Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

Розділ 3. Модернізаційні процеси у країнах Європи та США в останній третині ХІХ — на початку ХХ ст. «Пробудження Азії»

§ 12. Тенденції розвитку країн Європи та США. Завершення формування індустріального суспільства в розвинених країнах світу. Емансипація

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

У книзі «Імперіалізм: дослідження» британський економіст Джон Аткінсон Гобсон стверджував: «...сучасна територіальна експансія метрополій різко відрізняється від колонізації малозаселених земель помірної зони, куди білі колоністи принесли із собою систему управління, промисловість та інші досягнення цивілізації рідної країни. “Зайняття” цих нових територій виражається в тому, що незначна меншість білих людей — чиновників, торговців і промисловців — здійснює свою політичну й економічну владу над величезними ордами людей, яких розглядають як нижчу расу, нездатну користуватися будь-якими реальними правами самоуправління в галузі політики чи індустрії». Як наявність чи відсутність колоній впливала на розвиток незалежний європейських держав?

1. ЯК КРАЇНИ ЄВРОПИ ТА США РОЗВИВАЛИСЯ У ДРУГІЙ ТРЕТИНІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX СТ.

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте основні тенденції розвитку країн Європи та США за текстом. Що змінилося в порівнянні з попереднім історичним періодом?

Останню третину XIX — початок XX ст. у науковій спільноті вважають періодом бурхливих змін у країнах Європи та США. Це час другої індустріальної революції, коли науково-технічні відкриття, важливі суспільні перетворення та політичні події заклали основу сучасного світу. З одного боку, завдяки науково-технічному прогресу відбувалося безпрецедентне економічне зростання, пришвидшувалася урбанізація та активно розвивалася культура. Але водночас із позитивними змінами загострилися політичні конфлікти, соціальні проблеми й міжнародні суперечності, які врешті призвели до Першої світової війни.

В економічній сфері велику вагу й надалі мала індустріалізація. Так, якщо під час першого етапу промислової революції вирішальну роль відігравали парова енергія та нові відкриття у сфері текстильної промисловості, то під час другого багато важили вже електроенергія, відкриття у сфері хімічної промисловості, розвитку машинобудування та нафтогазової галузі. У цей час Європа стала лідером у виробництві сталі, локомотивів, електротехніки. Об’єднана Німеччина швидко перетворилася на потужний індустріальний центр. Велика Британія утримувала провідні позиції у світовій торгівлі та колоніальній експансії, проте поступово поступилася лідерством Німеччині та США.

США саме в цей період зробили величезний стрибок уперед. Завдяки значним природним ресурсам, швидкому зростанню населення, особливо за рахунок імміграції, та використанню інноваційних винаходів (а саме там було сконструйовано телефон, електричну лампочку, розпочалося масове виробництво автомобілів) вони стали однією з провідних економічних держав світу. Американська модель, коли завдяки приватній ініціативі стрімко розвивалася промисловість, створила базу для подальшого світового домінування у XX ст.

У другій половини XIX ст. починають з’являтися перші монополістичні об’єднання.

Монополії — великі об’єднання банкірів, промисловців, торговців, які виникають за умов посилення конкурентної боротьби для концентрації капіталу та подолання конкуренції шляхом узгодження виробничої політики і збуту товарів для одержання максимальних прибутків.

Першими формами монополістичних об’єднань стали картелі — угоди між незалежними підприємствами про спільну цінову політику та поділ ринків. Згодом з’явилися більш стійкі синдикати, які зберігали виробничу самостійність, але об’єднували комерційну діяльність, зокрема збут продукції. Найвищою формою об’єднання був трест, де підприємства втрачали і виробничу, і комерційну самостійність, підпорядковуючись єдиному управлінню. Нарешті, концерни — об’єднання підприємств різних галузей, які мали спільну систему фінансового контролю. Поширення монополій ускладнило конкуренцію, перетворивши її на боротьбу між найбільшими економічними гігантами. З другого боку, монополії пригнічували дрібне виробництво і вільну конкуренцію, установлювали невиправдано високі ціни на товари, що призводило до експлуатації споживачів. Крім того, монополії часто уповільнювали впровадження нових технологій, їхня діяльність призводила до погіршення якості продукції, оскільки відсутність конкуренції зменшувала стимули до інновацій.

Політична карта Європи теж зазнала значних змін. Об’єднання Німеччини та Італії порушило баланс сил, який був закладений у рішеннях Віденського конгресу 1815 р. Посилення Німеччини та прагнення Австро-Угорщини й Російської імперії збільшити свій вплив на Балканах зумовили зростання міжнародної напруги. Водночас тривала активна колоніальна експансія: зростали володіння Великої Британії та Франції в Африці й Азії, паралельно Німеччина та Бельгія включилися в «боротьбу за Африку». Це спричинило нові суперечності між великими державами.

На політичний розвиток США впливали зусилля, спрямовані на подолання наслідків громадянської війни (1861-1865) та інтеграцію нових територій. Зростали амбіції американського уряду щодо посилення впливу країни в регіоні. Це продемонструвала іспано-американська війна 1898 р. за право володіти територіями в Північній Америці й Тихоокеанському регіоні. США перемогли, і Мадрид був змушений передати Вашингтону контроль над Кубою, Пуерто-Рико, Гуамом та Філіппінами.

Звернімо увагу на те, що в зазначений період посилився імперіалізм — політика великих держав, спрямована на захоплення нових територій і встановлення контролю над слабшими країнами. Його основою стало зростання великих підприємств, банків і монополій, які прагнули нових ринків збуту та джерел сировини. Провідні європейські країни, такі як Велика Британія, Франція, Німеччина, США, а згодом і Японія, провадили експансіоністську політику.

Експансіонізм — це зовнішньополітичний курс держави, спрямований на розширення її панування, впливу, території та ресурсів за рахунок інших держав або регіонів. Така політика може включати військове загарбання земель, економічну експансію (захоплення нових ринків збуту, колоній), а також політичне домінування.

Світові лідери прагнули поширити свій вплив на якомога більше територій в Африці та Азії. Між провідними державами зросло суперництво за колонії, що призводило до конфліктів і посилення напруженості у світі. Імперіалістивиправдовували свої дії тим, що нібито несуть «цивілізацію» та прогрес «відсталим народам». Насправді ж колоніальні народи зазнавали експлуатації та пригнічення. Імперіалізм лише посилив економічну й політичну нерівність між країнами. Такі суперечності, зрештою, стали однією з головних причин Першої світової війни.

Проте жорстоко експлуатували колонії не тільки найбільші держави світу. Так, Бельгійське королівство, яке здобуло незалежність у 1830 р., у другій половині XIX ст. активно включилося в боротьбу за колоніальні володіння. Бельгійський імперіалізм проявився насамперед у захопленні Конго в Центральній Африці наприкінці XIX ст. Король Леопольд II перетворив Конго на свою приватну колонію, де місцеве населення жорстко експлуатували заради видобутку каучуку та слонової кістки. Панування Бельгії в Конго супроводжувалося насильством і загибеллю мільйонів людей, що стало одним із найтемніших прикладів колоніальної політики того часу.

ДОСЛІДІТЬ

1. Створіть інфографіку на тему «Основні тенденції розвитку США і країн Західної Європи у другій половині XIX ст.», використавши запропоновані зображення. Відобразіть між ними зв’язки й додайте підписи. Зробіть 1-2 короткі висновки.

2. Розгляньте картосхему. Які держави мали найбільші колоніальні володіння наприкінці XIX ст.? Поміркуйте, як наявність колоній впливала на їхній економічних розвиток.

2. ЯКІ НАСЛІДКИ МАЛО ЗАВЕРШЕННЯ ФОРМУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА В РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ. ЕМАНСИПАЦІЯ

ПОМІРКУЙТЕ

Прочитайте уривок із дослідження американського науковця Шона Адамса «Економіка пізнього XIX ст.». Які негативні риси індустріалізації схарактеризував автор? За текстом визначте позитивні риси формування індустріального суспільства.

Шон Адамс

Економіка пізнього XIX ст.

(уривок)

Однак надмірності американського підходу до індустріалізації — залежність від великих корпорацій, використання федеральної влади для обмеження колективних прав профспілок і поблажливе ставлення до регулювання — призвели до того, що багато американських робітників зазнавало найвищих у світі рівнів виробничого травматизму. Нерівність у багатстві також стала очевидною: у 1890 році 1 % найзаможніших сімей володів 51 % національного майна, тоді як 44 % найбідніших — лише 12 % власності в Сполучених Штатах.

Паралельно з потужними змінами в економіці завдяки індустріалізації відбувалися глибокі соціальні зміни. Зростала кількість робітництва, інтелігенції, власники і власниці виробництв, транспорту й капіталу прагнули збільшити свій політичний вплив. Робітничий клас організувався у профспілки і розпочав боротьбу за свої права: скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, надання працівникам і працівницям соціальних гарантій. Уряди провідних країн поступово змушені були ухвалювати трудове законодавство, запроваджувати обов’язкову початкову освіту, поліпшувати умови життя міського населення. Плавно індустріальне суспільство почало набувати рис соціальної держави.

Важливою складовою цього періоду став розвиток світового ринку. Завдяки будівництву залізниць, пароплавів, телеграфу та зростанню міжнародної торгівлі світ дедалі тісніше інтегрувався в єдину економічну систему. Капітали, технології та товари вільніше переміщувалися між країнами, що сприяло поширенню індустріального способу виробництва за межі Європи.

Важливим явищем стало зростання міст і поширення масової культури. Європейські мегаполіси Париж, Лондон та Берлін і надалі розвивалися як потужні центри науки, моди, політики та інновацій. Усе популярнішими ставали такі нові дозвілля, як відвідування театрів чи спортивних змагань, зростав вплив преси. Водночас загострювалися соціальні проблеми, адже не вистачало зручного й дешевого житла, міська влада повільно й не завжди ефективно вирішувала проблеми антисанітарії та медичного забезпечення. Саме тому в цей час уряди вдавалися до соціальних реформ, а робітництво боролося за визнання профспілок. Через зростання майнової нерівності збільшувалася кількість прихильників і прихильниць соціалістичної ідеології.

Різні категорії населення почали активніше включатися в боротьбу за права людини. Так розпочалися процеси емансипації — боротьби за звільнення людей від тих чи тих форм дискримінації, несвободи, гноблення. Поступово змінювалося на краще становище жіноцтва, дітей, подекуди представників і представниць національних меншин. Проте цей рух не був лінійним, адже не завжди запроваджені позитивні зміни гарантували швидке покращення становища дискримінованих раніше.

У середині XIX ст. у провідних європейських країнах значно активізувався процес гендерних змін, який був тісно пов’язаний із завершенням формування індустріального суспільства. Потреба промисловості в нових робочих руках та зростання рівня освіти серед жінок створили економічні й інтелектуальні передумови для того, щоб жінки почали вимагати зміни своєї традиційної ролі. Це стосувалося не лише праці, а й поступового здобуття ними рівних прав із чоловіками, зокрема у тих формах суспільної діяльності, які раніше вважали винятково «чоловічими» сферами.

Так розпочалася поступова й мирна «тендерна революція». Її найпомітнішим проявом став рух суфражизму, спрямований на здобуття жінками політичних прав. Жінки-активістки наполегливо боролися за доступ до вищої освіти та професійної діяльності, формуючи новий образ освіченої та самостійної особистості. Кінцевим результатом цієї фази стало надання жінкам виборчого права та зрівняння їх в усіх громадянських і політичних правах із чоловіками. Відтак жінки отримали повноцінний доступ до суспільно-політичних практик, що надало їм статусу суб’єкта життєво важливих процесів у більшості галузей суспільної праці та політики. Цей етап став фундаментом для подальшої боротьби за повну гендерну рівність у XX ст.

Суфражистки на пікеті за виборчі права. Червень 1908 р. Фото Крістін Брум

Суфражистки пікетують перед Білим домом. 1917 р.

До боротьби за права жіноцтва доєднувалися й чоловіки. Так, у 1869 р. Джон Стюарт Мілль опублікував працю «Поневолення жінок», у якій писав, що «підтримка законом підпорядкування однієї статі іншій шкідлива <...> і є однією з перешкод на шляху до загальнолюдського удосконалення». Саме такі ідеї поклали основу фемінізму — ідеології, заснованій на засадах та принципах рівності прав, можливостей, статусів чоловіків і жінок у всіх сферах.

ДОСЛІДІТЬ

1. Не завжди рух за права жіноцтва був ненасильницьким. Так, у Великій Британії розчаровані повільними змінами лідерки суфражизму закликали своїх прихильниць вдаватися до радикальних дій: биття вікон, нападів на представників поліції і навіть підпалів. Розгляньте фото арешту Еммелін Панкгерст, яку спочатку критикували саме за її войовничу тактику, але із часом дослідники й дослідниці визнали її зусилля вирішальними у здобутті британками виборчих прав на початку XX ст. Які емоції викликає ця світлина? Як ви можете схарактеризувати стан Еммелін Панкгерст? Чому жіноцтво вдавалося до екстремальних заходів у боротьбі за свої права? Які види протесту зображено на світлинах на с. 92?

Арешт Еммелін Панкгерст. Лютий 1908 р.

Наталія Кобринська. Поч. XX ст.

2. Розгляньте фото Наталії Кобринської, яку вважають засновницею жіночого руху в Україні. Вона була першою серед українок теоретикинею фемінізму й першою жінкою, яка заснувала світську жіночу організацію. Видання альманаху «Перший вінок» (1887 р.) під її редакцією стало історичним проривом, продемонструвавши потужний жіночий літературний та суспільний голос. Завдяки наполегливості Кобринської та її однодумців і однодумиць було розпочато боротьбу за доступ жінок до вищої освіти та виборчого права, що поступово змінювало роль українки в суспільному та державотвірному житті. Поміркуйте, чому для багатьох українок XIX — початку XX ст. рух за права жіноцтва був тісно пов’язаний із процесами національного відродження.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Поясни значення понять «дискримінація», «експансіонізм», «колоніальна імперія», «монополія», «суфражизм», «фемінізм».
2. Назви найбільші колоніальні імперії кінця XIX ст.
3. Кількома реченнями схарактеризуй основні тенденції розвитку країн Європи та США в останній третині XIX ст.
4. Поміркуй, чому на початку XX ст. розгалужена залізнична мережа була одним із визначальних показників розвитку країни.
5. Чому завершення індустріальної революції у провідних країнах світу мало і позитивні, і негативні наслідки? Які переважали?
6. Схарактеризуй завдання, які ставили перед собою суфражистки і феміністки. Чи актуальні вони нині? Чому?

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Створи інфографіку про емансипаційні рухи кінця XIX — початку XX ст. у провідних країнах світу.

Виконай завдання 12.1-12.3 до § 12 в е-додатку.