Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 2. Суб’єкти цивільних правовідносин

§ 25. Суб’єкти цивільних правовідносин

  • Пригадайте, які види суб’єктів можуть брати участь у правовідносинах.

У цивільних правовідносинах, як і в будь-яких інших, можуть брати участь фізичні та юридичні особи. Кожен з цих видів осіб має певні особливості статусу, існують особливості й обмеження в здійсненні ними цивільних правовідносин.

1. Фізичні особи

Фізичною особою є будь-яка людина. Фізична особа в цивільних правовідносинах бере участь під своїм іменем (прізвище, ім’я та по батькові). Ім’я надається особі від народження, але закон передбачає можливість зміни імені фізичної особи після досягнення нею 16-річного віку.

Важливе значення для участі в цивільно-правових відносинах мають цивільна правоздатність і дієздатність. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність разом становлять правосуб’єктність особи.

Цивільна правоздатність — здатність особи мати цивільні права й обов’язки.

Нею володіють усі фізичні особи протягом усього життя — від народження й до смерті. В окремих випадках законодавство передбачає захист інтересів навіть зачатої, але ще не народженої дитини (наприклад, коли йдеться про спадкування). Правоздатність не вимагає від особи ніяких дій, людина може користуватися нею пасивно.

Кожна фізична особа має всі особисті немайнові права, установлені Конституцією України та Цивільним кодексом України, й обов’язки як учасник цивільних відносин.

Зазначимо, що закон виключає можливість обмеження правоздатності підзаконними нормативними актами, а також визначає, що будь-який правочин, здійснений особою, який обмежує її правоздатність, є нікчемним. Так, якщо особа за будь-яких обставин — під впливом насильства, обману, шантажу тощо — підпише зобов’язання або будь-яким іншим способом обмежить свою правоздатність, то її зобов’язання буде недійсним з моменту підписання.

2. Цивільна дієздатність фізичної особи

Цивільна дієздатність фізичної особи — це здатність особи своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їхнього невиконання.

Отже, дієздатність вимагає від особи цілеспрямованих дій — підписання документів, узяття на себе відповідальності.

Закон передбачає певні рівні цивільної дієздатності особи, її поступове зростання.

Рівні цивільної дієздатності фізичної особи

Рівень дієздатності

Вік

Дії, які особа може здійснювати самостійно

Інші права

Відповідальність за завдану шкоду (цивільно-правова відповідальність)

Часткова

до 14 років

тільки дрібні побутові правочини

усі інші угоди від імені дитини укладають батьки або особи, які їх заміняють

відповідальність несуть батьки

Неповна

14-18 років

дрібні побутові правочини; розпоряджатися власною заробітною платою, стипендією, іншими доходами; відкривати банківський рахунок і розпоряджатися коштами з нього, які внесені нею особисто, а внесеними іншими особами — за згодою батьків

мають право укладати будь-які угоди за згодою батьків або осіб, які їх заміняють

відповідальність несуть самостійно, у разі відсутності достатніх коштів — відповідають батьки

Продовження табл.

Повна

з 18 років або достроково у випадках, передбачених законом

будь-які дії

відповідальність несуть самостійно

Цивільний кодекс України передбачає випадки, коли повна цивільна дієздатність настає раніше від настання повноліття. Так, повну цивільну дієздатність отримує особа, якщо до настання 18 років вона укладає шлюб. Також повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі, якщо її реєструють батьком чи матір’ю дитини, якщо вона уклала трудовий договір або бажає розпочати займатися підприємницькою діяльністю.

В останніх двох випадках, якщо батьки дитини заперечують проти надання їй повної цивільної дієздатності, дитина може звернутися до суду, який і приймає рішення, зважаючи на інтереси дитини.

Цивільну дієздатність має та фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, тому закон передбачає можливість у певних випадках обмеження цивільної дієздатності особи або навіть визнання її недієздатною.

  • Ознайомтеся з витягом з Цивільного кодексу України та визначте, у яких випадках може бути прийняте таке рішення та які правові наслідки це матиме.

З ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо й тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (...).

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Стаття 37. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, установлюється піклування.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною (...).

Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-який правочин.

3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (...).

Закон передбачає, що в разі одужання чи суттєвого поліпшення стану психічного здоров’я особи, припинення зловживання алкоголем чи наркотиками суд має право поновити її дієздатність або зняти обмеження дієздатності.

3. Визнання особи безвісно відсутньою чи померлою

На жаль, у житті трапляються випадки, коли людина, пішовши з дому чи з роботи, зникає. Рідним, знайомим чи друзям нічого не відомо про те, де вона знаходиться, чим займається, чи вона жива.

  • Які проблеми, на вашу думку, можуть виникнути в цій ситуації?

У житті осіб, які пов’язані зі зниклою чи померлою людиною, може виникнути безліч проблем. Діти такої особи залишаються без засобів до існування, які раніше вона надавала, не можуть отримати пенсію, неможливо вирішити проблеми користування та розпорядження майном, що їй належало.

Саме тому закон передбачив порядок визнання осіб безвісно відсутніми або зниклими. Безвісно відсутньою визнають особу, коли протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про те, де вона знаходиться. Рішення про це приймає суд. На підставі цього рішення нотаріус встановлює опіку над майном цієї особи. Опікун за рахунок майна безвісно відсутньої особи розраховується з її боргами, надає кошти для забезпечення існування осіб, яких відсутня особа зобов’язана була утримувати.

Якщо ж немає відомостей про місце перебування фізичної особи протягом більш тривалого строку або є підстави вважати людину загиблою від конкретного нещасного випадку, суд може оголосити особу померлою.

Обставини зникнення (відсутності) людини

Строк, який має пройти для прийняття рішення про визнання людини померлою

За загальним правилом.

З роки відсутності відомостей про місце перебування особи.

Людина пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

6 місяців відсутності відомостей про місце перебування особи.

Є підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин унаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

1 місяць після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної для розслідування надзвичайних ситуацій.

Особа пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями.

2 роки від дня завершення воєнних дій.

З врахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою до закінчення цього строку, але не раніше закінчення шести місяців.

Якщо особа оголошена померлою, то, з правової точки зору, настають ті ж самі наслідки, що й у разі реальної смерті особи. Спадкоємці мають право на спадщину, неповнолітнім дітям та іншим особам, яких утримувала особа, котра визнана померлою, призначається пенсія. Однак спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права протягом 5 років продавати, дарувати або в інший спосіб відчужувати отримане ними нерухоме майно.

Іноді виникає ситуація, коли особа, оголошена померлою, раптом повертається. У цьому випадку суд, який приймав рішення про оголошення особи померлою, скасовує своє рішення. Незалежно від часу своєї появи така особа має право вимагати повернення свого майна, яке збереглося та безоплатно перейшло до інших осіб після оголошення особи померлою, за винятком грошей та цінних паперів на пред’явника. Якщо ж майно було отримане за плату (наприклад, куплено), особа зобов’язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.

4. Поняття та ознаки юридичної особи

У цивільно-правових відносинах разом з фізичними беруть участь юридичні особи.

Юридична особа — це організація, створена й зареєстрована в установленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести цивільні обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Юридична особа завжди виступає як єдине ціле, має чітку організаційну структуру. Тому ознакою юридичної особи є її організаційна єдність. Юридична особа набуває свого статусу лише внаслідок визнання її державними органами реєстрації в установленому порядку. Отже, другою ознакою юридичної особи є публічний характер її виникнення та припинення. Для юридичної особи характерна також наявність у неї певного відокремленого майна. Юридична особа, як правило, бере участь у цивільних правовідносинах, при цьому вона виступає в цивільному обороті від свого імені. Однак, беручи самостійну участь у цивільних правовідносинах, юридична особа одночасно несе самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді. Цивільний кодекс України визначив, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права й обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

  • Висловте свою думку щодо того, які саме права можуть належати лише фізичним особам.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення та припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа має й дієздатність, однак цивільних прав та обов’язків вона набуває й здійснює їх через свої органи або представників. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями належним їй майном.

5. Види юридичних осіб

В Україні передбачено існування багатьох видів юридичних осіб.

Залежно від способу їхньої діяльності юридичні особи можуть бути юридичними особами публічного права або юридичними особами приватного права. Юридичні особи публічного права створюються шляхом видання актів Президента України, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Це різноманітні органи управління (міністерства, департаменти, служби), інші державні установи (зокрема, школи, лікарні, театри, музеї) і підприємства. Юридичні особи приватного права створюються за бажанням їхніх засновників. Вони складають установчі документи — статут, положення, установчий договір, надають новій юридичній особі майно та визначають її призначення. Важливо зазначити, що юридичні особи як публічного, так і приватного права мають рівні права в цивільних правовідносинах. Окремі обмеження можуть бути встановлені законом.

За основною метою діяльності юридичні особи поділяють на підприємницькі та непідприємницькі. Основною метою діяльності підприємницьких юридичних осіб є отримання прибутку та його подальший розподіл між учасниками. Підприємницькі юридичні особи створюються у формі господарських товариств або виробничих кооперативів. На відміну від них, непідприємницькі юридичні особи не мають на меті одержання прибутку, а створюються для досягнення інших суспільно важливих цілей. Ними є, зокрема, громадські організації, споживчі кооперативи тощо.

За формою власності юридичні особи поділяються на державні, комунальні, приватні та змішані.

Можливий поділ юридичних осіб за джерелом їхнього фінансування на госпрозрахункові, які отримують кошти від своєї діяльності, повністю забезпечуючи своє існування, і бюджетні, що отримують кошти на існування з державного бюджету. Наприклад, держава фінансує навчальні заклади, метою яких є не отримання прибутків, а забезпечення реалізації права громадян на освіту.

Ще один можливий критерій поділу — кількість осіб, які належать до складу юридичних осіб. Так, у створенні громадських організацій, партій тощо обов’язково беруть участь декілька осіб. Такі юридичні особи є об’єднаннями осіб. Однак, наприклад, акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю може створити й одна особа. У цьому випадку їх називають унітарними.

Деякі юридичні особи є власниками свого майна. Такими є майже всі приватні юридичні особи. Однак разом з ними існують юридичні особи, які отримують майно не у власність, а для користування чи на іншій підставі. Саме таким є майно майже всіх державних і комунальних юридичних осіб, юридичних осіб публічного права.

За організаційно-правовими формами юридичні особи поділяють на товариства, тобто організації, створені шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві, або однією особою (якщо це не заборонено законом), та установи, тобто організації, створені однією або декількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (відокремлення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

На рівних правах з іншими суб’єктами в цивільно-правових відносинах бере участь держава. Вона має право створювати різноманітні юридичні особи. Держава набуває цивільні права й обов’язки через органи державної влади та представників, які мають відповідні повноваження.

6. Порядок створення юридичних осіб

Закон чітко визначає порядок створення юридичних осіб. Розрізняють розпорядчий, нормативно-явочний (реєстраційний), дозвільний та договірний способи створення юридичних осіб. Перший з них розпорядчий — використовується переважно при створенні юридичних осіб публічного права. Hopмативно-явочний (реєстраційний) передбачає, що особи-засновники чи засновник приймають рішення про заснування юридичної особи та повідомляють про це (шляхом подання визначених законом документів) відповідні державні органи. Іноді виокремлюють дозвільний спосіб створення юридичних осіб, коли засновникам необхідно отримати дозвіл державних органів на діяльність створеної особи (наприклад, при створенні банку чи страхової компанії).

Дії, які повинні зробити засновники юридичної особи, суттєво відрізняються залежно від її виду, організаційно-правової форми тощо. Як правило, до них належать розробка установчих документів (статуту, установчого договору тощо), проведення в разі необхідності установчих зборів, подання документів на державну реєстрацію.

Державна реєстрація завершує процес створення юридичної особи, саме після цього юридична особа починає існувати юридично. Відомості про юридичну особу вносяться до Єдиного державного реєстру.

Установчим документом товариства є затверджений статут або засновницький договір між учасниками. Установа створюється на підставі установчого акта, складеного засновником (засновниками).

Закон визначає вимоги до засновницьких документів. Так, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їхня компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов’язання учасників створити товариство, порядок їхньої спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою.

7. Припинення юридичної особи

Іноді юридичні особи з різних причин припиняють своє існування. Закон передбачає декілька варіантів припинення юридичної особи. Якщо при припиненні юридичної особи її права й обов’язки не передають іншій особі в порядку правонаступництва, ідеться про ліквідацію.

Однак значно частіше юридичні особи припиняють діяльність шляхом правонаступництва. У цьому випадку при припиненні діяльності юридичної особи виникає одна чи декілька нових юридичних осіб. Це може відбутися шляхом злиття, поділу, відокремлення, приєднання та перетворення. При злитті дві або більше існуючих юридичних осіб припиняють свою діяльність, а на їхній основі створюється нова, до якої переходять усі права й обов’язки попередників. При поділі, навпаки, на базі однієї існуючої юридичної особи виникає декілька юридичних осіб, майно ділиться між новоствореними юридичними особами, до них переходять також права й обов’язки юридичної особи, яка ліквідується.

Іноді юридична особа припиняє свою діяльність шляхом перетворення, коли змінюється її організаційно-правова форма, наприклад з акціонерного товариства утворюється товариство з обмеженою відповідальністю (про ці форми ви дізнаєтеся пізніше). У цьому випадку нова юридична особа «успадковує» усі права й обов’язки попередньої структури.

При приєднанні до існуючої юридичної особи приєднується інша — одна чи декілька. При цьому до нової юридичної особи переходять права всіх юридичних осіб, які існували.

Фізична особа, юридична особа, цивільна дієздатність, цивільна правоздатність.

1. Поясніть поняття «фізична особа», «юридична особа», «цивільна дієздатність», «цивільна правоздатність».

2. У яких випадках дієздатність особи може бути обмеженою, у яких — вона може бути визнана недієздатною?

3. Як змінюється рівень дієздатності особи залежно від її віку?

4. Визначте рівні дієздатності, установлені цивільним законодавством.

5. Який порядок створення юридичних осіб?

6. Якими способами може бути припинено існування юридичної особи?

7. Порівняйте різні способи припинення існування юридичної особи.

8*. Складіть порівняльну таблицю правоздатності та дієздатності, користуючись наведеними витягами з Цивільного кодексу України.

Правоздатність

Дієздатність

Час виникнення

У чому полягає

Можливість обмеження

9*. Висловте свою думку щодо доцільності поступового збільшення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб.

10. Дізнайтеся про різні види юридичних осіб, які існують у вашому місті, селищі, селі, районі.

11. Визначте, які фізичні та юридичні особи діють у кожному з наведених випадків.

  • а) Громадянин П. придбав у магазині «Сяйво» телевізор;
  • б) громадянка О. взяла в борг 1000 грн у своєї подруги;
  • в) суддя Верховного Суду України Р. уклав з будівельною фірмою договір про ремонт дачі;
  • г) директор підприємства Л., керуючи автомобілем, порушив Правила дорожнього руху та потрапив в аварію, пошкодивши два автомобілі громадян Г. і В., а також стовп електроосвітлення.