Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 30. Набуття та реалізація права на землю. Захист права власності на землю

§ 57. Набуття та реалізація права на землю. Захист права власності на землю

1. Підстави набуття права власності на землю

Законодавство визначає декілька підстав набуття права власності й користування земельними ділянками фізичними та юридичними особами.

Земельні ділянки, які перебувають у користуванні громадян, одержані внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, а також шляхом приватизації в межах установлених норм, можуть бути передані громадянам безоплатно. Для безоплатного передання земельної ділянки громадянин подає заяву до відповідного органу місцевого самоврядування чи місцевої державної виконавчої влади за місцем знаходження земельної ділянки. Протягом місяця з моменту подання заяви орган, до якого подано заяву, приймає рішення про передання землі у власність або відмову в цьому. Варто зазначити, що Земельний кодекс України визначає площі ділянок, які можуть безоплатно отримати громадяни залежно від її призначення.

Призначення землі

Площа земельної ділянки, яка може бути отримана безоплатно

Для ведення фермерського господарства

Не більше площі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство

Для ведення особистого селянського господарства

Не більше 2,0 га

Для ведення садівництва

Не більше 0,12 га

Для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):

у селах

Не більше 0,25 га

у селищах

Не більше 0,15 га

у містах

Не більше 0,10 га

Продовження табл.

Призначення землі

Площа земельної ділянки, яка може бути отримана безоплатно

Для індивідуального дачного будівництва

Не більше 0,10 га

Для будівництва індивідуальних гаражів

Не більше 0,01 га

Законом передбачено можливість передання земельних ділянок у власність громадянам за набувальною давністю. Це означає, що «громадяни, які добросовісно, відкрито й безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передання її у власність або надання в користування».

2. Порядок передання землі для користування чи в оренду

Порядок передання ділянок для користування досить складний. Спочатку особа має отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, потім, розробивши проект, подає його з іншими матеріалами комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою, здійснюється експертиза проекту (якщо це передбачено законом), і лише після цього питання розглядає та вирішує відповідний орган місцевого самоврядування або місцевий орган державної виконавчої влади.

Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (як правило, за результатами проведення земельних торгів) чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди). Між орендодавцем та орендарем обов’язково укладається письмовий договір.

Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки й орендарем.

Іноді особа внаслідок певних цивільно-правових угод отримує право власності на будинок, іншу споруду. У цьому випадку до особи, яка набула права власності на споруду, будинок, переходить і право власності (або користування, відповідно до того, на яких підставах володів земельною ділянкою попередній власник будинку) на земельну ділянку, де знаходиться ця споруда.

Право на земельну ділянку може бути набуто на підставі різноманітних цивільно-правових угод: купівлі-продажу, дарування, спадкування тощо. При продажу земельних ділянок можуть бути використані процедури земельних торгів у формі аукціонів.

Земельний аукціон — це врегульований нормами чинного Земельного кодексу України й іншими законодавчими актами конкурентний продаж земельних ділянок, відповідно до якого право власності на земельну ділянку набуває той учасник земельних торгів, який запропонує найбільшу ціну за земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Зацікавлені в придбанні земельної ділянки особи заздалегідь подають заявки про своє бажання, а також, як правило, вносять аукціонну заставу. Під час аукціону кожен учасник пропонує свою ціну, яка поступово підвищується. Той, хто запропонує найбільшу ціну, визнається переможцем, після сплати визначеної на аукціоні ціни він отримує право власності на землю.

Земельна ділянка з юридичної точки зору є нерухомою власністю. Саме тому право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Після реєстрації власник отримує державний акт, який засвідчує право власності на земельну ділянку.

Крім того, отримання землі, яка перебувала в приватній власності, без зміни її меж і цільового призначення може засвідчуватися цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки або свідоцтвом про право на спадщину. У цьому випадку до документа, який посвідчує перехід земельної ділянки, додається державний акт, на якому нотаріус, котрий посвідчує цивільно-правову угоду, робить відмітку про перехід права власності на землю.

Так само відповідним державним актом посвідчується право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

3. Припинення права на землю

У деяких випадках виникає потреба в припиненні права власності або користування земельною ділянкою. Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права власності або права користування землею, який не може бути розширений.

  • Ознайомтеся з витягом із Земельного кодексу України. Порівняйте підстави, відповідно до яких може бути припинено право власності на земельну ділянку або право користування нею.

ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

  • а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
  • б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
  • в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
  • г) звернення про стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
  • ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
  • д) конфіскація за рішенням суду;
  • е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами й особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

  • а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
  • б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
  • в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
  • г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
  • ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
  • д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
  • е) набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
  • є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

В обох випадках є підстави припинення права власності чи права користування земельною ділянкою, які передбачають згоду власника чи користувача на вилучення землі, і підстави припинення прав на землю без згоди власника чи користувача, поза їхнею волею. У більшості випадків це пов’язано з протиправними діями власника чи користувача. Це, зокрема, конфіскація землі за рішенням суду; звернення стягнення на землю на вимогу кредитора (при вилученні землі у власника), а також порушення екологічних вимог чи вимог щодо охорони культурної спадщини; використання ділянки не за призначенням або систематична несплата земельного податку чи орендної плати (для користувача).

Кожен населений пункт, територіальна громада поступово розвиваються, іноді потреби розвитку суперечать інтересам власників землі. Так, під час будівництва нової лінії київського метрополітену виникла потреба прокласти її через земельні ділянки, на яких знаходяться дачі громадян, що є їхньою власністю. У цьому випадку земельна ділянка може бути вилучена відповідно до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Цей закон передбачає проведення переговорів щодо викупу права власності, здійснення оцінки об’єктів, які підлягають викупу, попереднє відшкодування вартості або надання іншої компенсації. Якщо протягом року дійти згоди з власником не вдається, рішення може бути прийнято через суд.

4. Вирішення земельних спорів

Спори, які стосуються земельних питань, — це земельні спори, — вони вирішуються судами, органами місцевого самоврядування й органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Земельний кодекс України визначає, які саме справи належать до компетенції кожного з державних органів.

  • Ознайомтеся з витягом із Земельного кодексу України та визначте, які органи розглядають різні категорії земельних спорів.

ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори

(...) 2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування й розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності й користуванні громадян, і дотримання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

4. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.

5. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спор вирішується судом.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін. їх мають завчасно повідомити про час і місце розгляду спору, вони мають право ознайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи й інші докази, порушувати клопотання, давати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань і доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору й у разі незгоди з цим рішенням оскаржувати його.

5. Порушення земельного законодавства та відповідальність за них

Як і в будь-якій сфері суспільних відносин, трапляються випадки порушення установлених норм законодавства, за які передбачені різні види юридичної відповідальності.

За псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними й радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими й іншими відходами, невживання заходів щодо боротьби з бур’янами, використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, уведення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель, за неправильну експлуатацію, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд і захисних лісонасаджень і самовільне зайняття земельної ділянки передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачена відповідальність за приховування або перекручування даних земельного кадастру, несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або не приведення їх до стану, придатного для використання за призначенням, знищення межових знаків. За адміністративні земельні правопорушення здебільшого передбачено накладення на винних осіб штрафу.

Можлива й кримінальна відповідальність за порушення земельного законодавства. Вона настає в разі приховування або умисного перекручування службовою особою відомостей про екологічний, зокрема радіаційний, стан, пов’язаний із забрудненням земель, якщо стан цих земель такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою, за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Незалежно від притягнення до інших видів відповідальності в разі завдання матеріальної чи моральної шкоди можливе притягнення особи до цивільно-правової відповідальності. Вона настає у випадку, коли винними діями в цивільних правовідносинах завдано шкоду іншим особам, зокрема в разі забруднення, засмічення земель, псування й знищення родючого шару ґрунту, проектування, розміщення будівництва, прийняття в експлуатацію об’єктів, що негативно впливають на землю.

Також підлягають відшкодуванню збитки, завдані вилученням (викупом) або тимчасовим захопленням земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі й землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням у разі негативного впливу.

Набувальна давність, земельний аукціон, земельні торги.

  • 1. Які способи отримання землі у власність установлено законодавством?
  • 2. Які підстави припинення права на землю передбачено земельним законодавством?
  • 3. Які органи розглядають земельні спори?
  • 4. До якої відповідальності може бути притягнуто порушників земельного законодавства?
  • 5. Порівняйте повноваження органів, які мають право брати участь у вирішенні земельних спорів.
  • 6. Знайдіть за допомогою ЗМІ та мережі Інтернет інформацію про земельні ділянки, які було надано для користування у вашому населеному пункті або право на які було припинено. Чи виникали при цьому земельні спори та як вони вирішувалися?
  • 7*. Висловте свою думку щодо достатності гарантій права на землю та ефективності передбачених законом способів захисту цих прав.