Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)
§ 2-3. Консульство та імперія у Франції. Наполеонівські війни. Віденський конгрес і священний союз
ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ
Наполеон Бонапарт уважав, що не існує іншого безсмертя, окрім пам’яті, яку ти залишив у свідомості інших людей. Що вам відомо про цього історичного діяча? З якими історичними міфами пов’язано його ім’я?
1. ЯКИМИ БУЛИ ПЕРІОДИ КОНСУЛЬСТВА ТА ІМПЕРІЇ У ФРАНЦІЇ
ПОМІРКУЙТЕ
Чому чимало французів підтримало наполеонівський переворот? Які особливості революційного періоду зумовили прагнення населення до стабільності та порядку?
Режим Директорії не мав стабільної соціальної опори. Політики намагалися балансувати між роялістами (які прагнули відновити монархію) та якобінцями (які хотіли продовження революції й соціальних реформ), що призводило до постійних коливань політики та відсутності чіткого курсу. Ускладнювало ситуацію те, що і члени Директорії, і тогочасні чиновники часто були замішані в корупційних схемах, що викликало широке невдоволення населення. Складною залишалась економічна ситуація. Усі ці чинники створили сприятливий ґрунт для військового державного перевороту. До того ж один із членів Національного конвенту, який був і одним із директорів Директорії, — Емманюель-Жозеф Сієс — шукав «сильну руку», щоб стабілізувати режим і запобігти поверненню до монархії або радикалізму, — звернувся до Наполеона. І державний переворот, який поклав кінець Директорії та відкрив шлях до встановлення Консульства (Консулату), а згодом — Імперії Наполеона, відбувся.
Зауважмо, що консулом у Франції протягом 1799-1804 рр. називали державного посадовця, який очолював виконавчу владу.
Одразу ж після перевороту Наполеон Бонапарт змусив представників попереднього режиму ухвалити закон про передання влади йому та ще двом консулам. Сам він став Першим консулом і фактично одноосібно правив Францією. Ці події дослідники й дослідниці вважають завершенням Французької революції, а період з 9 листопада 1799 р. до 18 травня 1804 р., коли влада фактично належала Наполеону Бонапарту, хоч і з певними юридичними обмеженнями, називають епохою Консульства.
18 брюмера VIII р. (9 листопада 1799 р.) Наполеон здійснив державний переворот, усунув від влади режим Директорії, що стало завершенням Французької революції.
Незабаром у Франції було ухвалено нову Конституцію. Згідно з нею законодавчу владу в країні мали Державна рада (яка розробляла законопроєкти), Законодавчі збори (що ухвалювали законопроєкти) і Сенат (який перевіряв законопроєкти й безпосередньо консультував Першого консула щодо наслідків їх ухвалення). Перший консул, тобто Бонапарт, здійснював виконавчу владу. На чолі місцевої влади він поставив своїх представників, а для зміцнення фінансової системи країни ініціював створення Французького банку.
У Франції проводили вибори до Законодавчих зборів, але право голосу мали тільки громадяни-чоловіки. Жінки й надалі не мали впливу на політику. Сучасні критики Наполеона стверджують, що він уважав жінок власністю чоловіків, був невисокої думки про їхні здібності та часто відкрито висловлювався щодо них зневажливо. Історики й історикині відзначають: хоча в цілому погляди Бонапарта відповідали настроям часу, ухвалений при ньому Цивільний кодекс закріпив безправне становище жінки, остаточно скасувавши прогрес революції.
Щоб здобути підтримку Римсько-католицької церкви, перший консул уклав із Папою Римським Пієм VII конкордат (угоду). За його умовами Франція визнавала християнство римсько-католицького обряду релігією більшості громадян і громадянок, натомість духовенство мало складати присягу Республіці й консулам, аби продемонструвати відданість державі.
Влада Бонапарта зростала, і в 1804 р. його урочисто проголосили імператором Наполеоном І, тож він правив державою одноосібно. Так на зміну Першій Французькій республіці прийшла Перша Французька імперія. Маючи підтримку промисловців, фінансистів, торговців і селянства, тих, хто не хотів повернення старих порядків часів монархії Бурбонів, Наполеон щедро обдаровував прихильників і жорстко розправлявся з опонентами.
Зауважмо, що в той час економіка країни жваво розвивалася, але французи мусили сплачувати значні кошти на реалізацію завойовницьких планів Наполеона.
У 1804 р. за ініціативи імператора було ухвалено вже згаданий нами Цивільний кодекс, або Кодекс Наполеона. Нові норми узаконювали принципи рівноправності всіх громадян-чоловіків, недоторканності приватної власності, свободи приватного підприємництва. Згодом вступили в дію Комерційний і Кримінальний кодекси. Ці закони були дуже прогресивними для початку XIX ст. і надихнули на запровадження подібних змін політиків інших країн. Існує думка, що до середини XX ст. положення Цивільного кодексу частково запозичили правові системи понад 70 держав світу.
ДОСЛІДІТЬ
1. Прочитайте положення Цивільного кодексу Наполеона. Чиї інтереси вони захищають? Чи відповідають ці норми сучасним уявленням про права людини? Чому?
Стаття 544. Власністю є право користуватися і розпоряджатися речами найбільш абсолютним чином, з тим, аби користування не було таким, яке заборонене законами або регламентами.
Стаття 545. Ніхто не може бути примушеним до уступки своєї власності, якщо це не робиться з причини суспільної користі і за справедливе й попереднє відшкодування.
2. Порівняйте портрети Наполеона, створені до і після проголошення його імператором. Що змінилося?
Антуан-Жан Гро. Бонапарт на Пон д'Арколь. 1796 р.
Жак-Луї Давід. Наполеон у своєму кабінеті. 1812 р.
2. НАПОЛЕОНІВСЬКІ ВІЙНИ
ПОМІРКУЙТЕ
Чому від захисту своїх територій на початку революції Франція перейшла до завойовницьких війн? Чому Наполеон продовжив цей напрям зовнішньої політики?
Наполеон Бонапарт мав безмежні амбіції щодо розширення територій. За часів його правління (протягом 1800-1815 рр.) Франція домінувала над значною частиною Європи, включно із сучасними територіями Німеччини, Італії, Нідерландів, Бельгії та Люксембургу. Австрія ж, яка до 1805 р. була активною учасницею антифранцузьких коаліцій, уклала з Наполеоном мир, за яким втратила низку територій і навіть стала союзницею Франції.
Головним суперником Наполеона була економічно потужна Велика Британія, яка згуртувала навколо себе інші держави. Так, британський флот був неперевершеним на морі, однак Франція все ж переважала в сухопутних військах. Тож британські дипломати шукали надійних союзників на континенті й у 1805 р. домоглися приєднання Російської та Австрійської імперій до антифранцузької коаліції. І вже того ж року біля мису Трафальгар адмірал Гораціо Нельсон розгромив об’єднаний франко-іспанський флот, забезпечивши Великій Британії панування на морі.
Водночас Наполеон продовжував здобувати перемоги на суші. Так, на початку грудня 1805 р. французька армія розгромила австро-російські війська під Аустерліцом, змусивши Австрію укласти мир і вийти з антифранцузької коаліції. Це спонукало Пруссію вступити у війну, але її війська були швидко розбиті, і французи зайняли Берлін.
Здобувши контроль над більшою частиною Європи, Наполеон запровадив континентальну блокаду проти Великої Британії, заборонивши торгівлю із цією острівною країною як для Франції, так і для залежних європейських держав.
Виснажені, але переможні французькі війська захопили половину прусських територій. У 1807 р. Наполеон і російський імператор Олександр І підписали Тільзитський договір, за яким Росія визнавала французькі завоювання і приєднувалася до блокади Британії. А на польських землях, що раніше належали Пруссії, Наполеон створив Варшавське герцогство.
У 1808 р. Франція окупувала Іспанію, де королем став брат Наполеона Жозеф. Проте іспанці розгорнули активну партизанську боротьбу, унеможливлюючи повне підкорення країни. А в 1809 р. Австрія зазнала чергової катастрофічної поразки і теж була змушена приєднатися до континентальної блокади Великої Британії.
Проте не всі союзники беззаперечно дотримувалися угод. Таким проблемним союзником була Російська імперія, яка ухилялася від участі у війні з Австрією та порушувала умови континентальної блокади. Це спонукало Наполеона влітку 1812 р. зібрати 600-тисячну «Велику армію» для походу на Росію. Та його наміри блискавичного розгрому основних російських сил зазнали поразки, оскільки російські війська зуміли відступити углиб країни та об’єднатися під Смоленськом. Однак, незважаючи на виснаження та проблеми з постачанням, Наполеон узяв Смоленськ. Російська ж армія під командуванням Михайла Кутузова відступила до Москви. З тактичної точки зору, у битві під Бородіно армія Наполеона здобула перемогу, зайнявши позиції російського війська та увійшовши до Москви. Однак стратегічно битва виснажила французів і зберегла боєздатність російських сил, що, зрештою, призвело до відступу Наполеона з Російської імперії.
З настанням морозів через брак припасів та теплого одягу сили Наполеона почали катастрофічний відступ, і наприкінці 1812 р. до Франції повернулося менше 100 тисяч вояків.
Наполеон зміг уникнути полону, але антифранцузька коаліція (Російська, Австрійська імперії та Пруссія) посилила наступ. І вже в жовтні 1813 р. Наполеон зазнав нищівної поразки у «Битві народів» (як називають битву біля Лейпцига). А в 1814 р. союзні армії увійшли на територію Франції і зайняли Париж. Наполеон зрікся престолу, після чого його заслали на острів Ельба. Королем Франції став Луї XVIII Бурбон. Проте несподівано в березні 1815 р. Наполеон втік з Ельби, повернувся до Франції і знову посів престол. Цей період відомий в історії як «Сто днів» Наполеона.
Колишній імператор швидко зібрав навколо себе армію, оскільки багато солдатів та офіцерів залишалося йому відданими, і 20 березня 1815 р. без бою увійшов до Парижа, а король Луї XVIII Бурбон утік із країни.
Європейські монархії негайно оголосили війну Наполеону, створивши сьому антифранцузьку коаліцію. 18 червня 1815 р. Наполеон зазнав поразки в битві біля Ватерлоо від об’єднаних військ Великої Британії та Пруссії, після чого вдруге зрікся престолу і був засланий на острів Святої Єлени, де провів решту життя.
ДОСЛІДІТЬ
Розгляньте карту і знайдіть на ній позначені походи Наполеона, про які йшлося в тексті параграфа. Поміркуйте, чи мав французький імператор шанс здійснити свої грандіозні наміри. За яких умов?
3. ЯКИМИ БУЛИ РІШЕННЯ І НАСЛІДКИ ВІДЕНСЬКОГО КОНГРЕСУ
ПОМІРКУЙТЕ
Чи вирішила перемога над Францією політичні проблеми на Європейському континенті? Чому? Звірте ваші припущення з текстом параграфа.
Протягом дев’яти місяців у Відні проходив масштабний конгрес, на який зібралися представники 16 європейських країн. Провідна роль на ньому належала «великій п’ятірці», до якої входили Австрія, Велика Британія, Пруссія, Росія і Франція. Їхні представники мали різні інтереси й амбіції, а головна мета полягала у врегулюванні територіальних та політичних питань, що виникли внаслідок Французької революції та наполеонівських війн, а також у розробленні нових принципів для забезпечення стабільного порядку на континенті.
Гострі дискусії точилися навколо майбутнього Франції та ролі окремих країн на Європейському континенті. Австрія остерігался зростання впливу Пруссії серед німецьких держав та прагнення Російської імперії до домінування у Європі. Велика Британія передусім прагнула стабільності та зміцнення свого економічного впливу. Росія ж, зі свого боку, намагалася обмежити територіальні здобутки Австрії та вплив Великої Британії за межами Європи, особливо в Азії.
Після тривалих переговорів було ухвалено низку важливих рішень.
Так, у Франції відновлювалася влада Бурбонів, і країна втрачала всі завойовані території, а також мусила сплатити 700 мільйонів франків контрибуції (примусових післявоєнних платежів, які сплачує держава, що зазнала поразки у війні, державам-переможницям). Замість ліквідованої Священної Римської імперії німецької нації було створено Німецький союз, що об’єднав 34 держави та 4 вільних міста. Австрійська імперія, відмовившись від Австрійських Нідерландів, отримала Далмацію, Тироль, Тернопіль та відновила контроль над Північною Італією (Венецією й Ломбардією). Пруссія значно розширила свої володіння, приєднавши половину Саксонії, частину Вестфалії, Рейнську область, Померанію та Познань. Велика Британія закріпила за собою Капську область, острови Мальта, Маврикій, Тринідад, Тобаго та Цейлон, а також установила протекторат над Іонічними островами. Російська імперія приєднала Королівство Польське, Фінляндію, здобуту у Швеції, та Бессарабію, завойовану в Османської імперії. Швейцарія, утворена з 19 кантонів, отримала гарантію «вічного нейтралітету». Королівство Нідерланди було створено шляхом приєднання Бельгії та Люксембургу до Нідерландів. Італія ж залишилася роздробленою з відновленням таких держав, як Сардинське королівство та Папська держава.
Монархи Австрії, Пруссії та Росії прагнули створити дієвий механізм для придушення будь-яких революційних настроїв. Тож 26 вересня 1815 р. у Парижі вони підписали договір про створення Священного союзу. Згодом до нього приєдналися Франція та більшість монархій Європейського континенту.
Реальні інтереси Священного союзу виходили далеко за межі контролю над Францією. Наприклад, коли у 1820 р. спалахнули революції в Іспанії, Неаполі та П’ємонті, правителі країн — учасниць Союзу знову зібралися. Олександр І наполягав на силовому втручанні та необхідності політичного нагляду за будь-якими революційними рухами. І Священний союз підтримав Австрію у введенні військ до П’ємонту, придушивши так італійську революцію. Парадоксально, але Олександр І відмовив у допомозі православним грекам, які боролися за незалежність від Османської імперії, щоб не порушувати принципів «легітимності» монархів.
Однак єдність правителів виявилася нетривалою. Наприкінці 1824 р. Велика Британія визнала незалежність латиноамериканських держав від Іспанії, що остаточно підірвало єдність Священного союзу.
ДОСЛІДІТЬ
Розгляньте анонімну карикатуру 1815 р., де зображено перебіг Віденського конгресу. Які події висміює автор? Що він мав на увазі під словами «розрізано торт»?
Невідомий художник. «Конгрес пересварився ще до того, як було розрізано торт». Карикатура на Віденський конгрес. 1815 р.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
- 1. Назви дати наполеонівського перевороту у Франції, проголошення Імперії Наполеона, Віденського конгресу й утворення Священного союзу.
- 2. Визнач основні напрямки походів Наполеона.
- 3. Перелічи країни, які в різний час входили до антифранцузьких коаліцій.
- 4. З якими особливостями зовнішньої політики Наполеона пов’язані його слова: «Я хочу завоювати море могутністю землі»? Чи вдалося йому здійснити бажане? Чому?
- 5. Визнач основні причини краху Імперії Наполеона.
- 6. Накресли схему «Наслідки рішень Віденського конгресу
- 7. Розглянь карикатуру. Визнач, хто із зображених на ній правителів — імператор Олександр І, хто — імператор Франц І, а хто — король Фрідріх Вільгельм III. Що символізує їхнє об’єднання?
А ЩЕ ТИ МОЖЕШ
Уяви, що ти журналіст чи журналістка, що працює у Європі в 1815 р. Ти маєш підготувати шпальту (колонку на сторінці) газети, у якій висвітлити події останніх років. Вибери тему із запропонованих або сформулюй власну й оформи свій матеріал у форматі ілюстрованої статті.
Теми статті:
• Походи Наполеона: чи потрібна була Європі ця війна?
• Битва біля Ватерлоо: останній шанс Бонапарта.
• Нові кордони — новий порядок? (Кому вигідні рішення Віденського конгресу?)
• Створення Священного союзу: Європа під владою трьох монархів.
Виконай завдання 2.1-2.3 до § 2-3 в е-додатку.
