Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Термінологічний словник

Адміністративна відповідальність — специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

Адміністративне провадження — урегульована процесуальними нормами адміністративного права сукупність дій, спрямованих на розгляд і вирішення органами державної влади або місцевого самоврядування певних адміністративних справ.

Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, права за якими посвідчуються акціями.

Аліменти (від латин. alimentum — харчі, утримання) — кошти, які надаються в передбачених законом випадках одними особами на утримання інших, які потребують матеріальної допомоги.

Банк — юридична особа, яка має виняткове право здійснювати залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб і розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкривати та вести банківські рахунки фізичних та юридичних осіб на підставі ліцензії Національного банку України.

Бюджетна система України — сукупність бюджетів усіх рівнів (державного, Автономної Республіки Крим і місцевих).

Виконавець злочину — особа, яка скоїла діяння, що передбачене статтею Кримінального кодексу, яке безпосередньо є сутністю злочину.

Вина — психічне ставлення особи до вчинюваних дій чи бездіяльності та їх наслідків.

Відповідальність договірна — відповідальність, що настає у зв’язку з невиконанням умов договору.

Внутрішньогосподарські відносини (у господарському праві) — відносини, які встановлюються між окремими частинами суб’єкта господарювання або між суб’єктом у цілому та його структурними підрозділами.

Втрачена вигода — доходи, які особа могла отримати, але не отримала внаслідок порушення її права.

Господарське правопорушення — протиправна дія або бездіяльність суб’єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Господарське товариство — підприємство або інший суб’єкт господарювання, створений юридичними та/або фізичними особами, шляхом об’єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання при-

Господарський договір — майнова угода господарюючого суб’єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов’язання сторін у сфері господарської та комерційної діяльності: при виробництві та реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Господарські санкції — заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, унаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Господарські спори — розбіжності, що виникають між учасниками господарських правовідносин.

Грабіж — незаконне відкрите заволодіння чужим майном без насильства, небезпечного для життя та здоров’я або загрози такого насильства.

Державна служба — професійна діяльність осіб, які обіймають посади в органах державної влади та їх апараті, виконують завдання і функції держави й одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету.

Державне управління — діяльність держави та її органів, яка полягає в організаційному впливі на суспільні відносини в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах завдяки застосуванню державно-владних повноважень.

Державний бюджет — розпис доходів і видатків держави, нормативний акт, що визначає джерела надходжень і напрями використання коштів держави.

Державний службовець — особа, яка обіймає посаду в державних органах та їх апараті, наділена відповідними службовими повноваженнями для практичного виконання завдань і функцій держави й одержує заробітну плату з державного бюджету.

Джерело підвищеної небезпеки — транспортні засоби, промислові підприємства, будівлі, тварини, що за своєю природою становлять певну небезпеку для оточення, бо можуть вийти з-під контролю людини.

Дивіденди — частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію.

Дисциплінарне стягнення — передбачений у нормативно-правовому акті захід примусового впливу, що застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу працівника відповідно до його компетенції, за скоєний дисциплінарний проступок.

Довіреність — це письмовий документ, що видається особою, яку представляють (довірителем), іншій особі (представнику) для представництва перед третіми особами.

Договір доручення — цивільно-правовий договір, у якому одна сторона (повірений) зобов’язується здійснити від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії — цивільно-правовий договір, у якому одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату здійснити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір купівлі-продажу — цивільно-правовий договір, у якому одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір міни — цивільно-правовий договір, у якому кожна зі сторін зобов’язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший.

Договір найму (оренди) — цивільно-правовий договір, у якому наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк.

Договір підряду — цивільно-правовий договір, у якому одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір позики — цивільно-правовий договір, у якому одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Екологічне право — галузь права, яка регулює суспільні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища й раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини).

Замах на злочин — діяння, яке безпосередньо направлене на скоєння злочину, але з причин, що не залежать від особи, яка вчиняє діяння.

Заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заява (клопотання) — звернення громадян з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією й чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їхньої діяльності.

Збір — обов’язковий платіж, який має відплатний компенсаційний характер і сплачується фізичними та юридичними особами за надані їм державою послуги чи надані права й надходить до бюджету або в спеціальні фонди.

Земельний аукціон — урегульований нормами чинного Земельного кодексу України й іншими законодавчими актами конкурентний продаж земельних ділянок, відповідно до якого право власності на земельну ділянку набуває той учасник земельних торгів, який запропонує найбільшу ціну за земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Земельні відносини — суспільні відносини щодо володіння, користування й розпорядження землею.

Злочин — передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), скоєне особою, яка може нести відповідальність за скоєне (суб’єктом злочину).

Зобов’язання з негативним змістом — зобов’язання, яке полягає в обов’язку боржника утриматися від певних дій.

Зобов’язання з позитивним змістом — зобов’язання, у яких боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певні дії.

Індивідуальні трудові спори — неврегульовані розбіжності між працівником і власником або уповноваженим ним органом з питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю, правил внутрішнього трудового розпорядку й інших нормативних актів, а також колективних і трудових договорів.

Клопотання — письмове звернення громадян з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Командитне товариство — господарське товариство, у якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариств.

Конфіскація майна — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Крадіжка — це незаконне таємне заволодіння чужим майном.

Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що полягає в застосуванні судом від імені держави до особи, яка вчинила злочин, державного примусу у формі покарання.

Мінімальна заробітна плата — оплата за найпростішу, декваліфіковану працю, нижче якої не може бути оплата праці за місяць.

Національний банк України — центральний банк України, особливий центральний орган державного управління.

Ненормований робочий день — особливий режим, при якому працівник в окремих випадках може залишатися на роботі понад установлену норму робочого часу без спеціального дозволу (на відміну від залучення працівників до надурочних робіт).

Неосудність — стан особи, при якому вона в момент скоєння діяння не може розуміти значення своїх дій, усвідомлювати їх або керувати ними внаслідок психічного захворювання, тимчасового психічного розладу, недоумства, вона вважається неосудною та не може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

Об’єкт злочину — блага, суспільні відносини, яким злочином завдається шкода або створюється загроза завдання такої шкоди.

Обмеження волі — це тримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства із забезпеченням постійного нагляду за засудженими з обов’язковим залученням засуджених до праці.

Оперативно-господарські санкції — заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.

Організатор злочину — особа, яка організовує злочин, керує його вчиненням, планує дії інших співучасників.

Організаційно-правові відносини (у господарському праві) — відносини, які складаються між суб’єктами господарювання та органами, які мають організаційно-господарські повноваження (зокрема, державними органами) у процесі здійснення господарської діяльності.

Особисте селянське господарство — господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки й споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків і надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, зокрема й у сфері сільського зеленого туризму.

Підбурювач (у злочині) — особа, яка залучала до скоєння злочину інших співучасників.

Підготовка до злочину — підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на скоєння злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для скоєння злочину.

Підприємництво — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Повне товариство — господарське товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю та для яких настає солідарна відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.

Податок — установлений Верховною Радою України обов’язковий платіж до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Позадоговірна відповідальність — відповідальність, яка настає за відсутності договору, лише на підставі закону.

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Покарання — це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Попередження (як адміністративне стягнення) — офіційне застереження правопорушника уповноваженою посадовою особою про неприпустимість вчинення ним адміністративного правопорушення.

Пособник — особа, яка сприяє скоєнню злочину, даючи поради, надаючи чи виготовляючи необхідні для скоєння злочину знаряддя, а також допомогу в переховуванні злочинця тощо.

Право власності — право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право земельного сервітуту — право власника або користувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Право інтелектуальної власності — право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України.

Право оренди земельної ділянки — засноване на договорі строкове платне володіння й користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою — право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку.

Правочин — дії осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин нікчемний — правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, є недійсним з моменту укладання незалежно від волі сторін.

Правочин удаваний — правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, котрий вони насправді вчинили.

Правочин фіктивний — правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які зумовлювалися цим правочином.

Правочин оскаржений — правочин, недійсність якого прямо не визначена законом, але який може бути визнаний недійсним судом у разі, коли одна зі сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом.

Представництво — правовідносини, у яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного й громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави та суспільства.

Реальні збитки — втрати, яких зазнала особа реально, — вартість знищеного чи пошкодженого майна, витрати на його відновлення, ремонт тощо.

Реституція (від латин. restitucio — повернення, відновлення) — відновлення стану речей, який існував до вчинення правочину, недійсного за законом, або визнаного таким у судовому порядку.

Робочий час — установлений законом або угодою, укладеною на підставі закону, час, протягом якого працівники зобов’язані виконувати роботу, визначену трудовим договором.

Розбій — незаконне відкрите заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого або загрози такого насильства.

Сервітут — право користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природними ресурсами, іншим нерухомим майном) для задоволення потреб інших осіб.

Система оподаткування — сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів і внесків до бюджету й державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку.

Система соціального партнерства — система розвинених взаємозв’язків між працівниками, роботодавцями, а також державою на засадах співробітництва, компромісів, узгодження рішень з питань соціально-трудових відносин.

Сімейне право — галузь права, норми якої регулюють сімейні особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у шлюбі, стосуються належності до сім’ї, спорідненості.

Скарга — звернення громадян із вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Спадкове право — сукупність правових норм, якими регулюються відносини, пов’язані із спадкуванням.

Спадкування — перехід прав та обов’язків померлої фізичної особи до інших осіб.

Спадщина — усі права й обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Співучасть — умисна спільна участь декількох суб’єктів у скоєнні умисного злочину.

Спільна сумісна власність — власність, яка належить двом чи більше особам без визначення частки кожного з них у цій власності.

Стадії скоєння злочину — передбачені кримінальним законом стадії підготовки та безпосереднього скоєння умисного злочину, які різняться за ступенем його реалізації.

Страйк — тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Суб’єкт злочину — фізична осудна особа, яка скоїла злочин у віці, коли може наставати кримінальна відповідальність.

Суб’єктивна сторона злочину — належність суб’єкта злочину до своїх протиправних дій та їхніх наслідків.

Суб’єкти господарювання — учасники господарських відносин, що здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно й несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Товариство з додатковою відповідальністю — господарське товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами сум, однак учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Товариство з обмеженою відповідальністю — господарське товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Трансферт — кошти, які передають з одного бюджету до іншого.

Третейський суд — недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних осіб у порядку, установленому законом, для вирішення спорів, що виникають з цивільних і господарських правовідносин.

Трудовий арбітраж — орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту).

Трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи.

Утриманець — неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менше п’яти років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Фінансове право — галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності, тобто у сфері мобілізації (надходження), розподілу, використання коштів держави та органів місцевого самоврядування.

Цивільна дієздатність фізичної особи — здатність особи своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їхнього невиконання.

Цивільна правоздатність — здатність особи мати цивільні права й обов’язки.

Цивільно-правова відповідальність — вид юридичної відповідальності, який полягає в настанні передбачених законом негативних майнових наслідків для правопорушника.

Цивільно-правове зобов’язання — правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Шлюб — сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

Штраф (як адміністративне стягнення) — грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових осіб у випадках, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Штрафні санкції — господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Юридична особа — організація, створена й зареєстрована в установленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права й нести цивільні обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.