Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Розділ 5. Земельне право України

Теми 28-29. Загальна характеристика земельного права. Право власності на землю

§ 56. Загальна характеристика земельного права

1. Основи земельного права

У піснях і віршах, картинах і книжках оспівано українську землю. «Земля-матінка, земля-годувальниця» — так називають її українці. Справді, наша земля є унікальною за своїми властивостями, недарма загарбники в 1918 і 1941-1943 рр. як цінний трофей вивозили з України не лише різне майно, а й чорнозем.

Конституція України проголосила землю основним національним багатством, що перебуває під охороною держави. Особлива цінність землі пояснюється її багатофункціональністю. Земля є територією держави України, об’єктом природи, носієм лісів і вод, рослинного та тваринного світу, надр та атмосферного повітря. Вона забезпечує середовище для життя всіх живих організмів, у тому числі людини, без неї неможливе життя. Земля є основним засобом сільськогосподарського виробництва, а в багатьох випадках також засобом виробництва в інших галузях економіки.

Галузь права, яка регулює суспільні відносини щодо власності на землю, державного управління земельним фондом, використання й охорони землі, забезпечення та охорони прав і законних інтересів учасників земельних відносин, називають земельним правом.

Основним нормативним актом у цій галузі є Земельний кодекс України, прийнятий 25 жовтня 2001 р.

Земельний кодекс України — законодавчий акт, у якому систематизовано норми, що регулюють земельні відносини в державі, зокрема визначають категорії земель, форми права власності на землю, правила користування землею, права й обов’язки власників землі й землекористувачів, гарантії їхніх прав та їхній захист тощо.

Земельне законодавство базується на ряді принципів, які враховують особливості земельних правовідносин.

  • Ознайомтеся з витягом із Земельного кодексу України та визначте основні принципи земельного законодавства.

ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 5. Принципи земельного законодавства

Земельне законодавство базується на таких принципах:

  • а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу й основного засобу виробництва;
  • б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави;
  • в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
  • г) забезпечення раціонального використання й охорони земель;
  • ґ) забезпечення гарантій прав на землю;
  • д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки (паї) і права на них. Основним завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин, за яким мають бути забезпечені права на землю суб’єктів цих відносин, а також раціональне використання й охорона земель. Земельний кодекс визначає основні принципи цієї галузі права. Разом із загальноправовими принципами, які діють у всіх галузях, спеціальними галузевими принципами земельного права є поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу й основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування й розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання й охорони земель, забезпечення гарантій прав на землю, а також пріоритет вимог екологічної безпеки.

2. Категорії земель в Україні

Землі в Україні поділяють залежно від їхнього призначення на декілька категорій: землі сільськогосподарського призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, оборони й іншого призначення; землі рекреаційного призначення; землі житлової та громадської забудови; землі оздоровчого призначення; землі водного фонду; землі природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення.

  • Ознайомтеся зі схемою «Категорії земель в Україні» (форзац 1) і наведіть приклади категорій земель, які, на вашу думку, належать до зазначених категорій. Бажано навести приклади категорій земель у вашій місцевості — селі, районі, місті,

3. Суб’єкти права власності на землю

Конституція України гарантує право власності на землю. Право власності на землю — це право володіти, користуватися й розпоряджатися земельними ділянками. При цьому передбачається, що земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Проект земельної ділянки

Право власності на ділянку включає: власність на її поверхневий шар, багаторічні насадження, водні об’єкти, які на ній знаходяться, повітряний простір над нею та простір під землею, однак лише на глибину та висоту, необхідну для будівництва й експлуатації споруд на ділянці. Земельний кодекс України визначає суб’єкти права власності на землю.

Варто зазначити, що закон певного мірою обмежує право власності на землю іноземців та осіб без громадянства. Вони можуть набувати права власності лише на земельні ділянки не сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів. За межами населених пунктів вони можуть набувати власність лише на земельні ділянки не сільськогосподарського призначення, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм за правом приватної власності.

У разі, якщо іноземці чи особи без громадянства отримали землі сільськогосподарського призначення в спадщину, вони повинні протягом року їх відчужити.

4. Права й обов’язки власників земельних ділянок

Закон визначає права й обов’язки власників землі.

  • Ознайомтеся з витягом із Земельного кодексу України та визначте права й обов’язки власників земельних ділянок.

ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 90. Права власників земельних ділянок

Власники земельних ділянок мають право:

  • а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
  • б) самостійно господарювати на землі;
  • в) власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
  • г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі;
  • ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
  • д) споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Стаття 91. Обов’язки власників земельних ділянок

1. Власники земельних ділянок зобов’язані:

  • а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
  • б) дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
  • в) своєчасно сплачувати земельний податок;
  • г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів;
  • ґ) підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі;
  • д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади й органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, установленому законом;
  • е) дотримуватися правил добросусідства й обмежень, пов’язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
  • є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Одним з важливих обов’язків землевласника та землекористувача є дотримання правил добросусідства. Це означає, що, використовуючи землю за її цільовим призначенням, вони повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, щоб якомога менше завдавати незручностей сусідам. Так, необхідно намагатися уникати створення тіні на ділянці сусіда, задимлення, поширення неприємних запахів, шуму тощо. Закон вимагає від сусідів по можливості погоджувати свої дії, спільно встановлювати та зберігати межові знаки. Якщо корені чи гілки дерева одного із сусідів опинилися на ділянці іншого та заважають використанню ділянки за цільовим призначенням, ці гілки та корені можуть бути відрізані.

5. Земельний сервітут

Уявіть, щоб потрапити до своєї садової ділянки, вам потрібно пройти через ділянку сусідів. У селі серед приватних ділянок знаходиться єдиний в околиці ставок, до якого водили на водопій громадську череду. Як вирішити проблеми, що виникли? Допомогти в цьому може інститут земельного сервітуту (від латин. servitutis — підлеглість, повинність).

Право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Установлення земельного сервітуту не змінює права власності на земельну ділянку, власник продовжує нею користуватися, володіти, має право розпоряджатися. Закон визначає випадки, коли особа має право вимагати встановлення земельного сервітуту.

  • Ознайомтеся з витягом із Земельного кодексу України, висловте свою думку, чому саме ці види сервітутів передбачено законодавством.

ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 99. Види права земельного сервітуту

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

  • а) право проходу та проїзду на велосипеді;
  • б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
  • в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
  • г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
  • ґ) право відведення води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
  • д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, і право проходу до природної водойми;
  • е) право поїти свою худобу з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, і право прогону худоби до природної водойми;
  • є) право прогону худоби по наявному шляху;
  • ж) право встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд;
  • з) інші земельні сервітути.

У разі необхідності встановлення сервітуту власник звертається з проханням про це до власника ділянки, якою він хотів би частково скористатися. Сервітут може бути встановлений за допомогою договору між землевласниками, іноді він може бути передбачений заповітом (наприклад, коли заповідач, передаючи свою землю двом чи більше особам, покладає на одного з нових власників обов’язок дати можливість іншим частково користуватися своєю ділянкою). Якщо ж досягнути згоди не вдалося, можливе звернення до суду. Договір про сервітут визначає певні земельні права, тому обов’язковою є його реєстрація в порядку, передбаченому для реєстрації нерухомого майна. Сервітут може бути строковий або безстроковий, оплатний чи безоплатний.

Земельний сервітут зберігає свою дію в разі переходу земельної ділянки до іншої особи, однак він не може бути проданий, адже земельний сервітут пов’язаний саме із земельною ділянкою та особливостями її використання. Договором про сервітут може бути визначена плата за його використання.

Дія сервітуту припиняється, якщо обидві земельні ділянки (тієї, щодо якої встановлено сервітут, і тієї, для використання якої його встановлено) опинилися у власності однієї особи; у разі відмови особи, в інтересах якої його встановлено; закінчення строку дії сервітуту; порушення власником сервітуту умов, на яких його було надано. Скасувати сервітут має право суд. Крім того, дія сервітуту припиняється у випадку, коли він не використовується протягом трьох років.

Власник ділянки, щодо якої встановлено сервітут, має право звернутися до суду з вимогою скасувати його, якщо після встановлення сервітуту не можна використовувати земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

6. Постійне користування землею. Оренда

У багатьох випадках особа не отримує земельну ділянку у власність, а лише користується нею на певних правових умовах.

Можливе надання ділянки для постійного користування.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку.

Отримати ділянку землі для постійного користування можуть підприємства, установи й організації, що належать до державної та комунальної власності (зокрема, заклади освіти: школи, будинки дитячої творчості, університети тощо); громадські організації інвалідів України, а також їхні підприємства (об’єднання), установи; релігійні організації (для будівництва й обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їхньої діяльності — передусім церков, костьолів, монастирів тощо).

Інші особи можуть отримати земельну ділянку в оренду.

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння й користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отримати земельну ділянку в оренду можуть будь-які громадяни та юридичні особи України, іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об’єднання й організації, навіть іноземні держави. Оренда має чітко визначений строк. Вона може бути короткостроковою — не більше 5 років і довгостроковою — не більше 50 років. Право оренди може бути об’єктом угод — продаватися, передаватися в заставу, спадщину, за згодою орендодавця передаватися в оренду іншій особі (передаватися в суборенду).

7. Права й обов’язки землекористувачів

Земельний кодекс України визначив права й обов’язки землекористувачів, які суттєво відрізняються від прав та обов’язків власників землі.

  • Ознайомтеся з витягом із Земельного кодексу України та порівняйте їх з правами й обов’язками власників землі.

ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 95. Права землекористувачів

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

  • а) самостійно господарювати на землі;
  • б) власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
  • в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі;
  • г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
  • ґ) споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Стаття 96. Обов’язки землекористувачів

1. Землекористувачі зобов’язані:

  • а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням і за свій рахунок приводити її в попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
  • б) дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
  • в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
  • г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів;
  • ґ) підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі;
  • д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, установленому законом;
  • е) дотримуватися правил добросусідства й обмежень, пов’язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
  • є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

2. Законом можуть бути встановлені інші обов’язки землекористувачів.

Земельне право, категорії земель, добросусідство, земельний сервітут, оренда земельної ділянки, право постійного користування землею.

1. Поясніть поняття «земельне право», «категорії земель», «добросусідство», «сервітут».

2. Назвіть галузеві принципи земельного права та поясніть їхню суть.

3. Які суб’єкти можуть брати участь у земельних правовідносинах?

4. Які категорії земель існують в Україні?

5. Наведіть приклади земель різного призначення.

6. Висловте свою думку щодо доцільності існування різних видів земель, розширення або звуження переліку категорій земель.

7. Які права й обов’язки землевласників установлені законом?

8. У чому полягають правила добросусідства?

9*. Висловте свою думку щодо доцільності обмеження можливості отримання землі у власність іноземцями.

10. Наведіть приклади земельних ділянок різного призначення у вашій місцевості.

11. У яких випадках особа має право вимагати встановлення земельного сервітуту?

12. Порівняйте

  • А постійне користування землею та оренду земельної ділянки
  • Б права й обов’язки власника земельної ділянки та землекористувача

13. Як установлюється та припиняється земельний сервітут?

14*. Висловте свою думку щодо справедливості норм, які передбачають надання земельного сервітуту.

15. Знайдіть інформацію про осіб, які є землевласниками або землекористувачами у вашому населеному пункті чи районі.

16*. Обговоріть уявний договір оренди земельної ділянки, визначте умови, про які потрібно домовитися, а також позитивні та негативні наслідки оренди землі для орендодавця й орендаря.