброї. Чому автор зобразив початок революції саме так?

Невідомий художник. Пробудження третього стану. Він звільняється від кайданів перед переляканими очима армії та духовенства. 1789 р.

2. ЯК РОЗГОРТАЛИСЯ ПОДІЇ РЕВОЛЮЦІЇ

ПОМІРКУЙТЕ

Чому гаслом революції 1789 р. стали слова «Свобода, рівність, братерство!»? Чи втілилося це гасло в життя протягом 1789-1799 рр. Чому?

Навесні 1789 р. король Луї XVI скликав Генеральні штати, до роботи яких було залучено представників усіх трьох станів — аристократії, духовенства та простолюду (містян і селян). Мета монарха була очевидною: домогтися схвалення підвищення податків. Проте, на подив короля, делегати від третього стану рішуче відмовилися підтримати його фінансові плани. Замість цього вони оголосили себе спочатку Національними зборами, а згодом — Установчими зборами, висунувши радикальну вимогу: розпочати радикальні реформи, щоб вивести країну з глибокої економічної кризи.

Спроби короля переконати делегатів відмовитися від своїх намірів виявилися марними. Невдовзі стало зрозуміло, що мешканці Парижа активно підтримують представників третього стану. І вже 13 липня 1789 р. в ратуші Парижа було створено Паризький комітет — новий орган влади, що сформував загони національної гвардії для захисту громадського порядку. Парижани захоплювали зброю в магазинах і арсеналах, частина війська також приєдналася до повсталих. А 14 липня містяни, національна гвардія та солдати оточили й захопили Бастилію (фортецю, де утримували політичних в’язнів) — символ королівського гніту. Цей день став початком Французької революції, згодом його оголосили національним святом.

Делегати Національних зборів зробили рішучі кроки: скасували привілеї дворянства, значно зменшили церковні податки та конфіскували церковне майно. А 26 серпня 1789 р. вони ухвалили доленосний документ — Декларацію прав людини і громадянина. Цим актом Національні збори вперше в історії Франції встановили рівність усіх громадян у правах, що було офіційно закріплено в новій Конституції, ухваленій Установчими зборами 3 вересня 1791 р.

Однак політичні сили, що прагнули змін, не були об’єднані спільними ідеями. Так, у 1789 р. сформувалися політичні клуби — об’єднання однодумців, які обговорювали політичні події та впливали на громадську думку. Найвідомішими були об’єднання якобінців (радикалів, які виступали за республіку та рівність) та жирондистів (поміркованих, які підтримували конституційну монархію). Ці клуби стали важливою силою революції, адже саме їх учасники формували революційну ідеологію та впливали на рішення Національних зборів.

Конституційна монархія (обмежена монархія) — форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передано парламенту, а виконавчі — уряду.

Тож коли 1 жовтня 1791 р. розпочали свою роботу Законодавчі збори, їх склад був дуже неоднорідним. Праві (фельяни, або клуб фельянів), до яких належали переважно представники великої буржуазії, фінансисти, торговці, заможні землевласники, а також ліберальне дворянство, уважали, що основних цілей революції вже досягнуто з ухваленням Конституції 1791 р. Вони були прихильниками конституційної монархії і прагнули стабілізації, намагаючись зберегти досягнення революції без подальших радикальних змін.

Не мали чіткої ідеології учасники групи, яку ще називали «Болото». Ці депутати займали вичікувальну позицію. Вони могли підтримувати то правих, то лівих, залежно від конкретного питання. Їхня назва «Болото» свідчила про політичну нестійкість.

До так званих лівих (з-поміж них були переважно якобінці), належали представники середньої та дрібної буржуазії, інтелігенції, а також виразники інтересів санкюлотів (міського плебсу) та частини селянства. Саме вони були найбільш революційно налаштованою частиною Законодавчих зборів. Ліві вважали проведені перетворення недостатніми й виступали за подальші реформи, які забезпечили б більшу рівність та свободу, а також за посилення боротьби проти внутрішніх і зовнішніх ворогів революції. Ці депутати об’єдналися у дві фракції:

• жирондисти, які представляли інтереси торговельно-промислової буржуазії (назву отримали від назви департаменту Жиронда, звідки походило багато з них) і виступали за республіку, але були більш поміркованими, ніж якобінці, і не підтримували радикальних методів;

• монтаньяри — радикальне крило якобінців, що об’єднувалося навколо таких лідерів, як очільник Комітету громадського порятунку Максиміліан Робесп’єр, якого ще називали Непідкупним, і відомий закликами до насильства і страт автор газети «Друг народу» Жан-Поль Марат. Вони вимагали жорстких заходів проти контрреволюції та були прихильниками республіки.

Революція у Франції викликала занепокоєння європейських монархій. І в лютому 1792 р. Австрія та Пруссія уклали угоду для відновлення влади Луї XVI, що започаткувало першу антифранцузьку коаліцію. Коли імператор Австрії Франц II вимагав скасування конституції, Франція у квітні 1792 р. оголосила Австрії війну.

Іноземна інтервенція та внутрішнє протистояння загострили економічну кризу. Роялісти (прихильники відновлення необмеженої монархії) намагалися взяти під контроль території на заході Франції. Невдоволені становищем парижани в серпні 1792 р. підняли повстання, під час якого короля Луї XVI усунули від влади й невдовзі взяли під варту. Монарха підозрювали у співпраці з іноземними інтервентами. Тож коли французька армія в 1792 р. здобула перемогу біля села Вальмі, наступного дня в Парижі відкрився Національний конвент (французький парламент), який проголосив Францію республікою. Певний час у Національному конвенті тривала боротьба між поміркованими жирондистами й радикальними якобінцями. Останні, зрештою, домоглися страти короля 21 січня 1793 р. Це шокувало Європу й призвело до створення нової антифранцузької коаліції.

Оскільки жирондисти намагалися дотримуватися поміркованої політики, але при цьому не могли вирішити нагальних економічних питань, цим скористалися радикальні якобінці. Вони звинуватили опонентів у зраді (мовляв, вони надто поблажливо ставилися до злочинів короля) і вимагали припинення радикальних змін. У червні 1793 р. Національний конвент оточили прихильники якобінців, які вимагали усунення жирондистів. Під тиском натовпу частину депутатів заарештували, а після показового суду майже двадцять впливових жирондистів стратили. Так лідерів революції оголосили ворогами Республіки. Тим часом, попри окремі успіхи на фронті, країна потребувала нових ресурсів. Водночас примусова мобілізація та вилучення продовольства викликали повстання у Вандеї, Бретані, Тулоні й Марселі.

ДОСЛІДІТЬ

1. Прочитайте уривок з історичного джерела. Які нові норми були запроваджені Конституцією 1791 р.? Чи можна назвати їх демократичними? Чому? Порівняйте положення Конституції Франції 1791 р. із правами і свободами людини в сучасній Україні. Назвіть спільні риси.

Витяг із Конституції Франції 1791 р.

Немає більше ні дворянства, ні перів, ні спадкоємних, ні станових відмінностей, ні феодального порядку, ні вотчинної юстиції, жодних титулів, звань і переваг, що виникали із цього порядку, жодних лицарських орденів <...>, для яких був би потрібний доказ дворянства або шляхетності походження, і жодних інших переваг, окрім відмінностей, наданих громадським посадовим особам під час виконання їхніх обов’язків <...>

Не існує більше ні станових цехових управ, ні професійних <...> корпорацій.

Закон не визнає більше ні релігійних обітниць, ні будь-яких інших зобов’язань, що суперечать природним правам або Конституції.

2. Розгляньте гравюру, на якій зображено суд над лідерами жирондистів. Чому парижани підтримували розправу над учасниками цієї політичної сили? Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що розправа з політичною опозицією не могла мати позитивних наслідків для Франції?

Невідомий автор. Бріссо та двадцять його спільників засуджені революційним трибуналом до смертної кари. Гравюра. 1793 р.

3. ЯКИМ БУЛО СТАНОВИЩЕ ФРАНЦІЇ В ПЕРІОД ЯКОБІНСЬКОГО ТЕРОРУ ТА ДИРЕКТОРІЇ

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте за текстом основні риси якобінського терору та правління Директорії.

Режим якобінського терору було встановлено на початку 1793 р. Депутат Жан-Поль Марат, виступаючи в Національному конвенті, обґрунтував обмеження свободи, заявивши: «Свободу потрібно встановлювати силою, і зараз настав момент, коли необхідно негайно організувати деспотизм свободи, щоб змести з лиця землі деспотизм королів».

Якобінці прагнули змінити Францію, проголосивши перерозподіл земель селянам та контроль над цінами. Проте багато їхніх прогресивних ідей залишилося на папері. Натомість період якобінської диктатури став часом репресій і терору. Надмірна жорстокість фактично нівелювала принципи Декларації прав людини, оскільки нова влада прагнула тотального контролю над усіма сферами життя.

Якобінці також намагалися позбавити Францію традиційної релігії, запроваджуючи «релігію розуму» та новий календар. Контроль здійснював Комітет громадського порятунку на чолі з Максиміліаном Робесп’єром, суди ж оголошували «підозрілими» всіх противників. А восени 1793 р. розпочався революційний терор: представників влади з необмеженими повноваженнями розсилали по всій країні. Було страчено тисячі людей, включно з королевою Марією-Антуанеттою. Жертвою терору був навіть такий впливовий революційний лідер, як Жорж Дантон, який доклав чимало зусиль, аби досягти міжнародного визнання Французької Республіки.

Кількість страчених, на думку дослідників і дослідниць, могла сягати 40 тисяч осіб, хоча терор нібито мав зачепити лише «ворогів революції». У результаті Робесп’єр здобув необмежену владу, але його тиранія викликала страх і невдоволення серед інших політиків. І в липні 1794 р. під час Термідоріанського перевороту Робесп’єра та його прибічників заарештували і стратили на гільйотині, що символізувало завершення терору.

Нова влада пом’якшила внутрішню політику щодо опозиції, амністувавши повстанців і дозволивши повернення політичних емігрантів. А в 1795 р. було ухвалено нову Конституцію, яка закріплювала не тільки права, а й обов’язки громадян. Законодавчу владу було передано Законодавчому корпусу. Виконавчу владу очолила Директорія (уряд) у складі п’яти членів віком не молодше 40 років, яких призначила Рада старійшин.

Однак економічна ситуація залишалася складною, панували корупція та боротьба за владу. Окрім того, Директорія розпочала експансію, прагнучи розширити підвладні території. Війни Франції, що до 1795 р. були оборонними, перетворилися на загарбницькі.

У цей час зріс вплив молодого військового діяча Наполеона Бонапарта, який придушив роялістський заколот і здобув командування армією. Саме Наполеон очолив Італійський похід 1796 р., розгромивши австрійців. Їхня поразка зумовила розпад першої антифранцузької коаліції. У 1798 р. Наполеон вирушив до Єгипту, але цього разу успіхи його армії були короткотривалими через домінування британського флоту та опір місцевого населення. Тоді ж сформувалася друга антифранцузька коаліція, і Наполеон спішно повернувся до Франції для відсічі ворогам.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте портрети визначних діячів Французької революції XVIII от. на с. 19. Висловіть свою думку, чому популярні на різних етапах революції, вони втрачали вплив і владу.

Жильбер де Лафаєт — французький аристократ, військовий та політичний діяч, герой війни за незалежність США. Під час Французької революції був одним із небагатьох дворян, хто підтримав ідею рівності та надання політичних прав третьому стану. Очолював Національну гвардію та підтримував ідеї конституційної монархії. Після радикалізації революції був змушений емігрувати до Австрії.

Жозеф-Дезіре Кур. Жильбер де Лафаєт. 1834 р.

Жан-Поль Марат — лікар, журналіст, якобінець, якого звинувачували у підбурюванні суспільства до масових страт жирондистів. Він наполягав на революційному терорі і став його символом. Учені дискутують про те, чи стали вирішальними аргументи Марата стратити понад 200 тисяч громадян, аби забезпечити «суспільний спокій».

Жозеф Бозе. Жан-Поль Марат. 1793 р.

Під впливом жирондистів молода дворянка Шарлотта Корде вирішила вбити Марата. Вона прийшла до нього нібито з доносом. Марат не виходив на люди, бо страждав від хвороби шкіри. Політик прийняв Шарлотту Корде, лежачи в лікувальній ванні. Коли Марат поринув у читання доносу, отримав смертельний ножовий удар. Ця трагічна подія надихнула художника Жака-Луї Давіда написати картину «Смерть Марата».

Жак-Луї Давід. Смерть Марата. 1793 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

• 1. Визнач основні причини Французької революції XVІІІ ст.
• 2. Назви дати початку революції у Франції, проголошення Декларації прав людини і громадянина, установлення якобінського терору та Термідоріанського перевороту.
• 3. Назви основні політичні сили, які боролися за владу в революційній Франції.
• 4. Пригадай, як діячі Просвітництва пропонували змінити політичний устрій у європейських країнах. Чи вплинули їхні ідеї на Французьку революцію? Аргументуй свої міркування.
• 5. Поясни, як ти розумієш вислів «Революції, як бог Сатурн, поїдають своїх дітей». Наведи приклад із параграфа, який ілюструє ці слова.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Накресли таблицю за зразком і заповни її: упиши до відповідних комірок найважливіші події із зазначених періодів. Добери з відкритих джерел ілюстрації до цих подій. Підготуй кілька запитань про вибрані тобою події для своїх однокласників та однокласниць.

Періоди Французької революцій	Найважливіші події
Початок революції (1789-1792)
Установлення республіки (1792-1794)
Якобінська диктатура (1793-1794)
Термідоріанський режим (1794-1799)

Виконай завдання 1.1-1.3 до § 1 в е-додатку.