Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 26. Взаємні права й обов’язки батьків і дітей

§ 53-54. Взаємні права й обов’язки батьків і дітей

Однією з найважливіших функцій сім’ї є виховання дітей, а регулювання відносин між батьками та дітьми є одним з найважливіших завдань сімейного права.

1. Реєстрація народження дитини

З перших днів життя дитини виникають правові відносини між нею та її батьками.

Батьки зобов’язані забрати свою дитину з пологового будинку. Після цього вони повинні зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦСу. Реєстрація має бути здійснена батьками протягом місяця з дня народження. Якщо цей обов’язок не виконується, батьки можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності. Закон передбачає, коли батьки з певних причин не можуть виконати цього обов’язку, реєстрацію дитини можуть здійснити інші родичі або представники лікувального закладу, де дитина народилася або перебуває.

Під час реєстрації визначається походження дитини (її мати та батько), а також присвоюються прізвище, ім’я та по батькові. Після реєстрації видається свідоцтво про народження — перший документ дитини.

Прізвище дитини надається відповідно до прізвища батьків. Якщо мати та батько мають різні прізвища, вони повинні погодити між собою, яке прізвище присвоїти дитині, також можливе присвоєння подвійного прізвища. Так само батьки повинні погодити між собою ім’я дитини. За іменем батька визначається по батькові дитини, а якщо дитину народила жінка, яка не перебуває в шлюбі, і батько невідомий, по батькові визначається відповідно до вказівки матері (за іменем особи, яку вона назвала батьком дитини).

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини. У цьому випадку батьків реєструють відповідно до заяв осіб, які визнають себе батьками дитини або на підставі відповідного рішення суду.

2. Особисті немайнові права й обов’язки батьків і дітей

Одним з найважливіших принципів сімейного права є рівність прав матері та батька щодо дитини. Ця норма стосується як осіб, які перебувають у шлюбі, так і випадків, коли дитина народжена поза шлюбом. Права й обов’язки батьків залишаються незмінними у випадку, коли шлюб між ними розірваний, коли один з подружжя живе окремо від дитини.

Сімейний кодекс України визначає, що батьки зобов’язані виховувати в дитини повагу до прав і свобод інших людей, любов до своєї сім’ї та родини, свого народу, Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти; готувати її до самостійного життя.

При цьому батьки зобов’язані поважати дитину, заборонено експлуатацію дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Обов’язок піклуватися про дитину зберігається за батьками навіть у випадку передання дитини на піклування іншим особам, наприклад до дитячого навчального закладу, дитячого будинку тощо.

Правом батьків є виховання дітей, при цьому вони можуть обирати форми й методи виховання, однак не порушуючи при цьому законодавства. Батьківські права повинні використовуватися тільки в інтересах дитини.

Дуже важливо, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Такі обмеження можуть бути встановлені, якщо дитина перебуває в місцях виконання покарань, в інфекційній лікарні тощо.

Батьки можуть захищати свою дитину, звертатися з метою захисту її прав до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій.

На жаль, у житті трапляються випадки, коли права дитини порушують. Саме тому закон надає дитині право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї, звертатися по допомогу до державних органів, громадських організацій, а після досягнення 14-річного віку дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.

Одним з особистих прав людини є право на ім’я, а також на зміну імені. При цьому порядок зміни прізвища, імені та по батькові неповнолітніх дітей має певні особливості. Якщо змінюється прізвище обох батьків, тоді автоматично змінюється прізвище дитини віком до 7 років, якщо дитина старша 7 років, прізвище змінюється за її згодою. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини змінюється з урахуванням думки іншого з подружжя; якщо виникає спор, органи опіки й піклування та суд повинні враховувати насамперед інтереси дитини. Так само з урахуванням віку дитини вирішується питання місця проживання дитини, якщо батьки проживають окремо. До 10 років місце проживання дитини визначається батьками за згодою між ними, з 10 до 14 — за згодою батьків і дитини, а з 14 років дитина має право самостійно обирати місце свого проживання. Якщо між батьками виникає спор щодо місця проживання дитини, вони можуть звернутися до органу опіки та піклування або суду. Приймаючи рішення, беруть до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини.

Найбільше проблем може виникнути у випадку, коли один з батьків проживає окремо від дитини. За тим з батьків, хто проживає окремо, зберігається право на спілкування з дитиною, він зобов’язаний брати участь у вихованні й утриманні дитини. При цьому той з батьків, з яким проживає дитина, не має права створювати перешкоди для спілкування. Якщо батьки не дійшли згоди щодо цього питання, орган опіки та піклування або суд визначають порядок спілкування з дитиною, участі кожного з батьків у вихованні та утриманні дітей.

3. Майнові права й обов’язки дітей і батьків

Кожен з вас має певне майно — одяг і взуття, навчальне приладдя, у декого є комп’ютер, велосипед тощо. Своє майно є і в батьків, значною частиною цього майна дитина може користуватися. Закон визначає, що майно батьків і дітей є роздільним. При цьому майно, яке придбане батьками безпосередньо для дитини (іграшки, книжки, одяг, спортивне обладнання тощо), є її особистою власністю. Забезпечити дітей майном (передавши його у власність чи користування), необхідним для виховання, навчання та розвитку, — обов’язок батьків.

Комп’ютер, який батьки подарували дитині, потребує регулярного технічного обслуговування, автомобіль, подарований дитині бабусею, має їздити, але дитина не може ним керувати. У цих випадках виникає питання щодо управління майном, яке належить дитині. Закон передбачає, що батьки мають право розпоряджатися майном, належним малолітній — до 14 років — дитині, використовуючи це майно в інтересах дитини, ураховуючи її потреби. У деяких випадках закон вимагає обов’язкове отримання згоди органів опіки на здійснення батьками дій щодо майна, яке належить дітям.

  • Ознайомтеся з витягом із Сімейного кодексу України, визначте, на які дії батьків щодо майна дітей потрібна згода органів опіки та піклування, висловте думку щодо того, чому саме ці правочини контролюють державні органи.

ІЗ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 177. Управління майном дитини

(...) 2. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, утому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

3. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

4. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

4. Взаємні зобов’язання батьків і дітей щодо утримання (аліменти)

Одним із взаємних обов’язків батьків і дітей є забезпечення матеріального утримання. Так, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Утримання може забезпечуватися в грошовій або натуральній (продуктами, речами тощо) формі.

Кошти, які надаються в передбачених законом випадках одними особами на утримання інших, які потребують матеріальної допомоги, називають аліментами (від латин. alimentum — харчі, утримання).

Найчастіше питання про забезпечення утримання виникає у випадку окремого від дітей проживання одного з батьків. З метою забезпечення утримання зацікавлена особа (найчастіше — той з подружжя, з ким проживає дитина) може звернутися до суду. Кошти на утримання можуть бути встановлені у відсотках від доходу матері (батька) або у твердій сумі. Держава намагається допомогти дитині навіть тоді, коли отримати аліменти з батьків неможливо, — якщо невідоме місце проживання батьків або вони ухиляються від сплати аліментів, передбачена виплата державної допомоги. У подальшому сума цієї допомоги може бути утримана з того, хто ухилявся від сплати аліментів.

Розмір аліментів, які підлягають сплаті на користь дитини, визначається судом. При цьому суд повинен враховувати стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина й інші обставини. У будь-якому випадку аліменти або тимчасова державна допомога не можуть бути менш ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Можливе також визначення аліментів у твердій грошовій сумі.

Життя непередбачуване, у ньому трапляються складні ситуації, виникають різні проблеми, які іноді потребують чималих коштів для їхнього вирішення, — лікування, оздоровлення, купівля путівок тощо. Саме тому закон передбачає, що в разі виникнення особливих обставин (необхідність розвитку здібностей дитини, її хвороба, каліцтво тощо), які потребують додаткових витрат, той із батьків, який сплачує аліменти, зобов’язаний брати в них участь.

Кошти можуть утримуватися із заробітної плати платника за його власного заявою або на підставі рішення суду.

Обов’язок з утримання є взаємним — після досягнення дітьми повноліття цей обов’язок щодо батьків покладається саме на них. Він виникає у випадку, коли батьки є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Порядок визначення аліментів на батьків та їхньої сплати аналогічний порядку, установленому для аліментів, що сплачуються на дітей. Син, дочка звільняються від обов’язку сплачувати аліменти на батьків, якщо батьки були позбавлені батьківських прав і не поновлені в них, а також можуть бути звільнені від сплати на утримання за рішенням суду, якщо батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.

5. Позбавлення батьківських прав

Виконання батьківських обов’язків є надзвичайно відповідальним. Однак, на жаль, трапляються ситуації, коли батьки нехтують своїми обов’язками. У таких випадках найсуворішою мірою покарання для таких батьків є позбавлення їх батьківських прав.

  • Ознайомтеся з витягом із Сімейного кодексу України та визначте підстави й правові наслідки позбавлення батьківських прав.

ІЗ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

  • 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
  • 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини;
  • 3) жорстоко поводяться з дитиною;
  • 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
  • 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування (...);
  • 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав на підставах, установлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише в разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо всіх своїх дітей або когось із них (...).

Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав

1. Особа, позбавлена батьківських прав:

  • 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;
  • 2) перестає бути законним представником дитини;
  • 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
  • 4) не може бути усиновлювачем, опікуном і піклувальником;
  • 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати в разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди в разі втрати годувальника, право на спадкування);
  • 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Якщо дитина досягла віку, коли вона може висловити свою думку, її обов’язково потрібно вислухати при вирішенні будь-якого спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні питання про позбавлення чи поновлення батьківських прав. Водночас суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Аліменти, позбавлення батьківських прав.

1. Поясніть поняття «аліменти».

2. Які обов’язки мають батьки щодо своїх дітей?

3. Як ви розумієте взаємність обов’язків батьків і дітей?

4. Визначте, у яких ситуаціях батьки чи діти мають право на утримання, отримання аліментів.

5. Які обставини повинні враховуватися при визначенні розміру аліментів?

6. Які підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав?

7*. Висловте свою думку, якою мірою правові норми щодо відносин батьків і дітей відповідають нормам моралі.

8*. Доведіть, що права й обов’язки батьків і дітей мають взаємний характер.

9*. Висловте свою думку, у яких випадках доцільно, щоб суд установив розмір аліментів у визначеній грошовій сумі.

10. Визначте, у яких випадках зазначені особи мають право на аліменти.

  • а) 12-річна дитина живе зі своїм батьком. Мати живе окремо від них разом з іншим чоловіком і двома малолітніми дітьми від цього шлюбу;
  • б) 58-річний чоловік унаслідок автомобільної аварії отримав важку травму та став інвалідом. Він звернувся до свого 25-річного сина-офіцера з проханням надати йому матеріальну допомогу на лікування;
  • в) 5-річна дитина, батько якої залишив сім’ю та проживає в іншому населеному пункті, унаслідок нещасного випадку отримала тяжкі опіки. Лікарі рекомендували направити дитину до реабілітаційного центру, путівка до якого є досить дорогою. Мати не в змозі самостійно оплатити вартість путівки;
  • г) 60-річна жінка має невеликий трудовий стаж, тому отримала малу пенсію. У неї є 30-річний син-бізнесмен. Коли йому було 15 років, матір позбавили батьківських прав щодо сина за нехтування своїми обов’язками, через те він виховувався в дитячому будинку.