Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 27. Улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

§ 55. Улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Іноді внаслідок різноманітних життєвих обставин діти залишаються без піклування своїх батьків. Нині, за офіційною статистикою, в Україні загальна кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, становить понад 100 000 осіб. Ця кількість приблизна, оскільки вона не враховує багатьох безпритульних дітей, дітей-жебраків тощо.

Виникає проблема подальшого влаштування таких дітей, організації їхнього життя та виховання. Законодавче регулювання цих проблем здійснюється за допомогою Сімейного кодексу України, а також Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування».

Законодавство передбачає дві групи дітей, які потребують особливої уваги та турботи держави: сироти, тобто діти, у яких батьки померли чи загинули; і діти, позбавлені батьківського піклування, батьки, яких позбавлено батьківських прав, визнані безвісно відсутніми або недієздатними, оголошені померлими або не можуть виконувати свої батьківські обов’язки внаслідок тривалої хвороби. Так само позбавленими батьківського піклування вважаються діти, батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі або перебувають під вартою, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, і безпритульні діти.

1. Усиновлення

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Усиновлення дитини провадиться в її інтересах для забезпечення стабільних і гармонійних умов її життя.

За загальним правилом усиновленою може бути лише дитина, тобто особа, яка не досягла 18 років. У виняткових випадках суд може прийняти рішення про усиновлення повнолітньої особи.

Закон також визначає вимоги до особи, яка бажає стати усиновлювачем.

  • Ознайомтеся з витягом із Сімейного кодексу України та визначте вимоги до усиновлювача й умови, за наявності яких усиновлення не допускається.

ІЗ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами

1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.

2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.

У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою ніж вісімнадцять років.

3. Усиновлювачами можуть бути подружжя (...). Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами

1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

  • 1) обмежені у дієздатності;
  • 2) визнані недієздатними;
  • 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
  • 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
  • 5) перебувають на обліку або на лікуванні в психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
  • 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
  • 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
  • 10) були засуджені за злочини проти життя та здоров’я, волі, честі й гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
  • 11) за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
  • 12) є особами без громадянства;
  • 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Установлено ряд додаткових умов усиновлення окремих категорій дітей. Так, рідні брати та сестри, як правило, не можуть бути роз’єднані при усиновленні. Дитина, залишена в пологовому будинку або підкинута, може бути усиновлена не раніше ніж через 2 місяці з моменту її народження або знайдення.

Для організації усиновлення запроваджено централізований облік дітей, які потребують усиновлення, та осіб, які бажають усиновити дитину. У разі усиновлення дитини, яка має батьків (хоча й позбавлена їхнього піклування), обов’язковою є їхня письмова згода, засвідчена нотаріально. Лише коли батьки невідомі, визнані безвісно відсутніми, недієздатними або позбавлені батьківських прав, їхня згода не потрібна. Крім того, якщо батьки понад 6 місяців не проживають з дитиною, не проявляють до неї батьківської турботи та піклування, не виховують і не утримують її, згода на усиновлення також не потрібна. Водночас, якщо дитина перебуває під опікою чи піклуванням, у лікувальному або навчальному закладі, потрібна згода опікунів, піклувальників або закладу, у якому перебуває дитина.

Якщо дитина досягла віку, коли вона здатна розуміти значення дій щодо неї, потрібно отримати її згоду на усиновлення. Однак якщо дитина проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми рідними батьками або нездатна розуміти факт усиновлення внаслідок віку чи хвороби, її згода не потрібна.

Бажаючи усиновити дитину, особа подає заяву до суду. Зверніть увагу, на відміну від багатьох інших випадків, ця заява має подаватися лише особисто, подання її через представника не допускається. Приймаючи рішення, суд ураховує стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; особу дитини та стан її здоров’я, мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; стосунки між особою, яка бажає усиновити дитину, і дитиною, а також те, як довго ця особа опікується дитиною, і ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Якщо суд вважає, що особа здатна забезпечити утримання та виховання дитини, належні умови її життя, він приймає рішення про усиновлення. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Закон гарантує збереження таємниці усиновлення. Для цього усиновлювачі можуть бути записані в документах матір’ю та батьком дитини, у документах за бажанням усиновлювача та рішенням суду можуть бути змінені місце народження та дата народження (але не більше ніж на 6 місяців). Також за рішенням суду можуть бути змінені прізвище, ім’я дитини, а якщо усиновлювач записується батьком дитини, тоді змінюється по батькові дитини.

Закон визначає правові наслідки усиновлення. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права й обов’язки між рідними батьками й особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, і виникають права й обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Обсяг цих прав та обов’язків збігається з правами й обов’язками рідних батьків і дітей.

Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.

2. Опіка та піклування

Не завжди є люди, які готові усиновити дитину. У цьому випадку дитина може бути взята під опіку або піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. Рішення про встановлення опіки (піклування) приймається органом опіки та піклування або судом.

Закон визначає вимоги до особи, яка бере на себе опіку чи піклування над дитиною. Це може бути повнолітня дієздатна особа, яка дала на це згоду. При визначенні опікуна (піклувальника) враховуються його особисті якості, можливості здійснення ним виховання, а також стосунки між опікуном та дитиною й бажання дитини. Ті, кому заборонено бути усиновлювачами, не можуть також бути й опікунами (піклувальниками).

Чимало дітей-сиріт нині живуть у дитячих будинках, школах-інтернатах тощо. У цьому випадку на адміністрацію закладу, де перебуває дитина, покладаються обов’язки опікуна (піклувальника).

Закон визначає права й обов’язки дитини, над якою встановлено опіку (піклування), а також опікуна (піклувальника).

  • Ознайомтеся з витягом із Сімейного кодексу України та визначте, які права й обов’язки мають діти, над якими встановлено опіку (піклування), а також опікун (піклувальник).

ІЗ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 247. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування

1. Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право:

  • 1) на проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;
  • 2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;
  • 3) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

2. Установлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Стаття 249. Права та обов’язки опікуна, піклувальника щодо дитини

1. Опікун, піклувальник зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

2. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

3. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.

Перші виховні будинки для залишених дітей з’явилися при церквах м. Кесарія (Мала Азія) за ініціативою єпископа Василя Кесарійського. У 787 р. аналогічний заклад, який протягом тривалого часу був єдиним у Європі, був відкритий при соборі в Мілані. Лише в XIV ст. кількість подібних установ у Європі збільшилася до 30.

На території сучасної України ідея правового захисту дітей, які залишилися без батьків, зазначена ще в «Руській правді» Ярослава Мудрого. У цій збірці вперше з’явилося поняття «опіка». Передбачалося, що після смерті батька опікуном малих дітей стає хтось з найближчих родичів або вітчим, якщо мати виходить заміж удруге. Опікуну передається в тимчасове користування рухоме й нерухоме майно неповнолітніх, обов’язково в присутності свідків.

3. Патронат. Прийомна сім’я

На відміну від усиновлення й опіки (піклування), які передбачають переважно постійне та безоплатне виконання обов’язків щодо дитини, договір про патронат передбачає тимчасовий догляд.

Патронат — це тимчасовий догляд, виховання й реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.

Передання дитини на патронатне виховання здійснюється органом опіки та піклування за згодою дитини. Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати трьох місяців, проте за необхідності перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя може бути продовжено, але не більше, ніж до шести місяців.

Патронатний вихователь зобов’язаний забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо, створити їй умови для навчання, фізичного та духовного розвитку. Він повинен співпрацювати з батьками дитини задля подолання складних життєвих обставин, сприяти контактам дитини з батьками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені в праві спілкування з дитиною.

Ще одним способом улаштування дітей є прийомна сім’я.

Прийомна сім’я — це сім’я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні батьки беруть для спільного проживання й виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти проживають і виховуються в прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі навчання в професійно-технічних, вищих навчальних закладах I—IV рівнів акредитації — до його закінчення. Близьким до прийомної сім’ї є дитячий будинок сімейного типу.

Дитячий будинок сімейного типу — це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, для забезпечення сімейного виховання та спільного проживання не менше п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Виховання дітей у такому дитячому будинку здійснюють батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу.

Прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу створюється за рішенням районної державної адміністрації або виконкому міської ради. Між прийомними батьками й органом, який створює прийомну сім’ю, укладається договір про влаштування дітей.

Сироти, усиновлення, патронат, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.

  • 1. Поясніть поняття «сироти», «усиновлення», «патронат», «прийомна сім’я», «дитячий будинок сімейного типу».
  • 2. Які способи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, передбачені українським законодавством?
  • 3. Які умови передбачені для осіб, які бажають усиновити дитину?
  • 4. Які права й обов’язки мають опікуни та піклувальники?
  • 5. Порівняйте усиновлення, опіку та піклування, патронат.
  • 6. Висловте думку щодо ефективності й доцільності застосування кожного з передбачених законодавством видів улаштування дитини.
  • 7. Дізнайтеся із засобів масової інформації, мережі Інтернет про діяльність дитячих будинків, інтернатів, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, які існують у вашому регіоні.