Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

ТЕМА 12. СВІТОВА ТОРГІВЛЯ ТА МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ НАВЧИТЕСЬ:

• розуміти сутність теорій абсолютних і порівняльних переваг;
• розрізняти засоби протекціоністської та ліберальної зовнішньоторговельної політики;
• пояснювати, із яких елементів складається міжнародна валютна система;
• аналізувати дані про структуру українського експорту та імпорту;
• визначати вигоди країн від міжнародної торгівлі за принципом порівняльних переваг;
• розраховувати сальдо торговельного балансу за вихідними даними;
• характеризувати негативні та позитивні наслідки політики протекціонізму; переваги членства в СОТ та ЄС; етапи розвитку міжнародної валютної системи;
• наводити приклади впливу різних чинників на курс валюти.

ПРИГАДАЙТЕ

• 1. Які імпортні товари ви використовуєте для задоволення своїх потреб?
• 2. Який курс гривні в доларах зафіксовано на сьогодні? Що це означає?
• 3. У збільшенні обсягів імпорту чи експорту зацікавлені жителі країни? Чому?

§ 53. Міжнародна спеціалізація за принципами абсолютних і порівняльних переваг

Міжнародний поділ праці являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві товарів і послуг, якими ці країни обмінюються між собою. До промислового перевороту (кінець XVIII — перша половина XIX ст.) міжнародний поділ праці базувався на розбіжностях у наділенні країн природними ресурсами — кліматом, ґрунтами, надрами, водними й лісовими ресурсами тощо, однак потім до них додалися інші фактори виробництва — капітал, праця, підприємницькі здібності. Саме цей факт сьогодні багато в чому визначає, на виробництві яких товарів і послуг для світового ринку спеціалізується країна.

Отже, міжнародний поділ праці полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів готової продукції, її частин, а також послуг і в подальшому товарному обміні ними на світових ринках. «Обличчя» країни в міжнародному поділі праці визначають галузі міжнародної спеціалізації, продукція яких значною мірою зорієнтована на експорт (вивезення до інших країн) (мал. 1).

Основи міжнародної торгівлі були закладені економістами А. Смітом і Д. Рікардо. У книзі «Дослідження про природу й причини багатства народів» А. Сміт сформулював теорію абсолютних переваг. Аналізуючи проблеми міжнародної торгівлі, Д. Рікардо в праці «Основи політичної економіки й обкладання податками» довів, що принцип абсолютних переваг є окремим випадком загального правила, й обґрунтував теорію порівняльних переваг.

Абсолютні переваги — можливість країни виробляти завдяки своїм природним особливостям або виробничому потенціалу який-небудь товар у більших обсягах на одиницю витрат (або з меншими витратами на одиницю продукції) порівняно з іншими країнами, що виробляють такий самий товар. Абсолютні переваги можуть бути природними або набутими.

Природні переваги — здатність країни виробляти товар більш ефективно завдяки кліматичним умовам або особливим природним ресурсам.

Набуті переваги — здатність країни виробляти товар більш ефективно завдяки розвитку технологій, удосконаленню організації виробництва й підвищенню кваліфікації працівників. Наприклад, дві країни (Україна й Польща) виробляють два товари (соняшникову та кукурудзяну олію). Україна на одиницю витрат може виробити 30 л соняшникової олії чи 60 л кукурудзяної або будь-яку їхню комбінацію в зазначених межах, а Польща, за аналогічних витрат, — 25 л соняшникової чи 75 л кукурудзяної олії або будь-яку їхню комбінацію в зазначених межах.

Мал. 1. Основні чинники міжнародного поділу праці

Таким чином, Україна має абсолютні переваги у виробництві соняшникової олії (тобто на одиницю витрат в Україні можна виробити більше, ніж у Польщі, — 30 > 25), а Польща має абсолютні переваги у виробництві кукурудзяної олії.

За умов відсутності зовнішньої торгівлі кожна країна може споживати тільки ті товари й тільки ту їх кількість, яку вона виробляє, а відносні ціни цих товарів на внутрішньому ринку визначаються відносними витратами їх виробництва.

У наведеному прикладі в Україні ці ціни становитимуть 1 л соняшникової олії = 2 л кукурудзяної, у Польщі 1 л соняшникової олії=3 л кукурудзяної, тобто в Польщі 1 л соняшникової олії коштує в 1,5 разу дорожче, ніж в Україні.

Звідси випливає, що Україні вигідно спеціалізуватися на виробництві соняшникової олії, а Польщі — на виробництві кукурудзяної олії. Відповідно до напрямків спеціалізації, Україна експортуватиме соняшникову олію, а імпортуватиме кукурудзяну; Польща — експортуватиме кукурудзяну, а імпортуватиме соняшникову олію. Щоб торгівля була взаємовигідною, ціна будь-якого товару на зовнішньому ринку має бути вищою, ніж внутрішня ціна товару в країні-експортері, і нижча, ніж у країні-імпортері.

Для наведеного прикладу світова ціна на соняшникову олію має встановлюватися в межах: 2 л кукурудзяної олії < 1 л соняшникової олії < 3 л кукурудзяної олії.

Якщо ціна на світовому ринку встановиться на такому рівні: 1 л соняшникової олії = 2,5 л кукурудзяної олії, то вигода країн від зовнішньої торгівлі полягатиме в прирості споживання, що може бути обумовлено двома причинами: зміною структури споживання та спеціалізацією виробництва.

Однак чи вигідно країнам торгувати, якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів? На це запитання дає відповідь теорія порівняльних переваг. За теорією порівняльних переваг (Д. Рікардо) країна має відносні переваги у виробництві певного продукту, якщо вона виробляє цей продукт із більш низькою альтернативною вартістю порівняно з потенційними торговельними партнерами.

Наприклад, Україна на одиницю витрат може виробити 50 т пшениці або 25 т цукру, але Польща за аналогічних витрат виробляє 70 т пшениці або 75 т цукру. Тобто Польща має абсолютні переваги і за цукром, і за пшеницею.

Хоча в Україні виробництво обох товарів виходить абсолютно дорожче, ніж у Польщі, проте пшениця виявляється відносно дешевшою:

а порівняно з Польщею:

Отже, Україна має порівняльні переваги у виробництві пшениці й може експортувати її в обмін на цукор. У свою чергу, Польщі вигідно експортувати цукор та імпортувати пшеницю. Альтернативна вартість 1 т цукру в Україні дорівнює 2 т пшениці, а в Польщі — 0,9 т.

Виграш, отриманий у результаті зовнішньої торгівлі, залежить від рівня світових цін. Світова ціна формуватиметься в діапазоні: більша за внутрішню ціну країни-експортера та менша за внутрішню ціну країни-імпортера.

Припустімо, світова ціна складе: 0,5 т цукру <P 1 т пшениці <1,1 т цукру; 0,9 т пшениці <P 1 т цукру <2 т пшениці.

Якщо країна спеціалізується на виробництві того продукту, із якого вона має порівняльні переваги та в обмін на який купує на зовнішньому ринку інший продукт, це дозволяє їй розширити обсяги споживання обох продуктів. (Пам'ятаємо, що країна експортує товар за світовими цінами, які більші за внутрішні, а імпортує — за світовими цінами, які менші за внутрішні.)

Крім того, збільшиться й сукупний обсяг випуску в масштабах усієї світової економіки. Він буде найбільшим тоді, коли кожний товар вироблятиметься тією країною, де нижчі альтернативні витрати.

Теорії абсолютних і порівняльних переваг являють собою абстрактну модель, оскільки враховується виробництво тільки двох товарів; торгівля здійснюється тільки між двома країнами; не враховуються валютні курси; розглядаються витрати однакових ресурсів, тобто не береться до уваги ефект субституції ресурсів; аналізується вільна торгівля без елементів протекціонізму. Ці теорії знайшли свій подальший розвиток у теорії співвідношення факторів виробництва (теорема Гекшера—Оліна).

Кожна країна прагне експортувати ті товари, для виробництва яких вона володіє відносно надлишковими факторами виробництва (капітальні ресурси, робоча сила, земля тощо), та імпортувати ті товари, для виробництва яких відчуває їх відносний дефіцит. Згідно із цим принципом міжнародна торгівля приводить до вирівнювання цін факторів виробництва (заробітна плата, відсоток, рента) у країнах, що беруть у ній участь. Якщо Україна має висококваліфіковані трудові ресурси й почне збільшувати експорт, наприклад авіабудівної галузі, то попит на ринку праці на спеціалістів у цій галузі зросте й заробітна плата підвищиться. інші країни європи почнуть імпортувати літаки, скоротивши своє виробництво, що призведе до зменшення попиту на ринку праці відповідних спеціалістів у європейських країнах, а отже, до зменшення заробітної плати. Спостерігається тенденція до вирівнювання (збільшення—зменшення) заробітної плати в певній галузі двох країн.

Вивчаючи напрями розвитку зовнішньої торгівлі, слід ураховувати такі обставини:

• економічні ресурси (природні, трудові тощо) розподілені між країнами нерівномірно;
• ефективне виробництво різних товарів потребує різних технологій або комбінацій ресурсів;
• економічна ефективність, із якою країни здатні виробляти товари, із часом змінюється. Тому переваги — як абсолютні, так і порівняльні, що мають країни, — не є постійними.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Розвиток економіки умовних країн Альфа та Бета характеризується такими даними:

Країна	Витрати на виробництво 1 т, год
	Пшениці	Бавовни
Альфа	16	10
Бета	8	20

Визначте: 1) абсолютні переваги; 2) порівняльні переваги; 3) напрямок спеціалізації в умовах міжнародної торгівлі; 4) вигоди від обміну 75 т пшениці на 60 т бавовни.

Розв'язання.

1) Альфа має абсолютні переваги у виробництві бавовни, оскільки витрати часу на виробництво 1 т бавовни менші, ніж у країні Бета, а Бета — у виробництві пшениці.

2) Якщо в завданнях зустрічаються дані про витрати ресурсів або часу на виробництво одиниці товару, то альтернативну вартість одиниці товару A можна обчислити, розділивши кількість ресурсів (часу), необхідних для виробництва товару A, на кількість ресурсів (часу), які витрачаються на виробництво товару Б.

Альтернативна вартість виробництва 1 т бавовни нижча в країні Альфа (Альфа: 10 : 16 = 0,625. Бета: 20 : 8 = 2,5).

Альтернативна вартість виробництва 1 т пшениці нижча в країні Бета (Альфа: 16 : 10 = 1,6. Бета: 8 : 20 = 0,4).

3) Країна спеціалізуватиметься на випуску товару або наданні послуги (а отже, й експортуватиме їх), які виробляються з відносно нижчими альтернативними витратами, й імпортуватиме ті товари й послуги, альтернативна вартість яких відносно вища.

Отже, Альфа спеціалізуватиметься на виробництві бавовни, а Бета — пшениці. Альфа експортує бавовну та імпортує пшеницю, а Бета експортує пшеницю та імпортує бавовну.

4) Вигоди країни Альфа: 16 • 75 - 10 • 60 = = 600 год; вигоди країни Бета: 20 • 60 - 8 • 75 = 600 год.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

• 1. Назвіть абстрактні припущення теорій абсолютних і порівняльних переваг.
• 2. Як визначаються експортно-імпортні потоки країни за принципом порівняльних переваг?
• 3. Один працівник за годину може виготовити в країні А чотири стільці або два столи, у країні Б — три стільці або один стіл. Визначте: 1) якими будуть відносні ціни в країнах за відсутності торгівлі між ними; 2) експортні товари для кожної країни за умов установлення торговельних відносин; 3) у яких межах коливатимуться світові ціни після встановлення торговельних відносин між країнами.