Всесвітня історія. 9 клас. Пометун (2026)

§ 10. США: громадянська війна і реконструкція Півдня

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Якось президент США Авраам Лінкольн зазначив: «Якщо виникає конфлікт між правами людини та правом власності, то права людини мають перемогти». Що, на вашу думку, мав на увазі Лінкольн? Чи є актуальним його висловлювання нині? Аргументуйте свої міркування.

1. ЯК РОЗВИВАЛИСЯ США В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ. І ЧОМУ ЗАГОСТРИЛИСЯ ВІДНОСИНИ МІЖ ПІВНІЧЧЮ ТА ПІВДНЕМ

ПОМІРКУЙТЕ

За текстом підручника визначте, чому Північ та Південь США розвивалися нерівномірно.

У першій половині XIX ст. США розвивалися дуже динамічно, відтак досить швидко перетворювалися на світову державу. Від початку XIX ст. ця країна розширила свої території, удосконалила політичну систему та модернізувала економіку. Проте ці процеси не були однорідними, а оскільки регіони розвивалися нерівномірно, то із часом протиріччя між Північчю та Півднем стали критичними.

Чому територія США збільшувалася? У 1803 р. відбулася знаменита «купівля Луїзіани», коли Вашингтон придбав французькі володіння в Північній Америці площею у понад 2000 квадратних кілометрів. Нині це землі сучасних штатів Арканзас, Міссурі, Айова, Оклахома, Канзас, Небраска, а також південної частини штату Міннесота, великої частини штату Північна Дакота, практично всієї Південної Дакоти, північно-східної частини штату Нью-Мексико, частини штатів Монтана, Вайомінг, східної частини Колорадо та Луїзіани (обабіч річки Міссісіпі). Так територія країни збільшилася майже удвічі. Подальша експансія на захід супроводжувалася освоєнням нових земель, виникненням фермерських господарств, розвитком транспортної інфраструктури, особливо після будівництва каналів і залізниць. Так звана ідея явної долі (переконання в божественному призначенні американців поширюватися на захід) стала важливим ідеологічним підґрунтям цієї експансії.

Території зросли також після війни з Мексикою 1846-1848 рр. Вашингтон отримав величезні території, включно із сучасними штатами Каліфорнія, Невада, Аризона, Юта, а також частинами Нью-Мексико, Колорадо та Вайомінгу.

Такі значні територіальні надбання сприяли економічному зростанню. Зауважмо, що північні штати поступово перетворювалися на індустріальний регіон. Тут швидко розвивалася фабрично-заводська промисловість, зростали міста, зміцнювалася банківська система. Особливо важливим було впровадження парових машин та залізниць, які стимулювали розвиток торгівлі, транспорту й виробництва. У північних штатах також поширився рух за ліквідацію рабства й утвердження демократичних прав і свобод — аболіціонізм.

Південь же зберігав аграрний характер економіки. Основою його господарства були плантації, що спеціалізувалися на вирощуванні бавовни, тютюну й рису. Цей регіон майже повністю залежав від рабської праці афроамериканців. І потреба в дешевій робочій силі лише зростала, адже після винайдення бавовноочисної машини Елі Вітні в 1793 р. виробництво бавовни стало значно прибутковішим. Тож Південь прагнув розширення територій для розвитку плантацій і водночас захищав інститут рабства як основу свого добробуту.

Саме через це політичне життя країни ставало дедалі напруженішим. Коли до США приєднувалися нові землі, одразу поставало питання, будуть вони вільними від рабства чи рабовласницькими. Ця проблема стала центральним чинником політичного протистояння. Так, у 1820 р. було ухвалено Міссурійський компроміс, за яким Міссурі приймали до складу США як рабовласницький штат, а Мейн — як вільний. Одночасно було встановлено умовну лінію (36° 30' пн. ш.), на північ від якої рабовласництво було заборонено. Це рішення тимчасово зменшило напругу, але не усунуло її.

Зважаючи на політику лідерів південних штатів, зростала активність прихильників аболіціонізму. Його ідеологи, зокрема Вільям Ллойд Гаррісон та Фредерік Дуглас, виступали за повне звільнення темношкірих і надання їм рівних прав. У відповідь на це південні політики наполягали, що рабство є не лише економічною необхідністю, а й нібито «природним порядком». Проте прихильники та прихильниці рівності прагнули звільнити якомога більше людей із рабства і створили «Підпільну залізницю» — мережу таємних маршрутів і схованок для допомоги поневоленим у втечі на Північ. Зростання аболіціоністських настроїв посилювало напругу між Північчю та Півднем. Коли в 1850 р. Конгрес ухвалив Закон про рабів-утікачів, який забороняв допомогу втікачам і посилював санкції навіть у вільних штатах, американська письменниця Гаррієт Бічер-Стоу опублікувала свій роман «Хатина дядька Тома». Цей твір викликав широкий суспільний резонанс. Так ще до початку громадянської війни між Північчю і Півднем аболіціонізм перетворився на одну з головних причин непримиренних розбіжностей між регіонами.

ДОСЛІДІТЬ

1. Розгляньте карту на с. 71. Які нові можливості отримали США завдяки приєднаним у першій половині XIX ст. територіям?

2. Розгляньте фото. Поміркуйте, чому жінки, які не мали політичних прав і були обмежені в інших правах, долучалися до активної боротьби за звільнення рабів? Чому вони підтримували рух за права жінок? Чи актуальні ці проблеми нині? Чому?

Гаррієт Табмен, Мері Мічем і Соджернер Трут — активні учасниці «Підпільної залізниці», завдяки яким звільнили сотні рабів і рабинь

2. ЯКИМИ БУЛИ ПОДІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ У США

ПОМІРКУЙТЕ

Сформулюйте до тексту запитання, які починатимуться словами «хто», «навіщо», «як», «чому», які допоможуть краще зрозуміти особливості перебігу громадянської війни у США.

У XIX ст. у США закріпилася двопартійна політична система. Провідними силами стали Демократична партія (її підтримувало робітництво, міська біднота Півночі й плантатори Півдня) і Республіканська партія (її заснували представники буржуазії та власники ферм із Півночі, переважно противники рабства).

Напередодні виборів президента США у 1860 р. політична ситуація загострилася. У Демократичній партії стався розкол, а от республіканці зберігали єдність, категорично виступали проти розширення рабства на нові території. Ця позиція об’єднала більшість виборців Півночі, які не бажали конкурувати з рабською працею й підтримували ідеї розширення прав людини та вільного економічного розвитку. Крім того, Республіканська партія запропонувала такі економічні реформи, що були привабливими для Півночі, як-от фінансування урядом розбудови трансконтинентальної залізниці та надання безкоштовних ділянок землі для переселенців.

Не дивно, що саме лідера республіканців, відомого юриста і громадського діяча Авраама Лінкольна обрали президентом США в 1860 р. Це і стало переломним моментом в історії країни, який відіграв роль каталізатора початку громадянської війни. І хоча Лінкольн на момент обрання не мав наміру одразу скасувати рабство в тих штатах, де воно вже існувало, сама ідея обмеження прав рабовласників сприймалася Півднем як загроза їхньому способу життя. Південь відчував себе ізольованим і втраченим. У результаті в грудні 1860 р. про вихід зі складу США оголосила Південна Кароліна, а протягом кількох наступних місяців ще 10 штатів наслідували її приклад і створили Конфедеративні Штати Америки на чолі з Джефферсоном Девісом.

Війна між Північчю та Півднем розпочалася у квітні 1861 р., коли війська Конфедерації обстріляли федеральний форт Самтер у Південній Кароліні. Лінкольн негайно закликав добровольців для придушення заколоту, що призвело до мобілізації обох сторін. Спочатку Північ зіткнулася з певними труднощами, бо конфедерати мали краще підготовлені війська, до того ж на їхньому боці виступали досвідчені офіцери. Тож сили Півдня здобули перемоги у битвах біля річки Булл-Ран поблизу міста Манассас у штаті Вірджинія в 1861 та 1862 рр. Однак із часом промисловий потенціал і чисельна перевага Півночі почали даватися взнаки.

Щоб залучити до армії Півночі більше добровольців, Лінкольн вдався до важливих реформ. У травні 1862 р. Конгрес ухвалив Закон про гомстеди, що відповідав давнім вимогам американського фермерства і робітництва. Кожен / кожна, хто бажав / бажала працювати на землі, мав / мала змогу отримати безкоштовно ділянку з державного фонду площею 160 акрів (це майже 65 гектарів, або 647,5 тисячі квадратних метрів). Через 5 років її освоєння і життя на ній утримувач ставав її повноправним власником. Закон про гомстеди став одним із головних політичних кроків, спрямованих на мобілізацію населення на підтримку військових зусиль Півночі.

1 січня 1863 р. набрав чинності Закон про скасування рабства. Він проголошував свободу невільникам і невільницям на територіях, що перебували під контролем Конфедерації. Цей крок змінив характер війни: тепер її вели не лише за збереження єдності США, а й за ліквідацію рабства. Крім того, це унеможливило офіційну підтримку Півдня з боку європейських держав, таких як Велика Британія чи Франція, які раніше симпатизували конфедератам, але рішуче засуджували рабовласницьку систему.

У 1863 р. вирішальними стали перемоги Півночі в битві поблизу міста Геттісберг у Пенсильванії та здобуття фортеці Віксберг на річці Міссісіпі. Після них Лінкольн виголосив знамениту Геттісберзьку промову, у якій ішлося про те, що війна є боротьбою за рівність і демократичні принципи. Генерал Улісс Грант, призначений головнокомандувачем армій Півночі, почав вести виснажливу кампанію проти армії генерала Роберта Лі.

Останні роки війни характеризувалися політикою «спаленої землі», яку застосовував генерал Вільям Текумсе Шерман у своєму «Марші до моря» в 1864 р. Так армія Півночі системно руйнувала економічні ресурси Півдня, підриваючи волю конфедератів до боротьби. У квітні 1865 р. армія Лі капітулювала біля Аппоматоксу у штаті Вірджинія, що фактично завершило громадянську війну.

Перемога Півночі зберегла єдність США та спричинила остаточну ліквідацію рабства, закріплену 13-ю поправкою до Конституції. Проте війна принесла колосальні жертви: понад 600 тисяч загиблих, величезні матеріальні руйнування на Півдні й тривалі соціальні наслідки, пов’язані з расовою нерівністю.

ДОСЛІДІТЬ

Прочитайте на с. 74 текст Геттісберзької промови Авраама Лінкольна. Яку головну мету президент США заявляє для нації, що бореться у громадянській війні? Спираючись на яку ідею, згідно зі словами Лінкольна, було засновано американську націю? Які ідеї із цієї промови є актуальними для сучасного світу?

Геттісберзька промова Авраама Лінкольна, виголошена 19 листопада 1863 р.

87 років тому наші батьки створили на цьому континенті нову націю, засновану в дусі свободи й вірну принципам, що всі люди створені рівними.

Тепер ми залучені у велику громадянську війну, яка доведе, чи зможе довго витримати ця нація чи будь-яка інша нація, так народжена і віддана тій самій ідеї.

Джорж Гілі. Авраам Лінкольн. 1869 р.

Ми зустрілися на великому полі битви цієї війни. Ми прийшли сюди для того, щоб освятити частину цього поля як місце останнього упокоєння для тих, хто віддав свої життя заради того, щоб ця нація могла жити. Цим ми лише гідно виконуємо свій обов’язок. Але ми не можемо в прямому сенсі ні відкрити, ні освятити, ні вшанувати цієї землі. Хоробрі люди, живі й мертві, які боролися тут, уже освятили її, і не в нашій слабкій волі що-небудь додати або відняти. Світ відзначить недовгою пам’яттю те, що ми тут говоримо, але він ніколи не зможе забути те, що здійснили ці люди. Для нас, які живуть, найкращий спосіб вшанувати пам’ять загиблих — присвятити себе з подвоєною відданістю завершенню тієї справи, яку вони так благородно почали, за яку вони тут воювали і за яку із честю померли, віддавши все, що могли.

Ми маємо урочисто постановити, що ці смерті не будуть марними, і наша нація під заступництвом Бога отримає нове джерело свободи, і цей уряд з народу, створений народом і для народу, не помре на землі.

3. ЯК ВІДБУВАЛАСЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ ПІВДНЯ

ДОСЛІДІТЬ

Знайдіть у тексті параграфа аргументи на підтвердження чи спростування тези американського історика Еріка Фонера, зазначеної в його книзі «Реконструкція. Незавершена революція Америки», що наміри створити міжрасову демократію зазнали поразки через запеклий опір білого Півдня, відсутність стійкої політичної волі на Півночі та загальне виснаження нації після війни.

Період реконструкції Півдня (1865-1877 рр.) в історії США охоплює роки після громадянської війни, коли країна намагалася відновити єдність і визначити місце звільнених рабів та рабинь у суспільстві. Це був складний і суперечливий час, адже уряд мав забезпечити інтеграцію Півдня в політичне, економічне та соціальне життя оновленої держави.

Після капітуляції Конфедерації у 1865 р. постало питання, як саме повертати південні штати до складу США. Президент Авраам Лінкольн пропонував «м’який» план, за яким достатньо було, щоб 10 % виборців штату присягнули на вірність США. Після вбивства Лінкольна його наступник Ендрю Джонсон підтримував такий поміркований курс і дозволив більшості колишніх конфедератів повернутися до влади, що викликало обурення Півночі.

У Конгресі контроль захопили так звані радикальні республіканці, які наполягали на глибших змінах. Вони прагнули не лише відновлення Союзу, а й повного забезпечення прав для звільнених афроамериканців. Саме під їхнім тиском було ухвалено три важливі поправки до Конституції:

• 13-та поправка 1865 р. скасувала рабство;

• 14-та поправка 1868 р. гарантувала рівний захист закону й громадянство для всіх, народжених у США;

• 15-та поправка 1870 р. забороняла обмежувати виборчі права за расовою ознакою.

У південних штатах було створено військові округи, де федеральна влада контролювала порядок. Афроамериканці вперше отримали право брати участь у політичному житті. Тож вони голосували, обиралися до місцевих органів влади, а деякі навіть ставали конгресменами. Це стало справжнім проривом, але водночас викликало спротив білого населення Півдня.

Економічна ж реконструкція проходила важко. Плантаційна система занепала, проте рівноцінної альтернативи не виникло. Багато колишніх рабів стало орендарями землі або працювало за частку врожаю («шер-кропінг»), що фактично зберігало їхню залежність від білих землевласників. Промисловий розвиток Півдня йшов повільно, і регіон залишався значно біднішим за Північ.

Зауважмо, що був значний опір реформам. На Півдні виникли расистські організації, зокрема Ку-клукс-клан, які застосовували терор проти афроамериканців і прихильників реконструкції. Біле населення вимагало відновлення «традиційного порядку», а із часом у північних штатах зменшувався ентузіазм підтримувати дорогі військові та соціальні програми, які забезпечували б громадський порядок на Півдні.

У 1877 р. внаслідок політичного компромісу між республіканцями й демократами федеральні війська було виведено з Півдня. Це означало завершення реконструкції. Формально права афроамериканців залишалися гарантованими урядом, але фактично їх почали обмежувати через закони Джима Кроу, які встановили систему расової сегрегації. Запроваджені цими законами норми стосувалися майже всіх аспектів повсякденного життя та ділили суспільство за расовою ознакою. Серед найпоширеніших прикладів можемо назвати сегрегацію в громадських місцях (афроамериканцям було заборонено відвідувати ті самі школи, лікарні, ресторани, театри, громадські вбиральні, що відвідували білі, та чекати на тих самих залізничних станціях, де чекали й білі). Поширеною була й виборча дискримінація. Щоб позбавити афроамериканців права голосу, запроваджували податки на вибори (poll taxes) та іспити на грамотність (literacy tests), які були надзвичайно складними й практично неможливими для складання без попередньої підготовки. Запроваджували також заборону на міжрасові шлюби та інші форми соціальної взаємодії.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте малюнок. Поміркуйте, чому дискримінаційні закони зберігалися у США тривалий час після завершення громадянської війни. До яких кроків вдаються громадські активісти й активістки, щоб подолати дискримінацію в сучасному світі?

Дж. Т. Маккатчон. Вагони «Білі» та «Джим Кроу». 1904 р.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Назви період громадянської війни у США, рік ухвалення законів про гомстеди та скасування рабства.
2. Хто був президентом США під час громадянської війни?
3. У чому полягали відмінності й особливості порядків у південних і північних штатах у першій половині XIX ст.?
4. Скористайся картою на с. 71 та назви найважливіші події громадянської війни.
5. Які фактори зумовили перемогу Півночі?
6. Назви основні здобутки й прорахунки у здійсненні реконструкції Півдня.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Вибери важливу подію громадянської війни чи реконструкції Півдня, створи (згенеруй за допомогою ШІ) малюнок або короткий комікс, який ілюстрував би її. Презентуй свої результати в класі.

Виконай завдання 10.1 і 10.2 до § 10 в е-додатку.

Зміст